Неприємності зі сміттярки
Один із лідерів у списку найбрудніших на Львівщині — грибовицьке сміттєзвалище. ЛКП «Збиранка», яке дбає про об’єкт, з року в рік збільшує відрахування до управління екології та природних ресурсів через перевищення норм скидів і викидів. Цьогоріч тут заплатять 1 мільйон 300 тисяч гривень — це значно дешевше, ніж закрити сміттярку, за таким принципом територія працює останні десять років.
«Не можу погодитися з тим, що ми забруднюємо місто. За 800 метрів від сміттєзвалища люди вирощують городину й продають її на ринку. Екологічна інспекція запевняє, що ґрунт та овочі не містять шкідливих речовин, — розповідає Богдан Горбаль, директор ЛКП «Збиранка». — 21 рік ми не отримуємо дотацій на вдосконалення, тому можна сказати, що непогано викручуємося».
У Міністерстві екології «Газету» запевнили, що для формування списку використовують усю можливу інформацію, а точніше — ті дані, які надсилають їм обласні управління. А от в обласному управлінні нам так і не змогли пояснити, які критерії лежать в основі їхнього аналізу. На інформаційні запити тут відповідають або відписками, або перескеруваннями.
Абсурдний моніторинг
Той список, який щороку презентує Мінекології, — не більш ніж зведений перелік підприємств. Шукати глибоку аналітику в ньому марно, тобто не можливо простежити, чи зробили щось підприємці, щоб удосконалити виробництво. Єдина спроба зробити екологічний рейтинг презентативним була 2007 року. Львівщина стала першим регіоном в Україні, в якому провели незвичайний екологічний рейтинг підприємств-забруднювачів.
«Це був пілотний проект «Екологічний рейтинг підприємств-забруднювачів Львівщини». Реалізовувало його Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області спільно з Ресурсно-аналітичним центром «Суспільство й довкілля» за участю ОЄСР та фінансової підтримки уряду Нідерландів, — розповідає Зоряна Козак, представник «Суспільство і довкілля». — Результати екологічного рейтингу, а такі одержані за період 2006 — 2012 років, управління щорічно оприлюднює. Рейтинг має на меті спонукати підприємства-забруднювачі дотримуватися природоохоронних вимог, запровадити технології та вжити заходів, які зменшували б негативний вплив на довкілля від їхньої діяльності, інформувати населення про результати рейтингу».
Пілотний проект не став основою подальших рейтингів, методику не запровадили. Але тоді укладання було ґрунтовним. Оцінювали підприємства за 15-ма критеріями, до речі, інформацію надавали підприємці. Ці критерії враховували кількісні та якісні характеристики впливу підприємств на довкілля. Щодо перших, зокрема, брали до уваги інформацію про відсутність на підприємстві аварій, які спричинили забруднення довкілля, чи застосовували штрафні санкції до посадових осіб підприємства за порушення екологічного законодавства. Другі ж передбачали впровадження ефективного екологічного менеджменту на підприємстві (введення міжнародного стандарту зі системи екологічного управління (ISO 14001), планування підприємством заходів з охорони довкілля, відрахування частини прибутку на природоохоронні заходи тощо). Ці критерії дозволили зробити середній зріз діяльності підприємства щодо охорони довкілля, з’ясувати, чи дбає воно про зменшення свого негативного впливу на навколишнє середовище, чи працює над удосконаленням своєї природоохоронної діяльності, чи, навпаки, тільки забруднює.
«Дані, які щоквартально оприлюднює Міністерство екології та природних ресурсів України, є не рейтингом, а переліком об’єктів — найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища на загальнодержавному рівні. Перелік формують, ураховуючи обсяги викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти та утворення відходів. Натомість рейтинг спрямовано на відображення динаміки поліпшення або погіршення діяльності підприємств-забруднювачів щодо охорони довкілля», — додає Зоряна Козак.
Забруднення буде більше
Особливості українського контролю за забрудненням довкілля призвели відразу до кількох абсурдних ситуацій. За словами Ігоря Сіренка, голови ревізійної комісії Національного екологічного центру України, нині політику спрямовано на переведення ТЕЦ і ТЕС на вугілля, що негативно впливає на природу. Єдиний варіант — встановити фільтри, але це дорого, тому багато хто нехтуватиме цією можливістю.
— У нас замалі штрафи, тому ніхто їх не боїться. Виникла ситуація, коли вигідніше забруднити й заплатити штраф, але не вдосконалювати технології очищення, — розповідає «Газеті» І. Сіренко. — Нині металургійне виробництво та вихлопи газів — основні джерела забруднення в нашій країні. Металургійні комбінати приватизували, нічого в них не вкладали, прибуток скеровують за кордон, а забруднення залишається нам. Тепер багато брудних підприємств переїжджають в Україну, тому що ЄС має жорсткі норми впливу на довкілля. Працювати в Україні стає вигідніше.
Ігор Сіренко наполягає на тому, що спершу наша держава має скасувати ліміти, а вже тоді стимулювати заводи за збереження довкілля. Нині ж створено умови, в яких забруднювати дешево.
Інфографіка:
Джерело: gazeta.lviv.ua
Posted in: бізнес,викиди,довкілля,забруднення,Львів
