Зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції затягується на десятиліття через брак грошей і досвіду таких робіт. Тим часом блок за блоком інші українські АЕС вичерпують проектний ресурс.
Віктор Кучинський в українській енергетиці – першопроходець. Разом з командою досвідчених фізиків-ядерників він взявся за те, чого до нього в Україні ніхто не робив, – зняття АЕС з експлуатації. Коли 2000 року Чорнобильська атомна електростанція припинила виробництво електроенергії, Кучинський був на вершині своєї кар’єри, пройшовши шлях від дозиметриста до начальника зміни станції. Саме йому, як одному з найдосвідченіших фахівців, тоді доручили керувати процесом зняття станції з експлуатації.
Попри величезний досвід роботи на АЕС, нове завдання Кучинському і колегам довелося почати "з чистого аркуша". "Що це таке, ніхто з нас не знав. В університеті нам такої дисципліни не читали", – каже співробітник ЧАЕС. На момент, коли Чорнобильська АЕС припинила виробництво електроенергії, не було ні плану виведення станції з експлуатації, ні грошей, відкладених на ці потреби. Не було й інфраструктури переробки радіоактивних відходів.
Вилучення палива завершується
Ще й досі не закінчено вилучення відпрацьованого ядерного палива з блоків ЧАЕС. Від паливних збірок звільнили тільки третій і другий енергоблоки. Роботи на першому мають звершитися до кінця цього року. Паливо відвантажується на збудоване ще за радянських часів сховище "мокрого типу". Тут зберігається близько 20 тисяч тепловидільних збірок. "Вода, в якій зберігаються паливні збірки, є уповільнювачем нейтронів. Збірки перебувають на безпечній відстані одна від одної. Але у випадку, приміром, землетрусу, можуть бути проблеми. Тому у всьому світі переходять на "сухе" зберігання відпрацьованого палива", - зазначив у розмові з Deutsche Welle заступник генерального директора ЧАЕС Валерій Сейда.
Нове "сухе" сховище поблизу станції мало бути готове 2004 року. Однак контракт з французькою компанією-підрядником було розірвано через невиконання умов. Добудовувати об’єкт доручено американській компанії Holtek. Роботи обіцяють завершити до кінця 2015 року. Таким чином, за оптимістичним сценарієм, все паливо з "мокрого" на більш надійне "сухе" сховище буде перевезено не раніше 2025 року.
Незадовільне фінансування
Загальна вартість зняття станції з експлуатації, за попередніми оцінками, становитиме близько чотирьох мільярдів доларів. Водночас роботи з закриття станції з державного бюджету фінансуються незадовільно, зазначає Віктор Кучинський. "Фінансування – 60 відсотків від потреби. Це дозволяє нам гарантувати безпеку й утримувати персонал. Але це не дозволяє рухатися вперед з точки зору проектування, дослідницької роботи", – каже фахівець. За його словами, відставання від графіку виведення з експлуатації вже нині складає два роки.
Особливою проблемою для фахівців, характерною саме для реакторів типу РБМК, є поводження з графітовою кладкою активної зони реактора. Вчені досі не знайшли спосіб безпечного вилучення графіту з реактора. "Ми сподіваємося, що до 2045 року, коли планується почати демонтаж реакторів, буде знайдено технологію поводження з графітом", – зазначає Валерій Сейда.
Вчитися в інших країн
Фахівці ЧАЕС при знятті станції з експлуатації враховують і досвід іноземних фахівців, у тому числі з Німеччини. Зокрема, компанія Energiewerke Nord нещодавно поставила на ЧАЕС програмне забезпечення й устаткування, спеціально розроблене для менеджменту складних процесів, пов’язаних зі зняттям атомних електростанцій з експлуатації. Згодом українці пройшли навчання в Німеччині, аби опанувати техніку. Крім того, співробітники Чорнобильської АЕС ознайомилися з німецьким досвідом зняття станцій з експлуатації. "Цікавий досвід я отримав на колишній атомній станції у Грайфсвальді, на території колишньої НДР. На цій станції, збудованій свого часу за допомогою Радянського Союзу, зняли з експлуатації п'ять енергоблоків і перетворили територію на екологічно безпечну промислову зону", – розповідає Віктор Кучинський. Він мріє колись передати зібраний досвід колегам з інших українських АЕС. Аби вони не були такими безпорадними, коли доведеться знімати з експлуатації АЕС чи окремі реактори.
Віктор Кучинський хоче довести почате до кінця. До виходу на пенсію за 10 років фахівець сподівається завершити наступний етап – консервацію реакторів на тривалий період. Але зробити це буде вкрай складно, якщо бюджетне фінансування залишатиметься на сьогоднішньому рівні. Завершувати процес зняття станції з експлуатації будуть вже наступні покоління фахівців. Згідно з графіком, це має статися 2064 року. До того моменту реактори будуть стояти у законсервованому вигляді, поки не знизиться їхня радіоактивність. Отже, станцію закриватимуть утричі довше, ніж вона була в експлуатації. Тим часом витрати державного бюджету на ЧАЕС, за словами Валерія Сейди, щороку становлять 60-80 мільйонів доларів. На станції сьогодні працює більше двох тисяч людей. Це вдвічі менше, ніж двадцять років тому. Але й немало як для станції, яка вже більше 12 років не виробляє електроенергію.
Про закриття АЕС не йдеться
Вже скоро питання зняття блоків з експлуатації може стати нагальним не лише на ЧАЕС, але й в цілому по країні. Адже 12 з 15 діючих на даний момент в Україні атомних енергоблоків були збудовані ще за часів Радянського Союзу. Тим не менше, як знімати реактори з експлуатації, в українських університетах не вчать і досі. Зрештою, жодних планів щодо виводу з експлуатації атомних реакторів немає. Перший і другий енергоблоки Рівненської АЕС, які вже відпрацювали свій 30-річний проектний термін, подовжено ще на двадцять років. Попри те, що це єдині реактори в Україні, які не мають "контаймента", тобто захисної оболонки реактора, яка захищає його від пошкодження, приміром, на випадок падіння літака і від забруднення довкілля внаслідок можливого вибуху реактора. Фахівці Чорнобильської АЕС нагадують: готуватися до закриття станції краще за десятиліття.
Джерело: dw.de
Posted in: атомна енергетика,Чорнобиль
