В Героївському йшли запеклі бої , тож після війни з моря діставали багато страшних знахідок. А от контейнери з отрутою діставати було заборонено. Мапа затоплень – у Росії.
А вона без будь-яких пояснень досі не надає інформації Україні. Державна програма з пошуку та знешкодження хімзброї існувала з 1996 до 2010 року. У листі до президента Рахункова палата зауважила, що програма виконана менш, як на половину, а кошти використані неефективно. Тим часом метал контейнерів від води руйнується .
«Я би сказав про техногенну небезпеку високого рівня, що вимагає не тільки української оцінки ситуації але і міжнародної оцінки. Тому що це проблема країн Чорноморського басейну», - каже ветеран екологічного руху Криму Юрій Комов.
Рахункова наводить дані: 2010-го біля селища Героївське та мисі Білий рівень вміст миш’яку, який вивільняється з люїзіту у воді, був перевищений у понад 3 рази. Кримська влада, яка робить ставку на туризм, нічого про забруднення не знає.
«Будь-яких даних про забруднення нашого узбережжя і наших вод отруйними речовинами офіційно у нас немає. Тому документи нехай нам передають, ми готові говорити», - каже голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов.
Екологи вимагають провести фахові дослідження води на вміст хімзброї, натомість їм повідомляють, що цього року державна служба з надзвичайних ситуацій обстежила 11 квадратних кілометрів акваторії біля мисів Білий, Хроні, коси Камиш-Бурун та селища Ельтіген і не знайшла там контейнерів із смертельним вмістом.
«Все було у форматі допустимих норм», - говорить голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій Михайло Болотських.
За старою державною програмою рятувальники знешкодили всього 117 діжок. Для цього контейнери «вдягли» у бетонні саркофаги. Їх мають перевезти на більшу глибину — до 150 метрів. Але із них 60 контейнерів у Керченській протоці досі на мілководді.
Надзвичайники хочуть переправити їх глибше за рахунок кримської регіональної екологічного програми наступного року.
Мешканці Героївського і досі не знають, чи прибрали рятувальники іприт від їх берега. Тепер вони сахаються від кожної діжки, яку знаходять у Керченській протоці .
«Діти наші, наші онуки...Звичайно, турбує, але там, вони говорять, все добре - не розгерметизувалися ще. Але це справа часу. Вода зробить свою справу», - каже мешканка селища Героївське Валентина Гаркавська.
Втім наша влада надає перевагу мовчанці.
Джерело: fakty.ictv.ua
Posted in: Крим,Росія,СССР,хімічна зброя,хімія
