Із виступу Шевчука В.Я.
на Міжнародній конференції у м. Києві в
Національному науково-природничому музеї
Шановні колеги!
Перш за все хотів би подякувати організаторам і привітати всіх учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні засади вивчення і збереження рідкісних видів рослин: національні та міжнародні аспекти».
Українське товариство охорони природи, Національна академія наук України, Асоціація природоохоронних територій України та інші організатори конференції сформували дуже змістовну, цікаву як в науковому, так і в прикладному плані програму конференції, запросили провідних науковців та експертів з усіх країв і регіонів нашої країни, у тому числі з Автономної Республіки Крим, а також з інших країн Європи.
Природа – це створене Богом середовище для життя, а не війни. Усі ми – проти російської агресії в Україні. Усі ми – за територіальну цілісність і суверенітет нашої держави і готові битися за це усіма можливими засобами.
Сьогодні, очевидно, найбільш складний момент в історії нашого новітнього державотворення. В результаті «великого вибуху» народилася українська політична нація, вивільнилася колосальна енергія життя. Україна постала не тільки як географічний центр Європи, а й як політичний і дипломатичний центр глобалізованого світу, як держава, що здійснює прорив у нову епоху, у нову цивілізацію.
Тут же одночасно бачимо прояв дуалізму світу – нове сяйво ноосфери підступно намагається загасити імперіалістична темрява, морок. Не вийде!
Ми вперше за всю історію України маємо ситуацію, коли безпосередньо люди, суспільство вибороли право вільно обирати і наймати собі на службу владу. Поки що не на всіх ділянках державотворення бачимо адекватних, професійно підготовлених лідерів. Але ми – наука і громадськість – можемо і хочемо допомогти владі побудувати модерну Європейську державу.
Якщо відкинути дії окупантів, агресорів і терористів, які сьогодні намагаються відтяти від України частину нашої споконвічної території, а поглянути на дії і настрої самих людей в Криму, на Сході і на Півдні, то вони також хочуть бути господарями на своїй українській землі. Точно так же, як і ми у Києві, на Заході, у Центрі, в Криму, на Півдні і Сході. Ми – єдина країна, єдиний народ.
Ми скрізь хочемо одного й того ж самого – жити у своїй державі, бути вільними людьми, творити сьогодення і краще майбутнє для дітей.
Ми живемо не тільки у найкращій на Планеті країні, яку для нас зберегли наші предки. Мусимо також передати цю країну ще кращою нашим дітям.
Шановні колеги! Я хотів би привернути Вашу увагу, усього наукового співтовариства, урядовців, громадянського суспільства до екологічних, соціальних та економічних проблем, які належить вирішувати усім нам разом. Саме разом – це дасть синергетичний ефект пролонгованої дії.
Акцент зроблю на новітній екологічній політиці України. На конкретних кроках, які, з одного боку, спрямовані на невідкладне здійснення антикризових заходів, а з іншого – можуть підсилити динаміку євроінтеграційних процесів в екологічній сфері, яка є однією з пріоритетних сфер у Європейському Співтоваристві.
Хотів би зазначити, що охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної, техногенної, ядерної та інших видів безпеки – це високопрофесійна справа, яка базується на глибокій науковій основі. У цій сфері діє також найбільша кількість громадських природоохоронних організацій. Екологічна політика України – одна з найрозвиненіших сфер національного державотворення, яка значною мірою уже гармонізована з європейськими стандартами.
Крім того, Україна є стороною кількох десятків міжнародних конвенцій у сфері охорони навколишнього середовища, підписала двосторонні угоди з багатьма країнами світу, у тому числі з своїми сусідами, включаючи і Росію.
Природа сама уже визначила наш напрямок розвитку. Екосистеми України є частиною Європейської екологічної мережі. Маємо також зафіксувати, що в процесі формування цієї мережі були створені, зокрема, на території Автономної Республіки Крим 183 об’єкти природно-заповідного фонду України, 45 з яких є об’єктами загальнодержавного значення, фінансувалися і охоронялися державою.
Безумовно, їх необхідно зберегти як об’єкти природно-заповідного фонду України під міжнародним захистом.
Як показує глибокий науковий аналіз причин і наслідків кризового стану держави, нинішні політичні, економічні, екологічні і соціальні негаразди є наслідком багаторічного ігнорування основних засад сталого розвитку.
До такої моделі розвитку, у якій не тільки враховуються економічні, соціальні та екологічні аспекти, а й поєднуються інтереси і зусилля влади, науки, бізнесу та громадськості, перейшли усі високорозвинені країни Європи і світу.
Така модель розвитку апріорі не створює умов для виникнення конфліктів та протиріч у суспільстві. Сподіваюсь, зараз нам вдасться зробити висновки з усіх негараздів, а цей досвід відкриє нам азимут гармонійного розвитку.
Вихід з кризи потребує перш за все швидких антикризових кроків, які б одночасно враховували і стратегічні пріоритети. Особливо важливо зараз, щоб ці заходи не потребували додаткових бюджетних витрат, а ще й сприяли б наповненню державного і місцевих бюджетів.
На мою думку, необхідно досить швидко відродити дієздатність і цілісність природоохоронної системи України, включаючи практично зруйнований обласний рівень, професійність і координованість її діяльності. Особливу увагу приділити відродженню Державної інспекції охорони Чорного моря. Половина інспекції, внаслідок знищення її цілісності і намагань вибудувати підконтрольну корупційну систему, залишилася в Криму. Невідомо куди дівся швидкісний екологічний катер «Україна». Його треба знайти і повернути в Одесу, де має бути відновлена повноцінна Державна інспекція охорони Чорного моря.
Треба спростити вимоги і процедури, забезпечити прозорість і обмежити можливості адміністративного втручання, чим ліквідувати навіть умови для корупційної складової екологічного регулювання підприємництва.
Економічна ситуація потребує різкого підсилення ефективності і вагомості у бюджетному процесі економічного механізму природокористування, включаючи адекватну плату за використання природних ресурсів та забруднення довкілля. Олігархи можуть заплатити природі.
Дуже швидко можна і треба затвердити та реалізувати Стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України (проект Стратегії розроблено за підтримки Програми розвитку ООН в Україні). Це підвищить фінансове забезпечення установ ПЗФ більше ніж на 40 відсотків.
З економічної, екологічної та соціальної точок зору, а також з позицій забезпечення національної безпеки необхідно затвердити й розпочати реалізацію Стратегії низьковуглецевого енергоефективного розвитку економіки України ( найближчим часом розробка проекту Стратегії буде завершена за підтримки ПРООН). Це дозволить у 2-3 рази підвищити енергоефективність національного господарства, забезпечити енергетичну й екологічну безпеку, зменшити негативний вплив на кліматичну систему.
Безумовно, у новітній екологічній політиці слід враховувати стратегічні пріоритети України, гармонізовані з цілями ЄС. Вони визначені, коротко нагадаю, що до них відносяться:
- Гарантування ядерної та радіаційної безпеки, мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;
- Протидія глобальним змінам клімату та адаптація до їх негативного впливу;
- Екологічне відродження басейну ріки Дніпро та інших рік України, забезпечення населення якісною питною водою;
- Запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів;
- Охорона і сталий розвиток Карпат;
- Розвиток природно-заповідного фонду, участь у формуванні Європейської екологічної мережі;
- Створення передумов та забезпечення переходу до сталого розвитку.
Шановні колеги! Хотів би торкнутися ще однієї проблеми, яка має дуже важливе значення для збереження наукового потенціалу та удосконалення морських досліджень в Україні.
Україна, внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і м. Севастополь, на певний час втратила значну частину свого науково-дослідного потенціалу, зокрема, й у сфері морських досліджень.
Україна, як морська держава, що має велику площу територіальних вод та виключної економічної зони Чорного й Азовського морів, повинна забезпечити охорону і використання морських ресурсів держави, збереження морських екосистем, включаючи проведення моніторингу та виконання широкого комплексу наукових робіт, у тому числі в рамках чинних міжнародних конвенцій.
В Україні науковими дослідженнями проблем внутрішніх морів і світового океану займаються три наукові установи, а саме:
- Морський гідрофізичний інститут Національної академії наук України (МГІ НАНУ), розташований у м. Севастополь. Інститут має відокремлений відділ гідроакустики, який займається методами акустичних досліджень складових морського середовища. Цей відділ розташований у м. Одеса;
- Інститут біології південних морів НАН України, який розташований у м. Севастополь (ІнБЮМ НАНУ). Інститут має Одеській філіал - Інститут біології південних морів ім. А.А.Ковалєвського, який розташований у м. Одеса;
- Український науковий центр екології моря Мінприроди України (УкрНЦЕМ, м. Одеса).
Внаслідок тимчасової анексії Автономної Республіки Крим і м. Севастополь головні офіси морських наукових установ Національної академії наук України залишились у Севастополі, а в Одесі – відповідно тільки їх відділ і філіал.
Живим ще залишається УкрНЦЕМ, незважаючи на численні спроби його ліквідації з боку колишніх керівників Мінприроди (у зв’язку з тим, що він розташований в Одесі біля моря на Французькому бульварі і йому належить 8-ми поверхова будівля).
До речі, УкрНЦЕМ має міжнародний статус Регіонального Активного Центру моніторингу та оцінки забруднення Чорного моря (РАЦ МОЗ) в рамках виконання Бухарестської конвенції про охорону Чорного моря 1992 р.
Отже, можна констатувати, що Україна на теперішній час має дещо ослаблені і розпорошені наукові й технічні можливості для того, щоб на належному рівні забезпечити охорону і використання морського довкілля як в межах національних, так і міжнародних зобов’язань.
Для зміцнення наукового потенціалу досліджень Чорного й Азовського морів абсолютно необхідно створити на базі Українського наукового центру екології моря Мінприроди України (м. Одеса), Відділу гідроакустики Морського гідрофізичного інституту НАНУ (м. Одеса) та Одеської філії Інституту біології південних морів ім. А.А.Ковалевського НАНУ єдиний «Національний науковий центр морських досліджень», підпорядкувавши його Національній академії наук України.
Таке рішення, безумовно, піде на користь науці, економіці, екології, національній безпеці держави.
Дякую Вам за увагу! Бажаю миру і нових звершень у вивченні і збереженні не тільки рідкісних видів рослин, а й усієї природи і цілої України.
Василь Шевчук,
Голова Українського товариства охорони природи,
доктор економічних наук, професор.
15 квітня 2014 року
Posted in: виступ,конференція,Україна
