Про зустріч УкрТОП з делегацією ЄС

Українське товариство охорони природи прийняло участь у зустрічі громадських екологічних організацій України з повноважними представниками Представництва ЄС в Україні та Генеральних директоратів Європейської комісії з довкілля, клімату, сусідства та Європейської служби зовнішніх справ, яке проходило 10 лютого 2015р в Орхуському інформаційно-просвітницькому центрі при Мінприроди.

У зустрічі прийняли участь Валентин Шліхта та Олександр Панков. В рамках зустрічі Валентин Михайлович зробив коротку доповідь в рамках теми щодо стану справ та відповідальності за діяльність, яка раніше покладалась на Державне агентство екологічних інвестицій (нині ліквідованого), а також участь України в кліматичних переговорах, участь України в СОР21 в м.Париж.

Крім того, в рамках зустрічі представники Делегації ЄС та представники більше 50 українських екологічних НУО мали можливість проговорити нагальні питання екологічного та соціального значення.

Детальніше »

Найактуальніша проблема розвитку України

Вийшла з друку монографія «Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату», підготовлена провідними вченими й експертами країни (В.Я.Шевчук, Н.Р.Малишева, Т.Т.Ковальчук, І.Г.Манцуров та ін. // За ред. В.Я.Шевчука – К.: ЦП «Компринт», 2014. – 218 с.).

Розрахована на урядовців, парламентарів, управлінців, професійних експертів, науковців, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів. 

Книгу можна одержати у Президії Українського товариства охорони природи (03150, м. Київ, вул. А.Барбюса, 5-Б. Тел.: (044) 289-73-82, 289-71-73. E-mail: ukrtop@ukr.net; office@ukrpryroda.org). 

Політика енергоефективного розвитку – найактуальніша проблема для України! Причому з усіх можливих поглядів: економічного, екологічного, соціального, – адже нині як ніколи дотепер гостро постала необхідність забезпечити національну безпеку держави, зокрема енергетичну. 

Так, на одиницю валового внутрішнього продукту економіка нашої країни витрачає утричі більше енергоресурсів, ніж розвинені країни Європи. Цей чинник суттєво впливає на конкурентоспроможність продукції, міжнародні відносини, рівень життя людей, подолання бідності працюючого населення, вирішення соціальних, екологічних та інших проблем.

Енергоємна структура виробництва, старіння основних фондів, зношеність великих інфраструктурних мереж, вразливість енергетичної, економічної та екологічної безпеки держави – до усіх цих проблем додаються старіння населення і демографічна криза, унаслідок чого звужується база екстенсивного (інерційного) розвитку традиційних галузей економіки. 

Щоб досягти високих темпів розвитку, необхідно здійснити структурну перебудову економіки. Для цього держава має підтримувати розвиток машино-, авіа- та автомобілебудування, ракетно-космічної сфери, фармацевтичної та інших високотехнологічних галузей і секторів, а також малого й середнього підприємництва, що дають високий приріст ВВП і не споживають надміру енергоресурсів. 

Одночасно з підвищенням конкурентоспроможності та енергоефективності національної економіки структурна перебудова, що ґрунтується на інноваційній моделі розвитку, сприятиме скороченню викидів парникових газів в атмосферу, зменшенню негативного впливу на клімат. Уже зараз через глобальні зміни клімату, пов’язані з викидами в атмосферу значних обсягів парникових газів різними секторами економіки, погодно-кліматичні ресурси дедалі більше впливають не лише на різні сфери життєдіяльності населення, а й на темпи економічного розвитку. Тому Україні потрібні глибокі всеохоплюючі реформи, значні інвестиції, зокрема в промисловості, які б забезпечили перехід до нової політики розвитку, адаптували б суспільно-політичну та економічну модель держави до європейських стандартів. 

Сподіваємось, що дане видання, підготовлене з урахуванням реальної ситуації в економіці та глибоким знанням технологій державного регулювання й управління у відповідних сферах національного господарства, досягне своєї мети – дасть науково обґрунтовані дороговкази для переходу до політики енергоефективного розвитку економіки України в умовах глобальних змін клімату.

Шевчук В.Я. 

професор, доктор економічних наук

Детальніше »

Як покращити фінансування природоохоронних територій в умовах дефіциту державного бюджету

Актуальність проблеми. Належне фінансування – ключова проблема політики розвитку природоохоронних територій (ПТ). Кілька років тому провідними вченими й експертами країни за підтримки Програми розвитку ООН було підготовлено дуже ґрунтовний проект «Національної стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Затвердження і наступна реалізація даної Стратегії могли б на 40 відсотків збільшити обсяги фінансування об’єктів природно-заповідного фонду за рахунок розширення власних джерел без додаткових витрат Державного бюджету України. 

Однак ні Уряд, ні Парламент за минулі 4-5 років нічого не зробили, щоб затвердити й реалізувати цю Стратегію. Більше того – послідовно руйнувалися інституційні основи природно-заповідної справи в державі. 

Проте у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським агентством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, питання розвитку ПТ мають повернутися на пріоритетні позиції в екологічній політиці України. Так, у ЄС площа природно-заповідних територій складає близько 15 відсотків, у той час як в Україні вона з 1991 року ледь зросла з 2,3 до 6 відсотків. 

4 лютого 2015 року відбулись Комітетські слухання у Верховній Раді України з актуальних проблем розвитку природно-заповідної справи. Однак знову, як і раніше, в плані фінансування природоохоронних територій дискусія зводилась до необхідності збільшення обсягів видатків з Державного бюджету. Проте усі добре розуміли, що в нинішніх умовах це, поки що, є практично неможливим.

Саме тому доцільно знову повернутися до розгляду, затвердження й реалізації Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України.

Нижче наводяться основні положення проекту Стратегії, викладені у 9 розділах. 

1. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ

• Відіграють ключову роль на Землі

• Нині знищено або змінено 65 % екосистем Планети

• Глобальні екологічні кризи, економіка, політика

• Україна – найбільш розорана держава Європи

• Площа заповідних територій – у 2,5 рази менша

• Повітря, вода, земля, тривалість і якість життя

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ 

• Проблеми фінансування та розвитку природоохоронних територій 

• Мета Національної стратегії, ключові завдання, дії та строки її виконання 

• Шляхи і засоби забезпечення фінансової стійкості природоохоронних територій 

• Очікувані результати виконання Стратегії, ресурси та джерела фінансування

3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПТ

• Поняття природних територій та об’єктів особливої державної охорони 

• Природно-заповідний фонд України, структура та правове регулювання

• Природоохоронні території у складі національної екологічної мережі 

• Основні напрями розвитку природно-заповідної справи 

• Фінансова і матеріально-технічна забезпеченість природоохоронних заходів на об’єктах ПЗФ

• Загальний стан фінансування об’єктів природно-заповідного фонду 

• Аналіз надходжень від господарської діяльності об’єктів природно-заповідного фонду

4. МЕТА НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ, КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ, ДІЇ ТА СТРОКИ ЇЇ ВИКОНАННЯ

• Стратегічна мета 

• Ключові завдання 

• Дії, що плануються

• Інструменти, кроки і механізми

• Строки виконання

5. СТРАТЕГІЧНА МЕТА· 

• Розробка механізмів фінансово-економічного стимулювання створення, збереження й відновлення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також залучення інвестицій для їх розвитку

• Забезпечення стабільного фінансування заходів щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду· Створення фінансово-економічної бази для завершення формування і функціонування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду

• Забезпечення ефективного збереження ландшафтного та біологічного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

6. КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ 

• Розробка і впровадження фінансово-правового механізму в системі ПТ

• Удосконалення економіко-правових стимулів

• Виявлення додаткових джерел фінансування системи природоохоронних територій

• Удосконалення правового режиму ПТ окремих категорій

• Доведення питомої ваги природоохоронних територій до оптимальних нормативів

• Забезпечення територіально-просторової єдності ПТ шляхом формування екологічної мережі

• Поєднання охорони ПТ із створенням умов для розвитку 

7. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ

• Удосконалення бюджетного фінансування ПТ

• Фінансування природних заповідників та біосферних заповідників

• Фінансування національних природних парків, регіональних ландшафтних парків та інших природоохоронних територій

• Правові механізми створення цільових екологічних фондів

• Інституційні засоби

• Економічні та науково-освітні засоби

• Засоби законодавчого та нормативно-правового забезпечення

• Поєднання природоохоронних та історико-культурних чинників 

8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ, РЕСУРСИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

• Удосконалені організаційні та управлінські засади 

• Створена необхідна фінансово-економічна база

• Посилена дієвість законодавчої бази 

• Доведення рівня заповідності території України до оптимального

• Інтегрування національної мережі ПТ до всеєвропейської екологічної мережі

• Забезпечення до 40 % додаткових грошових надходжень

• Підвищення престижу праці і соціального захисту

• Зростання рівня зайнятості та якості життя місцевого населення 

9. ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ

• Інституційні дії 

• Економічні дії 

• Науково-освітні дії

• Законодавчі дії

Враховуючи нинішню бюджетну ситуацію, Уряду України доцільно було б затвердити і забезпечити реалізацію «Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Фахівці Українського товариства охорони природи та Асоціації природоохоронних територій України готові надавати науково-експертну і громадську підтримку зусиллям Уряду. 

При цьому необхідно здійснити концептуальний перехід від традиційних понять «природоохоронних територій» чи «об’єктів природно-заповідного фонду» до нової категорії – «соціо-природних систем» як макроекономічного явища. Це відкриє додаткові можливості для вирішення не тільки екологічних проблем, а й економічних і соціальних проблем розвитку територій, створення нових робочих місць, забезпечення потреб місцевих громад і населення.

В.Я.ШЕВЧУК 

професор, доктор економічних наук, 

голова Українського товариства охорони природи

17 лютого 2015 р.

Детальніше »