Мов ті діди високочолі,
Дуби з Гетьманщини стоять».
Т.Шевченко. «Катерина», 1838.
Звернення до Дня довкілля – 2017
Прадавні, вікові дерева є пам’ятками історії, культури, живими свідками і носіями генетичної пам’яті минулих століть і багатьох поколінь Українського народу. Вони мають виняткову естетичну й символічну цінність і завжди викликають підсвідомі почуття натхнення і захоплення. Однак прадавні дерева, як і люди, з віком хворіють, старіють, вимагають до себе уваги і турботи.
Історія охорони прадавніх дерев в Україні розпочинається з початку XX-го століття – з охорони меморіальних дубів Т.Г.Шевченка. Перша велика інвентаризація прадавніх і вікових дерев була проведена у 70-ті роки минулого століття членами Українського товариства охорони природи, за результатами якої багато з цих дерев отримали природоохоронний статус.
Особлива роль у збереженні, вивченні і популяризації вікових дерев належить доктору біологічних наук, професору О.Л.Липі, який очолював секцію Українського товариства охорони природи і опублікував реєстр-довідник «Заповідники та пам’ятки природи». За цими матеріалами було взято під охорону держави більш як 600 стародавніх дерев.
Всеукраїнський перепис вікових дерев був проведений природоохоронними організаціями після здобуття Україною незалежності. Міністерством екології та природних ресурсів були затверджені спеціальні першочергові заходи з охорони та збереження вікових дерев.
Деревами-довгожителями вважаються дуби, що мають обхват стовбура 5 м і більше на висоті 1,30 м від землі, липи обхватом 5 м і більше, інші дерева обхватом 4,5 м і більше. Вік цих дерев – понад 400-500 років. Патріархом вікових українських дерев є Дуб Максима Залізняка у Холодному Яру на Чигиринщині – йому 1100 років, обхват стовбура – 9 метрів, висота – 24 метри. Дуб пам’ятає велич Київської Русі, дотик багатьох наших видатних співвітчизників, які жили багато століть тому, боролись за волю і творили звитяжну історію.
В Україні заповідано більше 2600 вікових меморіальних та унікальних дерев. Найбільше їх – у Києві, Львівській, Тернопільській, Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій областях та Криму, на територіях древніх українських Храмів.
Прикладом шанобливого ставлення до прадавніх дерев для нас мають стати європейські країни. Наприклад, у Великобританії заповідано більш як 23 тисячі вікових дерев і цю цифру планують довести до 100 тисяч. Польща охороняє біля 55 тисяч дерев. У Німеччині, прибалтійських країнах вікові дерева занесені до інженерних каталогів, щоб не були пошкоджені або знищені під час дорожнього та житлового будівництва. У європейських країнах створюються спеціальні сайти, фільми, проводяться конкурси, фестивалі. Вікові дерева є домінантами туристичних маршрутів і об’єктами опіки громадськості.
На жаль, в Україні віковим деревам приділяється недостатньо уваги. Втрата цих дерев відбувається у багатьох випадках не від природньої загибелі. Багато дерев-патріархів гине від рук людини на будівельних майданчиках, при дорожньому будівництві, проведенні санітарно-оздоровчих заходів у парках і скверах. Без уваги залишені вікові дерева на територіях закритих режимних об’єктів, санітарно-оздоровчих установ, більшість з яких стали приватними, а дерева залишились самотніми.
Турбота про вікові дерева повинна стати для кожного жителя України невід’ємною часткою культури і менталітету, а втрата цих природніх пам’яток має сприйматись як персональна і національна втрата.
З метою охорони прадавніх дерев України пропонуємо започаткувати у 2017 році, починаючи з Дня довкілля (15 квітня), проведення Всеукраїнської акції «Стародавнім українським деревам – нашу турботу і захист».
У кожній області, районі, місті, на території місцевих громад, установ природно-заповідного фонду, лісопаркових господарств провести обстеження вікових дерев, яким надано статус ботанічних пам’яток природи, сфотографувати їх, організувати встановлення огорож, інформаційних щитів та охоронних знаків, провести лікувально-оздоровчі заходи, обладнати дерева громовідводами.
За час акції необхідно розпочати створення Кадастру вікових дерев України, що мають особливу історико-культурну, екологічну, наукову, естетичну, виховну і туристичну цінність для забезпечення подальшої їх охорони.
Під нашу опіку мають потрапити і ті дерева, вік яких не підпадає під категорію вікових, але які для місцевих громад є деревами-символами, свідками певних історичних подій і легенд, висаджені відомими людьми тощо.
До проведення акції обов’язково слід залучати людей усіх поколінь, а особливо – студентську та учнівську молодь.
Вікові дерева – це Божий дар і Його послання людям різних поколінь.
Шевченкові «дуби з Гетьманщини» – не тільки свідки минулих століть. Вікові дерева – наше спільне духовне надбання, меморіальна достовірність минулого, яка при нас і нами ж передається майбутнім поколінням, і це є великою відповідальністю, символом єдності і незламності Українського народу.
Тож усі разом станемо на захист живих природних чудес України!
Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор
Микола СТЕЦЕНКО, президент ВГО «Асоціація природоохоронних територій», заслужений природоохоронець України
