73 РОКИ УКРАЇНСЬКОМУ ТОВАРИСТВУ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

26 липня 2019 року Українському товариству охорони природи виповнюється 73 роки. Це найбільша (близько 2 млн. членів) і найдавніша всеукраїнська громадська організація, яка має славну історію, міцні основи тисячолітніх традицій Українського народу і спільне майбутнє з нашою древньою країною і великою європейською державою.

73 роки – солідна дата, і можна узагальнити основні звершення, виходячи з того, що Українське товариство охорони природи є важливою інституційною складовою держави:

по-перше, виховано цілі покоління в дусі тисячолітніх традицій поваги Українського народу до Української природи (трипільська цивілізація, арії, Київська Русь, Запорізька Січ, незалежна Україна);

по-друге, саме зусиллями Товариства створена державна система охорони навколишнього природного середовища – спочатку створено Державний комітет по охороні природи, а потім Міністерство охорони навколишнього природного середовища, розпочалося формування природоохоронного законодавства, закладено підвалини для національної екологічної політики;

по-третє, більшість всеукраїнських і місцевих природоохоронних організацій вийшли з лона Товариства і сьогодні становлять єдиний строкатий рушник громадянського еко-суспільства в усіх краях і регіонах України;

по-четверте, зроблено безліч добрих конкретних справ (акцій, заходів і т.п.) на благо природи і людини;

по-п’яте, Українське товариство охорони природи (після ліквідації цілісної державної системи охорони навколишнього природного середовища з державними управліннями на місцях) залишилось єдиною системною всеукраїнською організацією, яка має обласні організації і здатна формувати й проводити національну екологічну політику, захищати цілісні екосистеми.

73 роки – дата, коли варто пригадати історію, розповісти про основи і помріяти.

Історія зародження (113 років), утворення та діяльності (73 роки) Українського товариства охорони природи.

Зародження громадського природоохоронного руху

Життя Українського народу упродовж тисячоліть невіддільне від Природи. Коріння охорони природи історично уходить у сиву давнину. Так, Трипільська цивілізація (більше 7 тисяч років тому) на землях сучасної України займалася органічним сільським господарством, відійшла від полювання на диких тварин і перейшла до розведення свійських тварин, їхнє сільське господарство було настільки розвинене, що продукція експортувалася на Кавказ, у Єгипет, Месопотамію, Малу Азію, на Балкани. Згодом у часи Київської Русі в одному з перших зводів законів був розділ про бобрів, у якому особлива увага приділялась їх охороні. У ті далекі часи оберігались не тільки окремі види цінних тварин, а й існували великі заповідні території.

Розвиток промисловості і сільського господарства, ріст кількості населення супроводжувались посиленням використання природних ресурсів, що призводило до їх помітного збіднення, а вирубування лісів і розорювання земель викликало ерозію ґрунтів, збільшувався вплив посух, ставали частішими неврожаї. Все це викликало стурбованість вчених та громадських діячів. Рух за охорону природи поширювався серед громадськості.

Професор В.В.Докучаєв заснував на Луганщині дослідну станцію, де разом з професорами Г.Б.Панфіловим та П.А.Костичевим проводили досліди по боротьбі із суховіями та неврожаями.

У 1888 році барон Фрідріх фон Фальц-Фейн за власною ініціативою, користуючись підтримкою відомого українського і польського ботаніка, дослідника херсонської флори і рослинності, професора Херсонського політехнічного інституту (нині Херсонський аграрний університет) та Херсонського педагогічного інституту (нині Херсонський державний університет) Йосипа Конрадовича Пачоського, виділив із власного земельного фонду під заповідну ділянку одну тисячу десятин цілинного степу, повністю вилучивши його з експлуатації задля збереження справжнього незайманого доісторичного степу.

Організований громадський рух за охорону природи в Україні виник на базі студентського гуртка любителів природи при Харківському університеті, перші збори якого відбулися 1 листопада 1906 року. Саме цю дату слід вважати початком зародження громадського природоохоронного руху Українського товариства охорони природи.

 Керівником студентського гуртка було обрано приват-доцента університету Валерія Івановича Талієва, а одним з його активних членів був Віктор Григорович Аверін – в ту пору студент-зоолог, у подальшому відомий вчений, один з організаторів створення перших заповідників в Україні, засновник Всеукраїнського товариства мисливців та рибалок.

Через 5 років у серпні 1911 р. гурток перетворився у Харківське товариство любителів природи, яке очолив визнаний лідер природоохоронної справи приват-доцент Харківського університету В.І.Талієв. За честь бути членами Товариства вважали багато хто з вітчизняних та зарубіжних учених – академік І.П.Бородін, професор К.А.Тімірязєв, німецький вчений і природоохоронець, організатор заповідника Асканія-Нова Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн.

Особливою подією стала організована силами Харківського товариства любителів природи перша у світі виставка охорони природи, яка проходила в грудні 1913 – січні 1914 року, а за тим була перевезена до Києва, де теж користувалась великою увагою.

У 1915 році в Києві орнітологічне біологічне товариство організовує курси з підготовки керівників екскурсій в природу, лекції на яких читали вчені та громадські діячі, професори В.М.Артоболевський і В.І.Талієв.

В ряді міст України – Полтаві, Одесі, Харкові, Києві, на Волині окремими товариствами дослідників природи організовуються виставки охорони природи та створюються комісії по охороні природи.

Гуртки охорони природи були створені у Білій Церкві та Умані.

Подекуди на місцях владою приймаються обов’язкові постанови з охорони природи. Так, у 1916 році постановою Чернігівських земських зборів було заборонено ловити, продавати та перевозити свіжу рибу з 1 квітня по 31 травня, встановлено дозволений розмір чарунок в рибальських сітках, заборонялось користуватись отрутою та вибухівкою для вилову риби.

Після лютневої революції 1917 року жодної постанови чи рішення, спрямованого на охорону природи, Тимчасовим урядом прийнято не було, що викликало велику тривогу наукової громадськості.

У 1918 році громадський природоохоронний рух на Полтавщині започаткував видатний вчений, перший президент Академії наук України В.І.Вернадський, який очолив Полтавське товариство любителів природи.

З 1926 року згідно декрету Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Раднаркому України “Про пам’ятки культури і природи” усі питання охорони природи перейшли до відома Народного комісаріату освіти, а у 1928 році в допомогу Наркомосвіти засновується міжвідомчий орган “Український комітет охорони пам’яток природи”, який повинен був погоджувати та готувати до вирішення законодавчими органами усі питання, пов’язані з охороною природи.

За період з 1921 по 1931 рік в Україні було створено 5 заповідників у підпорядкуванні Наркомзему та 4 – у підпорядкуванні Наркомосвіти. За цей же час було виявлено та зареєстровано понад 2 тисячі пам’яток природи.

З 1931 року усі місцеві комісії по охороні природи були зосереджені при краєзнавчих музеях, які відіграли значну позитивну роль у справі становлення охорони природи в Україні.

В середині 30-х років минулого століття зусиллями Харківського товариства любителів природи та Харківського товариства дослідників природи утворюються 3 заповідники місцевого значення, продовжується робота по вивченню нових унікальних природних об’єктів.

Створення Українського товариства охорони природи

Друга світова війна завдала величезної шкоди природі України, а відбудова зруйнованого війною народного господарства ставила безліч дуже важливих питань, про які до війни навіть ніхто не думав. Це перш за все збереження й відновлення родючості ґрунту, охорона водних ресурсів та повітряного басейну від забруднення шкідливими стоками та викидами промисловості і транспорту, відновлення чисельності корисних видів рослин і тварин, впорядкування заповідної справи та інші.

В середині сорокових років серед наукової громадськості Академії наук України, Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка та інших вищих навчальних закладів, письменників – Максима Тадейовича Рильського, українського поета, громадського діяча, академіка АН України та Михайла Івановича Чабанівського, який першим в українській літературі виступив на захист рідної природи і зайняв цю нішу впевнено і щиро – виникла ідея створення Українського товариства охорони природи.

Ця ідея була підтримана урядом і з метою посилення охорони державних заповідників, впорядкування охорони пам’яток природи та забезпечення участі широких мас населення у справі охорони природи Рада Міністрів УРСР прийняла постанову №1273 від 26 липня 1946 року «Про заходи до впорядкування охорони державних заповідників та пам’ятників природи на території УРСР» за підписом М.С.Хрущова, якою передбачалось створення Українського товариства охорони природи.

З метою створення Товариства ще 23 лютого 1945 року утворилась ініціативна група, до складу якої увійшли академіки АН УРСР М.М.Гришко, Д.К.Третьяков, М.Г.Холодний, Б.І.Чернишов, члени-кореспонденти АН УРСР Е.В.Звірозуб-Зубовський, П.С.Погрібняк, професор М.І.Котов, начальник головного управління заповідників Л.А.Мартинюк, представник Міносвіти І.Д.Волкова.

Ініціативна група створила оргбюро Товариства, до якого увійшли члени ініціативної групи та представники різних наукових установ і міністерств. Головою оргбюро було обрано академіка, вченого-геолога Бориса Ісидоровича Чернишова.

Оргбюро розробило Статут, план організаційної та масово-пропагандистської роботи. До 1949 року Товариство об’єднувало лише працівників заповідників і науковців, а у 1949 році Рада Міністрів УРСР зобов’язала головне управління по заповідниках розгорнути діяльність Товариства, а виконкоми обласних Рад депутатів трудящих організувати обласні відділення Товариства і надати їм допомогу в роботі.

31 серпня 1949 року рішенням Харківського облвиконкому за № 1448 утворюється Харківська обласна організація Українського товариства охорони природи, увібравши в себе історію і досвід діяльності Харківського товариства любителів природи.

У 1950 році головою оргбюро Українського товариства охорони природи було обрано академіка та віце-президента АН УРСР, вченого-лісівника та ґрунтознавця, доктора географічних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професора Української сільськогосподарської академії (Національний університет біоресурсів і природокористування) Петра Степановича Погрібняка.

З 1951 року, після ліквідації головного управління по заповідниках, контроль за діяльністю Товариства було покладено на Академію наук УРСР. З того часу загальний нагляд за станом природи та її охорону стало здійснювати лише Українське товариство охорони природи.

У 1950 році до Товариства приєдналось Товариство озеленення міст і населених пунктів, на базі якого була створена секція озеленення, яка стала науково-технічним центром озеленення столиці – міста Києва.

У 1951 році відбувся I з’їзд Українського товариства охорони природи. В ньому взяли участь 95 делегатів від областей і районів України.

Звітну доповідь про роботу Товариства та про його завдання зробив академік П.С.Погрібняк. На з’їзді були заслухані доповіді про сучасний стан фауни України, потребу охорони рідкісних і вимираючих тварин, про мисливство в Україні і завдання товариства охорони природи, про участь шкільної молоді в охороні природи, про заповідники в Україні.

З’їзд прийняв рішення про зміну назви Товариства на “Українське товариство охорони природи та сприяння розвитку природних багатств”.

На з’їзді було обрано Республіканську раду в складі 84 чоловік та президію Республіканської ради. Головою президії було обрано академіка П.С.Погрібняка. З’їзд прийняв постанову, в якій накреслив завдання на наступні роки. Було прийнято Статут “Українського товариства охорони природи та сприяння розвитку природних багатств”, обрана ревізійна комісія.

У 1955 році при Президії АН УРСР була створена Комісія по охороні природи, з якою Товариство працювало у тісному контакті. Разом з Комісією Товариство підготувало проект Закону «Про охорону природи», який був прийнятий Верховною Радою УРСР у 1960 році. Х розділ Закону був присвячений участі громадськості в охороні природи. Зокрема, стаття 28 визначала: “Усі громадяни Української РСР зобов’язані сприяти охороні природи – збереженню, розвитку і раціональному використанню її багатства та активно боротись з будь-якими порушеннями правил охорони природи.” 

Стаття 29 встановлювала, що “широкі маси населення залучаються до активної участі в охороні природи через Українське товариство охорони природи та сприяння розвитку природних багатств.”

Отже, одним із найважливіших завдань Товариства було організаційне зміцнення, залучення до нього окремих громадян, підприємств, установ. Цей період характеризується розгортанням роботи в усіх напрямках, активізацією видавничої та іншої діяльності.

При президії Республіканської ради Товариства були створені галузеві науково-методичні осередки – секції, до складу яких увійшли науковці та фахівці різних галузей:

секція юних захисників природи;

секція озеленення з підсекцією бджільництва;

ботанічна секція;

зоологічна секція з підсекцією голубівництва;

геолого-географічна секція.

Секції традиційно працювали на громадських засадах. На засіданнях заслуховувались наукові доповіді про стан природних ресурсів, заходи по їх збереженню, розглядались виробничі проекти, проекти озеленення тощо.

Президія Товариства брала активну участь у підготовці матеріалів до розгляду питань охорони природи в різних урядових інстанціях. Багато уваги приділялось виховній роботі по залученню школярів до вивчення, охорони, збагачення природи рідного краю. Опрацьовувались питання щодо охорони корисних птахів і звірів в зелених зонах, раціональної мережі заповідників, впорядкування вирубок лісу в Карпатах та інші.

Значною подією в діяльності Товариства стала Львівська нарада по охороні природи західних областей України, що проходила 14-16 листопада 1957 року і була скликана за ініціативою Товариства та Львівського лісотехнічного інституту. В нараді взяли участь 254 науковців та фахівців різних галузей господарства. Було заслухано 35 доповідей та 30 виступів. В резолюції наради викладені конкретні рекомендації, спрямовані на охорону, раціональне використання і збагачення природних багатств.

26-28 лютого 1958 року Товариство спільно з Науково-технічним товариством сільського господарства провело конференцію з питань розвитку бджільництва, в якій взяли участь понад 200 фахівців з усіх областей України. Конференція прийняла конкретні рекомендації щодо поліпшення бджільництва.

26-27 грудня 1961 року в Києві відбувся II з’їзд Товариства, в роботі якого взяли участь 25 обласних та 3 міських відділень Товариства. На з’їзді було прийнято новий Статут та Положення про громадського інспектора по охороні природи. Обласні філії Товариства були перейменовані у відділення Товариства.

  На засіданні Республіканської ради, що була обрана з’їздом, 21 лютого 1963 року було прийнято ряд рішень, спрямованих на поліпшення організаційної та просвітницької роботи. Республіканська рада обрала головою президії доктора біологічних наук, професора, зоолога, еволюціоніста, директора Центрального науково-природничого музею АН УРСР Михайла Анатолійовича Воїнственського, який очолював Українське товариство охорони природи у 1963-1981 роках.

Роки становлення та розширення впливу

Після II з’їзду у відділеннях Товариства налагоджувалась організаційна і просвітня робота, громадський контроль за дотриманням Закону про охорону природи, проводились тематичні виставки, конкурси, стали видаватись листівки, брошури, при президії Республіканської ради додатково були створені дві секції – водоохоронна і правова.

  Налагоджувались ділові контакти з природоохоронними організаціями інших республік та зарубіжних країн – Болгарії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Югославії.

Українське товариство охорони природи ставало популярною масовою громадською організацією, яка все більше користувалась підтримкою органів державної влади.

15-16 квітня 1965 року був скликаний III з’їзд Товариства. Делегати цього з’їзду представляли понад один мільйон членів Товариства. Саме на цьому з’їзді громадськість підняла питання про необхідність створення Державного комітету по охороні природи і з’їзд прийняв рішення про клопотання перед законодавчими органами республіки щодо створення Державного комітету по охороні природи України.

  Створення у 1967 році Державного комітету по охороні природи (Держкомприроди) сприяло об’єднанню зусиль адміністративних органів і громадськості у вирішенні складних і важливих завдань по збереженню й відновленню природних умов, сприятливих для життя і здоров’я людей, розвитку виробництва і культури нашого суспільства. Спільній роботі сприяло призначення голови президії Товариства членом колегії Держкомприроди України і введення заступника голови Комітету до складу президії Республіканської ради Товариства.

  Все чіткіше визначались основні напрямки громадської природоохоронної роботи:

організаційної, у тому числі по залученню нових членів до Товариства та створення первинних організацій;

  просвітньої – по формуванню у членів Товариства, широких верств населення належної екологічної свідомості;

  здійснення громадського контролю за станом природи та дотриманням природоохоронного законодавства;

  залучення членів Товариства до практичної участі у заходах по охороні природи та її збереженню.

  У квітні 1968 року був скликаний IV з’їзд Товариства. З’їзд прийняв новий Статут, яким обласні відділення Товариства були перейменовані в організації Товариства з правами юридичної особи. Діяльністю організацій керували їхні ради, виконавчим органом яких були президії.

У листопаді 1971 року відбувся V з’їзд Товариства. Участь у роботі з’їзду взяли 365 делегатів, які представили сім мільйонів членів Товариства, об’єднаних у 45 тисячах первинних організацій. З доповіддю на з’їзді виступив голова президії Республіканської ради, доктор біологічних наук, професор М.А.Воїнственський.

  З’їзд підвів підсумки роботи за міжз’їздівський період та визначив завдання на наступні роки: організаційне зміцнення товариства, ріст членства, активізація просвітньої роботи з метою виховання у населення екологічної свідомості, участь товариства у вирішенні конкретних природоохоронних питань, посилення роботи з молоддю.

  З’їзд затвердив звіти про роботу Республіканської ради та ревізійної комісії, прийняв звернення до членів Товариства, колективів підприємств, організацій, установ, молоді. Обрано новий склад Республіканської ради та її президії, головою знову було обрано професора М.А.Воїнственського.

Виконуючи рішення V з’їзду була посилена робота по росту кількості первинних організацій. Президія і Республіканська рада розглянули питання про стан природоохоронної роботи серед молоді, про заходи щодо поліпшення стану використання природних ресурсів, про підсумки конкурсу на кращу учбову програму по охороні природи середніх та вищих навчальних закладів, кращі програми були передані Міністерству освіти.

Також були підведені підсумки конкурсу на краще виконання заходів по захисту земель від ерозії та раціональному використанню земель, конкурсу на кращу первинну організацію Товариства. На цей конкурс було подано матеріали від 210 організацій. За рішенням президії були розпочата робота з інвентаризації вікових дерев.

З 1971 року почав видаватись за кошти Товариства щоквартальний інформаційно-методичний бюлетень Державного комітету по охороні природи України, Українського товариства охорони природи та Українського товариства мисливців і рибалок “Рідна природа”.

У листопаді 1976 року відбувся VI з’їзд Товариства, делегати якого представляли 10 мільйонів членів Товариства. На з’їзді відмічалась все зростаюча роль громадськості у вирішенні природоохоронних проблем.

  Так, за участю громадськості в останні роки було створено 386 тисяч гектарів лісів, більше половини на еродованих землях, не придатних для сільського господарства, посаджено 50 мільйонів фруктових і декоративних дерев, ряд первинних організацій товариства здійснювали шефство над цінними природними об’єктами.

  Дальшого розвитку набула просвітня робота: діяло понад 100 народних університетів “Природа”, де навчалось понад 15 тисяч активістів Товариства, працювало біля тисячі лекторських груп, широко використовувалось радіо і телебачення.

  З’їзд схвалив роботу Республіканської ради, вніс доповнення і уточнення до Статуту, обрав новий склад Республіканської ради та її президії. Головою президії був переобраний професор М.А.Воїнственський.

  Друга половина сімдесятих років відзначалась дальшим пожвавленням громадської природоохоронної роботи. Значного поширення набуло створення за кошти Товариства обласних учбово-методичних центрів – “Будинків природи”, започатковане в шістдесятих роках у Запорожжі та Миколаєві. Будинки споруджувались у Херсоні, Сумах, Черкасах, Дніпропетровську, Рівному, Вінниці та інших обласних центрах.

  Товариство бере активну участь у вирішенні природоохоронних проблем, за його ініціативою і безпосередньою участю розгортається рух за охорону природи – благополуччя малих річок, збереження лісів, родючості земель, чистоти повітря.

  Ці заходи проводяться у вигляді народних ініціатив, громадських походів, конкурсів, таких як “Джерело”, “Крилатий захист”, “Заповідним територіям – зразковий стан”, “Малим річкам – повноводність і чистоту” та інші.

  На протязі сімдесятих та восьмидесятих років по 1989 рік включно було проведено разом з відповідними міністерствами та відомствами десять щорічних та п’ять одноразових природоохоронних конкурсів, таких як на кращий винахід, рацпропозицію, науково-технічну розробку, направлену на охорону довкілля; краще автотранспортне підприємство по проведенню природоохоронної роботи; краще проведення робіт по встановленню водоохоронних зон та прибережних смуг малих рік і водойм; краще висвітлення теми охорони природи в засобах масової інформації, призерами якого неодноразово були республіканські, обласні, районні газети, радіо і телебачення.

  Конкурси фінансувались Українським товариством охорони природи та частково зацікавленими міністерствами й відомствами.

Значною подією стало нагородження у 1976 році за великі заслуги в справі охорони природи та раціонального використання природних ресурсів 50 працівників природоохоронної служби та активістів республіканських товариств охорони природи і мисливців та рибалок орденами й медалями Союзу РСР (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 серпня 1976 року) та 82 чоловік Почесними грамотами і Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18 серпня 1976 року).

17 квітня 1981 року в Києві відбувся VII з’їзд Українського товариства охорони природи. Участь у з’їзді взяли керівники уряду – перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР Г.І.Ващенко, заступник голови президії Верховної Ради УРСР В.С.Шевченко, голова Верховної Ради УРСР і віце-президент АН УРСР К.М.Ситник, Голова Державного комітету по охороні природи УРСР Д.Й.Проценко, керівники міністерств і відомств, господарські керівники, представники природоохоронної громадськості інших республік.

  В роботі з’їзду взяли участь понад 500 делегатів та запрошених, які представляли 13 мільйонів членів Товариства. Із звітною доповіддю виступив голова президії Республіканської ради професор М.А.Воїнственський.

  Доповідач і промовці відзначали зрослу увагу уряду до охорони природи. Для активізації природоохоронної роботи велике значення мала восьма сесія Верховної Ради УРСР дев’ятого скликання, яка розглянула стан природоохоронної справи в Україні.

  Дедалі вагомішим ставав внесок громадськості у природоохоронну справу, значно активізувався громадський контроль за дотриманням природоохоронного законодавства. Майже у всіх підрозділах Товариства були створені штаби громадського контролю, а при них діяли громадські інспектори Товариства, на небезпечних виробництвах діяло 26 тисяч постів та дружин по охороні природи.

  З’їзд затвердив звіти Республіканської ради та ревізійної комісії, визнав роботу за міжз’їздівський період задовільною. Прийнятою постановою намітив конкретні напрямки роботи на наступні роки. Було обрано Республіканську раду, до складу якої крім громадських активістів було обрано керівників ряду міністерств та відомств. Головою президії Республіканської ради було обрано першого заступника Голови Ради Міністрів УРСР Григорія Івановича Ващенка.

Після VII з’їзду значно пожвавилась робота місцевих організацій Товариства. Широкого поширення набуло проведення рейдів по перевірці роботи очисних споруд, якості рекультивації порушених земель, відводу водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок та водойм, безпечному застосуванню отрутохімікатів та міндобрив у сільськогосподарському виробництві.

Дальшого розвитку набула просвітня діяльність. Кількість народних університетів «Природа» зросла до 322, а слухачів в них – до 60 тисяч чоловік. Працювало 1800 лекторських груп, 1500 постійних лекторіїв та кінолекторіїв, ще більше стала використовуватись преса, радіо, телебачення, збільшились тиражі видань Товариства.

Кількість первинних організацій досягла 68 тисяч. Проводились заходи по зміцненню місцевих організацій Товариства. Переважну більшість обласних, міських і районних організацій очолили заступники керівників місцевих органів влади, а первинні організації – заступники керівників підприємств, установ.

  У 1983 році Республіканська рада звільнила з посади голови президії Г.І.Ващенка у зв’язку з його призначенням міністром торгівлі СРСР та виїздом з України. Головою президії Республіканської ради було обрано першого заступника Голови Ради Міністрів УРСР Євгена Вікторовича Качаловського.

  Значною подією для Товариства стало нагородження великої групи природоохоронців Почесними грамотами та Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 23 квітня 1986р.).

26 квітня 1986 року відбувся VIII з’їзд Товариства, в його роботі взяли участь біля 900 делегатів та запрошених представників державних органів, господарських керівників, представників науки та культури. На з’їзді були присутні керівники уряду – перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР Є.В.Качаловський, заступник голови президії Верховної ради УРСР Ю.Г.Бахтін, голова Державного комітету по охороні природи УРСР Д.Й.Проценко, льотчик-космонавт СРСР, двічі герой Радянського Союзу А.В.Філіпченко, керівники міністерств і відомств, представники радянських і громадських організацій.

  Із звітною доповіддю виступив голова президії Є.В.Качаловський. Доповідач та виступаючі розповіли про ту значну роботу, що провела громадськість за міжз’їздівський період по збереженню унікальної природи України. Товариство зросло і зміцніло кількісно, у його рядах нараховувалось майже 19 мільйонів індивідуальних і 47 тисяч колективних членів, запроваджувались нові форми і методи роботи, кількість народних університетів “Природа” зросла до 850, в яких навчалось 170 тисяч активістів Товариства, діяло 15 обласних, 289 районних, і 83 міських будинків природи, за ініціативою Рівненської облорганізації стали створювати будинки природи у сільській місцевості. Збільшилась кількість видань Товариства, що становила 650 найменувань тиражем понад мільйон примірників.

Зросла участь членів Товариства в рейдах, походах, посадці лісу та міських насаджень, впорядкуванні малих річок та інше. З’їзд визнав роботу задовільною, прийняв у новій редакції Статут Товариства, обрав Республіканську раду, ревізійну комісію. Головою президії Республіканської ради обрано першого заступника голови Ради Міністрів УРСР Євгена Вікторовича Качаловського.

Жодної інформації про катастрофу, що сталась на Чорнобильській АЕС 26 квітня – у день проведення VIII з’їзду Українського товариства охорони природи, до відома учасників з’їзду доведено не було. Наслідки катастрофи, від якої постраждали 3 мільйони 200 тисяч осіб, а понад 8 відсотків території України отримали пряме радіаційне забруднення, переселення 110 тисяч мешканців майже 200 населених пунктів та виникнення надзвичайно гострих екологічних, медичних, соціальних та економічних проблем серйозно ускладнили діяльність Українського товариства охорони природи.

  Для дієвої участі у подоланні наслідків цієї катастрофи потрібні були кваліфіковані фахівці, спеціальне обладнання та матеріальні ресурси. Товариство організувало і провело разом з Київрадою та Інститутом технічної інформації науково-практичну конференцію з питань забруднення території Києва радіонуклідами та видало ряд брошур про поводження у зоні забруднення. Актив та працівники Київської обласної організації Товариства брали безпосередню участь у заходах, що проводились у зоні забруднення.

  Катастрофа на Чорнобильській АЕС стала каталізатором тих явищ і змін у житті усього суспільства та його невіддільної частки – Українського товариства охорони природи, що настали у восьмидесяті та дев’яності роки XX століття.

У ті роки в економічному і громадсько-політичному житті країни виникли й розвивались процеси, які призводили до занепаду діяльності низки районних та первинних організацій Товариства. Зупинка та закриття підприємств, невизначеність їх подальшої долі, розпочатий процес приватизації, безробіття та збідніння населення майже виключили можливість фінансування діяльності Товариства за рахунок членських внесків. У цих складних, надзвичайно політизованих умовах президія Товариства прийняла рішення про проведення республіканської конференції з метою визначення спроможності до подальшої діяльності.

Конференція відбулась 20 квітня 1990 року у Києві. В ній взяли участь представники усіх обласних, Київської та Севастопольської міських організацій – всього біля 300 чоловік. Учасники конференції всебічно розглянули умови, можливості та перспективи діяльності Товариства.

Прийнятим рішенням конференція визначила Товариство незалежним від політичних партій та рухів громадським об'єднанням екологічного спрямування і зобов’язала Республіканську раду розпочати підготовку до чергового IX з'їзду.

Перші роки державної незалежності

Протягом 1990 та 1991 років були проведені звітно-виборчі конференції у більшості обласних, Київській та Севастопольській міських організаціях і 21 листопада 1991 року у місті Черкаси відбувся IX з'їзд Товариства, в роботі якого взяли участь 178 делегатів, представники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства лісового господарства, Міністерства сільського господарства, інших міністерств і відомств, Української православної церкви, Всеросійського та Білоруського товариств охорони природи, науковці, письменники, журналісти – всього понад 300 чоловік. Делегати з’їзду представляли 14 мільйонів членів Товариства.

Голова президії Республіканської ради Є.В.Качаловський відмовився далі очолювати Товариство, тому із звітною доповіддю виступив перший заступник голови І.Л.Грінчак.

З'їзд затвердив звіти про роботу та ревізійної комісії, прийняв новий Статут Товариства та програму діяльності на наступні роки. Було обрано у новому складі Всеукраїнську раду та її президію, ревізійну комісію. Головою президії Всеукраїнської ради було обрано Ігоря Львовича Грінчака.

Після IX з'їзду Товариства загальна суспільно-політична та економічна ситуація залишалась дуже складною, а знецінення на декілька порядків національної валюти – карбованця – фактично позбавило Товариство накопичених за минулі роки коштів.

Період з 1991 по 1996 роки був найтяжчим у житті Товариства – актив і працівники докладали всіх можливих зусиль для збереження структури та виконання основних статутних положень Товариства. Через відсутність коштів не було змоги провести звітно-виборчу кампанію і черговий X з'їзд, тому Всеукраїнська рада у відповідності із ст.20 Статуту прийняла рішення про продовження повноважень керівних органів Товариства ще на один термін до 2001 року. Протягом цих десяти років вдалось зберегти Українське товариство охорони природи як міцну громадську структуру, здатну вносити свою частку у вирішення складних екологічних проблем.

Організації Товариства в деякій мірі адаптувались до роботи  в нових умовах, що дало можливість провести звіти і вибори у переважній більшості організацій та підійти до проведення десятого з'їзду.

Структурну основу Товариства становили близько 20 тисяч первинних організацій, що об’єднували понад 4 мільйони членів Товариства та 15 тисяч колективних членів, якими є підприємства й організації різних форм власності. Зменшення облікової кількості членів Товариства явилось результатом порушення в минулому принципу добровільності вступу до Товариства, безробіття та збідніння населення.

Поряд із пошуками нових форм і методів роботи Товариство вело роботу у традиційних напрямках. Продовжувався огляд громадської роботи серед первинних осередків, міських і районних організацій «Рух за охорону природи України». За ці роки кращими були визначені 400 первинних та 135 міських і районних організацій.

З метою підвищення фахового рівня штатних працівників та активістів за період між з'їздами було проведено близько 450 семінарів, у яких взяли участь майже 15 тис. чоловік.

Переважна більшість організацій у центр уваги ставила просвітню роботу, надаючи виключну роль вихованню високої екологічної свідомості у населення. Налагоджувалась діяльність 17 обласних та 75 міських будинків природи, на їх базі працювали громадські університети «Природа», навчанням у яких було охоплено понад 50 тисяч слухачів, проводились круглі столи, диспути, виставки та інше.

Ряд обласних організацій і президія Всеукраїнської ради заснували свої газети, проте за браком коштів їх випуск був обмежений – виходили лише газети у Вінницькій обласній організації та газета Всеукраїнської ради «Трилисник».

Президія Всеукраїнської ради, вважаючи що в Україні екологічне навчання і виховання не відповідає вимогам часу, розглянули на своєму засіданні це питання і пропозиції надіслала профільному комітету Верховної Ради України та Міністерству освіти і науки України.

Важливими напрямками діяльності Товариства був і є громадський контроль за станом природи України та дотриманням природоохоронного законодавства. Про його ефективність свідчить багаторічна статистика – більше 40 відсотків виявлених порушень на рахунку громадськості. Ця робота проводилась шляхом організації рейдів-перевірок разом із державними інспекціями.

З ініціативи обласних рад Товариства щорічно проводилась екологічна акція – весняний місячник та двомісячник по впорядкуванню виробничих територій, зон відпочинку, заповідних об’єктів, берегів річок і водойм, озелененню, ліквідації звалищ та інше. З року в рік не згасає активність конкурсу «Джерела», започаткованого Товариством ще у 1971 році.

У вересні 2001 року Товариство приєдналось до всесвітнього руху «Робимо чистим світ» під гаслом «Чиста Україна – чиста Земля». За даними Асоціації міст України в цій акції взяли участь понад 65 тисяч членів Товариства, було прибрано понад 2500 об'єктів  (парків, скверів, територій шкіл, берегів річок, озер та інше).

За 10 років між IX та X з'їздами Всеукраїнською радою було проведено 12 засідань та 34 засідання її президії. На засіданнях ради розглядались актуальні питання, серед яких, зокрема, звернення до Верховної Ради, Президента та Прем'єр-Міністра України про взаємодію Товариства з органами державної влади; про екологічне навчання та виховання у навчальних закладах України; про стан лісів Карпатського регіону; про клопотання перед Верховною Радою і Президентом України про заснування почесного звання «Заслужений працівник охорони природи» та встановлення в Україні «Дня охорони природи» та інші.

  Звернення Всеукраїнської ради до Президента, Верховної Ради України та до Кабінету Міністрів України про взаємодію Товариства з органами державної влади України за дорученням Адміністрації Президента України було розглянуто в Кабінеті Міністрів України і направлене Міністерству екології та природних ресурсів, обласним, Київській і Севастопольській міським держадміністраціям для врахування у роботі.

  Президія Всеукраїнської ради взяла участь у заходах, пов’язаних з діяльністю України в Антарктиці. Фахівці всеукраїнських секцій Товариства за дорученням президії здійснили оцінку впливу станції на навколишнє природне середовище, а Київська міська організація в Будинку природи провела виставку про заснування та діяльність антарктичної станції «Академік Вернадський».

Подолання кризових явищ і відродження Товариства

21 листопада 2001 року у місті Вінниця відбувся X з’їзд товариства, в якому взяли участь 120 делегатів та гостей, що представляли понад 4 мільйони членів Товариства. Із звітною доповіддю виступив голова президії Всеукраїнської ради І.Л.Грінчак. Доповідач та виступаючі всебічно проаналізували умови, в яких опинилося Товариство, а також можливі напрямки поліпшення діяльності його осередків.

З’їзд затвердив звіти Всеукраїнської ради та ревізійної комісії, обрав Всеукраїнську раду Товариства і голову президії – І.Л.Грінчака, прийняв Концепцію діяльності Українського товариства охорони природи на 2002 і майбутні роки.

Після проведення X з'їзду у кризовому стані продовжували перебувати Кримська республіканська, Київська міська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька та деякі інші обласні організації. Проблемним було фінансове забезпечення діяльності, основним джерелом якого залишаються надходження членських внесків, благодійних пожертв, цільове фінансування окремих заходів та кошти від оренди майна Товариства.

Ширилися тенденції до регіональної автономізації, посягання на майно Товариства, створюване за рахунок його членів упродовж кількох десятиліть, ослаблення вертикально-інтегрованих механізмів управління, розповзання цілісної системи. Стало очевидним, що потрібні реформи, зміни і якісно нові прориви у майбутнє.

10 квітня 2003 року на засіданні Всеукраїнської ради Товариства за пропозицією голови Президії Всеукраїнської ради Товариства Ігоря Львовича Грінчака новим головою Українського товариства охорони природи обрано Міністра екології та природних ресурсів України, доктора економічних наук, професора Василя Яковича Шевчука.

Було поставлене завдання – Українське товариство охорони природи в нових умовах має бути єдиною системою із гармонійним внутрішнім облаштуванням, здатною впливати на формування і реалізацію екологічної, економічної та соціальної політики держави, бачити сучасну і майбутню перспективу, сприяти розширенню продуктивної зайнятості населення України, бути фінансово самодостатньою з високим рівнем доходів і соціального захисту, відомою і авторитетною в Україні, Європі та у світі.

У 2003-2006 роках здійснено пріоритетні кроки для відновлення позицій у громадсько-суспільному середовищі, відродження і нормалізації діяльності місцевих організацій Товариства – Кримської республіканської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Одеської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької обласних організацій. До роботи залучено нових висококваліфікованих і авторитетних фахівців, вчених, державних службовців, відкрито нові секції з актуальних проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

У процесі реформування виявилася необхідність внесення змін і доповнень до Статуту, посилення правового захисту екологічних прав громадян, збереження й підвищення ефективності використання майна Товариства, проведення скоординованої кадрової політики, розвитку нових напрямків діяльності, які б поєднували у собі вирішення екологічних, соціальних та економічних проблем, відновлення друкованих видань Товариства – журналу «Рідна природа» і газети «Трилисник», відкриття і постійної підтримки електронної сторінки в Інтернеті, посилення участі у міжнародних екологічних процесах, утворення нових структур Товариства за перспективними напрямками роботи.

У 2006 році виповнилося 100 років з дня започаткування громадського природоохоронного руху та 60 років з дня офіційного утворення Українського товариства охорони природи і були проведені урочисті та ювілейні заходи.

1 листопада 2006 року у місті Харкові у тих самих стінах Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, де рівно 100 років тому зародився громадський природоохоронний рух в Україні, зібрався XI з’їзд Товариства, делегати представляли Кримську республіканську, обласні, Київську і Севастопольську міські організації Товариства.

З’їзд заслухав і затвердив звіти Всеукраїнської ради та ревізійної комісії, прийняв зміни й доповнення до Статуту, обрав новий склад Всеукраїнської ради. Головою Товариства обрано професора, доктора економічних наук В.Я.Шевчука. З’їзд прийняв звернення до Українського народу та Програму діяльності, відродження і розвитку Українського товариства охорони природи на 2006-2010 роки.

Програмою визначалось, що головною метою національної екологічної політики є суттєве покращення стану навколишнього природного середовища України, створення еколого-економічних передумов для сталого розвитку нашої держави.

28 листопада 2008 року Президія Всеукраїнської ради Товариства прийняла рішення «Про календар проведення природоохоронних акцій і заходів – Екологічний  календар Українського товариства охорони природи». У 2009 році календар вперше вийшов у світ і з тих пір щорічно випускається і поширюється в Україні.

Діяльність Кримської республіканської, обласних та Севастопольської міської рад Товариства була спрямована на проведення природоохоронних акцій та заходів, екологічної пропаганди та просвіти, здійснення громадського контролю, виконання заходів по оздоровленню екологічної ситуації в регіонах у взаємодії з державними органами та іншими громадськими об’єднаннями.

У центрі діяльності місцевих ланок Товариства були проведення Всеукраїнських природоохоронних акцій, як «День довкілля», «Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища», «Всесвітній День Землі», «Чиста Україна – чиста Земля», громадський рух «За охорону природи» та інші.

Наприкінці 2008 року Президія Всеукраїнської ради розпочала співпрацю в рамках Програми розвитку ООН та Глобального екологічного фонду з питань розробки та реалізації проекту «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні». Було підготовлено, видано і презентовано Стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України. Товариство підтримало створення і стало одним із засновників Асоціації природоохоронних територій України.

Діяльність Українського товариства охорони природи була відзначена високими нагородами. Так, за заслуги перед Українським народом, багаторічну природоохоронну діяльність, високий професіоналізм Грамотами Верховної Ради України у жовтні 2008 року нагороджені голова Всеукраїнської секції охорони і раціонального використання земель Москаленко Віктор Михайлович та почесний голова Рівненської обласної організації Товариства Сацюк Іван Леонтійович.

Отже, в цілому діяльність Українського товариства охорони природи у цей період забезпечила реалізацію статутних завдань, пріоритетів і програмних цілей, основних напрямів відродження і сталого розвитку, затверджених ХІ з’їздом Товариства.

Робота Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міської рад Товариства була спрямована, насамперед, на виконання рішень ХІ з’їзду та Всеукраїнської ради. В результаті місцевим організаціям Товариства вдалося здійснити ряд конкретних заходів з розширення природоохоронної пропаганди та екологічного виховання, проведення громадського контролю за дотриманням екологічних вимог, виконання масових природоохоронних заходів по оздоровленню екологічної обстановки в регіонах у взаємодії з державними органами та іншими громадськими об’єднаннями.

Практичні природоохоронні заходи Українського товариства охорони природи включають організацію та участь у проведенні екологічних акцій відповідно до Статуту та Екологічного календаря Товариства. В центрі уваги були проведення Всеукраїнських природоохоронних акцій: “День довкілля”, “Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища”, “Всесвітній День Землі”, “Чиста Україна – чиста Земля”, громадський рух “За охорону природи”, заходи Екологічного календаря – 2009 Українського товариства охорони природи та інші.

Указом Президента України від 5 червня 2009 року № 419/2009 за багаторічну плідну працю на ниві охорони навколишнього природного середовища, просвітницьку та виховну роботу серед населення присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України» заступнику голови Луганської обласної організації Черних Світлані Карпівні та почесному голові Рівненської обласної організації Товариства Сацюку Івану Леонтійовичу.

За заслуги перед Українським народом Грамотою Верховної Ради України нагороджені заступник голови Харківської обласної організації Товариства Шумейко О.С. та активний член Всеукраїнської секції охорони надр і екологічної геології, доктор технічних наук, професор Яковлєв Є.О.

 У зв’язку з 35-річчям заснування Всеукраїнської секції охорони надр та за значні досягнення секції в охороні природи за поданням Президії ВР УкрТОП медалями  В.І.Лучицького та В.І.Лутугіна нагороджені засновник секції і незмінний її керівник, заслужений природоохоронець України О.С.Щириця, його перший заступник доктор технічних наук, професор М.Г. Демчишин, секретар секції Л.Д. Щириця, активні члени секції – Осокіна Н.П., Богатирьова Е.І., Шнейдерман Г.А., Несмеянович Е.І., Радзівіл А.Я.

Зміцнення єдиної системи Товариства

16 червня 2011 року напередодні свого 65-річчя у м. Києві відбувся XII з’їзд Товариства. З доповіддю «Про основні результати діяльності Українського товариства охорони природи після XI з’їзду та основні завдання на 2011-2015 роки» виступив голова Товариства, доктор економічних наук, професор В.Я.Шевчук.

У доповіді було особливо відзначено, що у період після XI-го з’їзду 2007-й рік став першим роком з його системними рішеннями, коли ми відчули, що Українське товариство охорони природи почало жити як єдина всеукраїнська система.

У 2007 році провідними фахівцями Товариства під керівництвом В.Я.Шевчука за участю урядовців, народних депутатів, вчених, практиків, представників інших громадських організацій під егідою Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні було підготовлено комплексні стратегічні документи “Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку”, “Національна екологічна політика України: стратегічні оцінки і рекомендації” та “Національна екологічна політика України: загальні оцінки і ключові рекомендації”.

Цикл стратегічних документів був широко презентований українському суспільству і міжнародній спільноті, надісланий Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям, вищим навчальним закладам України. Це стало свідченням суттєвого прогресу у становленні громадянського суспільства в нашій країні, особливо в екологічні сфері.

За ініціативою і матеріалами Українського товариства охорони природи 15 червня 2007 року Радою національної безпеки і оборони України було розглянуто питання “Про стан та проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату”. Прийняті рішення введені в дію Указом Президента України.

Підбиваючи підсумки діяльності по виконанню рішень XI-го з’їзду, В.Я.Шевчук особливо відзначив ще одну історичну подію в житті Товариства. Так, у 2007 році Президентом України вперше присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України» керівнику Всеукраїнської секції охорони надр та екологічної геології Товариства, великому патріоту України Олексі Степановичу Щириці.

Отже, в цілому діяльність Українського товариства охорони природи у 2006-2011 роках забезпечила реалізацію пріоритетів і програмних цілей, основних напрямів відродження і сталого розвитку, сприяла формуванню й реалізації національної екологічної політики, збереженню генофонду і здоров’я населення України, здійсненню просвітницької діяльності, вихованню дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту, захисту екологічних прав громадян України.

XII з’їзд знову переобрав головою Президії Всеукраїнської ради Товариства доктора економічних наук, професора В.Я.Шевчука, обрав Всеукраїнську раду у складі 65 чоловік і ревізійну комісію Товариства, схвалив «Програму діяльності і розвитку Українського товариства охорони природи на 2011 – 2015 роки».

Головною метою діяльності Українського товариства охорони природи на цей період  визначено сприяння формуванню громадянського еко-суспільства, реалізації національної екологічної політики, розробці програм та проведенню комплексу заходів по збереженню й відтворенню сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереженню генофонду і здоров’я населення України.

Реалізація визначених пріоритетів, основних напрямів діяльності і розвитку Українського товариства охорони природи відповідають національним інтересам країни. Товариство може і має відкривати майбутнім поколінням перспективи на гідне життя у чистому природному середовищі.

5 червня 2013 року у Всесвітній день охорони навколишнього середовища у м. Києві зібрався XIII з’їзд Українського товариства охорони природи. З доповіддю «Технологія конструювання еко-майбутнього» виступив голова Товариства В.Я.Шевчук.

Громадський та науковий потенціал Товариства дозволив йому піднімати важливі проблемні питання загальносуспільного значення, розглянуті на засіданнях Президії ВР УкрТОП та Академії ноосфери, такі як: «Ринок української землі – зона особливих інтересів», «Проблеми видобутку сланцевого газу в Україні: еколого-економічні аспекти», «Моніторинг довкілля – засіб від екологічної сліпоти», «Ноосферні засади нової політики розвитку: до 150-річчя В.І.Вернадського» та ін.  

Президія Всеукраїнської ради УкрТОП надає великого значення заохоченню природоохоронного активу. Так, Указом Президента України від 24 червня 2011 року голові Чернівецької обласної ради Товариства Королюку Василю Івановичу було присвоєно почесне звання “Заслужений природоохоронець України”.

За заслуги перед Українським народом, багаторічну природоохоронну діяльність, високий професіоналізм Грамотою Верховної Ради України нагороджені:

-  Мельник Віктор Іванович – голова Всеукраїнської секції природно-заповідних територій УкрТОП, завідувач відділу природної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України,   професор, доктор біологічних наук;

-  Новосад Валерій Васильович – голова Всеукраїнської секції рослинного світу УкрТОП, директор Ботанічного музею НАН України, кандидат біологічних наук;

-  Осипець Володимир Миколайович – заступник голови Чернігівської обласної ради товариства;

-  Яковлєв Володимир Афанасійович – голова юнацької секції Луганської обласної організації УкрТОП, директор обласного центру ЕНТУМ;

-  Лаврентьєв Георгій Андрійович – головний інженер, голова Всеукраїнської секції водних ресурсів та атмосферного повітря УкрТОП.

Державна геологічна служба України нагородила відомчими галузевими медалями імені Л.І. Лутугіна активних членів цієї секції Короля Г.П. і Прокопця В.В.

За заслуги перед Українським народом, багаторічну природоохоронну діяльність, високий професіоналізм цінними подарунками Верховної Ради України нагороджені:

Мазуркевич Олександр Олександрович – заступник Голови Президії ВР УкрТОП, голова Київської обласної ради Товариства;

Нагорнюк Борис Васильович – заступник Голови Президії ВР УкрТОП.

Почесною відзнакою Київського міського голови за багатолітню плідну роботу на природоохоронній ниві нагороджений керівник департаменту забезпечення природоохоронної діяльності УкрТОП Гаруцо Олег Андрійович.

Грамотою Кабінету Міністрів України нагороджені заступник голови Президії Всеукраїнської ради – головний бухгалтер Товариства Катерина Іванівна Лісовець та голова Вінницької обласної організації Анатолій Юрійович Литвиненко.

За особливі заслуги перед Українським народом Почесною грамотою Верховної ради України нагороджений заступник голови Президії Всеукраїнської ради Товариства Навроцький Василь Миколайович. 

Українське товариство охорони природи за участю фахівців Академії ноосфери розпочало співпрацю з Програмою розвитку ООН в Україні з питань надання консультаційних послуг для розробки стратегії низьковуглецевого зростання в Україні.

Як результат цієї співпраці – монографія «Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату», видана спільно у 2014 році (К.: ЦК «Компринт», 2014 –  234 с.). Книга була презентована Уряду і Парламенту України, а вже через 1,5 роки Кабінет Міністрів офіційно проголосив, що альтернативи енергоефективному розвитку в Україні не існує.

Отже, змістовна наповненість діяльності системи Українського товариства охорони природи є надзвичайно великою – від конкретних природоохоронних акцій у дворах, дитячих садках, школах, університетах, в областях, містах і селах, до виховання високої загальносуспільної свідомості та вирішення крупних проблем розвитку держави.

Програмна діяльність Товариства в нових умовах

Ми могли б робити ще більше, якби мали більше ресурсів, відчували державну підтримку. Українське товариство охорони природи є суспільно корисною організацією, а такі організації в Європейському Союзі мають вагому підтримку у вигляді як прямого фінансування, так і надання різного роду пільг і преференцій на законодавчому рівні.

На XIII з’їзді ухвалено Програму Українського товариства охорони природи. У цій Програмі – наше минуле, сучасне і майбутнє. Це – не тільки політика розвитку Товариства, це – технологія конструювання еко-майбутнього!

Програма Товариства – дороговказ для багатомільйонної армії природоохоронців країни, цивілізаційна частка свідомості кожної людини, дорога порятунку людства і Планети. Розвиток на основі технології конструювання еко-майбутнього дозволить уникнути жорсткого зіткнення з ним.    

30 жовтня на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи було розглянуто і затверджено «Стратегію зміцнення фінансової стійкості Українського товариства охорони природи».

Усі завдання і функції Товариства мають загальнодержавну і загальносуспільну значимість як для громад, так і для галузей національного господарства. Цілком очевидно, що вони мали б підтримуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Але Укрприрода за роки державної незалежності виконує усі ці заходи виключно за власний рахунок, реалізація кожного з них потребує не тільки організаційних зусиль, але й значних коштів і матеріальних ресурсів.

Більше того, за тепло, електроенергію, воду та інші послуги Укрприрода платить за тарифами, як комерційна структура, хоч є безприбутковою, благодійною і суспільно значущою організацією.

Незважаючи на це, Товариство з року в рік за рахунок своїх людських, фінансових і матеріальних ресурсів виконує усі свої статутні завдання, займаючись, по суті, благодійною діяльністю на користь держави і народу. Безумовно, що держава, у свою чергу, має підтримувати суспільно корисну діяльність Укрприроди, як це відбувається у Європейському Співтоваристві.

Фінансування статутної діяльності Укрприроди, у тому числі для виконання завдань і функцій загальнодержавного і загальносуспільного значення, здійснюється за рахунок внутрішніх джерел Товариства, нерідко на шкоду власним інтересам. Кошти формуються за рахунок членських внесків, цільових добровільних та благодійних пожертвувань, оренди майна Товариства та інших джерел.

У складі цілісного майнового комплексу Укрприроди знаходяться 20 будинків природи, які потребують значних коштів для їх підтримки у належному стані, ремонтів та проведення енергоефективної модернізації. Зведений бюджет Укрприроди становить близько 5 млн. грн. щорічно. В системі працює близько 100 штатних працівників із невисокою середньою зарплатою.

Таким чином, Укрприрода упродовж багатьох років і десятиліть виконує усі завдання і функції за власний рахунок, не отримуючи допомоги від держави. Такий стан речей не може тривати вічно, світ довкола нас змінився – великі, значущі й відповідальні завдання усе складніше виконувати лише силою людського ентузіазму, без належного фінансового і матеріального забезпечення, у тому числі з боку держави.

Одним з головних питань на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи 30 жовтня 2014 р. було питання «Про екологічні наслідки війни на Донбасі». Відзначалось, що війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним анти-екологічним злочином.

Екологічні наслідки військових дій на Донбасі, такі ж як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними. Це – друга за масштабами (після Чорнобильської техногенно-ядерної катастрофи) військово-техногенна екологічна катастрофа в Україні. 

Місцеві організації Українського товариства охорони природи, що проводять свою діяльність на території Луганської і Донецької областей, також постраждали від війни на Донбасі. Так, Луганський Будинок природи, Народний університет «Природа», значна кількість колективних членів Товариства знаходяться на тимчасово окупованій території. Великої шкоди завдано Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», іншим об’єктам природно-заповідного фонду України, з якими тісно співпрацювали місцеві організації Укрприроди. Зруйновано інфраструктуру, у тому числі природоохоронну. Порушено десятиліттями налагоджувані зв’язки по роботі з шкільною молоддю і студентами.

Всеукраїнська рада надіслала Президенту України та РНБО свої пропозиції, як пом’якшити та зрештою ліквідувати наслідки, у тому числі екологічні, війни на Донбасі. Багато що можемо й робимо для країни своїми силами. Для досягнення ж великих загальносуспільних цілей, у свою чергу, нам потрібна посильна підтримка держави.

У липні 2014 року вченими й експертами Українського товариства охорони природи підготовлено й надіслано до Уряду України стратегічний документ «Політика розвитку аграрного сектору економіки в умовах глобальних змін клімату», який враховує вимоги Угоди про асоціацію з ЄС в аграрній та екологічній сферах, сприяє розширенню ринків для продукції вітчизняного АПК.

17 червня 2015 року Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, заслухавши доповідь Голови Товариства В.Я.Шевчука про підписання 29 травня 2015 року з Міністерством екології та природних ресурсів України «Меморандуму про спільну державно-громадську діяльність щодо розроблення і реалізації національної екологічної політики та місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища в Україні», відзначила:

1. Меморандум про співпрацю укладено з метою підтримки виконання «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII, щорічних планів роботи Міністерства екології та природних ресурсів України та Програми Українського товариства охорони природи, затвердженої XIII з’їздом Товариства 5 червня 2014 р.

2. Предметом Меморандуму є створення партнерських умов по залученню до розробки й реалізації державної та місцевої екологічної політики, національного та місцевих планів дій з охорони довкілля усіх зацікавлених сторін (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, приватний та бізнес сектори, науковці, освітяни) на принципах спільної діяльності.

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи рекомендувала обласним, міським та іншим місцевим організаціям Товариства зміцнити (налагодити) партнерські умови по залученню до розробки й реалізації державної та місцевої екологічної політики, національного та місцевих планів дій з охорони довкілля усіх зацікавлених сторін (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, приватний та бізнес сектори, науковці, освітяни) на принципах спільної діяльності.

В умовах зростання ризиків надзвичайних техногенно-екологічних ситуацій і катастроф, першочергову увагу рекомендовано приділити організації спільних заходів для реалізації повноважень Мінприроди України щодо «забезпечення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, екологічну та радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду», а також Укрприроди щодо «сприяння попередженню екологічних правопорушень, захисту екологічних прав громадян, здійснення громадського незалежного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища».

У травні 2016 року Українське товариство охорони природи виступило ініціатором і ключовим розробником стратегії розвитку України на перспективу, яка знайшла своє втілення у монографії «Розвиток Заради Порятунку» (К.: Геопринт, 2016. – 227 с.). Книга презентована Парламенту і Уряду України, надіслана університетам та бібліотекам країни, передана посольствам та впливовим міжнародним організаціям, що співпрацюють з Україною, одночасно переймаючись проблемами порятунку Планети в умовах глобальної зміни клімату. Книга також розміщена на сайті Укрприроди у вільному доступі.

27 жовтня 2016 року у м. Києві відбувся XIV з’їзд Українського товариства охорони природи. З доповіддю «Любов до рідної природи об’єднує народ у захисті власної держави» виступив голова Товариства В.Я.Шевчук.

Учасники з’їзду привітали захисників природи України із 110-річчям громадського природоохоронного руху та 70-річчям Українського товариства охорони природи; подякували воїнам, волонтерам, усім людям, які боронять нашу державу і природу; побажали стійкості і єдності у боротьбі за волю і краще життя, перемоги, миру і гармонії в суспільстві, добра, достатку і благополуччя кожній родині і кожній людині нашої країни.

У доповіді та виступах було узагальнено найважливіші здобутки Українського товариства охорони природи за 70 років:

по-перше, виховано цілі покоління в дусі тисячолітніх традицій поваги Українського народу до Української природи (трипільська цивілізація, арії, Київська Русь, Запорізька Січ, незалежна Україна);

по-друге, саме зусиллями Товариства створена державна система охорони навколишнього природного середовища – спочатку створено Державний комітет по охороні природи, а потім Міністерство охорони навколишнього природного середовища, розпочалося формування природоохоронного законодавства, закладено підвалини для національної екологічної політики;

по-третє, більшість всеукраїнських і місцевих природоохоронних організацій вийшли з лона Товариства і сьогодні становлять єдиний строкатий рушник громадянського еко-суспільства в усіх краях і регіонах України;

по-четверте, зроблено безліч добрих конкретних справ (акцій, заходів і т.п.) на благо природи і людини;

по-п’яте, Українське товариство охорони природи (після ліквідації цілісної державної системи охорони навколишнього природного середовища з державними управліннями на місцях) залишилось єдиною системною всеукраїнською організацією, яка має обласні організації і здатна формувати й проводити національну екологічну політику, захищати цілісні екосистеми.

Але зараз – найважчий період з усієї історії Українського товариства охорони природи, в історії незалежної України.

У цей період вперше за 70 років від створення Товариства після закінчення Другої світової війни (1946 р.) розпочалася, за оцінкою Юрія Щербака – видатного державного і громадського діяча, дипломата, письменника, першого міністра охорони навколишнього природного середовища України, третя світова війна: «2014 рік увійде у світову історію навічно – як рік початку Третьої світової війни, хоча мало хто повірив у це одразу…

На українські мирні землі увірвалася світова історія в її найтрагічнішій формі – формі війни, урагану вогню та крові.

Руйнівний стовп усесвітнього торнадо перемістився з азійських, близькосхідних і африканських периферій знову в Європу, нагадавши про 1914-й та 1939-й роки.

Україна опинилася на межі загибелі» («Зброя Судного Дня», 2016, с. 7-13).

Безумовно, ця ситуація тяжко вплинула і на діяльність Товариства. Поряд з виконанням своїх статутних завдань, громада Товариства робила й робить усе можливе для захисту і порятунку не тільки рідної природи, а й держави.

Діяльність системи Товариства

Українське товариство охорони природи є найбільшою всеукраїнською громадською організацією із 73-річною історією, усталеними традиціями та з міцним корінням в усіх регіонах і краях України.

Декілька останніх років видалися дуже складними, багато в чому визначальними як для країни, так і для Товариства. З результатів роботи усіх наших організацій добре видно, що з обмеженими ресурсами, силою колективного альтруїзму і відповідальності за майбутнє Товариством зроблено багато корисних справ на благо природи і людини.

15 липня 2018 року «За особливі заслуги перед Українським народом» Почесною грамотою Верховної Ради України нагороджений почесний голова Рівненської обласної організації, заслужений природоохоронець України Сацюк Іван Лентійович. 

Природа і Розум – дві головні опори, які дав людству Творець. Однак у них є спільний ворог – людська жадібність. Так, Махатма Ганді – людина тисячоліття (за опитуваннями Бі-Бі-Сі 2000 року), кого Альберт Ейнштейн називав «дороговказом для майбутніх поколінь… Можливо, наступні покоління просто не повірять, що така людина зі звичайної плоті та крові ходила по цій грішній землі», мудро висловлювався щодо найпершого з семи гріхів так: «Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність».

Тільки за часи індустріальної епохи людством зруйновано або безповоротно змінено 2/3 природних екосистем Землі. Для того, щоб виготовити один комп’ютер, треба видобути 35 т руди. Кожного року у серпні, тобто за 8 з 12-ти місяців року, людство завершує споживання річного обсягу ресурсів, які у змозі відновлювати природа.

Якщо до цього додати ще й безкінечні війни на такій маленькій і крихітній планеті (а в останні 6 тис. років людство жило в мирі тільки 292 роки), випробування і виготовлення нових видів зброї масового знищення людини і природи, руйнування і марнотратне використання величезних природних ресурсів, то час би вже взятись за розум і дбати про розвиток заради порятунку.

1. Робота Президії і Всеукраїнської ради Товариства

«Розвиток заради порятунку» – саме так називається книга, підготовлена і видана Товариством за участю провідних фахівців країни, яка висвітлює стратегію для національного господарства та основних секторів економіки заради порятунку природи, держави, планети. Книга була безкоштовно надана Главі держави, членам Уряду, народним депутатам України, місцевим органам влади та органам місцевого самоврядування, розіслана провідним науковим центрам, університетам, бібліотекам країни і світу. Одержано чимало схвальних відгуків, впровадження окремих положень спостерігається в Урядових рішеннях.

В останні кілька років Урядом не приділяється належної уваги розвитку та зміцненню фінансової стійкості об’єктів природно-заповідного фонду країни. Тому з метою підсилення цього напрямку національної екологічної політики, якому надається  велика увага у Європейському співтоваристві, в актовій залі Національного ботанічного саду імені М.М.Гришка (одного з фундаторів Товариства) Національної академії наук України було проведене спільне засідання Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, ВГО «Асоціація природоохоронних територій України», проекту ЄС «ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ», що впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні.

Розглянуто й професійно обговорено актуальні питання: «Сучасний стан існуючих та перспективи створення нових заповідників і національних природних парків в умовах формування ринку землі (на прикладі Черкащини)»; «Досвід відновлення та сталого управління торфовищами задля екологічних вигід та місцевого розвитку»; «Про створення Всеукраїнської науково-експертної ради з питань заповідної справи»; презентовано книгу «Заповідна справа в Україні: абсолютна заповідність чи європейська модель гармонії людини і природи?».

Спільною Постановою Товариства і Асоціації було утворено «Всеукраїнську експертно-консультативну раду з проблем заповідної справи», до складу якої увійшли провідні фахівці країни, у т.ч. Товариства – Чорний М.Г., Стеценко М.П., Берташ Б.М., Мельник В.І., Смоляр Н.О. Інформацію направлено Верховній Раді та Уряду України. 

Товариством приділено багато уваги вирішенню проблем формування цивілізованого ринку української землі, розвитку природно-заповідних об’єктів, глобальній зміні клімату та адаптації до її негативних наслідків, поводженню з відходами та іншим питанням, що розглядались на засіданнях Президії та наукових секціях Товариства.

Діяльність Товариства постійно висвітлюється у ЗМІ, у тому числі в регіональних (Вінницька, Рівненська, Київська, Черкаська та інші обласні організації), на всеукраїнському радіо, «Голосі Києва», окремих телеканалах («Глас», «1+1» та ін.).

Зокрема, через телеканал «Глас» нами була ініційована надзвичайно важлива всеукраїнська духовно-природнича акція «Стародавнім українським деревам – нашу турботу і захист». Акцію підтримав Уряд України в особі Міністерства екології та природних ресурсів.

На жаль, поряд з успіхами та здобутками Товариства, ще не вдалось остаточно подолати негативні явища, зокрема, рейдерську атаку на Черкаську обласну організацію і Будинок природи. Як відомо, рейдерське захоплення спочатку Черкаської обласної організації, а потім Черкаського Будинку природи здійснюється у 2015-2019 рр. групою жадібних рейдерів під орудою колишнього голови організації. Зараз, з урахуванням усієї здобутої інформації, ми не можемо виключати, що цей горе-керівник багато років готувався і розпочав гібридну війну проти Товариства, щоб завдати удару і по державі. Він наніс більше 20 млн. грн. збитків, відволік частину часу із 3,5 років від державотворчої діяльності на боротьбу із злом, брехнею і жадібністю. На даний час відбулося більше 120 судових засідань, а судові витрати склали 350 тис. грн.

З урахуванням гіркого/цінного досвіду вимушені, на жаль, констатувати, що державні органи влади нічим не допомагають у боротьбі з рейдерством. Більше того, місцеві органи влади нерідко сприяють рейдерам – місцеві органи юстиції беруть (навіть вночі) і реєструють сфальшовані й підроблені «документи»; міліція роками не розслідує кримінальні провадження, відкриті за очевидними фактами підробки документів та захоплення майна; прокуратура не тільки не контролює дотримання законів, а й примушує слідчих закривати відкриті проти рейдерів кримінальні справи; окремі судді дуже вміло маскують під начебто випадкові «помилки» свої рішення на користь рейдерам і т.д.

У відповідь на наші звернення центральні органи влади (юстиції, поліції, прокуратури) дають своїм місцевим підрозділам формальні доручення, отримують такі ж формальні відписки, знову пересилають їх нам. І тільки громадськість заважає їм займатися своїми справами, примушує до виконання обов’язків, покладених на них державою і суспільством.

Так сучасну європейську державу не збудувати, потрібні зміни.

Тому й зростає актуальність ще однієї місії Товариства – сприяти формуванню громадянського суспільства, яке спонукатиме владу до прозорих ефективних дій та професійного виконання своїх обов’язків в інтересах держави, природи, людини.

У свою чергу наша благодійна інвестиція у розвиток заради порятунку сприяє досягненню сучасних прагнень нашої древньої і красивої країни – стати повноправним членом Європейського співтовариства і, водночас, – лідером і центром тяжіння для інших дружніх країн і народів, що рвуться до свободи і кращого життя.

Бо Україна – немов сад «едемський», але це не «сад насолоди», а «сад діяльності», «сад опіки над природою», «сад гармонії».

І наше завдання: дбайливо порати, обробляти й охороняти його – це, по суті, «благодійна інвестиція у весну».

2. Діяльність Всеукраїнських секцій

При Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи діяли 12 всеукраїнських секцій, куди входять провідні вчені й експерти країни:

-      охорони надр та екологічної геології імені О.С. Щириці (голова – д. т. н., проф. Демчишин Михайло Гордійович);

-      охорони рослинного світу (голова – к. б. н. Новосад Валерій Васильович);

-      водних ресурсів та атмосферного повітря;

-      правових основ природокористування (голова – д. ю. н., проф., академік НАПрН України Малишева Наталія Рафаелівна);

-      природно-заповідних територій (голова – д. б. н. , проф. Мельник Віктор Іванович);

-      екологічної політики та освіти (голова – д. г-м. н., проф. Білявський Георгій Олексійович);

-      екологічного аудиту (співголови – доцент Навроцький Василь Миколайович, к.е.н. Куруленко Святослав Сергійович);

-      біологічної та генетичної безпеки (голова – Кондратюк Володимир Володимирович);

-      юннатів (голова – Радченко Тамара Дмитрівна);

-      охорони і раціонального використання земель (голова – д. е. н. Ковалів Олександер Іванович);

-      захисту мисливської фауни і тваринного світу (голова – Дода Володимир Матвійович);

-      ноосферогенезу і гармонійного розвитку Наукової ради НАН України з навколишнього середовища і сталого розвитку (голова - Шевчук.

Значну роботу проводять наукові секції, що працюють при обласних організаціях Українського товариства охорони природи.

Практична організація роботи Товариства традиційно планується і здійснюється на основі «Екологічного календаря Українського товариства охорони природи».

3. Діяльність системи Товариства

В єдиній системі Українського товариства охорони природи наразі працюють 23 обласних і Київська міська організації, які об’єднують більше 1 млн. громадян.

Вінницька обласна організація (голова – Литвиненко Анатолій Юрійович) протягом багатьох років і десятиліть на високому рівні розробляє і здійснює організаційно-масові, пропагандистські та практичні природоохоронні заходи із залученням членів Товариства, працівників підприємств, учнів шкіл міст і сіл та громадськості Вінниччини. 

Волинська обласна організація (голова – Комаров Віктор Васильович) проводить природоохоронні акції та заходи згідно Екологічного календаря, здійснює заходи екологічної просвіти, працює над покращенням громадського контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на Волині.

Дніпропетровська обласна організація (голова – Ломакін Павло Іванович) основну увагу приділяє організації і проведенню еколого-просвітницьких заходів серед населення, підготовці й проведенню екологічних акцій згідно з Екологічним календарем Товариства, просвітницькій, освітній, виховній та видавничій діяльності, секційній науково-практичній роботі.

Донецьку область в системі Українського товариства охорони природи представляє «Бахмутгеологія», яка сприяє вирішенню складного комплексу інженерно-геологічних та індустріально-екологічних проблем регіону. Президія і секції Товариства приділяють підвищену увагу питанням забезпечення екологічної безпеки у зоні воєнних дій на окремих територіях Донбасу, бо ці проблеми можуть мати довготривалі негативні наслідки не тільки для довкілля, а й для сталого розвитку регіону.

Житомирська обласна організація (голова – Рибинський Ігор Євгенович) відпрацювала й традиційно проводить цілий комплекс заходів по збереженню і відтворенню навколишнього природного середовища Полісся, природних багатств Житомирщини, веде активну просвітницьку діяльність серед населення, виховує дбайливе відношення громадян, насамперед молоді, до природи.

Закарпатська обласна організація (голова – Геревич Олександр Васильович) проводить ряд заходів по екологічній освіті й вихованню, залученню учнівської та студентської молоді до організації й проведення різноманітних акцій, вивченню, дослідженню, охороні й примноженню природних багатств краю, розвитку й охороні природно-заповідного фонду країни.

Запорізька обласна організація (голова – Секретарюк Раїса Костянтинівна) постійно шукає і знаходить нові форми роботи з поліпшення екологічної ситуації в області, володіє інформацією про стан екосистем, індустрію Запорізького краю, техногенний вплив на навколишнє природне середовище. Це дає можливість планувати і проводити різноманітні екологічні акції та заходи з опорою на власні сили та місцеве населення. Так, у день народження Товариства (26 липня) у Запоріжжі було проведено міжнародний екологічний форум, а у жовтні 2017 року – унікальну акцію «Світ без жорстокості».

Івано-Франківська обласна організація (голова – Парпан Василь Іванович) працює на базі відомого не тільки в нашій країні, а й у Європі та світі Інституту гірського лісівництва. Основні зусилля зосереджуються на збереженні екосистеми Карпат відповідно до Конвенції про охорону і сталий розвиток Карпат, підписаної під час Київської конференції міністрів «Довкілля для Європі» у 2003 р.

Київська обласна організація (голова – Мазуркевич Олександр Олександрович, заступник – Духота Наталія Григорівна) основні зусилля спрямовує на залучення населення області до збереження навколишнього природного середовища. Активно працюють міські і районні організації – Білоцерківська міська, Сквирська, Тетіївська, Фастівська та інші районні організації Товариства у Київській області. Найбільше висвітлюють питання екології районні та міські газети: «Новини Надросся» (Біла Церква), «Яготинські вісті», «Яготинський край», «Вісник Сквирщини», «Голос Володарщини», «Тетіївська земля», «Обухівський край», «Слово», «Вишгород», «Перемога» (Фастівський район) та ін.

Київська міська організація (голова – Щепець Микола Степанович) співпрацює з державними та комунальними організаціями та підприємствами, інститутами НАНУ України, школами та закладами дошкільного виховання. Особливо тісною є співпраця з КП «Київський міський будинок природи». Активісти організації та колективні члени спільно з іншими громадськими організаціями Києва беруть участь у загальнонаціональних та загальноміських екологічних акціях.

Луганська обласна організація (голова – Дайнеко Леонід Іванович), яка працює в м. Києві на базі Президії Всеукраїнської ради Товариства, бореться за своє збереження, шукає нові способи сприяння забезпеченню екологічної безпеки на території області.

Львівська обласна організація (голова – Гук Михайло Васильович) значну увагу приділяє розвитку міжнародної діяльності на базі Львівського Будинку природи, перетворенню його в центр ділового співробітництва з Республікою Болгарія, іншими країнами Європи та їх дипломатичними установами, а також розширенню мережі районних організацій, збільшенню колективного та індивідуального членства, роботі з молоддю, проведенню природоохоронних акцій, пропаганді своєї діяльності на телебаченні, радіо та в інших засобах масової інформації, вирішенню гострих екологічних проблем області і Карпат в цілому.

Миколаївська обласна організація (почесна голова – Любарцева Віра Сергіївна, голова – Любарцев Сергій Васильович) постійно працює над вихованням любові до рідного краю, проводить роботу з охорони лісових, земельних, водних ресурсів, захисту тваринного і рослинного світу, заповідної справи, екологічної пропаганди через місцеве телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації.

Одеська обласна організація (голова – Долинський Слава Кирилович) традиційно має власну громадянську позицію з усіх проблем життя країни, здійснює широку просвітницьку і секційну діяльність, проводить природоохоронні акції, веде моніторинг за станом довкілля, у тому числі Чорного моря.

Полтавська обласна організація (голова – Смоляр Наталя Олексіївна) головну увагу приділяє освітній та просвітницькій діяльності, науковій підтримці природно-заповідного фонду, роботі зі студентською молоддю, пропаганді екологічних знань серед населення. Усім організаціям Товариства слід надавати більшої підтримки Полтавській обласній організації, залучати до цієї справи насамперед організації із сусідніх областей України, зокрема, Дніпропетровської, Черкаської і басейну ріки Дніпро.   

Рівненська обласна організація Українського товариства охорони природи (почесний голова – Сацюк Іван Леонтійович, голова – Берташ Борис Миколайович) уже багато років і десятиліть працює на високому патріотичному, організаційному і природоохоронному рівні, бере активну участь в усіх сферах життя області, співпрацює з органами влади і ветеранськими організаціями, займається вихованням молоді, постійно присутня в місцевих засобах масової інформації, видає власну газету.

Сумська обласна організація (голова – Телєгіна Алевтина Сергіївна) пріоритетну увагу приділяє здійсненню організаційно-масової, практичної та просвітницької природоохоронної роботи серед населення, насамперед серед підростаючої молоді, озвученню гострих місцевих екологічних проблем, здійсненню громадського контролю за станом довкілля та дотриманням природоохоронного законодавства, підтримує діяльність районних організацій.

Харківська обласна організація (почесний голова – Шумейко Олександр Сергійович, голова – Шупрова Ольга Миколаївна) докладає усіх зусиль, щоб зберегти актив Товариства, залучати жителів області до проведення конкретних природоохоронних заходів, розвивати нові форми роботи, зокрема, громадську екологічну експертизу.

Херсонська обласна організація (голова – Бичков В’ячеслав Васильович) за усталеною традицією працює авторитетно й уміло. Основні зусилля спрямовуються на сприяння розвитку природно-заповідного фонду, охорону і раціональне використання природних ресурсів, збереження лісів, охорону рибних ресурсів, тваринного світу, екологічне ведення сільськогосподарського виробництва, охорону земель від підтоплення, відродження басейну Дніпра.

Хмельницька обласна організація (голова – Резніков Юрій Олександрович) веде активну діяльність проти забруднення навколишнього природного середовища, незаконних вирубок зелених насаджень (Летичівське лісництво), за охорону підземних вод, управління відходами. Голова обласної організації постійно представлений на сторінках місцевої преси, а навесні поточного року взяв участь і виступив на брифінгу, що проводився у стінах Верховної Ради України. Нещодавно Ю.Резніков взяв участь у телепроекті на «Еспресо» і «ТВ-7», як член Товариства. 

Черкаська обласна організація (голова – Чорний Микола Гаврилович) веде не тільки боротьбу за збереження Черкаського Будинку природи, а насамперед займається відновленням статутної діяльності, приділяє багато уваги розвитку природно-заповідного фонду області й усієї країни, зокрема, створенню національних природних парків «Холодний Яр» та «Середньодніпровський», запровадженню наукових методів управління природоохоронною діяльністю.

Чернігівська обласна організація (керівник – Потоцька Світлана Олександрівна) стрімко відроджується і для виконання своїх завдань взаємодіє з вищими і середніми спеціальними науковими закладами, студентською молоддю, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з усіма громадськими організаціями екологічного спрямування, веде активну роботу по збереженню Ніжинського Будинку природи. Свіжо проводяться традиційні й нові природоохоронні акції: «Збережи первоцвіти», «Посади дерево миру», «Зелений паросток майбутнього» та ін., інформація про них поширюється в ЗМІ. Особливо слід відзначити роль Чернігівської обласної організації у проведенні в м. Чернігові всеукраїнського дитячого екологічного форуму «Діти за довкілля: майбутнє обираємо МИ».

Чернівецька обласна організація (голова – Коржик Віталій Павлович) здійснює ряд заходів, що спрямовуються на охорону, збереження та раціональне використання природних багатств, розширення екологічної мережі Карпат, екологічну науку й освіту, підвищення екологічної свідомості населення, попередження порушень природоохоронного законодавства спільно з краянами. Відремонтовано Будинок природи, організовуються цікаві заходи разом із спелеологами України та зарубіжних країн.

На жаль, внаслідок анексії Криму і війни на сході України на тимчасово окупованих територіях України лишилися Кримська республіканська і Севастопольська міська організації, частина Луганської і Донецької обласних організацій Товариства. Необхідно налагодити екологічний моніторинг, у тому числі з використанням дистанційних засобів зондування землі, знайти спосіб, як забезпечувати охорону природи і природних багатств, екологічну безпеку на цих територіях. Природа не може залишатись беззахисною. 

Сучасність і майбутнє Товариства

Діяльність Українського товариства охорони природи була і є надзвичайно широкою – від конкретних природоохоронних акцій, до вирішення складних загальнодержавних проблем та виховання поколінь у дусі поваги до рідної природи.

Головне наше багатство – люди, члени Товариства, яких на сьогодні близько 2 млн. Це велике надбання, бо коли кожен член єдиної системи робить на рік бодай одну добру справу – усе це складається в мільйони добрих справ на благо природи, людини, країни.

На сьогодні в системі Товариства працює 20 Будинків природи в Києві і областях, сотні кімнат і куточків природи у первинних осередках. Однією з ефективних форм роботи з населенням є навчання через мережу народних університетів “Природа”.

Укрприрода з 2009 року щорічно видає власний «Екологічний календар», згідно з яким проводить більше 50 масових природоохоронних акцій – всеукраїнських, регіональних та місцевих, проводить конференції, конкурси та ін. заходи.

Товариство має розгалужену інформаційну мережу – видає газети, книги, збірки, буклети, тематичні, аналітичні та ін. матеріали. Постійно діє сайт – www.ukrpryroda.org.

Організацію, методичне керівництво діяльністю, координацію роботи, контроль, представництво інтересів Українського товариства охорони природи на різних рівнях в Україні і за кордоном здійснює Президія Всеукраїнської ради Укрприроди, яка у повній відповідності до статутних завдань і повноважень забезпечує ідеологічне наповнення, планування, координацію і контроль діяльності місцевих організацій, наукових секцій та інших підрозділів Товариства, чим забезпечує єдність усієї нашої демократичної системи.

Українське товариство охорони природи і надалі буде робити усе можливе, що від нас залежить, для гармонізації і єдності українського суспільства в усіх регіонах, містах, селищах і селах нашої країни, забезпеченню національної, у тому числі екологічної безпеки, позитивно впливати на сучасну і майбутню політику сталого розвитку України.

Отже, нинішня і подальша місія Товариства, яка пройшла випробування історією зародження (113 років), утворення й діяльності (73 роки) – охорона й відтворення сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереження здоров’я народу України, здійснення наукової і просвітницької діяльності, захист екологічних прав громадян, організація та участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних багатств, формування й реалізація екологічної політики розвитку і безпеки заради порятунку – природи, людини, планети.

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор

26 липня 2019 р.  

Детальніше »