УРЯДУ УКРАЇНИ – ПРО ОХОРОНУ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК КАРПАТ

Карпати – зелене серце і легені Європи. На жаль, у червні 2020 року знов прийшла біда – величезні затоплення, підтоплення, руйнування, втрати. Місцеве населення – у розпачі, Уряд – розгублений, а тут ще й профільне міністерство було ліквідоване, а замість іншого –  діє лише державна служба.

Мені довелося брати участь у подоланні наслідків руйнівного паводку восени 1998 року. Тоді питання розглядалося навіть на засіданні РНБО під головуванням Президента України. Розуміючи масштаби проблем і необхідність їх вирішення на сталій основі, ми ініціювали розробку Карпатської Конвенції на міжнародному рівні.

У травні 2003 року на Київській конференції міністрів регіону ЄЕК ООН (55 країн) «Довкілля для Європи» була підписана «Конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат», яка ратифікована Законом від 07.04.2004 року.

На жаль, подальші часті зміни урядів і втрата інституційної пам’яті призвели до того, що Карпатська Конвенція виявилась попросту забутою.

Бажаючи допомогти місцевому населенню Карпат, Уряду України і відновлюваному Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів, Українське товариство охорони природи оприлюднює на своєму сайті Конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат (додається).

Депозитарієм Конвенції є Уряд України, оскільки Конвенція підписана в Києві 22 травня 2003 року. Це накладає не тільки додаткову відповідальність за реалізацію Конвенції на національному рівні, а й дає нові можливості у транскордонному аспекті, які мав би реалізовувати професійний уряд в інтересах безпеки життєдіяльності населення та сталого розвитку Карпат.

Першим кроком могло б стати скликання Україною Конференції Сторін.
Українське товариство охорони природи, маючи необхідний досвід і грамотні обласні організації у Карпатському регіоні, готове надати допомогу Уряду в організації і проведенні такої конференції. Звертайтеся, будь ласка.

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (у 1998 …2003 роках)

25 червня 2020 року 

посилання на: Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат 

Детальніше »

АНАТОЛІЙ ЯЦИК – ВИДАТНА ЛЮДИНА-ЕПОХА

Відійшов у вічність Анатолій Васильович ЯЦИК – академік, неймовірно велика людина-особистість, український державотворець, видатний вчений, засновник нових напрямків у світовій науці (водогосподарська екологія, оптимальне вирішення водогосподарсько-екологічних проблем та ін.), еколог усім своїм єством; він не тільки розмірковував, а практично дбав, щоб у дітей і майбутніх поколінь була чиста вода і природне середовище для життя, мав багато інших талантів, реалізованих не словами, а вчинками і діями.

Мені випала честь працювати з ним разом на державотворчій, науковій, громадянській ниві – він був дієвим Головним державним інспектором України з охорони природного середовища та ядерної безпеки держави, засновником і директором Українського інституту водогосподарсько-екологічних проблем, підписав від імені України і втілював у практику міжнародні договори, зокрема про воду і здоров’я. Завдяки його зусиллям збережено багато малих і великих рік, озер, особливу турботу він виявляв до проблем відродження Дніпра та поліпшення якості питної води в Україні.

Душа в Анатолія Васильовича ЯЦИКА – велика, чиста і світла. Він умів бути справжнім другом, побратимом, великим життєлюбом і оптимістом у найскладніших ситуаціях і випробуваннях, був активним членом Президії Українського товариства охорони природи, користувався високою повагою.

Висловлюємо щире співчуття великій родині Анатолія Васильовича – дружині Лесі Семенівні, сину Віктору й доньці Ірині, внукам. Світла пам'ять про Анатолія Васильовича ЯЦИКА буде жити в наших серцях.

Василь ШЕВЧУК, міністр екології та ядерної безпеки України у 1998 …2003 роках, голова Українського товариства охорони природи

15 червня 2020 року

Детальніше »

УСЕ ПОВ’ЯЗАНЕ З УСІМ – ПЕРШИЙ ЗАКОН ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ

Звернення до Всесвітнього дня охорони природного середовища – 2020

5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища, проголошений Генеральною асамблеєю ООН 5 червня 1972 р. До 2020 року його відзначення привертало увагу світової громадськості до глобальних екологічних проблем, вимагало від державних органів влади реальних дій щодо збереження довкілля, передбачало організацію заходів щодо очищення територій проживання та відпочинку від забруднення.

Так було до нинішнього року, до глобальної пандемії, яка змінила світ.

Для багатьох раптом виявилося, що немає «навколишнього» природного середовища, що природа – це не «навколо» егоїстичної людини, що природне середовище – це спільне середовище життя на землі, що людина – це не «цар звірів», а один з видів біологічного різноманіття – хижих чи травоїдних.

«Травоїдному» мирному підвиду людства не зрозуміти – чому на війни агресивні хижаки тратять трильйони доларів (забрані у природи), а на захист спільного природного середовища – крихти з бенкету безсоромної розкоші?

«Усе пов’язане з усім» – цей перший закон природи має стати першим законом і для людини, усієї людської спільноти – і ворогуючої, і миролюбної.

Наше спільне майбутнє – ось єдиний Порядок денний на XXI століття. Нинішня цивілізація має перейти до нової суспільно-економічної формації – еколого-соціальної формації. Якщо ні, то ніякої іншої формації вже не буде.

Українське товариство охорони природи 74 роки наближає цей перехід.

Тож вітаю усіх «травоїдних» миролюбних природоохоронців нашого Українського Товариства й усієї країни із Всесвітнім днем охорони природного середовища, бажаю мирного неба, теплого хліба і гармонії!

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи
4 червня 2020 року

Детальніше »