В.ШЕВЧУК: НОВА СИТУАЦІЯ В ГЛОБАЛЬНІЙ КЛІМАТИЧНІЙ ПОЛІТИЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Висвітлено стан, в якому опинилася Україна в результаті ухвалення Дохійської поправки до Кіотського протоколу, охарактеризовано більш складні умови для розвитку на період до 2020 року, розкрито проблеми формування державної політики низьковуглецевого енергоефективного зростання економіки України.
В.ШЕВЧУК: ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ І ПЕРЕХІД ДО НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ: ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
Дано оцінку державної політики України у сфері глобальних змін клімату та переходу до низьковуглецевого енергоефективного зростання на різних рівнях: Урядовому, громадськості, в науково-експертному середовищі. Розглянуто зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на формування політики.
В.ШЕВЧУК: ОЦІНКА ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ: ВАРШАВСЬКИЙ КЛІМАТИЧНИЙ САМІТ ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ ДО СТРАТЕГІЇ НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ
Проаналізовано міжнародну і національну політику держави у сфері глобальних змін клімату. Особлива увага приділена Варшавському кліматичному саміту (2013 р.) та його рішенням в контексті формування стратегії низьковуглецевого енергоефективного розвитку України.
І. ЛИЦУР,О. ПАНКОВ: ПЕРЕХІД ДО ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ
Сільськогосподарський сектор України має значний вплив на навколишнє середовище. Одним із варіантів зменшення впливу є трансформація сільськогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням певних видів продукції за технологією органічного виробництва. За умови росту ринку органічної харчової продукції в Україні органічне виробництво стає привабливим для сільськогосподарських підприємств. Сертифікація виробничих процесів сільськогосподарських підприємств знижує фінансові та нефінансові ризики для фінансових інститутів. За умови сертифікації виробничих процесів таких підприємств фінансовий сектор може сприяти розвитку аграрного сектору за рахунок здешевлення кредитів.
О. ПАНКОВ: ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ВПЛИВУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИРОДНЕ ДОВКІЛЛЯ
В статті висвітлено сучасний стан та проблеми сільськогосподарського сектору України. Для вирішення проблем запропоновано залучення фінансового сектору, оскільки саме він представлений у всіх сферах економіки держави. Зазначено переваги запровадження у використання на загальнодержавному рівні оцінки життєвого циклу сільськогосподарської продукції. Базуючись на роботах учених, запропоновано шляхи зниження емісії парникових газів агросектору шляхом переходу до органічного землеробства закритого циклу.
О. ПАНКОВ: ЗАРУБІЖНИЙ ПІДХІД ДО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЕКОЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЕКОСИСТЕМ
На базі зарубіжного досвіду представлено функціональний підхід до виконання еколого-економічного оцінювання екосистем. Висвітлено основні переваги та вади цього підходу при визначенні монетарної вартості екологічних, соціальних та економічних функцій екосистем. Базуючись на роботах західних вчених, наведено основні типи оцінок, що можуть бути асоційовані з природними та напівприродними екосистемами.
О. ПАНКОВ: ОЦІНКА ВПЛИВУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ДОВКІЛЛЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ СПРОЩЕНОЇ ОЦІНКИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОДУКЦІЇ
На сьогоднішній день широко постає проблема оплати екологічних послуг, які постачає сільське господарство України в частині зв’язування (зберігання) вуглецю, збереження біорізноманіття та регулювання водозаборів. З другого боку, сільське господарство є і споживачем природних ресурсів. Для забезпечення своєї діяльності сільське господарство використовує земельні ресурси, підземні води, піддає їх агрохімічному забрудненню та впливає на зміну клімату. Нераціональне використання природних ресурсів зменшує базу для сільськогосподарського виробництва та створює ризики для здоров’я населення та природного довкілля.
О. ПАНКОВ: СТАЛИЙ РОЗВИТОК У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Сільське господарство України є одним з ключових рушіїв економіки держави. Одним з основних ресурсів сільського господарства є земельний ресурс. Наслідком інтенсивного використання ресурсу є втрата його цінності та можливості збереження для прийдешніх поколінь. У статті проаналізовано сьогоднішній стан земельного ресурсу сільського господарства та певні державні програми, метою котрих є запровадження засад сталого розвитку у сільське господарство. Запропоновано збереження ресурсу шляхом впровадження державних цільових програм для сільського господарства, а також представлено ряд рекомендацій щодо покращення та розширення фокусу державних цільових програм у сільському господарстві.
