.jpg)
Відзначалось, що у XXI столітті – ері Водолія з її законами і принципами споконвічного порядку існуючого життя, в умовах глобалізації з її стиранням колишньої бар’єрної значимості кордонів, переходом країн до гармонійного розвитку, мирного співіснування між народами – головна боротьба йде не за території, а за душі людей.
«Що користі чоловіку, який цілий світ завоює, але душу свою занапастить?». Цим словам із Святого Письма тисячі років, вони вічні. Їх треба пам’ятати і їм слідувати, особливо тим, кому тимчасово дається земна влада – бо вони будуть відповідати перед Тим з Ким не домовишся!
Розпалювання російсько-української війни – спочатку в Криму, а потім на Донбасі – це цивілізаційна, геостратегічна, регіональна, природна, людська драма, це спалювання колишніх мостів дружби між народами, причому без видимої перспективи їх відновлення.
Війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним анти-екологічним злочином.
Війна не сприймається Ноосферою – сферою Розуму.
Природа внаслідок військових операцій знищується або сильно пошкоджується, погіршуються чи стають нестерпними природні умови життя місцевого населення, втрачаються природні ресурси.
Приклади – монголо-татарські завоювання, коли руйнувалися дамби, греблі, канали з метою затоплення значних територій. Масове знищення російськими військами гірських лісів під час кавказьких воєн у XIX-XX століттях. Руйнування фашистами у 1944 р. дамб у Нідерландах, що призвело до затоплення 200 тис. га земельних угідь і тяжких наслідків для населення.
У Чечні на межі XX-XXI століття внаслідок військових дій у багатьох регіонах забруднені практично усі водні джерела, зникла половина цілющих джерел, 40 відсотків земель стали непридатними для обробітку. За час військових дій на чеченських нафтових свердловинах згоріло 37 тис. т нафти, в атмосферу викинуто 150 млн. куб. м шкідливих для неї газів. Нафта розлилася по поверхні землі і водойм, отруйні речовини попали в підземні води, можуть бути втрачені запаси прісних вод.
У цьому ж ряду військових злочинів проти людства і природи, на превеликий жаль, тепер на території східних областей України з’явилися руйнування дамб, знищення лісів, земель, водних ресурсів, природно-заповідних територій, величезне забруднення довкілля, яке в ряді місць ще довго буде непридатним для життя.
У родючих українських землях, в озерах, річках залишаються міни, снаряди та інші боєприпаси, які уже збирають і ще довго будуть збирати свій страшний, неприродний врожай.
Комусь треба буде рекультивувати воронки від снарядів, ракет і мін, залишки бетонно-земляних укріплень, окопів, землянок, бункерів, прибрати підбиту військову техніку, міни, які невдовзі Організацією Об’єднаних Націй можуть бути прирівняними до зброї масового ураження, такої як ядерна, хімічна, бактеріологічна, геофізична, психотропна зброя.
Екологічні наслідки військових дій на Донбасі, такі ж як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними. Це – друга за масштабами (після Чорнобильської техногенно-ядерної катастрофи) військово-техногенна екологічна катастрофа в Україні.
Місцеві організації Українського товариства охорони природи, що проводять свою діяльність на території Луганської і Донецької областей, також постраждали від війни на Донбасі.
Так, Луганський Будинок природи, Народний університет «Природа», значна кількість колективних членів Товариства знаходяться на тимчасово захопленій території. Великої шкоди завдано Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», іншим об’єктам природно-заповідного фонду України, з якими тісно співпрацювали місцеві організації Укрприроди. Зруйновано інфраструктуру, у тому числі природоохоронну. Порушено десятиліттями налагоджувані зв’язки по роботі з шкільною молоддю і студентами.
Що ж робити, щоб пом’якшити та зрештою ліквідувати наслідки, у тому числі екологічні, війни на Донбасі?
1. Україна й уся світова спільнота у своїй переважній більшості держав під егідою ООН повинні зробити усе необхідне, щоб припинити цю абсолютно безглузду агресію, повернути Україні усі тимчасово окуповані території, відновити кордони, що склалися після Другої світової війни.
2. Розпочати широкий, відкритий, безпосередній діалог між громадянським суспільством, українським і російським народами. В основі такого діалогу – донесення правдивої інформації про російсько-українську війну, життя людей, їх цінності і прагнення, пошук спільних тем для порозуміння і примирення між народами.
3. Доцільно було б розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони питання про оголошення територій, постраждалих внаслідок військових дій на Сході України, зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» це дасть можливість сконцентрувати усі ресурси для відбудови, долати кризові екологічні, соціальні та економічні наслідки війни.
4. Здійснювати постійний моніторинг соціально-екологічної ситуації на Сході країни в зоні військових дій, у тому числі з залученням сучасних засобів дистанційного зондування землі, які є в Україні, задіяти Урядову інформаційно-аналітичну систему надзвичайних ситуацій.
5. Відновити (спочатку хоча б на території Донецької і Луганської областей) ліквідовані у 2012-2013 роках державні управління екологічної безпеки, як територіальні органи в системі Міністерства екології та природних ресурсів України. Досвід показав, що їх ліквідація була помилкою і зруйнувала цілісність інституційної системи забезпечення екологічної безпеки держави.
6. У процесі реформування країни активно переходити до нової політики енергоефективного розвитку, модернізації, зміни структури економічного розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, аграрної сфери та інших галузей економіки, у тому числі і насамперед – Донбасу.
7. Українське товариство охорони природи включно із своїми місцевими організаціями та колективними членами Товариства будуть продовжувати вести громадський соціально-екологічний моніторинг на усій території Луганської і Донецької областей, у співпраці з відповідними обласними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед місцевого населення, сприяти відродженню постраждалих територій, гуртувати людей навколо вікових українських цінностей поваги до природи, краю, територіальної цілісності і єдності України.
Багато що можемо й робимо для країни своїми силами. Для досягнення ж великих загальносуспільних цілей, у свою чергу, нам потрібна посильна підтримка держави.
Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи
30 жовтня 2014 р.
