.jpg)
Слухаючи вітання і звіти керівників держави, виступи й промови політиків на початку нового сезону політичної боротьби, виникає питання – а чим же, якими показниками і результатами роботи має звітувати перед людьми відповідальна влада, і як це робиться у цивілізованих країнах?
Найголовнішим словом, яке має бути в головах і серцях усіх, хто сьогодні будує або завтра хотів би будувати Україну, основною концепцією, яка віддзеркалює усе те, чого ми бажаєм досягти, є розвиток заради порятунку.
Організація Об’єднаних Націй визначила 17 цілей сталого розвитку, які мають бути в основі діяльності відповідальної влади: 1) викорінення злиднів, 2) ліквідація голоду, 3) добре здоров’я і благополуччя, 4) якісна освіта, 5) гендерна рівність, 6) чиста вода і санітарія, 7) недорога і чиста енергія, 8) гідна робота й економічне зростання, 9) індустріалізація, інновації та інфраструктура, 10) зменшення нерівності, 11) сталі міста і населені пункти, 12) відповідальне споживання і виробництво, 13) боротьба зі зміною клімату, 14) збереження морських екосистем, 15) збереження екосистем суші, 16) мир, правосуддя та ефективні інститути, 17) партнерство в цілях сталого розвитку.
Основним критерієм діяльності влади повинна стати динаміка індексу людського розвитку, що включає такі показники як «довге та здорове життя», «доступ до якісної освіти» та «гідний рівень життя» (які у свою чергу оцінюються показниками бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя, охорони здоров’я, соціальної захищеності, довголіття, екології, рівня злочинності, дотримання прав людини, ВВП на душу населення), зростання середньої тривалості, рівня і якості життя, покращення співвідношення народжуваності та смертності.
Для України ще одним, найважливішим показником дієздатності держави є чисельність населення – від бідності та хвороб населення країни вимирає темпом 200 тис. чол. на рік. У порядок денний поставлено питання про порятунок популяції, про порятунок нації.
Про діяльність уряду треба судити не по тому, скільки постанов чи законів ухвалено, а по тому, наскільки комфортно почуває себе населення у власній державі, а не шукає долі на чужих теренах. Індекс людського розвитку – дзеркало політичної відповідальності і рівня державного управління.
Згідно звіту ПРООН щодо людського розвитку, Україна за цим показником у 2016 р. посідала 84 місце серед 188 країн. У 2015 р. вона була на 81 місці, тобто за рік втратила 3 позиції. Вниз Україну традиційно тягнуть такі показники, як тривалість і рівень життя (60 % населення знаходиться нижче межі бідності), а рятівним колом залишається рівень освіти.
Усе більшої популярності набуває всесвітній індекс щастя (The Happy Planet Index), що відображає якість життя людей з урахуванням стану довкілля, зокрема кліматичних умов, і має на меті допомогти державним керівникам, політичним і громадським діячам краще реагувати на потреби і сподівання населення з метою підвищення добробуту і сталого розвитку.
При складанні рейтингу країн за індексом людського щастя враховуються такі показники благополуччя, як: 1) валовий внутрішній продукт на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності; 2) очікувана тривалість здорового життя; 3) соціальна підтримка; 4) свобода вибору в житті; 5) щедрість; 6) сприйняття корупції.
У підсумковий рейтинг 2017 року увійшли 155 країн світу. Найщасливішою країною стала Норвегія з населенням 4,9 млн. осіб, в якій «Індекс щастя» склав 7,537 бала за 10-бальною шкалою. Норвегія вважається однією з найбільш благополучних і розвинених держав світу. Слідом за Норвегією в рейтингу розташувалися Данія, Ісландія, Швейцарія, Фінляндія, Нідерланди, Канада, Нова Зеландія, Австралія і Швеція.
Україна в рейтингу 2017 року з індексом 4,096 (показник рівня щастя) має 132 рейтингове місце та знаходиться після Гани (131 місце, індекс 4,12), перед Угандою (133 місце, індекс 4,081). У 2016 р. – 123 місце після Кенії (122 місце), перед Ганою (124 місце); у 2015 р. – 111 місце після Ірану (110 місце), перед Іраком (112 місце); у 2014 р. – 92 місце; у 2013 р. – 87 місце.
Негативна динаміка вищенаведених показників є наслідком неадекватного, неефективного економічного реформування, а по суті – економічного деформування, що призвело до неприпустимо високої концентрації національного багатства у власності невеликого кола осіб, надмірно високої диференціації доходів на тлі непомірної розкоші фінансово-політичної верхівки, бідності широких верств населення, особливо тих, що працюють.
110 років тому Уїнстон Черчіль сказав: «Найбільшими ворогами Англії є, з одного боку, бідність і безробіття, з іншого – шокуючий ріст безсоромної розкоші». І далі – з бідним населенням країни не може бути великої держави.
Усі ми хочемо жити в щасливій країні, більшість – у своїй. В цих умовах головне завдання об’єднаної відповідальністю держави – змінити модель розвитку заради порятунку, робити життя людей заможнішим, кращим, безпечнішим та справедливим, виходячи з наявних матеріально-технічних, природно-географічних і кліматичних умов, знань, інтелекту та ментальності головної продуктивної сили – населення, за якої основним критерієм дієвості влади буде динаміка зростання індексу людського розвитку.
Це не пусте побажання – книга «Розвиток заради порятунку» (В.Я.Шевчук, В.К.Черняк, Т.Т.Ковальчук та ін. – К.: Геопринт, 2016, 227 с.) надана керівникам держави, усім тим, хто приймає відповідальні рішення, надіслана університетам, провідним науковим центрам, доступна широкому колу читачів [Електронний ресурс: www.ukrpryroda.org].
Василь ШЕВЧУК, доктор економічних наук, професор, голова Українського товариства охорони природи, генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку, м. Київ
4 лютого 2018 р.
