ПОЗИЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ПРИРОДИ ЩОДО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Земля для українців – основа життя. І тому навколо купівлі-продажу землі точиться така запекла боротьба. Однак у цій боротьбі не повинно бути ні переможців, ні переможених, бо йдеться про право Українського народу.

Довідково. Земельний фонд України є одним з найбільших у Європі – 60,4 млн. га. Велика частина земель має неперевершені економіко-екологічні параметри. Це, зокрема, унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60%. За умов оптимального землекористування країна у змозі прогодувати 350-400 млн. чоловік, а аграрний сектор – стати швидким і потужним локомотивом динамічного зростання економіки.

Особливо звертаємо увагу влади. Земля в Україні – це практично останнє джерело доданої вартості (земля, вода і сонце дають нові врожаї і додають вартість). Інше джерело доданої вартості – розум (інтелект, наука) – майже нікому не потрібен, покидає країну, живить зарубіжні економіки.

Позиція Українського товариства охорони природи щодо ринку сільськогосподарських земель ґрунтується на основних положеннях Конституції України і Статуті найдавнішої (113 років) та найбільшої (близько 2 млн. членів) всеукраїнської громадської організації.

Наголошуємо – Українське товариство охорони природи не проти ринку, а за цивілізований ринок землі згідно з Конституцією України.

Із преамбули Конституції України: «Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

приймає цю Конституцію – Основний Закон України».

Із статті 13. Земля … та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, … є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Таким чином, згідно із ст. 14 Конституції України земля перебуває під особливою охороною держави, а не у власності держави. Земля є власністю «Українського народу – громадян України», кожного з попередніх, нинішнього та прийдешніх поколінь. Держава має охороняти землю країни від будь-яких посягань, у тому числі з боку іноземних держав, юридичних чи фізичних осіб. Це – вираження «суверенної волі народу».

Отже, слід враховувати, що усі розмови і проєкти законів щодо ринку сільськогосподарських земель, які передбачають участь іноземців у тій чи іншій формі (фізичні особи, юридичні особи тощо) у купівлі-продажу землі, не відповідають Основному закону України і є НЕКОНСТИТУЦІЙНИМИ. Для допуску іноземців до українського ринку сільськогосподарських земель спочатку треба внести відповідні зміни до Конституції України.  

Основні ризики і виклики. На сьогодні до впровадження ринку сільськогосподарських земель не готове ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи, які добивають до ручки привласнені за розпорошені ваучери промислові підприємства і вже готові взятися за розпайовану між бідняками землю.

Виглядає так, що підготувалася і влада – ліквідовано міністерство екології та природних ресурсів і міністерство аграрної політики, які мали б формувати модель і впроваджувати ринок сільськогосподарських земель. У міністерства-гіганта, яке виступає за якнайшвидше запровадження ринку українських земель, у тому числі за участю іноземного капіталу, в уряді не залишилося опонентів, а в парламенті сформовано швидку моно-більшість.

Однак, за даними Інституту соціології НАН України та інших подібних агенцій, негативне ставлення громадян до продажу сільськогосподарських земель зросло із 44 відсотків у 1994 році до 57,2 відсотка у 2010-му і до 73 відсотків – у 2019-му. Натомість частка прихильників продажу зменшилась за цей період відповідно з 38,5 до 25,8 і до 19 відсотків у 2019 році.

Очевидно, що таке ставлення у громадян України сформувалося під впливом негативних наслідків прихватизації об'єктів промисловості, які опинилися в руках олігархів. Це призвело до бідності працюючого населення, росту безробіття та полярного розшарування суспільства.

Нині через тіньові схеми 12 млн. га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів, іноземців із 30 країн – в основному ЄС, США, Китаю. Ці землі з легкістю можуть опинитись у власності іноземців, які запропонують таку ціну, від якої бідній людині неможливо буде відмовитись. Також в умовах масового рейдерства відкриття дикого ринку землі може призвести до захоплення земель, афер і спекуляцій.

Екологічні загрози. Земля виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшнику і ріпаку. Впливу ерозії зазнає 57,5 відсотків наших ґрунтів. Щороку втрачається близько 11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0,7 млн. т калію, а площі еродованих масивів розширюються на 80-90 тис. га. Набуло поширення підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів. Масштабним явищем є їхнє забруднення.

Величезних екологічних збитків завдає масштабне застосування агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів та іншої «хімії» на тисячах гектарів, які обробляють агрохолдинги. Внаслідок цього, наприклад, весною 2019 року загинула величезна кількість бджіл, без яких і врожай, і саме життя на Землі можливе лише впродовж чотирьох років.

Безробіття, безгрошів'я і втрата державності. В селах проживає близько 6 млн. чоловік працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі там залишиться тільки 250-300 тис. робочих місць. Більшість роботу втратить. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі впровадження ринку землі буде ліквідовано 70 відсотків фермерських господарств і понад 80 відсотків середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн. робочих місць. Це спричинить різке збільшення безробіття, безгрошів’я, знищення села, як такого, виїзду молоді, яка ще залишиться, безповоротно за кордон.

Селяни, фермери і керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей і без варіантів програють битву за землю іноземним ТНК і олігархам. Схем безліч – скуповування на тих же студентів, кредити під заставу землі в банках, що належать товстосумам (а інших у нас немає). Буде завдано нищівного удару по Україні не тільки з точки зору її ролі на міжнародній арені, а й поставить під сумнів її існування як незалежної держави. І хто ж боронитиме тоді рідну землю, коли вона стане чужою?

Передумови цивілізованого ринку землі. Земля – обмежений ресурс на планеті, він ніким більше не виробляється на відміну від квартир, яких можна збудувати скільки завгодно, та й квартири не приносять доданої вартості. За сприятливих кліматичних умов, наявності прісної поверхневої води, густої рослинності й численних тварин, у природному спокої (чого людство вже ніколи не забезпечить планеті) 1 см гумусу утворюється протягом 500 років. Але за останні 6000 років на планеті не було воєн лише 292 роки.

Чисельність населення Землі у 2050 році досягне 9,5 млрд. (зараз – 7,4). Тож потреба у продовольстві та питній воді постійно збільшуватиметься. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок харчових продуктів, буде зростати. А що для цього необхідно зробити?

1. Родючі землі є однією з ключових конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною слід скористатися, щоб зайняти гідне місце серед країн Європи та світу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено на готову до споживання продукцію.

2. Спершу потрібно ретельно і виважено сформувати політику розвитку агропромислового комплексу, а вже потім переходити до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками їх можуть бути тільки громадяни України, які живуть у сільській місцевості і займаються агровиробництвом.

3. Необхідно розробити, узгодити з громадськістю й ухвалити усі необхідні закони, апробувати їх в експериментальному режимі на землях окремих територіальних громад. Оприлюднити імена справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких нині є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного гектара за світовими цінами. Для цивілізованого ринку землі необхідно створити законодавчу базу, без лобізму олігархічних інтересів, спираючись на думку громади. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади.

4. Майбутнє українського села – за фермерами, які створять конкурентне середовище на ринку і забезпечать продовольчу безпеку держави, а не за олігархами, які зацікавлені у вирощуванні монокультур та сировинному експорті (кошти від якого залишаються в офшорних зонах). Вирішальну роль мають відігравати місцеві територіальні громади. Держава повинна підтримувати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення агровиробництва та переробки продукції за передовими технологіями. Така державна політика сприятиме і розвитку промисловості, включаючи відродження машинобудування і багатьох взаємопов’язаних галузей, науки і продуктивної освіти.

Цивілізований ринок землі, коли вона стане товаром, за розумної державної політики може суттєво збільшити вартість національного багатства, відкриє можливість для цільової кредитної емісії під забезпечення землею для пільгового кредитування громадян і фермерських господарств.

5. Обов’язково слід враховувати негативну демографічну ситуацію. Широкий розвиток фермерства на новій індустріально-технологічній основі, а відтак – українського села можуть зламати негативні демографічні тенденції, пов’язані із скороченням чисельності й старінням населення, відкриють потужні можливості для подолання демографічної кризи та припинення депопуляції Українського народу. Для того, щоб забезпечити національну безпеку, чисельність населення України має спочатку відродитись до 50 млн., а у перспективі – збільшитись до 70-80 млн. чоловік.

6. У Європі 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні – 20 тис. гривень. Купівля-продаж-перепродаж її може дати тисячі відсотків доходу – і немає злочину, на який не піде капітал заради такого зиску. Середній прибуток товаровиробників з 1 га ріллі в країнах ЄС становить приблизно 500 євро. Використання українських угідь на такому ж рівні ефективності може забезпечувати щорічно 16,3 млрд. євро прибутку, що дасть змогу розрахуватись за усі кредити і жити власним коштом (а може – й розумом).

7. Для гарантування екологічної безпеки та сталого розвитку необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані та малопродуктивні землі з подальшою консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові вгіддя. Потрібно сформувати мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів. Зазначені аспекти мають бути враховані при запровадженні ринку земель.

8. Розв'язання усіх вищезазначених проблем і пробудження перспектив потребує загальносуспільного консенсусу, за необхідності – проведення всеукраїнського референдуму (хоч за такої соціології його результати – очевидні). Земельне питання не можна віддавати тільки на розсуд щоразу тимчасової влади – тільки народ є джерелом влади і власником своєї землі.

Отже, для формування цивілізованого ринку землі потрібно кілька простих і об’єктивних передумов:

професійна й патріотична влада та свідоме громадянське суспільство, які довіряють один одному і тісно взаємодіють між собою;

адекватне законодавство і справедливе правосуддя;

прозорість обігу і контролю сільськогосподарських земель;

гарантований захист прав власників не тільки окремих земельних паїв, у тому числі від рейдерства, а й права спільної власності Українського народу на свою землю, природні ресурси і територію власної держави;

зміна економічної моделі держави: від привласнення і розпродажу природних багатств – до політики розвитку заради порятунку.

9. Усі вищенаведені об’єктивні умови наразі відсутні, тому ринок сільськогосподарських земель можна запускати лише поетапно: на першому етапі право власності «набувається» (термін із ст. 14 Конституції України) громадянами (фермерами) в межах однієї територіальної громади; на другому етапі (через певний час по мірі створення об’єктивних передумов) право власності на землю «набувається і реалізується» (ст. 14 Конституції України), поряд із громадянами, і юридичними особами, бенефіціарами котрих є громадяни України, які й є власне Українським народом.

P.S. За повідомленням Інтерфакс-Україна від 10.10.2019, на Київському міжнародному економічному форумі керуючий партнер ЄБРР у країнах Східної Європи та Кавказу Маттео Патроне сказав, що швидке запровадження земельної реформи в Україні може спричинити незворотні помилки. «Земельна реформа – таке місце, де не можна допускати помилки, вони будуть незворотні. Давайте візьмемо паузу, подумаємо і зробимо все поступово і правильно. І збережемо права малих фермерів».

Сподіваємось, Уряд дослухається до позицій УКРПРИРОДИ і ЄБРР.

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, 1 листопада 2019 року

Детальніше »

З БІДНИМ НАСЕЛЕННЯМ НЕ МОЖЕ БУТИ ЩАСЛИВОЇ ДЕРЖАВИ

Слухаючи вітання і звіти керівників держави, виступи й промови політиків на початку нового сезону політичної боротьби, виникає питання – а чим же, якими показниками і результатами роботи має звітувати перед людьми відповідальна влада, і як це робиться у цивілізованих країнах?

Найголовнішим словом, яке має бути в головах і серцях усіх, хто сьогодні будує або завтра хотів би будувати Україну, основною концепцією, яка віддзеркалює усе те, чого ми бажаєм досягти, є розвиток заради порятунку. 

Організація Об’єднаних Націй визначила 17 цілей сталого розвитку, які мають бути в основі діяльності відповідальної влади: 1) викорінення злиднів, 2) ліквідація голоду, 3) добре здоров’я і благополуччя, 4) якісна освіта, 5) гендерна рівність, 6) чиста вода і санітарія, 7) недорога і чиста енергія, 8) гідна робота й економічне зростання, 9) індустріалізація, інновації та інфраструктура, 10) зменшення нерівності, 11) сталі міста і населені пункти, 12) відповідальне споживання і виробництво, 13) боротьба зі зміною клімату, 14) збереження морських екосистем, 15) збереження екосистем суші, 16) мир, правосуддя та ефективні інститути, 17) партнерство в цілях сталого розвитку. 

Основним критерієм діяльності влади повинна стати динаміка індексу людського розвитку, що включає такі показники як «довге та здорове життя», «доступ до якісної освіти» та «гідний рівень життя» (які у свою чергу оцінюються показниками бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя, охорони здоров’я, соціальної захищеності, довголіття, екології, рівня злочинності, дотримання прав людини, ВВП на душу населення), зростання середньої тривалості, рівня і якості життя, покращення співвідношення народжуваності та смертності. 

Для України ще одним, найважливішим показником дієздатності держави є чисельність населення – від бідності та хвороб населення країни вимирає темпом 200 тис. чол. на рік. У порядок денний поставлено питання про порятунок популяції, про порятунок нації. 

Про діяльність уряду треба судити не по тому, скільки постанов чи законів ухвалено, а по тому, наскільки комфортно почуває себе населення у власній державі, а не шукає долі на чужих теренах. Індекс людського розвитку – дзеркало політичної відповідальності і рівня державного управління. 

Згідно звіту ПРООН щодо людського розвитку, Україна за цим показником у 2016 р. посідала 84 місце серед 188 країн. У 2015 р. вона була на 81 місці, тобто за рік втратила 3 позиції. Вниз Україну традиційно тягнуть такі показники, як тривалість і рівень життя (60 % населення знаходиться нижче межі бідності), а рятівним колом залишається рівень освіти.

Усе більшої популярності набуває всесвітній індекс щастя (The Happy Planet Index), що відображає якість життя людей з урахуванням стану довкілля, зокрема кліматичних умов, і має на меті допомогти державним керівникам, політичним і громадським діячам краще реагувати на потреби і сподівання населення з метою підвищення добробуту і сталого розвитку.

При складанні рейтингу країн за індексом людського щастя враховуються такі показники благополуччя, як: 1) валовий внутрішній продукт на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності; 2) очікувана тривалість здорового життя; 3) соціальна підтримка; 4) свобода вибору в житті; 5) щедрість; 6) сприйняття корупції. 

У підсумковий рейтинг 2017 року увійшли 155 країн світу. Найщасливішою країною стала Норвегія з населенням 4,9 млн. осіб, в якій «Індекс щастя» склав 7,537 бала за 10-бальною шкалою. Норвегія вважається однією з найбільш благополучних і розвинених держав світу. Слідом за Норвегією в рейтингу розташувалися Данія, Ісландія, Швейцарія, Фінляндія, Нідерланди, Канада, Нова Зеландія, Австралія і Швеція.

Україна в рейтингу 2017 року з індексом 4,096 (показник рівня щастя) має 132 рейтингове місце та знаходиться після Гани (131 місце, індекс 4,12), перед Угандою (133 місце, індекс 4,081). У 2016 р. – 123 місце після Кенії (122 місце), перед Ганою (124 місце); у 2015 р. – 111 місце після Ірану (110 місце), перед Іраком (112 місце); у 2014 р. – 92 місце; у 2013 р. – 87 місце. 

Негативна динаміка вищенаведених показників є наслідком неадекватного, неефективного економічного реформування, а по суті – економічного деформування, що призвело до неприпустимо високої концентрації національного багатства у власності невеликого кола осіб, надмірно високої диференціації доходів на тлі непомірної розкоші фінансово-політичної верхівки, бідності широких верств населення, особливо тих, що працюють.

110 років тому Уїнстон Черчіль сказав: «Найбільшими ворогами Англії є, з одного боку, бідність і безробіття, з іншого – шокуючий ріст безсоромної розкоші». І далі – з бідним населенням країни не може бути великої держави. 

Усі ми хочемо жити в щасливій країні, більшість – у своїй. В цих умовах головне завдання об’єднаної відповідальністю держави – змінити модель розвитку заради порятунку, робити життя людей заможнішим, кращим, безпечнішим та справедливим, виходячи з наявних матеріально-технічних, природно-географічних і кліматичних умов, знань, інтелекту та ментальності головної продуктивної сили – населення, за якої основним критерієм дієвості влади буде динаміка зростання індексу людського розвитку.

Це не пусте побажання – книга «Розвиток заради порятунку» (В.Я.Шевчук, В.К.Черняк, Т.Т.Ковальчук та ін. – К.: Геопринт, 2016, 227 с.) надана керівникам держави, усім тим, хто приймає відповідальні рішення, надіслана університетам, провідним науковим центрам, доступна широкому колу читачів [Електронний ресурс: www.ukrpryroda.org].

Василь ШЕВЧУК, доктор економічних наук, професор, голова Українського товариства охорони природи, генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку, м. Київ

4 лютого 2018 р.

Детальніше »

«ЩЕ У НАШІЙ УКРАЇНІ ДОЛЕНЬКА НАСПІЄ»

З Національного Гімну України

Щиро вітаю членів Українського товариства охорони природи, усіх співвітчизників з Новим 2018-м роком та Різдвом Христовим!

Бажаю Вам, рідним та близьким міцного здоров’я, оптимізму і віри у власні сили, нових планів і мрій та успіхів у їх здійсненні!

Нехай Новий рік принесе мир, благополуччя, єдність та нову енергію творення у нашу найкрасивішу в світі країну!

З повагою,
Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор

Детальніше »

У ПРИРОДИ І РОЗУМУ СПІЛЬНИЙ ВОРОГ – ЖАДІБНІСТЬ

Доповідь В.Я.ШЕВЧУКА

на Всеукраїнській раді Українського

товариства охорони природи,

м. Київ, 2 листопада 2017 р. 

Шановні колеги – природоохоронці України!

2016-2017 роки після XIV з’їзду видалися дуже складними, насиченими, багато в чому визначальними як для країни, так і для нашого Товариства. Оцінюючи здобутки і проблеми, маємо усі підстави сказати – Українське товариство охорони природи додало ще кілька важливих років до своєї великої 71-річної історії. 

З узагальнених результатів роботи усіх наших організацій добре видно, що з обмеженими ресурсами, практично силою колективного альтруїзму і відповідальності за майбутнє Товариством зроблено багато корисних справ на благо природи і людини.

Природа і Розум – дві головні опори, які дав людству Творець. Однак у них є спільний ворог – людська жадібність.

Так, Махатма Ганді – людина тисячоліття (за опитуваннями Бі-Бі-Сі 2000 року), кого Альберт Ейнштейн називав «дороговказом для майбутніх поколінь… Можливо, наступні покоління просто не повірять, що така людина зі звичайної плоті та крові ходила по цій грішній землі», мудро висловлювався щодо найпершого з семи гріхів так: «Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність».

Тільки за часи індустріальної епохи людством зруйновано або безповоротно змінено 2/3 природних екосистем Землі. Для того, щоб виготовити один комп’ютер, треба видобути 35 т руди. Кожного року у серпні, тобто за 8 з 12-ти місяців року, людство завершує споживання річного обсягу ресурсів, які у змозі продукувати й відновлювати природа. 

Якщо до цього додати ще й безкінечні війни на такій маленькій і крихітній планеті (а в останні 6 тис. років людство жило в мирі тільки 292 роки), випробування і виготовлення нових видів зброї масового знищення людини і природи, руйнування і марнотратне використання величезних природних ресурсів, то час би вже взятись за розум і дбати про розвиток заради порятунку. 

1. Робота Президії і Всеукраїнської ради Товариства

«Розвиток заради порятунку» – саме так називається книга, підготовлена і видана Товариством у 2016 році за участю провідних фахівців країни, яка висвітлює стратегію для національного господарства та основних секторів економіки заради порятунку природи, держави, планети. Книга була безкоштовно надана Главі держави, членам Уряду, народним депутатам України, місцевим органам влади та органам місцевого самоврядування, розіслана провідним науковим центрам, університетам, бібліотекам країни і світу. Одержано чимало схвальних відгуків, впровадження окремих положень спостерігається в Урядових рішеннях.

В останні кілька років Урядом не приділяється належної уваги розвитку та зміцненню фінансової стійкості об’єктів природно-заповідного фонду країни, кількість держслужбовців у профільному міністерстві, що займається цими питаннями, скоротилася у 8 разів. Очевидно, йде підготовка до продажу сільськогосподарських земель, у т.ч. цінних для заповідання, а також продовжується вирубка лісів на унікальних природних та історико-культурних масивах, як, наприклад, у Холодному Яру. 

Тому з метою підсилення цього напрямку національної екологічної політики, якому надається велика увага у Європейському співтоваристві, 30 травня 2017 р. в актовій залі Національного ботанічного саду імені М.М.Гришка (одного з фундаторів Товариства) Національної академії наук України було проведене спільне засідання Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, ВГО «Асоціація природоохоронних територій України», проекту ЄС «ClimaEast: Збереження та стале використання торфовищ», що впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. 

Розглянуто й професійно обговорено актуальні питання: «Сучасний стан існуючих та перспективи створення нових заповідників і національних природних парків в умовах формування ринку землі (на прикладі Черкащини)»; «Досвід відновлення та сталого управління торфовищами задля екологічних вигід та місцевого розвитку»; «Про створення Всеукраїнської науково-експертної ради з питань заповідної справи»; презентовано книгу «Заповідна справа в Україні: абсолютна заповідність чи європейська модель гармонії людини і природи?».

Спільною Постановою Товариства і Асоціації було утворено «Всеукраїнську експертно-консультативну раду з проблем заповідної справи», до складу якої увійшли провідні фахівці країни, у т.ч. Товариства – Чорний М.Г., Стеценко М.П., Берташ Б.М., Мельник В.І., Смоляр Н.О. та ін. Інформацію було направлено Верховній Раді та Кабінету Міністрів України.  

У 2017 році нашим Товариством було приділено багато уваги вирішенню проблем формування цивілізованого ринку української землі, розвитку природно-заповідних об’єктів, глобальній зміні клімату та адаптації до її негативних наслідків, поводженню з відходами та іншим питанням, що розглядались на засіданнях Президії Всеукраїнської ради та наукових секціях Товариства.

12 вересня 2017 р. на перших шпальтах всеукраїнської газети «Сільські вісті» було опубліковано статтю «Як сформувати цивілізований ринок землі», у якій підведені підсумки обговорення даної проблеми в системі Товариства, викладено рекомендації Уряду та народу України. 

Діяльність Товариства постійно висвітлювалась у ЗМІ, у тому числі в регіональних (Вінницька, Рівненська, Київська, Черкаська та інші обласні організації), на всеукраїнському радіо, «Голосі Києва», окремих телеканалах («Глас», «1+1» та ін.).

Зокрема, через телеканал «Глас» нами була ініційована надзвичайно важлива всеукраїнська духовно-природнича акція «Стародавнім українським деревам – нашу турботу і захист». Акцію підтримав Уряд України в особі Міністерства екології та природних ресурсів, очікуємо на підтримку Президента України.

На жаль, поряд з успіхами та здобутками Товариства, ще не вдалось остаточно подолати негативні явища, зокрема, рейдерську атаку на Черкаську обласну організацію і Будинок природи.

Як відомо, рейдерське захоплення спочатку Черкаської обласної організації, а потім Черкаського Будинку природи здійснюється у 2015-2017 рр. групою жадібних рейдерів під орудою колишнього голови організації (Роджі О.О.). Зараз, з урахуванням усієї здобутої інформації, ми не можемо виключати, що цей горе-керівник багато років готувався і розпочав гібридну війну проти Товариства, щоб завдати удару і по державі. Він наніс більше 20 млн. грн. збитків, відволік частину часу із 3,5 років від державотворчої діяльності на боротьбу із злом, брехнею і жадібністю. На даний час відбулося більше 70 судових засідань, а судови витрати склали 150 тис. грн. 

З урахуванням гіркого/цінного досвіду вимушені, на жаль, констатувати, що державні органи влади нічим не допомагають у боротьбі з рейдерством. Більше того, місцеві органи влади нерідко сприяють рейдерам – місцеві органи юстиції беруть (навіть вночі) і реєструють сфальшовані й підроблені «документи»; міліція роками не розслідує кримінальні провадження, відкриті за очевидними фактами підробки документів та захоплення майна; прокуратура не тільки не контролює дотримання законів, а й примушує слідчих закривати відкриті проти рейдерів кримінальні справи; окремі судді дуже вміло маскують під начебто випадкові «помилки» свої рішення на користь рейдерам і т.д. 

У відповідь на наші звернення центральні органи влади (юстиції, поліції, прокуратури) дають своїм місцевим підрозділам формальні доручення, отримують такі ж формальні відписки, знову пересилають їх нам. І тільки громадськість заважає їм займатися своїми справами, примушує до виконання обов’язків, покладених на них державою і суспільством.

Так сучасну європейську державу не збудувати, потрібні зміни. 

Тому й зростає актуальність ще однієї місії Товариства – сприяти формуванню громадянського суспільства, яке спонукатиме владу до прозорих ефективних дій та професійного виконання своїх обов’язків в інтересах держави, природи, людини.

У свою чергу наша благодійна інвестиція у розвиток заради порятунку сприяє досягненню сучасних прагнень нашої древньої і красивої країни – стати повноправним членом Європейського співтовариства і, водночас, – лідером і центром тяжіння для інших дружніх країн і народів, що рвуться до свободи і кращого життя. 

Бо Україна – немов «сад едемський», але це не «сад насолоди», а «сад діяльності», «сад опіки над природою», «сад гармонії». 

І наше завдання: дбайливо порати, обробляти й охороняти його – це, по суті, «благодійна інвестиція у весну».

2. Діяльність Всеукраїнських секцій 

При Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи у 2016-2017 роках діяли 12 всеукраїнських секцій, куди входять провідні вчені й експерти країни: 

• охорони надр та екологічної геології імені О.С. Щириці (голова – д. т. н., проф. Демчишин Михайло Гордійович);
• охорони рослинного світу (голова – к. б. н. Новосад Валерій Васильович);
• водних ресурсів та атмосферного повітря (голова – Лаврентьєв Георгій Андрійович);
• правових основ природокористування (голова – д. ю. н., проф., академік НАПрН України Малишева Наталія Рафаелівна);
• природно-заповідних територій (голова – д. б. н. , проф. Мельник Віктор Іванович);
• екологічної політики і освіти (голова – д. г-м. н., проф. Білявський Георгій Олексійович);
• екологічного аудиту (співголови – доцент Навроцький Василь Миколайович, к.е.н. Куруленко Святослав Сергійович);
• біологічної та генетичної безпеки (голова – Кондратюк Володимир Володимирович);
• юннатів (голова – Радченко Тамара Дмитрівна);
• охорони і раціонального використання земель (голова – д. е. н. Ковалів Олександер Іванович);
• захисту мисливської фауни і тваринного світу (голова – Дода Володимир Матвійович);
• ноосферогенезу і гармонійного розвитку Наукової ради НАН України з навколишнього середовища і сталого розвитку.

Значну роботу проводять наукові секції, що працюють при обласних організаціях Українського товариства охорони природи.

Практична організація природоохоронної роботи Товариства уже традиційно планується і здійснюється на основі «Екологічного календаря Українського товариства охорони природи». 

3. Діяльність системи Товариства

В єдиній системі Українського товариства охорони природи наразі працюють 23 обласних і Київська міська організації, які об’єднують більше 1 млн. громадян. 

Вінницька обласна організація (голова – Литвиненко Анатолій Юрійович) протягом багатьох років і десятиліть на високому рівні розробляє і здійснює організаційно-масові, пропагандистські та практичні природоохоронні заходи із залученням членів Товариства, працівників підприємств, учнів шкіл міст і сіл та громадськості Вінниччини.  

Волинська обласна організація (голова – Комаров Віктор Васильович) проводить природоохоронні акції та заходи згідно Екологічного календаря, здійснює заходи екологічної просвіти, працює над покращенням громадського контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на Волині.

Дніпропетровська обласна організація (голова – Ломакін Павло Іванович) основну увагу приділяє організації і проведенню еколого-просвітницьких заходів серед населення, підготовці й проведенню екологічних акцій згідно з Екологічним календарем Товариства, просвітницькій, освітній, виховній та видавничій діяльності, секційній науково-практичній роботі.

Донецьку область в системі Українського товариства охорони природи представляє «Бахмутгеологія», яка сприяє вирішенню складного комплексу інженерно-геологічних та індустріально-екологічних проблем регіону. Президія і секції Товариства приділяють підвищену увагу питанням забезпечення екологічної безпеки у зоні воєнних дій на окремих територіях Донбасу, бо ці проблеми можуть мати довготривалі негативні наслідки не тільки для довкілля, а й для сталого розвитку регіону. 

Житомирська обласна організація (голова – Рибинський Ігор Євгенович) відпрацювала й традиційно проводить цілий комплекс заходів по збереженню і відтворенню навколишнього природного середовища Полісся, природних багатств Житомирщини, веде активну просвітницьку діяльність серед населення, виховує дбайливе відношення громадян, насамперед молоді, до природи. 

Закарпатська обласна організація (голова – Бауман Тиберій Омелянович) проводить ряд заходів по екологічній освіті й вихованню, залученню учнівської та студентської молоді до організації й проведення різноманітних акцій, вивченню, дослідженню, охороні й примноженню природних багатств краю, розвитку й охороні природно-заповідного фонду країни.

Запорізька обласна організація (голова – Секретарюк Раїса Костянтинівна) постійно шукає і знаходить нові форми роботи з поліпшення екологічної ситуації в області, володіє інформацією про стан екосистем, індустрію Запорізького краю, техногенний вплив на навколишнє природне середовище. Це дає можливість планувати і проводити різноманітні екологічні акції та заходи з опорою на власні сили та місцеве населення.

Так, у день народження Товариства (26 липня) у Запоріжжі було проведено міжнародний екологічний форум, а у жовтні 2017 року – унікальну акцію «Світ без жорстокості». 

Івано-Франківська обласна організація (голова – Парпан Василь Іванович) працює на базі відомого не тільки в нашій країні, а й у Європі та світі Інституту гірського лісівництва. Основні зусилля зосереджуються на збереженні екосистеми Карпат відповідно до Конвенції про охорону і сталий розвиток Карпат, підписаної під час Київської конференції міністрів «Довкілля для Європі» у 2003 р. 

Київська обласна організація (голова – Мазуркевич Олександр Олександрович, заступник – Духота Наталія Григорівна) основні зусилля спрямовує на залучення населення області до збереження навколишнього природного середовища. Активно працюють міські і районні організації – Білоцерківська міська, Сквирська, Тетіївська, Фастівська та інші районні організації Товариства у Київській області. Найбільше висвітлюють питання екології районні та міські газети: «Новини Надросся» (Біла Церква), «Яготинські вісті», «Яготинський край», «Вісник Сквирщини», «Голос Володарщини», «Тетіївська земля», «Обухівський край», «Слово», «Вишгород», «Перемога» (Фастівський район) та ін. 

Київська міська організація (голова – Щепець Микола Степанович) співпрацює з державними та комунальними організаціями та підприємствами, інститутами НАНУ України, школами та закладами дошкільного виховання. Особливо тісною є співпраця з КП «Київський міський будинок природи». Активісти організації та колективні члени спільно з іншими громадськими організаціями Києва беруть участь у загальнонаціональних та загальноміських екологічних акціях.

Луганська обласна організація (голова – Дайнеко Леонід Іванович), яка працює в м. Києві на базі Президії Всеукраїнської ради Товариства, бореться за своє збереження, шукає нові способи сприяння забезпеченню екологічної безпеки на території області. 

Львівська обласна організація (голова – Гук Михайло Васильович) значну увагу приділяє розвитку міжнародної діяльності на базі Львівського Будинку природи, перетворенню його в центр ділового співробітництва з Республікою Болгарія, іншими країнами Європи та їх дипломатичними установами, а також розширенню мережі районних організацій, збільшенню колективного та індивідуального членства, роботі з молоддю, проведенню природоохоронних акцій, пропаганді своєї діяльності на телебаченні, радіо та в інших засобах масової інформації, вирішенню гострих екологічних проблем області і Карпат в цілому.

Миколаївська обласна організація (почесна голова – Любарцева Віра Сергіївна, голова – Любарцев Сергій Васильович) постійно працює над вихованням любові до рідного краю, проводить роботу з охорони лісових, земельних, водних ресурсів, захисту тваринного і рослинного світу, заповідної справи, екологічної пропаганди через місцеве телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації.

Одеська обласна організація (голова – Долинський Слава Кирилович) традиційно має власну громадянську позицію з усіх проблем життя країни, здійснює широку просвітницьку і секційну діяльність, проводить природоохоронні акції, веде моніторинг за станом довкілля, у тому числі Чорного моря.

Полтавська обласна організація (голова – Смоляр Наталя Олексіївна) головну увагу приділяє освітній та просвітницькій діяльності, науковій підтримці природно-заповідного фонду, роботі зі студентською молоддю, пропаганді екологічних знань серед населення. Усім організаціям Товариства слід надавати більшої підтримки Полтавській обласній організації, залучати до цієї справи насамперед організації із сусідніх областей України, зокрема, Дніпропетровської, Черкаської і басейну ріки Дніпро.    

Рівненська обласна організація Українського товариства охорони природи (почесний голова – Сацюк Іван Леонтійович, голова – Берташ Борис Миколайович) уже багато років і десятиліть працює на високому патріотичному, організаційному і природоохоронному рівні, бере активну участь в усіх сферах життя області, співпрацює з органами влади і ветеранськими організаціями, займається вихованням молоді, постійно присутня в місцевих засобах масової інформації, видає власну газету. 

Сумська обласна організація (голова – Телєгіна Алевтина Сергіївна) пріоритетну увагу приділяє здійсненню організаційно-масової, практичної та просвітницької природоохоронної роботи серед населення, насамперед серед підростаючої молоді, озвученню гострих місцевих екологічних проблем, здійсненню громадського контролю за станом довкілля та дотриманням природоохоронного законодавства, підтримує діяльність районних організацій.

Харківська обласна організація (почесний голова – Шумейко Олександр Сергійович, голова – Шупрова Ольга Миколаївна) докладає усіх зусиль, щоб зберегти актив Товариства, залучати жителів області до проведення конкретних природоохоронних заходів, розвивати нові форми роботи, зокрема, громадську екологічну експертизу.

Херсонська обласна організація (голова – Бичков В’ячеслав Васильович) за усталеною традицією працює авторитетно й уміло. Основні зусилля спрямовуються на сприяння розвитку природно-заповідного фонду, охорону і раціональне використання природних ресурсів, збереження лісів, охорону рибних ресурсів, тваринного світу, екологічне ведення сільськогосподарського виробництва, охорону земель від підтоплення, відродження басейну Дніпра. 

Хмельницька обласна організація (голова – Резніков Юрій Олександрович) веде активну діяльність проти забруднення навколишнього природного середовища, незаконних вирубок зелених насаджень (Летичівське лісництво), за охорону підземних вод, управління відходами. Голова обласної організації постійно представлений на сторінках місцевої преси, а навесні поточного року взяв участь і виступив на брифінгу, що проводився у стінах Верховної Ради України. Нещодавно Ю.Резніков взяв участь у телепроекті на «Еспресо» і «ТВ-7», як член Товариства.  

Почала відроджуватись Хмельницька міська організація (голова – Дзюблюк Тетяна Василівна). 

Черкаська обласна організація (голова – Чорний Микола Гаврилович) веде не тільки боротьбу за збереження Черкаського Будинку природи, а насамперед займається відновленням статутної діяльності, приділяє багато уваги розвитку природно-заповідного фонду області й усієї країни, зокрема, створенню національних природних парків «Холодний Яр» та «Середньодніпровський», запровадженню наукових методів управління природоохоронною діяльністю. 30 травня 2017 р. на засіданні Всеукраїнської ради Товариства і Асоціації природоохоронних територій України М.Г.Чорний виступив з доповіддю «Сучасний стан існуючих та перспективи створення нових заповідників і національних природних парків в умовах формування ринку землі (на прикладі Черкащини)». Тоді ж спільною Постановою Товариства і Асоціації було утворено «Всеукраїнську експертно-консультативну раду з проблем заповідної справи», до складу якої увійшли провідні фахівці Черкаської обласної та ін. організацій Товариства – Чорний М.Г., Стеценко М.П., Берташ Б.М., Мельник В.І., Смоляр Н.О.  

Чернігівська обласна організація (керівник – Потоцька Світлана Олександрівна) стрімко відроджується і для виконання своїх завдань взаємодіє з вищими і середніми спеціальними науковими закладами, студентською молоддю, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з усіма громадськими організаціями екологічного спрямування, веде активну роботу по збереженню Ніжинського Будинку природи. Свіжо проводяться традиційні й нові природоохоронні акції: «Збережи первоцвіти», «Посади дерево миру», «Зелений паросток майбутнього» та ін., інформація про них поширюється в ЗМІ. 

Особливо слід відзначити роль Чернігівської обласної організації та її голови – Потоцької С.О. у проведенні в м. Чернігові 1-2 липня 2017 р. всеукраїнського дитячого екологічного форуму «Діти за довкілля: майбутнє обираємо МИ».

Чернівецька обласна організація (голова – Коржик Віталій Павлович) здійснює ряд заходів, що спрямовуються на охорону, збереження та раціональне використання природних багатств, розширення екологічної мережі Карпат, екологічну науку й освіту, підвищення екологічної свідомості населення, попередження порушень природоохоронного законодавства спільно з краянами. Відремонтовано Будинок природи, організовуються цікаві заходи разом із спелеологами області, України та зарубіжних країн. 

Отже, діяльність Українського товариства охорони природи була і є надзвичайно широкою – від конкретних природоохоронних акцій, до вирішення складних загальнодержавних проблем та виховання поколінь у дусі поваги до рідної природи.

Для цього члени Товариства використовують напрацьований за більш як сім десятиліть різноманітний арсенал форм, методів і способів ведення природоохоронної діяльності. Залежно від часу і можливостей цей арсенал змінюється, розширюється, але у центрі діяльності, можна сказати – місії Українського товариства охорони природи завжди йдуть поруч Природа і Розум. 

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор

2 листопада 2017 р.  

Детальніше »