"Дизельний" скандал: ризики для Volkswagen в Україні

Відсутність контролю з боку держави сприяє тому, що українці не надто переймаються екологічністю своїх автомобілів. Утім, на продажах Volkswagen в Україні може позначитися втрата репутації компанією.

Чи відкликатиме (і якщо так, то коли) концерн Volkswagen в Україні свої авто з дизельним двигуном типу EA189, через які виник гучний скандал у США та Європі, офіційний імпортер обіцяє повідомити до кінця жовтня. "Власники відповідних автомобілів будуть поінформовані упродовж наступних кількох тижнів", - йдеться у відповіді прес-служби офіційного імпортера автомобілів Volkswagen на території України ТОВ "Порше Україна" на запит Deutsche Welle.

Скільки всього автомобілів з дизельним двигуном, який мав би відповідати європейському екологічному стандарту Євро5, було продано в Україні, у ТОВ "Порше Україна" не повідомили. Утім, в компанії визнають - українці мало переймаються махінаціями з вимірюванням викидів шкідливих речовин у дизельних двигунах типу EA189 в автомобілях концерну Volkswagen. Принаймні, зазначає імпортер, українські власники машин німецького автоконцерну не зверталися зі скаргами чи претензіями на куплені авто.

Євро5 чи Євро6?

У Всеукраїнській асоціації автомобільних імпортерів і дилерів підтвердили відсутність інтересу споживачів до екологічності куплених машин Volkswagen, оскільки екологічні норми для транспортних засобів в Україні надзвичайно відрізняються від європейських. Сьогодні в Україні діє екологічний стандарт Євро4, що регулює вміст шкідливих речовин в вихлопних газах. В Євросоюзі ще в 2009-му перейшли з Євро4 на Євро5, а зараз в країнах ЄС діють підвищені екологічні стандарти Євро6.

На українських дорогах - багато авто радянського і російського виробництва

"Які Євро5 чи Євро6? У нас здебільшого їздять автомобілі з Євро0 і нікого не бентежить присутність таких машин на дорогах", - каже генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко. За оцінками екологів, 80 відсотків транспортних засобів в Україні - застарілі і не обладнані жодними фільтрами для зменшення викидів, як цього вимагають європейські екологічні стандарти. "Це - старі авто радянського, російського чи українського виробництва, які викидають в атмосферу настільки багато забруднюючих сполук, що про екологічність взагалі не йдеться", - зауважує експерт Національного екологічного центру Марія Сторчило.

Навіть більше - нові європейські автомобілі в Україні нерідко перестають бути екологічними. "Нові європейські машини з надсучасними екологічними фільтрами в Україні доводиться заправляти бензином, який відповідає екологічним нормами ще 1999 року і ці фільтри швидко забиваються. Тому власники таких автомобілів просто їх зрізають і виходить суперекологічні машини претворюються на надзвичайно забруднюючі", - стверджує Олег Назаренко.

Немає контролю - немає проблем

Адже екологічність автомобілів на дорогах України фактично ніхто не контролює. "Заміри забруднення атмосферного повітря автотранспортом роблять лабораторії Держсанепідслужби та Гідрометеоцентру, але далі ці заміри йдуть просто в стіл", - наголошує еколог Марія Сторчило. За її словами, держава самоусунулася від функції контролю за дотриманням екологічних норм, скасувавши в 2001 році обов'язковий технічний огляд для транспорту і, таким чином, переклавши "відповідальність" за шкоду довкіллю на самих власників авто.

Також немає особливого контролю за екологічністю і нових автомобілів, які завозять в країну. Аби імпортер міг продати авто на українському ринку, він має отримати сертифікат на відповідність екологічним нормам, які діють в Україні. Цим займаються приватні фірми, які пройшли в міністерстві економічного розвитку та торгівлі атестацію на проведення відповідних робіт.

Такі дозволи на проведення екологічної експертизи автомобілів в Україні отримали більше сотні приватних фірм, каже Олег Назаренко. Однак, за його словами, висновки, які вони видають імпортерам, є досить формальними. "У цих фірм немає відповідного обладнання, лабораторій, тому дослідити вони не можуть, а лише формально легалізують те, що написав автовиробник. Тому скандалу як у США і ЄС з автомобілями Volkswagen у нас точно б не трапилося, бо перевірити екологічні норми немає на чому", - зазначає генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів.

Представники комерційних фірм, які мають дозвіл на проведення екологічної експертизи автомобілів, не заперечують цей факт. "Обладнання для проведеня екоаудиту коштує більше 10 тисяч доларів. Чи є сенс його купувати, якщо в Україні споживачі не цікавляться екологічністю своїх авто і немає контролю за цим з боку держави?", - запитує директор компанії "Автоекоприлад" Владислав Приміський.

Репутаційні збитки

Оскільки українці мало переймаються екологічністю своїх автомобілів, то значно більший ризик для продажів автомобілів концерну Volkswagen в Україні, як, зрештою, і в усьому світі, несе втрата репутації компанією.

Новий очільник концерну Маттіас Мюллер обіцяє "відновити довіру" до VW

Адже сам концерн визнав факт обману клієнтів. Утім, Volkswagen одразу спробував мінімізувати репутаційні збитки. У заяві концерну, яку поширив і офіційний імпортер в Україні, йдеться про зусилля компанії, аби "у повній мірі повернути довіру" клієнтів. Успішність цих зусиль на українському ринку можна буде оцінити за показниками продажів вже в найближчі квартали.

Джерело: dw

Детальніше »

Збіднілі греки псують екологію Афін палінням камінів

Над столицею Греції ночами повисає щільна курява. Екологічна обстановка в Афінах погіршилася через те, що тисячі збіднілих жителів почали опалювати свої будинки за допомогою камінів, повідомляє ІТАР-ТАРС. Грекам вигідніше купувати дрова, ніж платити за природний газ або дизельне паливо. Крім того, деякі сім'ї не можуть платити навіть за електроенергію, в результаті чого їх відключають від подачі струму. Єдиний вихід в даній ситуації - опалювати свої оселі дровами. Накопиченню атмосферного забруднення в Афінах сприяє безвітряна холодна погода, що встановилася в останні дні, а також місцезнаходження міста. Як відомо, він оточений з трьох сторін горами і знаходиться в улоговині.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Що дає велосипед суспільству

Велосипед приносить користь для суспільства, особливо коли користування велосипедом досягає значного рівня

Менше викидів

Велосипеди не забруднюють повітря, не виробляють парникових газів, не створюють шум. Зниження викидів та шуму є критичним для зменшення захворювань: дихальних шляхів, астми, порушення сну, серцево-судинні хвороби населення.

Як в розвинутих країнах, так і країнах, що розвиваються, захворювання верхніх дихальних шляхів, особливо астма, різко зростають.

Краще використання громадського простору

Велосипедисти є більш ефективними користувачами обмеженим простором дороги, ніж приватні моторизовані транспортні засоби, тому вони допомагають боротися їз заторами.

Машина вимагає у 15 разів більше місце для паркування, ніж велосипед.

Соціальна рівність

У більшості міст, щоб добратися до роботи з прилеглих районів де проживає населення з низькими доходами є важкою поїздкою, яка в деяких випадках забирає понад 1/4 споживчих витрат сімейного бюджету, і більше 2-4 годин часу щодня. 

Це накладає неймовірний і непотрібний тягар на бідних і робить їх ще біднішими, перешкоджаючи їхнім можливостям стати частиною робочої сили і отримати доступ до освіти та охорони здоров'я.

Велосипед може відігравати важливу роль у забезпеченні швидкого та доступного транспорту для всіх верств населення.

Добре поєднання з громадським транспортом

Велосипед в поєднанні з громадським транспортом є хорошою альтернативою автомобілю. Так як приватне авто пропонує послугу “від дверей - до - дверей”, громадський транспорт самостійно не може конкурувати з автомобілем. Адже громадський транспорт пропонує більш складнішу і затратну по часу послугу “від дверей - подорож - початкова станція - кінцева станція - подорож - до дверей”. Однак, коли створені безпечні місця паркування для велосипедів на станціях громадського транспорту, поєднання велосипеда та громадського транспорту може стати дуже хорошою альтернативою автомобілю.

Інвестиції в якісну пішохідну та велосипедну інфраструктуру для населення приносить користь кожному члену суспільства. Дані інфраструктури створюють місця, де люди з різними доходами можуть зустрічатися як рівні. Там, де відповідність в доходах є високою, це дуже важливо.

Покращення надійності та безпеки на дорогах

За оцінками Світової організації здоров'я (СОЗ), протягом року на дорогах гине 1,1 мільйон людей. За даними СОЗ дорожньо-транспортні пригоди — друга основна причина смертності молодих людей у країнах, що розвивається. Зростання частки велосипедистів та забезпечення користувачів надійною інфраструктурою можуть суттєво покращити безпеку на дорогах.

Економічні вигоди:

• Зниження витрат на будівництво, ремонт та утримання доріг, так як пішохідна, велосипедна інфраструктури потребують в десятки менше коштів для їх будування в порівнянні з автомобільною інфраструктурою. Вони не так зношуються, адже маса велосипедиста, пішохода досягає 80-120 кг, в порівнянні з легковими автомобілями до 4500 кг;
• Зниження витрат з огляду на зниження викидів парникових газів;
• Зниження витрат на охорону здоров'я у зв'язку з ростом фізичної активності та зниженням респіраторних та сердечних захворювань;
• Зниження витрат на пальне, ремонт та утримання автомобіля для самих користувачів;
• Зниження витрат, пов'язаних з дотриманням безпеки на дорогах;
• Зниження зовнішніх витрат, пов'язаними з транспортними заторами;
• Зниження субсидій на паркування авто (адже кожне місце для паркування у місті може приносити десятки гривнів за 1 годину і ці кошти можна було б направити на розвиток міста);
• Зниження витрат, пов'язаних їз забрудненням повітря, води;
• Позитивний економічний вплив на велосипедний туризм;
• Позитивний економічний вплив на продаж та виробництво велосипедів;
• Ріст продуктивності та зниження днів непрацездатності внаслідок захворювань у робочий час;
• Ріст роздрібної торгівлі в сприятливих для пішоходів, велосипедистів зонах;
• Ріст цінності нерухомості вздовж озеленених доріг;

Інфографіка

Джерело: biketowork.org.ua

Детальніше »

Рівень CO2 в атмосфері подолав символічну межу

Рівень двоокису вуглецю в земній атмосфері - вперше в історії людства - піднявся вище показника 400ppm, кажуть американські дослідники. "Обсерваторія Кілінга" на Гаваях веде найдовші безперервні замірювання вмісту парникових газів, які є головними чинниками кліматичних змін.

Замірювання, які роблять на вершині вулкану Мауна-Лоа, в четвер показали 400,03 ppm (молекул вуглекислого газу на мільйон молекул інших газів а атмосфері)

Обсерваторія міститься на вулкані Мауна-Лоа (Гаваї)

Востаннє такий високий вміст CO2 в атмосфері Землі був 3-5 мільйонів років тому, задовго до появи людей, коли клімат був набагато тепліший.

Вуглекислий газ - найважливіший з газів, що викликають парниковий ефект, результат спалювання вуглеводнів на зразок вугілля, нафти і газу.

Зазвичай у зимові місяці вміст CO2 в атмосфері зростає, однак з приходом весни в північну півкулю він зменшується, бо його всмоктує молода рослинність.

Це означає, що найближчими тижнями вміст двоокису вуглецю буде нижчим за 400 ppm, однак тенденція до зростання залишатиметься на майбутнє

Коли відомий американський вчений Чарльз Кілінг у 1958 році почав замірювати вміст CO2 на цьому вулкані, концентрація газу становила 315ppm (315 молекул CO2 на мільйон молекул повітря).

Відтоді ці замірюванні ведуться безперервно і показують невпинне зростання вмісту вуглекислого газу.

Джерело: bbc.co.uk

Детальніше »

Дешевий смог

Українські підприємства масово забруднюють довкілля відходами, система контролю стимулює їх сплатити штраф, але не вдосконалювати роботу. Щороку Міністерство екології оприлюднює перелік підприємств, які найбільше забруднюють українське дов­кілля. Назви в «чорному списку» майже не змінюються. Найбільше там електростанцій, сміттєзвалищ та об’єктів металургійного виробництва. Останні підприємства слухняно сплачують мільйони за забруднення, натомість ані фільтрів не встановлюють, ані технологій не змінюють на сучасні.

Неприємності зі сміттярки

Один із лідерів у списку найбрудніших на Львівщині — грибовицьке сміттєзвалище. ЛКП «Збиранка», яке дбає про об’єкт, з року в рік збільшує відрахування до управління екології та природних ресурсів через перевищення норм скидів і викидів. Цьогоріч тут заплатять 1 мільйон 300 тисяч гривень — це значно дешевше, ніж закрити сміттярку, за таким принципом територія працює останні десять років.

«Не можу погодитися з тим, що ми забруднюємо місто. За 800 метрів від сміттєзвалища люди вирощують городину й продають її на ринку. Екологічна інспекція запевняє, що ґрунт та овочі не містять шкідливих речовин, — розповідає Богдан Горбаль, директор ЛКП «Збиранка». — 21 рік ми не отримуємо дотацій на вдосконалення, тому можна сказати, що непогано викручуємося».

У Міністерстві екології «Газету» запевнили, що для формування списку використовують усю можливу інформацію, а точніше — ті дані, які надсилають їм обласні управління. А от в обласному управлінні нам так і не змогли пояснити, які критерії лежать в основі їхнього аналізу. На інформаційні запити тут відповідають або відписками, або перескеруваннями.

Абсурдний моніторинг

Той список, який щороку презентує Мінекології, — не більш ніж зведений перелік підприємств. Шукати глибоку аналітику в ньому марно, тобто не можливо простежити, чи зробили щось підприємці, щоб удосконалити виробництво. Єдина спроба зробити екологічний рейтинг презентативним була 2007 року. Львівщина стала першим регіоном в Україні, в якому провели незвичайний екологічний рейтинг підприємств-забруднювачів. 

«Це був пілотний проект «Екологічний рейтинг підприємств-забруднювачів Львівщини». Реалізовувало його Державне управління охорони нав­колишнього природного середовища у Львівській області спільно з Ресурсно-аналітичним центром «Суспільство й довкілля» за участю ОЄСР та фінансової підтримки уряду Нідерландів, — розповідає Зоряна Козак, представник «Суспільство і довкілля». — Результати екологічного рейтингу, а такі одержані за період 2006 — 2012 років, управління щорічно оприлюднює. Рейтинг має на меті спонукати підприємства-забруднювачі дотримуватися природоохоронних вимог, запровадити технології та вжити заходів, які зменшували б негативний вплив на довкілля від їхньої діяльності, інформувати населення про результати рейтингу».

Пілотний проект не став основою подальших рейтингів, методику не запровадили. Але тоді укладання було ґрунтовним. Оцінювали підприємства за 15-ма критеріями, до речі, інформацію надавали підприємці. Ці критерії враховували кількісні та якісні характеристики впливу підприємств на довкілля. Щодо перших, зокрема, брали до уваги інформацію про відсутність на підприємстві аварій, які спричинили забруднення довкілля, чи застосовували штрафні санкції до посадових осіб підприємства за порушення екологічного законодавства. Другі ж передбачали впровадження ефективного екологічного менеджменту на підприємстві (введення міжнародного стандарту зі системи екологічного управління (ISO 14001), планування підприємством заходів з охорони довкілля, відрахування частини прибутку на природоохоронні заходи тощо). Ці критерії дозволили зробити середній зріз діяльності підприємства щодо охорони довкілля, з’ясувати, чи дбає воно про зменшення свого негативного впливу на навколишнє середовище, чи працює над удосконаленням своєї природоохоронної діяльності, чи, навпаки, тільки забруднює. 

«Дані, які щоквартально оприлюднює Міністерство екології та природних ресурсів України, є не рейтингом, а переліком об’єктів — найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища на загальнодержавному рівні. Перелік формують, ураховуючи обсяги викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти та утворення відходів. Натомість рейтинг спрямовано на відображення динаміки поліпшення або погіршення діяльності підприємств-забруднювачів щодо охорони довкілля», — додає Зоряна Козак.

Забруднення буде більше

Особливості українського контролю за забрудненням довкілля призвели відразу до кількох абсурдних ситуацій. За словами Ігоря Сіренка, голови ревізійної комісії Національного екологічного центру України, нині політику спрямовано на переведення ТЕЦ і ТЕС на вугілля, що негативно впливає на природу. Єдиний варіант — встановити фільтри, але це дорого, тому багато хто нехтуватиме цією можливістю.

— У нас замалі штрафи, тому ніхто їх не боїться. Виникла ситуація, коли вигідніше забруднити й заплатити штраф, але не вдосконалювати технології очищення, — розповідає «Газеті» І. Сіренко. — Нині металургійне виробництво та вихлопи газів — основні джерела забруднення в нашій країні. Металургійні комбінати приватизували, нічого в них не вкладали, прибуток скеровують за кордон, а забруднення залишається нам. Тепер багато брудних підприємств переїжджають в Україну, тому що ЄС має жорсткі норми впливу на довкілля. Працювати в Україні стає вигідніше.

Ігор Сіренко наполягає на тому, що спершу наша держава має скасувати ліміти, а вже тоді стимулювати заводи за збереження довкілля. Нині ж створено умови, в яких забруднювати дешево.

Інфографіка:

Джерело: gazeta.lviv.ua

Детальніше »

Захворюваність на рак у Пекіні через погіршення екології зросла за 10 років на 60%

За останні 10 років захворюваність на онкологічні хвороби в Пекіні зросла на 60%, що пов'язано не в останню чергу з погіршенням екологічної ситуації у 20-мільйонному мегаполісі. Проблему прямої залежності здоров'я людини від погіршення стану довкілля порушив на сесії Всекитайських зборів народних представників депутат, академік китайської Академії наук Чжун Наньшань, передає кореспондент "Укрінформу" у у Китаї.

"За 10 років захворюваність на рак у Пекіні збільшилася майже на 60%. Такий показник вважається дуже високим у світі. Причому його не можна пояснити лише палінням: рівень паління у Пекіні щороку знижується. Якщо збережеться нинішня тенденція розвитку екологічної ситуації, то захворюваність на рак може зрости у геометричній прогресії", - зазначив Наньшань.

Нещодавно, як повідомляло агентство, Китайська академія наук опублікувала результати дослідження спеціальної групи з вивчення причин смогу і його контролю, в якому говориться, що в атмосферному серпанку в Пекіні та ряді інших районів Китаю було виявлено небезпечні азотвмісні органічні тверді частинки у величезній кількості.

Хімічний склад смогу схожий на такий у Лондоні 1952 року і фотохімічний смог, який вперше був помічений у 1940-1950-х роках у Лос-Анджелесі (вуглеводень і діоксид азоту під сильними ультрафіолетовими променями сонця утворюють органічні сполуки подразнюючого характеру, цей процес називається фотохімічною реакцією, внаслідок чого з'являється токсичний смог). У Китаї до цього додалися ще і пил з піском.

Влада обіцяє створити ефективний механізм контролю за викидами в атмосферу шкідливих речовин до 2015 року.

Міністерство охорони навколишнього середовища КНР оприлюднило "Проект технічної політики щодо запобігання забрудненню довкілля та атмосферного повітря зваженими частинками діаметром 2,5 мкм і менше". У ньому передбачається відповідальність урядів на місцях і підприємств за забруднення повітря.

Цього тижня відомство повідомило про запровадження квот на викиди для шести галузей промисловості (вугільної, металургійної, кольорових металів, цементної, нафтохімічної та хімічної) у 47 найбільших промислових містах у 19 провінціях.

Згідно з рейтингом міст за якістю повітря Всесвітньої організації охорони здоров'я, серед 1802 міст світу найкращим серед китайських міст є адмінцентр південної тропічної провінції Хайнань місто Хайкоу, він посів 273 місце.

Джерело: ukrinform.ua

Детальніше »

Як радянський екологічний хижак винищував українську природу

Після Другої світової війни техногенне навантаження на природу в Україні суттєво зросло, що було пов'язано з масштабною розбудовою у Радянському Союзі військово-промислового комплексу та індустріальної бази, яка була його осердям.

Водночас повзуче відставання від Заходу за рівнем економічного розвитку підштовхувало комуністичне керівництво до нещадної експлуатації природних ресурсів з метою подолання технологічної прірви з капіталістичними країнами. Жертвою модернізації по-радянськи, що наздоганяла більш розвинені країни, стала, певна річ, природа.

Свого часу Нікіта Хрущов доповнив лєнінський постулат «Комунізм – це радянська влада плюс електрифікація всієї країни» словами «і хімізація сільського господарства». Таке доповнення першого секретаря ЦК КПРС не було марнослівним. На початку 1960-х років радянська хімічна галузь одержала потужний поштовх для свого розвитку. І хоча надії на побудову комунізму не справдилися, однак хімізація господарства повною мірою відбулася. Як таку її визначала радянська наука як один із магістральних напрямів світового науково-технічного прогресу.

У СРСР хімізація ще з 1920-х років була тісно пов’язана з індустріалізацією. Радянське керівництво приділяло неабияку увагу розвитку хімічної промисловості як одній із найважливіших галузей важкої індустрії. Третю п'ятирічку в Радянському Союзі (1938–1942) проголосили «п'ятирічкою хімії».

З одного боку, впровадження хімічних досягнень у господарський комплекс докорінно змінювало техніку й економіку виробництва. Такі здобутки хімічної науки, у свою чергу, ставали одним із чинників, що сприяли прогресивним економічним структурним змінам, забезпечуючи суттєве зменшення витрат на виробництво, підвищення продуктивності праці, покращення культурно-побутових умов життя населення. А з іншого, форсована хімізація у Радянському Союзі, спрямована на досягнення паритету із розвиненими країнами Заходу, призвела до метастазних явищ в економіці і катастрофічно позначилася на довкіллі та стані здоров’я населення.

Хімічний полігон

Радянська Україна стала однією зі стратегічно важливих територій, на якій розбудовувалася мережа хімічних заводів і підприємств, перш за все, зорієнтованих на виробництво мінеральних добрив для сільського господарства.

Загальна площа України становила лише 2% території Союзу, однак на ній зосереджувалася 1/4 всього промислового потенціалу Країни Рад і, відповідно, 1/4 припадала на забруднення довкілляСРСР. Причиною такої надмірної концентрації виробничих потужностей на українських теренах був низький рівень усвідомлення владоюгосподарських потреб УРСР, екстенсивний підхід до ведення господарства, нехтування екологічними розрахунками щодо наслідків для здоров’я населення і стану довкілля.

У 1950–1960-х роках на території України були побудовані та введені в експлуатацію чотири гіганти «великої хімії» – Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод. У середині 1960-х вони виробляли п'яту частину всієї валової продукції хімічної галузі.

Окрім промисловості, в хрущовські часи розпочалася активна хімізація сільського господарства, було взято курс на меліорацію земель. На поля колгоспів і радгоспів було внесено необмежену кількість мінеральних добрив і біоцидів. Виробництво мінеральних добрив в Україні у 1970-му збільшилось, порівняно з 1940-м, в11 разів.

Радянське хижацьке поводження з природою призвело до катастрофічних екологічних наслідків. Техногенне навантаження на природу супроводжувалося порушенням балансу природи, вимиранням фауни та флори, що, у свою чергу, впливало на раціон харчування людей.

Доволі швидка урбанізація й індустріалізація, надміру інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів тиску радянського державної машини на природу – порушували біологічний кругообіг речовин у природі, перешкоджали її регенераційним механізмам, внаслідок чого розпочалося її руйнування, що прогресувало.

Приміром, нераціональне використання міндобрив спричинило появу і поширення таких явищ, як кислотні дощі, перенасиченість ґрунту солями, зростання кількості алергічних та виразкових захворювань серед населення.

Наприкінці 1960-х років Україна належала до зони найбільш інтенсивного застосування отрутохімікатів у сільському господарстві – у середньому на гектар посівних площ вносилося по 76 кг хімічних речовин. За неповними даними, на станціях доріг просто неба наприкінці 1960-х зберігалося 10 274 тонни мінеральних добрив. Внаслідок атмосферних опадів, вивітрювання та забруднення більшість із них стала зовсім непридатною. Почалось грабування ядохімікатів місцевими жителями. Складалась ситуація, яка створила загрозу не лише довкіллю, а й здоров’ю населення. Водойми стали екологічно забруднені, а населення – дедалі частіше хворіти.

Колоніальне пограбування

Однак радянська влада не особливо переймалася такими проблемами. У хімізації вона насамперед вбачала ефективний шлях для підвищення ефективності господарства й інтенсифікації соціалістичного змагання. Перед нею стояла одна мета – якомога екстенсивніше використовувати природних ресурсів для вирішення проблем нерентабельної, громіздкої та вкрай неефективної радянської економіки. У процесі хижацької експлуатації природи Москва відводила територіям УРСР вирішальну роль.

Пріоритетним напрямом такої політики стало перетворення та підкорення природи в ім’я створення нової людини та держави. Цим же обґрунтовувалося перенесення соціальних законів класової боротьби на природу.

Глибинний антигуманний характер комуністичного режиму характеризував усю суперечливість і дволикість турботи влади про довкілля. Так, у 1949-му Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову «Про охорону природи на території Української РСР», згідно з якою заборонялось розорювати цілинні землі, вирубувати вікові дерева (перша спроба резервування територій під заповідники). У постанові було зауважено, що питання охорони природи набуває особливо важливого значення і має стати об’єктом турботи радянських, господарських, громадських організацій та всього населення республіки. Однак це була пустопорожня декларація, яка не мала конкретних результатів.

За принципом другорядності

Після смерті Сталіна у 1953-му ставлення держави до проблеми охорони природи поступово почало покращуватись, в окремі періоди навіть здавалось, що воно набирає характеру цілеспрямованої політики. Поворотним пунктом у відході більшовиків від крайніх ортодоксальних положень сталінського плану перетворення природи в Україні, стала спеціальна постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 1958 року «Про заходи по поліпшенню охорони природи Української РСР», де відзначалося, що питання охорони природи набирає особливо важливого значення і має стати об'єктом турботи всіх господарських організацій і всього населення республіки.

Однак на практиці комуністична система продовжувала реалізовувати сталінські економічні проекти та підходи, а їхній вплив на формування антиприродної суспільної свідомості наочно відчувається й понині. Політика підкорення природи переважала над раціональними розрахунками. Радянське керівництво продовжувало зводити гігантські антиекологічні об'єкти, ігноруючи природоохоронний чинник. За часів Хрущова в Україні було закрито 16 заповідників, скорочена частина площі вже наявних.

Такий стан речей був спричинений також недостатньою на той час гостротою екологічних проблем, а сама політика щодо природи сприймалась як щось зовнішнє щодо людини, мала відтінок «благодійності». До ухвалення Конституції СРСР 1977 року юридично природні ресурси вважались абстрактною загальнонародною, а не державною власністю. Тому шкода, що завдавалась природі, юридично навіть не трактувалась як така, що була заподіяна самій державі.

Першочергове значення для комплексного формування екологічної політики мало ухвалення Верховною Радою України у червні 1960 року Закону «Про охорону природи Української РСР», яким, по суті, було запроваджено регулювання природокористування в Україні. Разом з тим він не виходив за межі поресурсного принципу, значною мірою був схожий на політичну декларацію, аніж на юридичний документ, не мав належного механізму реалізації. Неспроможність цього документа виконувати свої регулювальні функції в умовах командно-адміністративної системи призвели до швидкого наростання протиріч між інтересами захисту довкілля та подальшого соціально-економічного розвитку.

Починаючи з 1970-х років політична концепція вирішення екологічних проблем, що накопичувалися, у зв’язку з реальними проявами негативного техногенного впливу почала розвиватися значно швидше, ніж у попередні роки. Прийняті заходи, спрямовані на вдосконалення природоохоронної політики були більш дієвими. Однак орієнтована виключно на адміністративно-командні методи реалізації природоохоронна політика у радянський період не підкріплювалася стимулювальними механізмами і засобами економіко-податкового характеру.

У цей час природоохоронні заходи мали доповнювальний характер щодо господарської діяльності. Причому остання розглядалась майже виключно ізольовано, з безумовним пріоритетом. На практиці всі заходи влади з охорони довкілля залишались формальним, пустим політичним фразеологізмом і майже не впливали на покращення екологічного стану України.

Зважаючи на такі підходи, екологічна ситуація в Україні продовжувала погіршуватись, набираючи порівняно з 1950–1960-ми роками якісно нової складності. Широкий загал не мав доступу до правдивої інформації про справжні масштаби і характер забруднення природи, що також не сприяло зростанню ефективності екологічної політики.

Всі заходи влади, які вона вживала похапцем наприкінці 1970-х, не могли суттєво покращити цієї ситуації. «Турбуючись» про будівництво соціалізму та техногенну гонку, радянські керманичі ухвалювали рішення, які нерідко нівелювали попередні, спрямовані на покращення стану довкілля.

Автор: Альбіна Діхтяренко

Джерело: tyzhden.ua

Детальніше »

У боротьбі з безперервним смогом Китай шукатиме шляхів вирішення проблеми з опорою на закон

Центральні і східні райони Китаю знову охоплені густим туманом і смогом у ці дні. Це вже четвертий випадок прояву подібної погоди за нинішню зиму.

За повідомленням Міністерства охорони навколишнього середовища КНР від 29 січня, під впливом туману повітря безлічі міст залишається в стані "серйозного забруднення" або "дуже серйозного забруднення". На території Китаю розміром в 9,6 млн квадратних кілометрів, площа регіонів, що вкрило "сірим туманом", становить 1,3 млн квадратних кілометрів.

У місті Шицзячжуан / Північний Китай / і в місті Ханчжоу / Східний Китай / видимість становить лише 300 метрів, а в містах Центральної рівнини - Чженчжоу, Хефеї і інших містах - видимість становить лише 100 метрів.

29 січня, коли рівень видимості впав нижче 50 метрів, в місті Шанцю провінції Хенань / Центральний Китай / влада оголосила "червоний" рівень небезпеки забруднення. У Пекіні люди пам'ятають якість повітря під час проведення Олімпіади -2008 . "У той особливий період, уряд зажадав закрити деякі шкідливі виробництва, зупинив рух великої кількості автотранспорту, - говорить городянин Лінь Сяої. - Здається, зараз видати такий указ уряду буде складно".

"Виробництва низького екологічного класу, для яких характерне надлишкове витрачання матеріалів у виробництві, - одна з головних причин смогу в містах, - стверджує член комітету НПКРК провінції Чжецзян / Східний Китай / Фань Байнаї, і додає: "Уряд повинен посилити вироблення законодавчої бази та системи оцінки діяльності місцевих адміністрацій і вирішити проблему смогу на макрорівні".

Важливість зусиль у цьому напрямку в китайських містах, мабуть, усвідомили. У Пекіні, наприклад, вже винесено на загальне обговорення проект Положення про боротьбу із забрудненням атмосфери.

Джерело: ukrainian.cri.cn

Детальніше »

Після Кіото. На кліматичному саміті в Катарі світ показав, що не може врятувати себе від глобального потепління

Конференція ООН з питань зміни клімату яка відбулась на початку грудня  в катарській столиці Доха завдала удару по економічній основі Кіотських угод - міжнародній торгівлі правами на викид в атмосферу вуглекислих газів.

Без економічної основи вся система Кіото виглядає не більш ніж декларацією про наміри, а для України це означає перспективу втратити головну перевага, яку вона отримала, підписавшись під Кіотськими домовленостями.

Можливість заробити на "торгівлі повітрям" свого часу подавалася як головний аргумент на користь ратифікації протоколу. Цифри називалися найрізноманітніші - від $ 50 млрд. до $ 100 млрд. Однією з головних причин провалу нинішнього саміту стала позиція делегації США. Глава американської делегації Тодд Стерн в черговий раз заявив, що його країна зараз не готова виділяти нові кошти на боротьбу зі змінами клімату.

Цього разу позицію Вашингтона підтримало і більшість інших розвинених країн. Навіть ЄС, який останні роки перебував на піку боротьби з глобальним потеплінням, визнав, що коштів на інвестиції в нові технології боротьби із зміною клімату більше немає. За даними Європарламенту, європейці зможуть зібрати ще $ 6 млрд. на допомогу країнам, що розвиваються, і це будуть останні гроші.

З іншого боку, країни Азії, Африки та Океанії в черговий раз нагадали, що рік тому на зустрічі в південноафриканському Дурбані їм пообіцяли до 2020 року виділити $ 100 млрд. допомоги. Ці вимоги підтримали і Індія з Китаєм - саме на їх території знаходяться 16 заводів, викиди від яких складають 40% всіх парникових газів у світі. У результаті переговори, що тривали майже шість років між 194 державами, знову зазнали фіаско.

Навіщо ж знадобилося американцям (мало хто сумнівається в тому, що ідея альтернативного угоди належить США) робити підкоп під Кіотські угоди? Ну не підписали і забули, як мовиться, не їх проблема. Але причини, зрозуміло, є. Причому причини як економічні, так і політичні.

Антикіотізм

Ще в 2007 році представники більшості країн світу збиралися в Балі, де вперше озвучили бажання до закінчення першого періоду Кіотського протоколу підписати новий документ з більш амбіційними цілями. Тоді, на думку глави дослідницької служби National Center for Policy Analysis Стерлінга Бруннета, розвинуті країни могли дозволити собі говорити про екологію і роздавати обіцянки. "Особливо ЄС, який в Балі обіцяв знизити свої викиди до 2020 року на 30%. І постійно переконували США, що потрібно зробити те ж саме", - розповідає експерт "Інвестгазеті". Вашингтон тоді проігнорував конференцію, пояснюючи це тим, що не ратифікував Кіотський протокол, і скорочення викидів завдадуть удару по економіці країни. Виступаючи в кінці 2007 року перед Конгресом, Джордж Буш заявив, що економічні втрати від такого кроку можуть скласти 3% ВВП.

З настанням кризи головною зміною у світовій екологічної дипломатії було те, що країни, що розвиваються почали ще наполегливіше просити грошей. Представники Ліги неприєднаних держав заявили, що найбіднішим країнам потрібно отримувати не менше $ 40 млрд. на рік, щоб тримати ситуацію під контролем. Крім того, країни відчули, що потрібно швидко підписувати новий договір, щоб отримати уявлення про те, що буде далі з земним кліматом.

Але на першому ж великому саміті в Копенгагені в 2009 році відбувся гігантський провал. Країни ні про що не змогли домовитися. На думку Джонатана Ліна з Intergovernmental Panel on Climate Change, лідери ЄС, які організували цей саміт, переоцінили прагнення США до реформ під керівництвом тоді тільки обраного Барака Обами. Крім того, до саміту в ООН підготували доповідь, згідно з якою тільки Європа намагається виконувати свої екологічні зобов'язання, але і вона далека від того, щоб скоротити свої викиди на 8% в порівнянні з 1990 роком. Решта ж держав просто використовують екологічні проекти для того, щоб отримувати міжнародну допомогу.

Наступні два роки змінили і позицію ЄС. На саміті в Дурбані (в 2011 році) делегація Євросоюзу заявила, що з $ 20 млрд., які ЄС виділив на допомогу Африці, тільки 30% коштів було витрачено на екологію. Інші зникли.

Тоді ж експерти стали помічати, що в Брюсселі все менше говорять про зміни клімату та все більше думають про те, як би списати борги проблемних економік. "Якщо раніше в ЄС говорили, що зможуть дати гроші на мінімізацію наслідків зміни клімату і самі будуть вести політику зниження викидів, то тепер ця риторика змінилася. Адже в одній тільки Великобританії переоснащення енергетики буде коштувати до $ 17 млрд. у наступні 10 років ", - говорить Тіммонс Робертс, старший аналітик Інституту Брукінгса.

У США, як і раніше, скептично ставляться до всіх міжнародних екологічних ініціатив. Крім того, на думку експертів Ради з зовнішньої політики, зараз в Палаті представників переважають республіканці, а вони завжди були проти виділення грошей на боротьбу зі зміною клімату. Тому на зустрічі в Катарі США заявили, що також не будуть брати на себе додаткові міжнародні зобов'язання, а краще самі знизять викиди. Тим більше що міжнародні гроші йдуть в  далеко не бідні країни.

"Виживання найтовстіших"  - скульптура данського художника Йенса Галшіота в гавані Копенгагена. Скульптура являє собою гладку фігуру богині правосуддя, що символізує багатий індустріальний світ, яка сидить на спині худого, виснаженого африканця. (AP/Peter Dejong)

Проте професор британського Букінгемського університету Джуліан Морріс вважає, що вся справа у великій політичній грі. Ініціатива Вашингтона дійсно схожа на спробу вивести азійські економіки, і в першу чергу китайську, з під контролю Кіотського протоколу. За нинішнього ступеня інтеграції стан американської економіки багато в чому залежить від стану економік азійських "тигрів". І США не зацікавлені в різкому зниженні економічного зростання в Азії, і зокрема в Китаї.

Ще менше вони зацікавлені в тому, щоб Китай в рамках кіотського процесу потрапив під контроль якоїсь "третьої сторони" - скажімо, ЄС.

У цьому інтереси США розходяться з європейськими. Євросоюз, економіка якого є слабшою від американської, прагне обмежити можливості Китаю, чиї товари широкого вжитку за рахунок низьких цін успішно конкурують з європейськими на світових ринках. А обмеження на техногенні викиди за Кіотською угодою могли б стати зовнішнім гальмом зростання китайського виробництва.

Багаті проти багатих

Головними одержувачами міжнародної допомоги в сфері екології залишаються країни, що розвиваються, на чолі яких стоять Китай та Індія. Зараз це особливо дивно, так як Пекін хоче зайняти місце другої за обсягом економіки в світі, а ВВП Індії за 10 років зріс майже на 100%.

Разом з тим ці гіганти знаходяться в одній групі з острівними "карликами" Науру або Мальдівськими островами, які повільно йдуть під воду. А економічна допомога розподіляється нерівномірно.

З іншого боку, розвинуті країни самі пообіцяли довести до 2020 року розмір економічної допомоги до $ 100 млрд. Але поки змогли зібрати лише $ 11 млрд. У 2013 році доведеться виділити ще $ 21 млрд., а в 2015-му сума "пожертвувань" складе не менше $ 41 млрд. В умовах кризи зробити це буде практично неможливо. Тому в Катарі розвинені держави запропонували знизити обсяг допомоги до $ 60 млрд. Китай, у свою чергу, намагається сформувати і свій внутрішній ринок квот по викидах парникових газів. Пекін спочатку не брав на себе зобов'язань по скороченню викидів і тому зараз активно може постачати свої квоти на світові ринки. І, за прогнозами Всесвітньої організації співробітництва та розвитку, до 2020 року Піднебесна зможе зайняти більше 46% світового ринку квот. При цьому Китай ще й отримує міжнародну допомогу.

"Саме тому розвинені країни хочуть переглянути всю систему боротьби з потеплінням. Вона, швидше за все, буде базуватися на внутрішніх реформах в самих країнах і двосторонніх договорах", - вважає Стерлінг Бруннет.

Чорний день календаря

Позиція України на екологічному саміті виглядала, м'яко кажучи, консервативно, відстоюючи право і надалі торгувати невикористаними квотами. Київ в рамках Кіотського протоколу отримав квоту на рівні викидів 1990 року. І зараз, за ​​даними екологічних організацій, досяг лише 41% викидів від цього рівня. Тому зараз Україна намагалася отримати дозвіл торгувати квотами до 2020 року, якими не змогла скористатися раніше. У Катарі їй не вдалося провести це рішення, і тепер ситуація для країни істотно ускладниться.

Українська делегація під керівництвом міністра екології Едуарда Ставицького так і не домоглася права вільно торгувати залишившимися квотами

Японія, Іспанія, а також низка інших основних покупців квот на глобальному ринку публічно зобов'язалися більше не купувати чужі тонни СО2, а спробувати зберегти власні викиди. Крім того, в останні роки на ринок вийшли Росія, Канада і Нова Зеландія, які хочуть отримати до 2015 року не менше 40% ринку.

А Україні тепер буде складніше витрачати гроші, які вона отримує на екологічні проекти. У майбутньому, на думку більшості експертів, новий договір навряд чи буде підписаний. В кінці 2012 року, коли закінчиться перший етап Кіотського протоколу, світ опиниться в ще більшому невіданні щодо свого екологічного майбутнього. За даними ООН, незабаром на боротьбу з потеплінням треба буде витрачати не менше $ 15 млрд. на рік. І ця сума зростатиме з року в рік. Але навіть у цих умовах політики не поспішають домовлятися, сподіваючись, що кліматичного колапсу не станеться.

Джерело: investgazeta.net

Детальніше »

Запоріжжя, яке вмирає. Мешканці тікають з міста, непридатного для життя

Майже мільйонне Запоріжжя – зона екологічного лиха! Про це дедалі гучніше заявляють захисники довкілля та місцеві жителі. У центральних районах промислові гіганти викидають стільки диму та пилу, що люди бояться виходити на вулицю.

«Особливо після 6-7 години вечора якщо виходиш на вулицю, дихати прямо нічим. Запах дуже неприємний», - скаржиться жителька Запоріжжя Олена Глінка.

Екологи і санітарні служби одностайні – понад сотня великих промислових підприємств – найбільша біда міста. Торік вони випустили в повітря майже 120 тисяч тонн викидів, що на 7 тисяч тонн більше, ніж 2010-го. А з наступного року значно зменшуються повноваження санітарних служб. І контролювати діяльність забруднювачів буде важче.

Біда Запоріжжя ще й у тому, що радянські будівельники, зводячи промислові гіганти, не врахували напрямків вітру. Промисловий майданчик у Запоріжжі – на північному сході міста. Житлові райони в радянські часи звели південніше.

Північно-східні вітри щоденно несуть городянам тисячі тонн шкідливих викидів. Лише за офіційними даними на одну людину тут припадає понад 100 кілограмів шкідливих речовин.

Один із найбільших забруднювачів повітря в місті – металургійний завод «Запоріжсталь», кажуть фахівці. На самому ж комбінаті цього не заперечують, але запевняють, що попри кризу на ринку металу – цьогоріч збудували новий фільтр для одного з екологічно небезпечних агрегатів. За 4 роки планують встановити такі фільтри на всіх виробництвах і вдвічі скоротити викиди.

Київський інститут імені Марзеєва вже 10 років проводить повномасштабні дослідження екології в Запоріжжі. За даними науковців, ситуація трохи покращилась, але переважно за рахунок зупинки алюмінієвого комбінату та заводу феросплавів.

Та всі проблеми запоріжців – у столиці, переконані фахівці. Бо влада пішла назустріч промисловцям, що потерпають від фінансової кризи, і послабила екологічні вимоги до них.

«Комітет з технічної регламентації затвердив скорочення нормативу по оксиду азоту. І зараз, коли ми стикаємося з цими показниками у викидах підприємств, вони вписуються у норму», - каже спеціаліст з Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзеєва Олена Торос.

Лідери екологічних громадських організацій переконані: легше дихатиметься у Запоріжжі, коли й самі городяни цього домагатимуться. Поки ж на акції захисту довкілля у майже мільйонному місті збираються максимум два десятки людей.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Україна втрачає покупців квот на парникові гази

Зобов'язання Кіотського протоколу продовжили до 2020 року. Тож Україна отримала можливість перенести частину своєї квоти викидів, яка не була використана, в перший період зобов'язань. Однак коло їх потенційних покупців зменшилося.

Зокрема від купівлі надлишків українських квот відмовилися такі значні потенційні покупці як Австралія, ЄС, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Швейцарія та Японія.

Нагадаємо, за 2010-2011 роки Україна від продажу квот на викиди парникових газів в атмосферу отримала 4 млрд грн

Джерело: 24tv.ua

Детальніше »

Дослідження: Економічна криза сприятливий фактор для екології

Укладачі щорічного екологічного рейтингу вирішили нікому не присуджувати перші три місця. Очолила список Данія, яка зайняла 4-у позицію. Німеччина опиналась на 8-му, Україна на 19-му, а Росія - на 56-му місці.

Німецька екологічна організація Germanwatch в понеділок, 3 грудня, опублікувала щорічний світовий рейтинг індексу захисту клімату. Як і в останні роки, перші три позиції знову залишилися незайнятими, повідомляє інтернет-портал Spiegel Online. Рейтинг, представлений на екологічному саміті в Досі, відображає активність окремих країн у боротьбі з потеплінням клімату.

На думку активістів-екологів, на даний момент жодна з країн світу не вживає достатніх заходів щодо захисту клімату. Цим і пояснюється те, що місця "медалістів" в рейтингу Germanwatch залишилися незайнятими. У той же час, як йдеться в доповіді, Європа справляється із завданням по захисту клімату краще за всіх у світі. Причинами цього екологи називають економічну кризу і відносно хорошу політику в питаннях екології, вказує агентство DPA.

Найвищу позицію у рейтингу - четверте місце - зайняла Данія. На п'ятому виявилася Швеція. Значно поліпшила свої позиції Португалія, піднявшись на шосте місце. На думку експертів, в першу чергу це пояснюється економічною і фінансовою кризою. Ці ж причини вплинули і на рейтинг інших проблемних країн: Іспанії, Італії, Ірландії та Греції, де промислове виробництво у зв'язку з важкою економічною ситуацією в останній час значно скоротилося.

Позиції Німеччини в актуальному рейтингу, навпаки, погіршилися, вона посіла 8-е місце (6-е в 2011 році). На 19-му місці опинилася Україна. У списку з 61 країни Росія зайняла 56-е місце.

Щорічний рейтинг "Індекс захисту клімату" складається на основі аналізу фактичних викидів СО2, динаміки виробництва емісійних газів, а також екологічної політики 58 індустріальних держав і країн з економікою, що розвивається. Учасники рейтингу в цілому виробляють 90 відсотків СО2, що викидається щорічно в атмосферу.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Ахметов обіцяє модернізувати свої підприємства

Власник компанії СКМ Рінат Ахметов, коментуючи екологічні протести у Маріуполі, сказав, що готовий модернізовувати свої підприємства, щоб скоротити обсяг шкідливих викидів.

Про це пан Ахметов заявив журналістам у Донецьку, переказуючи свою розмову зі співорганізатором акцій, що відбулися цієї осені.

"Незважаючи на кризу, ми інвестуватимемо і модернізуватимемо підприємства. Головне, що люди отримуватимуть гідну роботу, гідну зарплату і гідне життя. Їм буде чим дихати. Для цього ми повинні пройти разом складний шлях, і на це потрібно мати терпіння. Якщо вони зажадають від мене цього завтра, - я не чарівник", - сказав Рінат Ахметов. Протестувальники звинувачували бізнесмена в небажанні поступитися прибутками та зменшити викиди на металургійному комбінаті "Азовсталь", повідомляє кореспондент ВВС Україна в Донецьку Ліна Кущ.

Після кількатисячного мітингу городян на початку листопада на підприємстві призупинили на місяць роботу одного з підрозділів - аглофабрики. Однак протести активістів не припинилися. Останній мітинг відбувся у місті минулого тижня, каже наш кореспондент.

"Коли ви кажете, що Рінат прийшов до Маріуполя і людям не стало чим дихати, то ви говорите нечесно, - розповів пан Ахметов, розповідаючи про свою розмову з активістом екологічних протестів. - Тому що два комбінати були споруджені ще до того, як Рінат прийшов. Ви кажете, що у Ріната два комбінати надприбуткові і що наша жадібність не дозволяє людям дихати чистим повітрям. Тоді я кажу, що ви обдурюєте".

За словами бізнесмена, за минулих "три-чотири роки" збитки двох комбінатів у Маріуполі склали понад 10 мільярдів гривень.

"І ці збитки ми погасили із власних коштів", - сказав він.

Джерело: bbc.co.uk

Детальніше »