Процедура оцінки впливу на довкілля має бути удосконалена – експерти

Україна має вдосконалити процедуру оцінки впливу на довкілля й привести її до вимог Європейського Союзу. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заявили представники громадськості та народні депутати.

Йдеться насамперед про удосконалення інституту громадського обговорення, яке є обов’язковим елементом, що передує зведенню промислових чи екологічно небезпечних об’єктів. Але через прогалину у законодавстві цей інструмент громадського контролю в Україні часто зводиться до формального схвалення сумнівних проектів без реальної можливості впливу на нього з боку мешканців громади, на території якої заплановане будівництво об’єкту.

Задля усунення зазначених недоліків група депутатів разом із громадськими активістами розробили законопроект «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Законопроект). Документ встановлює чітку процедуру екологічної оцінки, що унеможливить корупційні схеми та створить сприятливу атмосферу для інвестицій.

«Цей Законопроект чітко прописує як процедуру участі громадськості в обговоренні, його тривалість, так і закріплює обов’язковість висвітлення цього процесу на офіційному сайті, регламентує створення реєстру всіх документів, де будуть всі зауваження громадськості […], і це вже значним чином унеможливить маніпуляції, а також корупційні процедури», – зазначила Марта Руда, керівник напрямку «Екологізація політики і практики» ВЕГО «МАМА-86», менеджера групи «РПР-довкілля».

Сергій Вихрист, експерт проекту ЄС, зазначив, що зміни, закладені до Законопроекту, відповідають європейській моделі, яка передбачає відповідальність органу публічної влади за здійснення громадського обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля. «Крім цього, як елемент прозорості цей законопроект (стаття 3), містить перелік видів діяльності та об’єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля, що дозволяє відразу і суб’єктам господарювання, і органам публічної влади, зрозуміти які види діяльності і об’єкти будуть підлягати, не залежно від того хто, в який час вирішить уряд, це закріплюється відразу в законі», – підкреслив Сергій Вихрист.

Важливий момент: будь-які зауваження з боку громадськості мають бути ґрунтовно прокоментовані, їх не можна буде просто взяти до уваги чи відхилити без пояснень – всі ці моменти мають бути офіційно прокоментовані. «Ці зауваження не можна ігнорувати безпідставно. У такий спосіб виключається корупційна складова», – пояснив Іван Рибак, народний депутат, фракція БПП.

Ухвалення Законопроекту є одним із збов’язань України у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, повідомила Ганна Вронська, заступник міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції. «Загалом Україна у сфері охорони довкілля має імплементувати 29 директив та регламентів Європейського Союзу», – зазначила Ганна Вронська.

Остап Єднак, народний депутат, фракція «Об’єднання «Самопоміч», повідомив, що Європейське енергетичне товариство цілком схвально поставилося до Законопроекту, який, щоправда, мав бути ухвалений ще 2013 року. Але оскільки цього не сталося, на Україну очікують проблеми. «Нам повідомили (Європейське енергетичне товариство – прим. УКМЦ), що вони готують скаргу на Україну стосовно невиконання нею міжнародних зобов’язань. Тому надважливо ухвалити Законопроект упродовж листопада – грудня», – підкреслив народний депутат.

Зі свого боку Ганна Гопко, народний депутат України (Об’єднання “Самопоміч”), голова комітету у закордоннихсправах Верховної Ради України, нагадала, що поточного тижня Верховна Рада сконцентрується на розгляді євроінтеграційних законопроектів, «аби листопад став місяцем екологічно-енергетично-кліматичної діяльності у парламенті; для цього вся законодавча база підготовлена».

Джерело: uacrisis.org

Детальніше »

Депутати пропонують обмежити використання кульків

З метою поліпшення охорони довкілля та стану територій у Верховній Раді України зареєстрували проект закону, що обмежить використання поліетиленових кульків.

Термін розкладання поліетилену в землі становить близько 100 років, а під час спалювання пакетів відбуваються шкідливі викиди в атмосферу. Поліетиленові пакети валяються всюди, де ступає нога людини: на узбережжях озер та річок, у лісах, не кажучи вже про міста. Їх знаходять у шлунках загиблих птахів й тварин. Щоб захистити навколишнє середовище, в Україні 6 жовтня зареєстровано проект закону №3237 «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження полімерних пакетів».

У проекті пропонують з 1 квітня 2016 року:

• Заборонити виробництво, використання, ввезення й платне або безкоштовне розповсюдження (крім транзиту вантажів) полімерних пакетів. Ця заборона не поширюється на екологічні полімерні пакети*.

*Екологічний полімерний пакет — пакет, який у результаті впливу мікроорганізмів протягом п’яти років проходить повне фізичне, хімічне, термальне або біологічне розщеплення на двоокис вуглецю, біомасу та воду.

• Встановити норму виробництва екологічних полімерних пакетів із вторинної сировини як 90%.
• Ввести штрафні санкції за виробництво, ввезення, платне або безкоштовне розповсюдження (крім транзиту вантажів) полімерних пакетів та їх конфіскацію. За перше порушення Закону встановити штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700—3400 грн). За повторне порушення накладати штраф від 400 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На сьогодні це 6800—13600 грн.

Закон, що обмежує використання пластикових пакетів, діє вже в 40 країнах світу. Таке питання порушувалося вже неодноразово й в Україні. Вперше такий закон обговорювався в кінці 2011 року, але не був прийнятий депутатами. Основним аргументом для цього стала низка проблем, пов’язаних із необхідністю заміни пакувальних матеріалів, закриття цілого ряду підприємств та скорочення робочих місць. Хоча закон ще не прийнятий, але в Україні є ентузіасти, які за своєю ініціативою відмовилися від пластикової упаковки.

У деяких країнах змогли обійтися без заборони поліетиленових пакетів. Наприклад, у Латвії введено податок на поліетиленові пакети, що використовуються в супермаркетах. Після підвищення ціни на пакети в Ірландії кількість використовуваних пакетів скоротилася на 94%. Зараз там застосовують «багаторазові» сумки з тканини. А в Танзанії до цього питання підійшли більш жорстко. Тут за виробництво, імпорт або продаж пластикових пакетів загрожує штраф на $2000 або рік тюремного ув’язнення.

За інформацією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, повна заборона на полімерні пакети вже діє в Італії, Франції, Австралії, Китаї, Сінгапурі, Бангладеш та Тайвані.

На сайті президента України створені дві петиції, що закликають вирішити це питання. Одна з них пропонує заборонити використовувати пластик в упаковці харчових продуктів, а інша — заборонити імпорт, виробництво, продаж і використання в Україні пластикових пляшок, пластикових пакетів та пластикового посуду.

Щоб допомогти Україні вирішити екологічні проблеми, можна проголосувати за роздільне збирання сміття, за введення штрафу за викинуте на вулиці сміття. Можна самому взяти участь в організації збирання батарейок, а також здавати відпрацьовані батарейки та інші відходи в місця, зазначені на інтерактивній мапі.

Джерело: molodi.info

Детальніше »

Як привести Коаліційну угоду до Європейських зразків?

Коаліційна угода, згідно з якою має діяти демократична більшість у Верховній Раді України і новий Уряд України, повинна бути Європейського зразку. 

До цього спонукає Угода про асоціацією між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з ядерної енергії і їхніми державами-членами, з іншої, ратифікована Верховною Радою України Законом України від 16 вересня 2014 року.

Зараз «тільки для цілей обговорення» оприлюднено проект Коаліційної угоди, на підставі якої діятиме майбутній Кабінет Міністрів України. 

Аналіз тексту цієї угоди показує, що вона потребує доповнень, щоб відповідати Європейським зразкам.

Так, на стор. 4 Коаліційної угоди зазначається, що «векторами руху у провадженні спільних політичних позицій є: сталий розвиток країни…».

Цей вектор руху є абсолютно адекватним – сталий розвиток Організацією Об’єднаних Націй на трьох останніх світових самітах визнано домінуючою ідеологією розвитку у XXI столітті. 

За великим рахунком, в Україні політична, економічна, екологічна і соціальна кризи, до яких тепер додалися проблеми глобальної і національної системи безпеки і оборони держави, є наслідком багаторічного ігнорування основних засад сталого розвитку.

Політика сталого розвитку передбачає гармонізацію економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку, участь у процесі розробки й ухвалення рішень представників влади, науки, бізнесу та громадськості. 

Так сталося, що у нас ці суспільні інституції не тільки не співпрацюють (хіба що окрім бізнесу і влади), а й виживають, хто як може (наука і громадськість). 

Тому декларування пріоритетності вектору руху до сталого розвитку країни відповідає ознакам європейськості стратегічних документів. 

На жаль, у дальшому тексті Коаліційної угоди словосполучення «сталий розвиток» більше не зустрічається, а «екологічна політика», як одна з обов’язкових складових даного вектору руху, взагалі не згадується.

Це можна легко поправити шляхом внесення невеликих доповнень до Угоди.

Отже, до Коаліційної Угоди пропонується додати наступний розділ: 

«14. ЕКОЛОГІЧНА РЕФОРМА 

14.1. Першочергові антикризові кроки 

a. Відродити інституційну спроможність і єдність природоохоронної системи України, включаючи сильно ослаблений її обласний рівень, професійність і координованість діяльності. Швидку увагу слід приділити відтворенню Донецького і Луганського облуправлінь екологічної безпеки, Державної інспекції охорони Чорного моря;

b. Спростити вимоги та процедури, забезпечити прозорість і обмежити можливості адміністративного втручання, ліквідувати самі умови для корупційної складової екологічного регулювання підприємництва;

c. Різко підсилити ефективність і значимість у бюджетному процесі економічного механізму природокористування, включаючи адекватну плату за використання природних ресурсів та забруднення довкілля, а також цільове використання надходжень;

d. Затвердити та реалізувати Стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України (проект Стратегії розроблено). Це дасть можливість на 40 % збільшити бюджетні надходження для фінансування об’єктів ПЗФ;

e. На Урядовому рівні здійснити комплекс заходів для переходу до політики енергоефективного низьковуглецевого розвитку економіки України (наукова розробка такої політики завершена, найближчим часом вона буде опублікована). Така модель розвитку відповідає не тільки глобальній кліматичні політиці, а й є безальтернативною для України.

14.2. Стратегічні пріоритети, гармонізовані з цілями ЄС: 

a. Гарантування ядерної та радіаційної безпеки, мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;

b. Протидія глобальним змінам клімату та адаптація до їх негативного впливу; 

c. Екологічне відродження басейну ріки Дніпро та інших рік України, забезпечення населення якісною питною водою; 

d. Запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів; 

e. Охорона і сталий розвиток Карпат; 

f. Розвиток природно-заповідного фонду, участь у формуванні Європейської екологічної мережі; 

g. Створення передумов та забезпечення переходу до сталого розвитку».

Пропоновані заходи не потребують додаткових бюджетних витрат, а деякі з них сприятимуть наповненню бюджету. Потрібні тільки професійні дії Уряду. 

Україна ще 10 років тому була лідером європейського екологічного процесу. На високому рівні ми провели у Києві 5-ту Пан-Європейську конференцію «Довкілля для Європи» (21-23 травня 2003 р.). 

У цьому форумі взяли участь 55 країн регіону ЄЕК ООН та біля 100 міжнародних організацій. Ми ще тоді переконались, що Україна потрібна Європі, а нам, у свою чергу, є також що доброго запропонувати їй, можливо, насамперед в екологічній сфері. 

Сподіваємось, що запропоновані доповнення до Коаліційної угоди стануть у нагоді усім її учасникам, будуть корисними для держави і суспільства.

Українське товариство охорони природи, як наймасовіша (понад 1 млн. членів) та найстарша всеукраїнська громадська організація (більше 108 років історії), готове сприяти Уряду в їх імплементації.

Василь ШЕВЧУК 

голова Укрприроди, доктор економічних наук, професор

5 листопада 2014 р.

Детальніше »

Оцінка впливу на довкілля – ще один крок до Європи

У Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про оцінку впливу на довкілля», мета якого — запровадити в Україні європейський підхід до екологічної оцінки проектів небезпечних об’єктів для попередження шкоди життю й здоров’ю українців та руйнування природного середовища.

Законопроект розроблений за участі громадських експертів в рамках Реанімаційного пакету реформ (РПР) та є важливим кроком на виконання зобов’язань України за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС). Україна сьогодні є єдиною європейською державою, де відсутня повноцінна процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД). Із набранням чинності у 2011 році Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проекти навіть таких небезпечних об’єктів, як атомні електростанції, можуть розроблятися без врахування думки профільного органу (Міністерства екології та природних ресурсів) та громадськості. 

«Законопроект "Про оцінку впливу на довкілля" відповідає чинним зовнішньополітичним, програмним та правовим зобов’язанням України у сфері інтеграції до ЄС. Ухвалення цього закону дозволить створити європейську процедуру ОВД та забезпечить встановлення умов здійснення екологічно-небезпечної діяльності, прозорість ухвалення рішень, запобігання корупції у власне процесі їх ухвалення та врахування думки громадськості. Депутати міжфракційного об’єднання «Платформа реформ» вирішили підтримати цю законодавчу ініціативу, розроблену експертами від громадськості», – зазначив Андрій Шевченко, народний депутат України. 

Ухвалення законопроекту дозволить запровадити прозору процедуру, в рамках якої Мінприроди здійснює публічний реєстр усіх матеріалів оцінки та забезпечує проведення їх громадського обговорення у чітко визначені терміни, а також готує висновок з оцінки впливу екологічно небезпечної діяльності. Відкритість процедури, а також відсутність дозвільного характеру запобігатимуть створенню навколо неї корупційних схем. Разом з тим, закон забезпечує належну участь громадськості відповідно до вимог Оргуської конвенції, гарантуючи захист та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, зокрема громадськості, уряду та бізнесу, та захист природи України від невиправданого втручання та нищення. 

«Впроваджуючи реформи в Україні, негоже забувати про захист довкілля, адже нащадки будуть оцінювати наші успіхи не лише за показниками економічного зростання, а і по тому, наскільки чисту країну вони отримають. Завдяки співпраці громадських експертів, які мають практичний досвід і щодня зіткаються з недосконалістю екологічного законодавства, подано законопроект, завдання якого — наблизити нас до європейських стандартів. Запровадивши прозору процедуру екологічної оцінки небезпечних об’єктів і створивши механізм ефективного громадського контролю ми сприятимемо екологічно безпечному економічному розвитку України», – коментує Юрій Урбанський, виконавчий директор Національного екологічного центру України. 

Впровадження європейської моделі оцінки впливу на довкілля також дозволить виконати ряд міжнародних зобов’язань України, зокрема вимоги за Європейським Енергетичним Співтовариством (3) та за Угодою про асоціацію щодо імплементації Директиви 2011/92/ЄС (85/337/ЄЕС); Екологічні громадські організації у співпраці з ініціативою Реанімаційного пакету реформ (РПР) розпочинають активну громадську кампанію на підтримку даного законопроекту. 

Довідка: 

Законопроект № 4972 «Про оцінку впливу на довкілля» зареєстрований 30.05.2014 за депутатським поданням. Директиву 2011/92/ЄС (85/337/ЄЕС) про оцінку впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля Україна мала імплементувати до 1 січня 2013 згідно з Протоколом про приєднання України до Договору про заснування Європейського Енергетичного Співтовариства.

За більш детальної інформацією звертайтесь: 

Андрій Скіпальський, кординатор групи від Реанімаційного пакету реформ: skipalsky AT gmail.com, тел. +380 (50) 312 39 74 

Юрій Урбанський, Національний екологічний центр України (НЕЦУ): urbik AT necu.org.ua, тел. +380 (50) 512 32 22 

Оксана Майборода, Екоклуб: oksana.maiboroda AT gmail.com, тел. +380 (50) 697 81 18 

Андрій Андрусевич, Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля»: office AT rac.org.ua, andriy.andrusevych AT rac.org.ua 

Джерело : НЕЦУ

Детальніше »

Влада зупинила рівненський завод з іноземними інвестиціями

Єдиний в Україні рівненський сміттєпереробний завод зупинився через півроку роботи. На відкриття підприємства пішло три роки. З першого грудня звільнили 30 працівників. Через зміну закону про тарифи, вартість переробки відходів так і не вдалося затвердити. Оскільки робота такого підприємства повинна тарифікуватися, він не мав права на початок діяльності. «Нацкомісія з питань житлово-комунального господарства має право затверджувати тарифи лише тим суб’єктам підприємницької діяльності, ліцензування діяльності яких вона проводить. А ліцензії на переробку та захоронення твердих побутових відходів взагалі немає», - пояснює генеральний директор сміттєпереробного заводу в Рівному Святослав Євтушенко. Нині керівництво підприємства можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Коли відкривали завод, тут знали, що є проблеми з тарифами, зізнаються у Рівному.

Та народні обранці мали розглянути «сміттєвий» закон, тож іншого виходу не було. Через українські закони іноземний інвестор за голову хапається, адже вклав у будівництво 7 мільйонів євро. «Інвестор взагалі в шоці. Тобто, коли починали будівництво, коли вкладалися гроші, законодавчо все було визначено – тариф затверджувався органами місцевого самоврядування. Тобто, місцевий рівненський виконком мав прийняти рішення, згідно якого затвердити тариф на переробку побутових відходів», - каже гендиректор. Завод сортував і переробляв дві третини всіх відходів міста. Тепер сміття знову вивозитимуть на полігон, де воно лежатиме мертвим вантажем. 

Ситуація поки не критична, кажуть комунальники, втім складна. «Заплановано провести роботи щодо техніко-економічного обґрунтування потужностей полігону. Ця робота буде виконана, і в нас вже буде більш конкретна інформація щодо потужностей полігону. Він працює, і найближчим часом проблем не чекаємо»,- каже директор міського сміттєзвалища Ростислав Кралюк. «Краще відходи переробляти, аніж викидати їх на сміттєзвалищі. Але ще економічна причина: з нового року вкотре піднімається вартість того податку, який ми платимо за розміщення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі. Тариф сміттєвий також не можна підняти, бо його теж регулює Київ», - пояснює міський голова Рівного Володимир Хомко. Коли завод запрацює - сказати ніхто не може. 

Ще в жовтні Верховна рада мала ухвалити документ, який врегулював би діяльність сміттєпереробних заводів. Та до усунення законодавчого казусу в народних депутатів цього року руки не дійшли. Тому велике сучасне підприємство, яке мало зняти екологічне навантаження на регіон, простоює, зазнаючи великих збитків та відлякуючи іноземних інвесторів від України.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

На заповідники очікує колапс

Уже з початку наступного року господарська й просвітницька діяльність двох заповідників та трьох національних парків Херсонщини буде повністю паралізована. Вони не зможуть приймати туристів та укладати угоди стосовно продажу чи обміну надлишків рідкісних тварин, птахів і рослин. І все через «прогалину», яку міг би ліквідувати один-єдиний рядок у Законі України «Про природно-заповідний фонд».

Кількість тварин на обмін та продаж, а також туристів, котрі можуть відвідувати резерват, визначається вченою радою заповідника. Але ці ліміти повинні узгоджуватися на рівні територіального органу Міністерства екології та природних ресурсів України. А таке узгодження стало неможливим після того, як у рамках адміністративної реформи обласні управління екології та природних ресурсів реорганізували у відповідні департаменти облдержадміністрацій не тільки на Херсонщині, а й у межах усієї держави. Їм повноваження узгоджувати ліміти державна влада не надала, і коли це станеться — ніхто не знає. Отже, з 1 січня 2013 року на заповідники й національні парки чекає невідворотний колапс, — песимістично прогнозує директор заповідника «Асканія-Нова» на Херсонщині Віктор Гавриленко.

Справді, обласне управління екології та природних ресурсів, як територіальний орган профільного міністерства, мало повноваження узгоджувати ліміти та видавати дозволи на продаж рідкісних тварин, приймання певної кількості туристів на заповідних територіях тощо. Закон відводить на цю процедуру місяць, але ми зазвичай вкладалися в кілька днів, і адміністрація місцевих заповідників чи природних парків ніколи не висувала з цього приводу жодних претензій. 

Однак нині наше управління реорганізовано в Департамент екології та природних ресурсів Херсонської ОДА, і Закон України «Про природно-заповідний фонд» просто не передбачає його участі у процедурах узгодження лімітів та видачі дозволів. 

Ми не раз зверталися до Мінекології України із проханням терміново ініціювати внесення змін до законодавства, та наразі справа з місця не зрушила, — пояснює начальник відділу природно-заповідного фонду і біоресурсів Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА Олена Денисова. — Роз'яснень з цього приводу від міністерства також не отримували.

Херсонські чиновники радять адміністрації заповідників та національних природних парків по узгодження лімітів звертатися до Мінекології напряму. Або ж чекати, коли Верховна Рада України внесе необхідні зміни до вже згадуваного Закону «Про природно-заповідний фонд». Та у зв'язку з останніми політичними подіями взагалі неможливо спрогнозувати, коли саме у Верховної Ради України «дійдуть руки» до обговорення питання про ці зміни.

Автор: Сергій Яновський 

Джерело: golos.com.ua

Детальніше »

Європейські бюрократи заборонять наступного року потужні домашні пилососи

На думку чиновників ЄС, європейці витрачають забагато електроенергії, коли прибирають свої домівки. Тому в Брюсселі вирішили заборонити потужні пилососи. Бюрократи в Брюсселі, або єврократи, як їх скорочено називають, роблять все можливе, щоб зменшити рівень споживання електроенергії в країнах Євросоюзу, бо саме таким є шлях до скороченні об’ємів викидів парникових газів. Тому для покращення показників емісії двоокису вуглецю, через який, як вважають експерти ООН, змінюється клімат Землі, чиновники намагаються виявити всіх надмірних споживачів енергії.

Дійшла черга і до пилососів. Відповідно до нових положень ЄС, з наступного року в ЄС неможливо буде купити пилосос потужністю понад 1700 W. А через три роки з магазинів зникнуть моделі потужність яких більше 900 W.

Виходячи з положень документу ЄС, пилососи – справжній витвір з пекла, робить висновок польське видання WP.pl. Їхній продаж регулює спеціальна директива Єврокомісії номер 666/2013. З неї виходить, що використання пилососів практично вийшло з-під будь-якого контролю.

В 2005 році в країнах ЄС на пилососи витрачалося 18 TWh електричної енергії. Якщо все залишиться як є, стверджує документ, в 2020 році на пилососи в ЄС витрачатимуть 34 TWh енергії.

Щоб запобігти такому розвитку подій, єврократи вирішили обмежити максимальну потужність цих корисних домашніх пристроїв. Питання тільки в тому, чи допоможе це?

Зрозуміло, що пилотяг малої потужності буде слабше всмоктувати пил, а отже сам процес прибирання затягнеться і споживання енергії збільшиться.

Цікаво, що директива ЄС стосується виключно традиційних домашніх пилососів, а обмеження потужності не поширюється на пилососи для вологого прибирання, промислові апарати, централізовані та такі, що використовуються в складі інших інструментів, наприклад для шліфування підлоги.

Отже, якщо ви забажаєте купити потужний пилосос, то будете змушені купувати модель для вологого прибирання, яка коштує в кілька разів дорожче за традиційну. Повстає питання, чи не є подібні рішення результатом діяльності лобістів?

Європейці вже мали нагоду стикатися раніше з подібними новаціями з Брюсселю. Певний час тому були заборонені традиційні лампи розжарювання з метою змусити купувати нові, економні та світлодіодні. Споживачі відреагували на це тим, що закупили традиційні лампочки на майбутнє. Пізніше виявилося, що це був зайвий крок, бо виробники швидко знайшли спосіб обійти заборону і продовжували продавати заборонені лампи, які стали ніби-то “не для застосування” в домашніх умовах.

Чи чекає на заборону пилососів така ж сама перспектива? Дізнаємося вже наступного року.

Джерело: vistkar.com

Детальніше »

В Україні більше неможливо створювати заповідники

Екологи заявляють, що в Україні більше не можна створити заповідні території. Вони звернулись до президента Віктора Януковича і Верховної Ради України з проханням у короткий час вирішити виявлену законодавчу колізію. Зокрема, вищезазначеного висновку дійшли експерти Національного екологічного центру України (НЕЦУ), дослідивши наслідки адміністративної реформи в Україні.

Захисники природи нагадали, що адміністративна реформа насамперед ліквідувала Державну службу заповідної справи України, яка була головним органом, відповідальним за створення заповідних територій.

Згодом були ліквідовані територіальні органи Міністерства екології та природних ресурсів. Водночас попри ліквідацію територіальних органів Мінприроди, відповідно до закону "Про природно-заповідний фонд України", створенням заповідних територій можуть займатись лише ці, вже скасовані органи.

"Таким чином створювати заповідні території в Україні більше нікому", – наголосив заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк.

Разом з тим, активіст уточнив, що створенням заповідників і національних природних парків мають займатись також Мінприроди України і президент.

"Проте ми знаємо, що жоден з восьми проектів указів президента, підготовлених у Мінприроди за останні роки, не був підписаний Януковичем. Отож, сьогодні ми не бачимо жодної можливості створювати заповідні території", - зазначив Василюк.

За його словами, такий стан справ повністю зупиняє та унеможливлює процеси розвитку мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) в Україні.

Слід зазначити, що наявні 7600 територій ПЗФ складають лише 7% площі України при тому, що законодавство визначає необхідність створення 10,4% до 2015 року.

Автор: Денис Тимошенко

Джерело: gazeta.ua

Детальніше »

У Китаї посилюють покарання за забруднення довкілля

Влада КНР вжила ряд заходів щодо посилення покарання для осіб і організацій, які завдають шкоди екології. Зокрема, у вівторок Верховний народний суд Китаю і Верховна народна прокуратура спільно виступили з новим роз'ясненням щодо розслідування справ про забруднення довкілля і покарання винних у ньому.

"Новий законодавчий документ означає чіткі критерії щодо вироків про забруднення довкілля і визначає покарання забруднювачам; він, як очікується, посилить ефективність роботи суддів і посилить покарання винних", - йдеться у пояснювальній записці двох відомств.

У роз'ясненнях перераховано 14 видів діяльності, які будуть підпадати під визначення "злочини, спрямовані проти захисту довкілля і ресурсів". Серед них - скидання шкідливих речовин і відходів, в тому числі радіоактивних відходів або відходів, що містять збудники інфекційних захворювань або токсичні речовини, у джерела питної води і в заповідниках. Такі діяння будуть кваліфікуватися як злочини. Випадки, коли внаслідок діяльності підприємств-забруднювачів влада буде змушена евакуювати більш як 5 тис. осіб або буде зафіксовано отруєння більш як 30 осіб, також будуть вважатися злочинами проти екології. Ті ж, хто буде займатися подібною незаконною діяльністю в безпосередній близькості від лікарень, шкіл і великих житлових районів, будуть каратися особливо суворо.

Відповідно до нині діючого кримінального кодексу, особам, визнаним винними у вчиненні екологічних злочинів, загрожує до 7 років ув'язнення і великі штрафи.

У цей же день Міністерство цивільної безпеки відрапортувало, що з початку року в ході загальнонаціональної кампанії затримано 118 підозрюваних в участі в екологічних злочинах. Із них 24 підозрюваних у чотирьох великих злочинах вже чекають на суд. Більшість справ стосувалася нафтохімічних заводів.

Джерело: ukrinform.ua

Детальніше »

Iз 2 до 11%...

До 2020 року Україна планує у п’ять разів збільшити частку відновлювальної енергетики в енергобалансі країни

Альтернативній енергетиці хочуть додати міці. Так, депутатам пропонують розширити список компаній, які працюють в Україні за «зеленим» тарифом. Відповідні зміни містяться в зареєстрованому в парламенті законопроекті №2946 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії». В пояснювальній записці до нього сказано, що до червня 2013 року українська влада має розробити Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року. У ньому частку альтернативної енергетики в енергобалансі країни буде встановлено на рівні 11%. «Беручи до уваги поточний внесок відновлюваних джерел енергії на рівні 2% (згідно енергобалансу України за 2011 рік), це означає більш ніж п’ятикратне зростання виробництва енергії з відновлюваних джерел за відносно короткий проміжок часу. Таким чином, постає необхідність у запроваджені додаткових стимулів щодо активізації розвитку сектору відновлюваних джерел енергії в Україні», — сказано в пояснювальній записці законопроекту.

Для цього, на думку розробників, потрібно: збільшити коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу; розширити термін «біомаса» (включати до нього не тільки відходи лісового та сільського господарства, а й продукти з них: дрова, пелети/гранули, тріска, енергетична верба як паливо для ТЕЦ/ТЕС на біомасі, силос кукурудзу); зменшення місцевої складової в загальних обсягах закуповуваному обладнанні для таких об’єктів тощо.

Крім того, не вирішеним залишається питання встановлення «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену з побутових відходів та при сумісному спалюванні біомаси та викопного палива. За підрахунками розробників документу, понад 65% по масі і більше 50% по енергії в побутових відходах складає біомаса. Тому отримана з них енергія — відновлювальна. «При «зеленому» тарифі терміни окупності сучасних сміттєспалювальних заводів скоротяться до 10 років (без суттєвого підвищення тарифів за утилізацію побутових відходів) і можуть стати цікавими для інвестування», — йдеться в пояснювальній записці про запровадження такого тарифу для цього напрямку. Що ж, документ цікавий і неоднозначний, тому й викликає різні оцінки навіть в таборі самих розробників. Прокоментувати основні його положення «День» попросив екс-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолія Близнюка:

Альтернативна енергетика розвивається в Україні давно. Є підприємства, які виробляють чисту енергію та потрібне для її виробництва обладнання. Це правильно, бо вписується в загальносвітовий тренд. Наприклад, Європа ставить перед собою завдання за кілька років довести частку альтернативної енергетики до 20% у загальній системі енергобалансу. Ми також рухаємося в цьому тренді. Законопроект покликаний сприяти прискореному розвитку виробництва альтернативної енергії, наприклад, з відходів. Ще одна тема — сміттєспалювальні заводи. Сьогодні багато дискутують про це, але в світі є багато позитивних прикладів. Наприклад, у Монако в центрі міста розміщено завод, на який звозять сміття і спокійно без шкоди для здоров’я людей і довкілля його утилізують. А що в Україні? Перспектива засмічення мільйонів квадратних кілометрів землі побутовими відходами нікого не приваблює. Відходи потрібно переробляти. У світі як мінімум 30% всього сміття проходить вторинну переробку. Україна також має цим займатися. Як цього досягнути? Стимулами. З другого боку, попри те, що я є одним з ініціаторів законопроекту, я підтримую його не повністю. Наприклад, не згодний з пунктом про те, що частку обладнання місцевого виробництва для альтернативних об’єктів треба зменшувати. На мій погляд, в Україні виробляється достатньо такого якісного обладнання, і його треба використовувати.

Автор: Наталія Білоусова, «День»

Джерело: day.kiev.ua

Детальніше »

Донеччина задихається через невиконані екологічні програми

Екологічна ситуація на Донеччині – найгірша в Україні. Місцева влада обіцяє мільярди, аби змінити це. Екологи скептичні: у минулому такі обіцянки ніколи не виконувалися.
Річні викиди на один квадратний кілометр території Донецької області перевищують середній показник по Україні у вісім разів. Донеччина за показниками екологічного забруднення - лідер в Україні. Саме тому, кажуть місцеві чиновники, регіон має стати першим в Україні, що матиме свою екологічну стратегію. Вже розроблено план дій з охорони довкілля до 2020 року, який був затверджений облрадою наприкінці березня. "Головне, що програма має джерела фінансування і це гроші підприємств – забруднювачів. Тільки на очищення повітря власники підприємств, згідно з програмою, мають виділити 30 мільярдів гривень", - запевнив під час презентації керівник обласного управління екології Сергій Третьяков.

Як змусити підприємства платити?

Обіцянки витратити мільярди задля покращення екології чути від чиновників щороку, зауважив у розмові з Deutsche Welle голова Громадської ради при управлінні охорони довкілля Сергій Денисенко. Утім, показники забруднення, за його словами, красномовно говорять про результати роботи екологічних органів. "Навряд чи хто-небудь повірить, що підприємства витратять мільярдні суми на екологічні програми при існуючій кризі в економіці. Ті ж самі мільярди закладаються в кожну екологічну програму. Утім, немає механізму, як змусити ці підприємства дійсно вкладати такі гроші. І питання, які ж саме санкції буде накладати держава на власників великих забруднювачів, висне у повітрі", - каже Денисенко.

Щоправда, є приклади, коли підприємства відмовляються від застарілого обладнання, як, наприклад, від мартенів, щоб випускати конкурентоздатну на світовому ринку продукцію. І тоді, як побічний результат, покращується екологія, зауважує експерт. Утім, коли йдеться про дороге обладнання, яке не впливає на якість продукції чи прибутки, а лише на шкідливість викидів, тоді підприємства не поспішають нести витрати, констатує Сергій Денисенко.

"Потрібна персональна відповідальність"

За минуле десятиріччя в Україні було хвалено більше 300 різноманітних державних та регіональних програм. З них реально підтверджено фінансуванням лише 10 відсотків. Такі дані навів Deutsche Welle член робочої групи з підготовки громадської оцінки екологічної політики України 2003 – 2012 років Сергій Федоринчик.

"Отже, більшість цих програм провалено. І жодного разу не було з'ясовано, чому. Тобто варто казати про 300 управлінських катастроф", - вважає експерт. На його переконання, доки немає конкретного посадовця, який би ніс відповідальність за програму, "доти буде блюзнірство та романтичні розмови про все і не про що". От якби за невиконання програм посадовця знімали, тоді були б інші результати, переконаний Федоринчик.

Матері виходять на захист дітей

Протестів стає більше

Але те що не змогли зробити чиновники, змогли зробити громадські активісти. Так, лише завдяки багатотисячним протестам в Маріуполі, комбінат Азовсталь припинив роботу аглофабрики, основного забруднювача повітря в місті. Утім, здоров'я людей все одно нікого не цікавить, каже громадський еколог Анастасія Богданович. У розмові з Deutsche Welle вона навела свіжий приклад: у Макіївці люди протестують проти будівництва в жилому районі заводу з переробки шламових відходів. "Представники влади висувають аргументи на кшталт "це ж робочі місця". Але це насправді так само і місця на кладовищі. Це ж просто тихе вбивство. Чому ж тоді влада так не піклуються про створення робочих місць на новому сучасному виробництві, де не було б загрози здоров'ю", - запитує активістка.

Акції протесту проти забруднення довкілля відбуваються на Донеччині дедалі частіше. Здебільшого у них беруть участь жінки. "Наразі молоді мами - найактивніші учасниці екологічних протестів на Донбасі. Зрозуміло, що найбільше нас турбує здоров'я наших малюків. Незрозуміла тільки байдужість чиновників до екологічних проблем. Адже ми всі, незалежно від посад, дихаємо одним повітрям", - каже Наталя, яка донеччанка Наталя, яка часто приходить на екологічні акції разом із своєю дитиною.

Автор: Каріна Оганесян

Джерело: dw.de

Детальніше »

У боротьбі з безперервним смогом Китай шукатиме шляхів вирішення проблеми з опорою на закон

Центральні і східні райони Китаю знову охоплені густим туманом і смогом у ці дні. Це вже четвертий випадок прояву подібної погоди за нинішню зиму.

За повідомленням Міністерства охорони навколишнього середовища КНР від 29 січня, під впливом туману повітря безлічі міст залишається в стані "серйозного забруднення" або "дуже серйозного забруднення". На території Китаю розміром в 9,6 млн квадратних кілометрів, площа регіонів, що вкрило "сірим туманом", становить 1,3 млн квадратних кілометрів.

У місті Шицзячжуан / Північний Китай / і в місті Ханчжоу / Східний Китай / видимість становить лише 300 метрів, а в містах Центральної рівнини - Чженчжоу, Хефеї і інших містах - видимість становить лише 100 метрів.

29 січня, коли рівень видимості впав нижче 50 метрів, в місті Шанцю провінції Хенань / Центральний Китай / влада оголосила "червоний" рівень небезпеки забруднення. У Пекіні люди пам'ятають якість повітря під час проведення Олімпіади -2008 . "У той особливий період, уряд зажадав закрити деякі шкідливі виробництва, зупинив рух великої кількості автотранспорту, - говорить городянин Лінь Сяої. - Здається, зараз видати такий указ уряду буде складно".

"Виробництва низького екологічного класу, для яких характерне надлишкове витрачання матеріалів у виробництві, - одна з головних причин смогу в містах, - стверджує член комітету НПКРК провінції Чжецзян / Східний Китай / Фань Байнаї, і додає: "Уряд повинен посилити вироблення законодавчої бази та системи оцінки діяльності місцевих адміністрацій і вирішити проблему смогу на макрорівні".

Важливість зусиль у цьому напрямку в китайських містах, мабуть, усвідомили. У Пекіні, наприклад, вже винесено на загальне обговорення проект Положення про боротьбу із забрудненням атмосфери.

Джерело: ukrainian.cri.cn

Детальніше »

ООН погодила конвенцію із застосування ртуті

Представники 140 країн-членів ООН у Женеві погодили текст юридично обов'язкової до виконання міжнародної конвенції з контролю над забрудненням довкілля ртутними відходами.

Ртуть завдає серйозної шкоди здоров'ю людей, в тому числі спричиняє незворотні ушкодження центральної нервової системи. 

Нещодавно ООН опублікувала доповідь, згідно з якою рівень забруднення довкілля ртуттю зростає, особливо в країнах, що розвиваються. У доповіді йшлося про більшу загрозу ртутного забруднення значним частинам Африки, Азії та Південної Америки.

Новий документ вперше встановлює максимально допустимі межі емісії ртуті. Також встановлюються обмеження на постачання і торгівлю ртуттю, і контроль за розповсюдженням продукції, що містить ртуть, на кшталт ртутних термометрів.

Окрім того, конвенція передбачає контроль і за використанням ртуті в промисловості: у планах є запровадження заходів, спрямованих на обмеження використання ртуті в кустарному золотодобуванні, а також заходи з обмеження емісій ртуті вугільними теплоелектростанціями.

Передбачено відмову і від використання ртуті у хлоро-лужному виробництві.

Отруйний метал

За словами експертів ООН, забруднення довкілля ртуттю зростає в основному через кустарний видобуток золота у багатьох країнах, а також через стрімке збільшення використання вугілля теплоелектростанціями.

Ртуть - метал, що при кімнатній температурі являє собою важку сріблясто-білу рідину, випаровування якої надзвичайно отруйні.

Після викиду в атмосферу ртуть залишається у довкіллі протягом тривалого часу, циркулюючи у воді, ґрунті та живих організмах.

Одне з найважчих забруднень ртуттю в історії сталося в японському місті Мінамата в 1956 році, що призвело до численних жертв.

Більше трьох тисяч людей або померли, або постраждали від хвороби Мінамата. Синдром, викликаний отруєнням органічними сполуками ртуті, увійшов у медичну термінологію під назвою, утвореною від назви міста, де й сталася катастрофа.

Під час хвороби Мінамата спостерігаються порушення моторики, ослаблення чутливості кінцівок, зору та слуху, а у важких випадках - параліч.

Узгоджену в Женеві міжнародну конвенцію, ймовірно, підпишуть у жовтні 2013 року в Японії.

Джерело: bbc.co.uk

Детальніше »

У сфері екології в Україні панує правовий нігілізм – експерт

У Києві робоча група екологічних неурядових організацій представила результати оцінювання національної екологічної політики за 2011 рік. Робота над звітом за поточний рік триває й досі. За підсумками доповіді, головними проблемами в екологічній сфері є галузевий підхід у державному управлінні, недосконале законодавство і небажання влади вести діалог з громадськими організаціями довкілля. Новий міністр екології на презентації не з’явився, але у своєму зверненні пообіцяв, що новий уряд працюватиме над поліпшенням ситуації. Тим часом активісти схильні просити допомоги в іноземних організацій.

В Україні громадська оцінка національної екологічної політики проводиться вдруге. Першу таку доповідь презентували 2003 року, але тоді влада проігнорувала цей документ, а система державного управління в сфері екології відтоді лише погіршилась. Тож неурядові природоохоронні організації створили робочу групу, яка сьогодні представила результати оцінювання екополітики України за 2011 рік.

Ганна Голубовська-Онісімова, експерт від Проекту секторальної бюджетної підтримки ЄС, за сприяння якого відбувалося оцінювання, наголосила, що такий моніторинг – одне із завдань зовнішньої політики України.

«Публікація громадської оцінки національної екологічної політики за 2011 рік до кінця 2012 року є вимогою угоди про фінансування між Україною та ЄС», – каже вона.

«Екологічна політика не є пріоритетною для держави» – редактор доповіді 

Головний редактор доповіді, член ради Національного екологічного центру України Віктор Мельничук вважає, що основними проблемами національної екологічної політики є галузевий підхід в державному управлінні, відсутність аналізу екологічної ситуації та політизація природоохоронної сфери. Він наголошує, що сьогодні екологічна політика не є пріоритетною для держави.

«Наша країна спрямувала свій розвиток на економіку, на отримання прибутків, і ми знаємо, куди ці прибутки йдуть. Окрім цього, вже давно спостерігається правовий нігілізм. Це означає, що природоохоронне законодавство можна не виконувати, і ніхто не несе за це відповідальність», – каже Віктор Мельничук.

Новий міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков на презентацію доповіді не з’явився. Утім, у своєму зверненні він наголосив, що цього разу уряд врахує усі рекомендації та зауваження, викладені у доповіді.

«Міністерство забезпечує своєчасність розгляду звернень громадян. Уряд країни приділяє значну увагу питанням співробітництва з громадськими інституціями», – йдеться у зверненні.

Просити допомоги у влади марно – еколог

Громадські природоохоронні організації таким заявам із профільного відомства не довіряють. Еколог Михайло Довбенчук представляє «Зелений рух «Карпати», який намагається врятувати місто Калуш від екологічної катастрофи. Зараз Михайло Довбенчук звернувся до Програми розвитку ООН в Україні з проханням запросити іноземних фахівців для проведення моніторингу. Адже точних даних про екологічну ситуацію немає, а просити допомоги у влади – марно, каже активіст.

«Це єдиний порятунок, тому що санстанції, обласна, міська і центральна адміністрації усе приховують і надають фальшиві дані. Окрім того, вони не надають нам можливості робити експрес-аналізи на вміст гексахлорбензолу та засолення, які робили іноземні спеціалісти», – скаржиться еколог.

Олена Кравченко, виконавчий директор міжнародної благодійної організації «Екологія – Право – Людина» вважає, що захистити довкілля, послуговуючись нинішнім екологічним законодавством, неможливо. На її думку, потрібно повертати низку законодавчих позицій, які були у 90-х роках, наприклад, екологічну експертизу. Вона наголошує, що гідні законопроекти, розроблені українськими та європейськими фахівцями, є. Однак владі поки що невигідно перетворювати їх на закони.

«Copyright © 2011 RFE /RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода»

Джерело: radiosvoboda.org

Детальніше »

Ринок української землі – зона особливих інтересів

На черговому засіданні Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи розглянуто комплекс проблемних питань щодо формування й запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, у тому числі екологічні, продовольчі та міжнародно-безпекові аспекти. Зазначені питання є одними з найбільш гострих і доленосних для майбутнього нашої держави, а тому хвилюють усе українське суспільство. З доповідями виступили голова Президії, доктор економічних наук, професор В.Я.Шевчук та голова Всеукраїнської секції охорони і раціонального використання земельних ресурсів, кандидат економічних наук О.І.Ковалів. 

У доповідях та виступах учасників засідання було висвітлено місце і роль земельних ресурсів у структурі національного багатства, суть комплексу складних суперечливих проблем і наслідків, пов’язаних з купівлею-продажем сільськогосподарських земель, для долі нинішнього і майбутніх поколінь, вироблено науково обґрунтовані рекомендації, у тому числі для забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів і сталого землекористування. 

Нижче наводимо основні положення з доповідей та виступів учасників засідання, висновки та рекомендації щодо найбільш ефективних, з точки зору громадянського еко-суспільства, шляхів вирішення земельного питання. 

Земля – основа національного багатства 

Приватизація і продаж української землі, тобто нашої споконвічної території, яка дісталася нам від минулих поколінь і яку ми повинні передати майбутнім поколінням – найбільш резонансне і доленосне питання за усі роки незалежності України. 

Земля забезпечує 98 % отримання людиною продуктів харчування і багатьох видів промислової сировини, вона є основою національного багатства України. З перших років державної незалежності влада намагалася врегулювати земельне питання, в основному шляхом підготовки до продажу сільськогосподарських земель. Зараз, як ніколи раніше, це питання має визначальне для долі 46 млн. людей і для України, як держави, значення. 

Земельний фонд України є одним з найбільших у Європі – 60,4 млн. га. Структура земельного фонду має такі показники: сільськогосподарськими землями охоплено – 71,3 % території країни, з них сільськогосподарських угідь 69,2 %. Україна має дуже високий ступінь розораності земель, що значно перевищує екологічно обґрунтовану межу. У європейських країнах орні землі охоплюють 30–32 % загальної площі суходолу, а в Україні цей показник становить 56,1 %. 

Унаслідок скорочення площ лісів, сіножатей і пасовищ змінюється мікроклімат, рівень залягання ґрунтових вод, активізуються процеси спустелювання земель, розвивається водна і вітрова ерозія, що зумовлює зменшення родючості ґрунтів, деградацію і зниження продуктивності агроекосистем та унеможливлює їх сталий розвиток, з яким пов’язана не тільки екологічна, а й продовольча безпека країни. 

Орні землі України (32 млн. га) територіально розташовані переважно в сприятливих природно-кліматичних умовах для вирощування основних сільськогосподарських культур. Значна кількість земельних ресурсів України має неперевершені економіко-екологічні параметри. До них можна віднести унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60 %. Однак вони найбільше вражаються ерозією, тому й потребують пильного контролю за станом родючості. 

У цілому земельний фонд України вирізняється дуже високими біопродуктивними властивостями. На думку вчених, за умов оптимального землекористування та відповідного рівня культури землеробства держава у змозі прогодувати 300–320 млн. чоловік. Внаслідок цього українська земля може стати «зоною особливих міжнародно-безпекових інтересів – ЗОМБІ» (Ю.Щербак. Час великої гри. – К.: Ярославів Вал, 2012 – 440 с.). 

Наявні проблеми і потенційні ризики 

На сьогодні до ринку землі не готове ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи. В нинішніх умовах продаж землі – це руйнування українського аграрного сектора, знищення села – генетичної колиски українського народу. 

За даними Інституту соціології НАН України, негативне ставлення населення до приватної власності на землю зростало з 44 % у 1994 році до 53,8 % у 2008 році і до 57,2 % – у 2010 році. Натомість частка прибічників продажу землі зменшилась з 38,5 % у 1994 році до 25,8 % у 2010 році. Очевидно, таке ставлення у населення сформувалося під впливом наслідків приватизації промисловості, яка опинилася в руках олігархів, що призвело до збідніння працюючого населення, зростання безробіття, соціального розшарування суспільства. 

Для цивілізованого, прозорого обігу землі, за оцінками незалежних експертів, необхідно створити законодавчу базу із 12-15 законів. Зробити це треба без лобізму приватних інтересів, з опорою на думку населення. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади. 

За даними Асоціації фермерів і приватних землевласників України, на сьогодні 12 млн. га українських земель уже орендують іноземці з 30 країн світу, в основному, країн ЄС, США і Китаю. Оренда була оформлена із залученням олігархічних агрохолдингів. Ці землі з легкістю можуть опинитися в руках іноземців. Китай планує збільшувати обсяги оренди, для чого формується спеціальний фонд у 400 млрд. дол. 

Через різні тіньові схеми, за безцінь 11 млн. га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів. Ці землі з легкістю можуть опинитися в руках іноземців. В Європі, наприклад, 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні – 20 тис. грн. Відкриття неврегульованого, дикого ринку землі може призвести до масового рейдерства, захоплення і скупки земель за безцінь, афер і спекуляцій. 

Зростають екологічні загрози. Земля виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшника і ріпака. Впливу ерозії зазнає 57,5 % земель країни. Щорічно втрачається близько 11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0,7 млн. т калію, а кількість еродованих земель збільшується на 80–90 тис. га. Поширеним є підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів (землі з кислими ґрунтами охоплюють 25 % ріллі; із засоленими ґрунтами – 2,8 %, солонцюватими – 5,3 % загальної площі орних земель країни). Масштабним є забруднення ґрунтів. Непокоїть активізація таких екзогенних геологічних процесів, як зсуви (поширені на 0,3 % площі території країни), підтоплення земель (12 %) та карстоутворення (близько 37,6 % території країни). 

В селах живе близько 6 млн. працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі залишиться 250-300 тис. робочих місць. Більшість людей на селі втратить роботу. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі запровадження „ринку землі” буде зруйновано 70% фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн. робочих місць. 

Отже, дикий ринок землі – історичний виклик усьому українському народу. Ні селяни, ні фермери, ні керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей для купівлі земель і без жодних варіантів програють битву за українську землю іноземним ТНК і олігархам. Це призведе до різкого збільшення безробіття, безгрошів'я, знищення села, відпливу залишків молоді. 

Буде завдано глобального удару не тільки по міжнародній ролі та перспективах України у світі, а й по існуванню її як незалежної держави. Продаж землі – це спосіб захоплення земель бідних країн у XXI столітті, шлях до неоколоніалізму і голодомору. 

Загальні висновки і рекомендації 

Земля – обмежений на Планеті ресурс, який більше не виробляється. Перетворювати його у товар потрібно дуже обережно, думаючи про майбутнє цілого народу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено до рівня готової для споживання продукції. 

За оцінками експертів, чисельність населення Планети у 2050 році досягне 9,5 млрд. чол. (при нинішніх 6,5 млрд.). Постійно збільшуватиметься потреба у продовольстві і питній воді. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок продуктів харчування, буде зростати. 

Родючі землі є однією з небагатьох конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною треба скористатися, щоб зайняти гідне місце серед найбільш важливих і впливових країн Європи та світу. 

Земля, за Конституцією України, є власністю українського народу. Потрібен ретельно виважений, цивілізований перехід до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками землі можуть бути тільки громадяни України, які живуть, уміють працювати і працюють на ній. 

Для початку слід ухвалити усі необхідні закони (а це – не один і не два закони), впровадити їх у дію, дати їм попрацювати в експериментальному режимі. Слід відкрити суспільству справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного клаптика землі. 

Доцільно відкрити шляхи залучення європейських агротехнологій в обмін на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Середній прибуток на 1 га ріллі в країнах Європейського Союзу складає приблизно 500 євро. Отже, використання української ріллі на такому ж рівні ефективності могло б дати щорічно 16,3 млрд. євро прибутку. 

Українська земля має належати українським селянам і фермерам. Майбутнє українського села – за фермерами, а не за олігархами. Держава має підтримати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення їх виробництва через механізм прозорої оренди землі, яка є постійним джерелом доходів селян. Для кредитування та інвестування можна застосувати механізм цільової кредитної безготівкової емісії у розмірі вартості сільськогосподарських земель. Одночасно буде суттєво збільшено грошову вартість національного багатства. 

Для забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів і сталого землекористування, за рекомендаціями експертів (Стратегічний екологічний документ ПРООН «Національна екологічна політика України: оцінки і стратегія розвитку». – К., 2008), необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані й малопродуктивні землі з наступною консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові угіддя. На першому етапі оптимізації таке співвідношення має відповідати пропорції 50 : 50 %. При цьому площа ріллі зменшиться на 8–10 млн. га, відповідно підвищиться лісистість території та частка природних кормових угідь. 

З метою вдосконалення державної політики щодо раціонального й екологічно безпечного використання земельних ресурсів, серед яких і землі сільськогосподарського призначення, необхідно інтегрувати роботи із землеустрою, ґрунтово-агрохімічних обстежень й еколого-меліоративного моніторингу та створити єдину державну земельну інформаційну систему, яка має складатися з бази даних про просторову характеристику земельного фонду країни у всіх його аспектах і базуватися на єдиній системі їх координатної прив’язки та на комплексному використанні сучасних інформаційних систем, дистанційних і традиційних методів спостережень. 

Крім виробничого агроекологічного моніторингу потрібно сформувати самостійну фіксовану мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів. Бази даних з цього питання та геоінформаційні системи мають бути узгоджені з європейськими. 

Під час удосконалення системи моніторингу земель слід узгодити з європейськими критерії, індикатори, методи спостережень, організацію, структуру, збір та обробку інформації, отриманої різними відомствами. Крім того, потрібно узгодити форми опису індикаторів чи індексів, що дасть змогу досягти певних компромісів міжвідомчого значення. Завдяки таким методам можна наблизитись до автоматизації обміну інформацією та до створення відповідних пошукових систем, важливих для віддалених користувачів, що може бути реалізовано через Інтернет. 

Потрібно продовжити удосконалення правового і нормативного забезпечення засад створення стійких систем землекористування, охорони і відтворення родючості ґрунтів з метою збереження цілісності ґрунтового покриву, його екологічних функцій та різноманітності ґрунтів у процесі сільськогосподарської діяльності, а також оптимізації сучасних регіональних систем землекористування й використання агрохімікатів, обґрунтування параметрів для створення спеціальних сировинних зон для виробництва продуктів дитячого харчування. 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, Всеукраїнська секція охорони та раціонального використання земельних ресурсів; Академія ноосфери, м. Київ. 

                                                                                1 листопада 2012 року

Детальніше »