Чому 2°С – не врятує світ. Пояснення The Economist

На кліматичній конференції ООН делегати з 190 країн мають підписати угоду, яка не допустить підвищення температури на планеті більше, ніж на 2°С. 

Перші згадки про максимальний поріг у 2°С, про який йшлося у газетах в середині 1970-х, належали вихованцю Єльського університету, економісту Вільяму Нордгаусу. Оскільки це було щось на кшталт «першої спроби», він висунув здогадку, що температура не має підніматися вище того показника, який був 100 000 років тому або навіть ще раніше, залежно від інформації, яку можна отримати завдяки властивостям льодового покрову. 

Зважаючи на те, як мало на той час було відомо про ризики та шкоду глобального потепління, професор Нордгаус визнав, що насправді стан довкілля є «глибоко незадовільним». Тим не менш, європейські науковці продовжували обговорювати підвищення температури на 2°С, аж до того часу, поки в 1990 році згідно з дослідженнями, проведеними Шведським інститутом навколишнього середовища, «вплив, якого зазнавала екосистема, у зв’язку з історичними змінами температури» і який становить більше, ніж 1°С є небажаним. Автори дослідження розуміли, що вже неможливо втримати показник в 1°С , тому вони запропонували замінити його на більш оптимістичний у 2°С. Після цього, вищевказаний максимум був затверджений Радою Європейського Союзу в 1996 році, а в 2009 році – ухвалений країнами Великої вісімки. Не зважаючи на хаос, в якому проходила конференція в Копенгагені того року, температурне обмеження в 2°С справило значний вплив на країни, які вважаються найбільшими світовими забруднювачами. Тоді 2°С стали частиною угоди, ухваленої між зазначеними державами, а в 2010 році ця межа була зазначена як один з основних факторів кліматичної політики ООН. 

Активісти мовою жестів показують, 1,5 °C

Це просте правило щодо неперевищення обмеження у 2°С дуже сприяє веденню кліматичної політики. Воно поєднує в одній простій для запам’ятовування цифрі всю складність самого процесу кліматичних змін, та вказує політикам, що саме варто зробити, щоб запобігти глобальній катастрофі. 2°С вважаються захисним бар’єром, що відділяє світ, або хоча б певну його частину, від катастрофічних наслідків. Крига вже почала танути, а береги поступово занурюються під воду. Жителі острівних держав, які розташовані дещо нижче рівня моря, як, на приклад, Тувалу та Кірибаті, вже готуються до переселення. Ці та інші країни, які найпершими відчули на собі негативні наслідки кліматичних змін, не залежно від майбутніх результатів конференції в Парижі, наголошують, що максимальний градус не має перевищувати 1.5°C. 

Ліміт у 2°C не є настільки простим, як це могло б здатися на перший погляд. Насправді, дуже важко отримати точні дані температурних показників з усього світу. Гглобальне потепління проходить по-різному в різних куточках світу. Так, наприклад, в Арктиці цей процес відбувається вдвічі швидше, а ніж в будь-якій іншій частині планети.

Поріг в 2°C не найкраща довгострокова мета, адже скоріш за все при такому потеплінні будуть значні негативні наслідки. Проте саме його існування передбачає переговори. Тож, якщо більш ніж 190 країн муситимуть домовитися, цього вже достатньо для виправдання цієї цілі.

Переклад: Ірина Веремієнко

Джерело: economist.com

Детальніше »

У Парижі погодили проект угоди щодо змін клімату

Учасники конференції ООН із питань змін клімату, що проходить у Парижі, погодили попередній текст угоди щодо скорочення викидів вуглецю в атмосферу.

Міністри країн-учасниць конференції обговорять 48-сторінковий документ у наступний понеділок.

Остаточної багатосторонньої кліматичної домовленості планують досягти до кінця наступного тижня.

Представник Франції застеріг, що для досягнення угоди необхідно подолати ще багато політичних розбіжностей.

Критична точка

Делегати від 195 країн працювати усю ніч із п'ятниці на суботу, аби досягти згоди до дедлайну, встановленого французькою стороною, що приймає конференцію, на полудень суботи.

Об'ємний документ відтак перейде до розгляду на рівні міністрів, що мають узгодити між собою багато політичних нюансів, перш ніж попередній текст домовленості упишуть у довгостроковий договір.

"Цей текст позначає бажання усіх нас досягти згоди. Це ще не кінець нашого шляху. Нам ще доведеться розв'язати значні політичні питання", - застерегла посол Франції з клімату Лоренс Тубіана.

Водночас багато делегатів висловили полегкість, що вже вдалося погодити принаймні попередній текст, оскільки це означає досягнення певної критичної точки після чотирьох років переговорів.

Складні питання

Документ викладає низку варіантів для міністрів щодо такого, якою буде довгострокова мета остаточної угоди, а також масштаби і методи підвищення кліматичного фінансування для бідних країн.

Серед складних питань, які потребують подолання розбіжностей між країнами, - поділ країн на розвинені і такі, що розвиваються, що наразі досі відповідає класифікації 1992 року, коли була підписала Конвенція ООН. Багато держав не згодні із таким розподілом.

Зокрема, багато заможних країн прагнуть, аби більше країн із економікою, що розвивається, узяли на себе скорочення викидів і фінансування боротьби зі змінами клімату.

Водночас з цього приводу висловилася посол від Південної Африки: "Результат паризького саміту повинен відповідати Конвенції ООН, її принципами та положеннями, і не повинен переписувати або повторно інтерпретувати її рішення", - сказала Нозіфо Мксакато-Дісеко, що також представляє 130 країн, що розвиваються.

Початковий варіант погодженого у суботу документа складався із 50 сторінок, які проте від початку переговорів і до п'ятниці скоротилися до 36, але зрештою знову збільшилися - до 48 сторінок.

"Зараз нам треба зібрати разом усю політичну волю, необхідну для досягнення ефективної та довготривалої домовленості, що захистить найбільш вразливих серед нас", - сказав представник Мальдівів Торік Ібрагім.

Існують побоювання, що кліматичні посли залишили для міністрів надто багато неоднозначних питань, що потребують вирішення, що призведе до надто великої кількості компромісів.

"Ми сподіваємося, що у поспіху міністри не проміняють доцільність на амбіції, і залишаться вірними науці", - застерегла представниця Всесвітнього фонду дикої природу Таснім Ессоп.

Джерело: bbc

Детальніше »

Кліматичний саміт у Парижі: експерти прогнозують важкі перемовини

До Парижа прибули світові лідери, які беруть участь у саміті з кліматичних змін. Учасники мають домовитися скоротити викиди парникових газів в атмосферу.

Головна мета – обмежити глобальне потепління до 2 градусів за Цельсієм.

Крім того, учасники мають узгодити програми фінансової допомоги державам, які потерпають від негативного впливу кліматичних змін. Йдеться про країни, що розвиваються.

Однак чимало експертів вважають, що досягти усіх поставлених цілей буде важко.

“Краще мати якусь угоду, ніж не мати ніякої. Усі розуміють, що гарних намірів недостатньо для того, аби досягти мети – обмеження глобального потепління до 2 градусів,” – говорить бельгійський кліматолог Жан-Паскаль ван Іперсель.

“Гравці у світі економіки та фінансів сьогодні справді мобілізують зусилля, тому зараз, можливо, буде дещо легше ухвалювати політичні рішення, ніж це було у 2009 році у Копенгагені,” – переконаний Паскаль Канфен, радник з кліматичних питань Світового інституту ресурсів.

Франція, яка організує саміт, повідомила, що майже всі учасники представили свої плани боротьби із глобальним потеплінням, що окреслюють дії після 2020 року.

Однак майже всі експерти прогнозують, що перемовини у Парижі будуть важкими.

“Технічні переговори почалися перед основною програмою і раніше, ніж було заплановано. Це дозволить виграти час, аби збільшити шанси досягти угоди у термін, визначений ООН. 195 держав, які представлені на саміті у Парижі, мають час до 11 грудня, аби прийти до компромісу,” – передає з Парижа кореспондент євроньюз.

Джерело: euronews

Детальніше »

Науковці показали, як глобальне потепління змінить світ

Щонайменше 100 мільйонів осіб можуть опинитися за межею бідності до 2030 року, якщо міжнародна спільнота не намагатиметься активно зменшувати наслідки глобальної зміни клімату. Про це йдеться у звіті Світового банку, опублікованому 8 листопада. У звіті, зокрема, вказано, що глобальне потепління може призвести до поширення хвороб та шкоди урожаю. Світовий банк також зазначає, що найбідніше населення вже потерпає від наслідків глобального потепління через посуху та повені, оскільки є загалом більш залежними від сільського господарства.

Водночас, звіт про глобальне потепління та стрімке підвищення рівню світового океану 8 листопада опублікували й науковці з Climate Central. Вчені створили інтерактивну мапу, на якій можна простежити, як змінюватиметься світ із підвищенням температури. Щоб відстежити зміни, науковці представили два варіанти: що станеться, якщо температура підвищиться на 2 градуси, і що станеться, якщо на 4 (мапу можна подивитися у кінці статті). Крім того, вчені показали на прикладі окремих мегаполісів, як вони уходитимуть під воду із стрімкою зміною клімату.

Заява Світового банку та звіт Climate Central були оприлюднені напередодні зустрічі представників 70 держав з питання скорочення викидів в атмосферу парникових газів. В кінці листопада це питання буде обговорюватися на кліматичній конференції ООН в Парижі.



Джерело: tsn.ua

Детальніше »

Від Кіотського протоколу до Паризького договору

Нинішній рік українці запам'ятають надовго — такої тривалої, виснажливої спеки не лише влітку, а й восени ще не було на наших теренах. За висновками науковців, "ситуацію в центральних, східних, південних областях, а також у Києві можна класифікувати як посуху. Вже в недалекому майбутньому зони ризикованого землеробства можуть стати зонами надзвичайно ризикованого землеробства, а над південними землями нависла реальна загроза опустелювання". 

Осінні дощі, на які всі сподівалися, не врятували ситуації. Потерпають не лише аграрії, які не мають змоги вчасно посіяти озимі культури, закласти фруктові сади тощо, а й мешканці сотень сіл, у чиїх криницях зникла вода. Через спеку обміліли і пересохли невеликі річки, озера й ставки, горять сотні гектарів торфовищ, отруюючи своїм димом усе живе довкола. 

Справдилися прогнози, що після літа до нас приходитиме зима, а весна і осінь, у звичному розумінні, просто зникнуть. Навіть той, хто скептично ставиться до інформації про глобальне потепління та зміни клімату, не може не помічати різких коливань погоди — майже до кінця вересня стояла літня спека, а на початку жовтня вдарили заморозки, подекуди навіть випав перший сніг — фото якого відразу ж заполонили Інтернет. 

Супутники потепління — шторми і цунамі, повені і тайфуни, які трапляються дедалі частіше й призводять до трагедій та величезних збитків. Їх кількість і рушійна сила лише наростатимуть, бо за прогнозами, протягом найближчих десятиліть на планеті потеплішає на 4–5 градусів. Учені попереджають — якщо до 2030 р. не вдасться утримати потепління в межах 2 градусів за Цельсієм, ситуація стане неконтрольованою. 

Усі ці проблеми протягом двох тижнів обговорюватимуть політики і науковці, економісти й екологи на 21-й Конференції сторін рамкової конвенції ООН зі змін клімату — СОР 21, яка відкривається 30 листопада в Парижі. Ця подія, наголошують експерти, має величезне значення для всього світу. Очікують, що СОР 21 завершиться підписанням нової міжнародної угоди щодо проблем клімату, яка має на меті не допустити підвищення температури в планетарному масштабі більше ніж на 2 градуси за Цельсієм. 

Паризький договір, на відміну від Кіотського протоколу, не передбачає механізму квот. Ера торгівлі квотами завершилася — кожна країна повинна була підготувати і до 1 жовтня подати для сформування тексту світової кліматичної угоди національну програму боротьби зі змінами клімату на планеті. 

Чи вдасться домогтися, щоб 196 держав-учасниць СОР 21 дійшли згоди при обговоренні міжнародної угоди і підписали її? Експерти наголошують, що дуже багато тут залежатиме не лише від політиків і чиновників, а й від громадськості, екологічних організацій, фондів, усіх небайдужих громадян, які спільними зусиллями мають схиляти уряди до виконання національних зобов'язань і положень Паризького договору. Посольство Франції в Україні разом із ГО "Фонд "Відкрита політика" розпочало велику інформаційну кампанію, приурочену до відкриття СОР 21. Різноманітні заходи відбуватимуться не лише в столиці, а й Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Львові, Рівному, Одесі. Серед учасників — вчені, політики, екологи і навіть артисти. Зустрічі відбуватимуться не лише у вигляді традиційних конференцій та круглих столів, а й різних культурологічних проектів. Глядачів запрошують на музичну комедію "SOS! Врятуємо нашу землю!", пантоміму для дітей Die Okolos, а також усією родиною провести екологічно-наукові вихідні, під час яких відбудуться веселі майстер-класи та екоквести. 

 

Обговорення серйозних тем під загальною назвою "Від екології цінностей — до екології Всесвіту: виклики в умовах глобальних змін клімату" відбуватиметься щочетверга в інформаційних агенціях, радіо- і телестудіях, наукових установах. Перший "чистий четвер" відбувся у Києво-Могилянській академії. У міжнародній конференції "Зміни клімату та їхні наслідки для довкілля й суспільства" взяли участь посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, науковці французьких, польських та українських університетів, представники Міністерства екології і природних ресурсів України та громадських організацій, експерти з питань екології та зміни клімату.

Серед питань, що викликають нині найбільший інтерес, — яким буде внесок України до світової кліматичної угоди? 

За словами в.о. міністра екології та природних ресурсів Сергія Курикіна, наша країна бере активну участь у роботі над текстом нової глобальної кліматичної угоди. До підготовки та ухвалення проекту Очікуваного національно-визначеного внеску України (ОНВВ) було залучено багато фахівців, науковців, парламентаріїв та експертів. У результаті спільних зусиль на світ з'явилося аж п'ять варіантів, які було передано на розгляд Міжвідомчій комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Як наголосив С.Курикін, "члени Міжвідомчої комісії схвалили той проект ОНВВ, який передбачає, що Україна візьме на себе амбітну і водночас обґрунтовану й справедливу ціль. У 2030 році рівень викидів парникових газів не повинен перевищувати 60% від рівня викидів таких газів у базовому 1990 році". 

Однак далеко не всі поділяють оптимізм урядовця. Робоча група неурядових екологічних організацій України з питань зміни клімату проаналізувала всі варіанти проекту Очікуваного національно-визначеного внеску України і висловила низку критичних зауважень і пропозицій. 

За словами експертів, у нашій країні нарешті намітилися позитивні зміни — раніше в Мінприроди подібні проблеми взагалі нікого не цікавили. Нині ж фахівці почали вникати в тему, взялися до справи, але головна складність у тому, що немає взаємодії між міністерствами і відомствами. Чи може Мінприроди, навіть маючи велике бажання, самостійно вирішувати питання енергоощадності, скорочення видобутку вугілля, яке завдає величезної шкоди довкіллю, реалізувати проекти з використання відновлюваних джерел енергії тощо? 

На думку експертів, багато українських чиновників, політиків, парламентаріїв переконані, що паризька конференція не скасує торгівлі квотами, а лише змінить правила. 

"Коли ми проаналізували документи, підготовлені до СОР 21, зрозуміли, що уряд виступає за те, щоб нічого не змінювалося, — розповідає координатор програми зі змін клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук. — Можновладців задовольняє нинішній стан енергетики і довкілля, відсутність енергоефективних технологій, змін у законодавстві. Їх не турбує, що Україна таким чином порушує взяті перед Енергетичним співтовариством і ЄС зобов'язання. Сьогодні наша держава у першій двадцятці країн світу, які викидають найбільше парникових газів в атмосферу. 

Проект Очікуваного національно-визначеного внеску має кілька можливих варіантів, за якими Україна змінюватиме обсяги викидів парникових газів. Усі запропоновані сценарії передбачають не зменшення, а зростання цих викидів! Вони коливаються в межах від 7% до 43 від рівня нинішнього року до 2030 року. 

Безглуздо затверджувати такі показники ОНВВ, розраховуючи на можливість продажу квот. Якість, виваженість і достовірність цього документа, окрім усього іншого, визначають престиж країни на світовому рівні. Міжнародна підтримка проектів зі зниження викидів замикатиметься на двосторонні домовленості. Фактично (для більшості країн) ОНВВ — це інструмент встановлення двосторонніх відносин з донорами та інвесторами. Як правило, більша підтримка надається тим, хто сам багато робить і послідовно підтримує довгострокові глобальні цілі. 

Усі держави світу подали проекти ОНВВ, до яких включили заходи щодо енергоощадності та розвитку зеленої енергетики. Країни, що розвиваються, підготували плани заходів щодо скорочення викидів за сценарієм "бізнес як звичайно". Приміром, Мексика готова їх скорочувати на 25%, Кенія — на 30%, Македонія — на 30%. Показник України — 0%. Прикро ще й те, що ми опинилися на одній сходинці з Росією. 

Крім того, позиція України щодо клімату суперечить узятим раніше зобов'язанням у рамках Енергетичного співтовариства, згідно з якими наша держава повинна збільшити частку відновлюваних джерел енергії до 11% і скоротити до 2020 року загальне енергоспоживання на 9% від рівня 2005–2009 років. 

Через бездіяльність урядовців ми докотилися до того, що внесок України у подолання глобальної катастрофи сьогодні дорівнює нулю". 

Громадські організації зверталися до уряду з пропозицією розглянути додатковий план, який передбачатиме реалізацію зобов'язань, узятих у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС та Енергетичного співтовариства. Експерти очікують від можновладців і політиків адекватних дій. Досить уже прикривати свою бездіяльність подіями в Донбасі і фінансовою кризою. Для України енергоощадність і поступовий перехід на відновлювані джерела енергії — це не лише енергобезпека, енергонезалежність, економічна стабільність, а й збереження довкілля та боротьба проти глобального потепління. Цих проблем не можна вирішити підняттям комунальних тарифів та призначенням субсидій зубожілим громадянам. 

Свій план громадські активісти готували спираючись на дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України. Реалізація сценарію впровадження енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії потребує коштів усього на 4% більше, ніж інші пропозиції. Завдяки впровадженню такого екологічно орієнтованого проекту Україна змогла б значно скоротити імпорт енергетичних ресурсів. Підвищення енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії допомогли б відмовитися і від російського газу, і від південноафриканського вугілля. 

На жаль, ні економічними, ні екологічними розрахунками ніхто з чиновників так і не зацікавився. 

У Доповіді (2014) міжурядової групи експертів зі змін клімату зазначається, що світові викиди парникових газів ще ніколи не досягали таких високих рівнів. Якщо тенденція найближчим часом не зміниться, то світ дуже швидко переступить поріг потепління з показником 2 градуси. А до кінця нинішнього століття глобальне потепління досягне позначок 3,7–4,8 градуса. У кращому разі. Чим це обернеться для землян? 

"Таке потепління призведе до танення арктичного льодового щита, яке закінчиться підвищенням рівня моря на 6–7 метрів, — ділиться прогнозами спеціальний радник з питань захисту планети при президентові Франції Ніколя Уло. — Це загрозлива ситуація не лише для Європи, де можуть піти під воду Данія і Нідерланди, а й для Південної та Південно-Східної Азії. На думку фахівців, з карти світу може зникнути Бангладеш, де проживає 160 мільйонів людей. Через такі кліматичні зміни понад 200 мільйонів людей стануть вимушеними переселенцями. 

Слід розуміти, що наукові моделі мають підтвердження. Якщо температура повітря порівняно з 1990 роком підніметься більше ніж на 2 градуси, то вже ніяка наука чи технологія не зможе зупинити процес кліматичних змін. Наслідки будуть катастрофічними. Вже нині 20–30 мільйонів людей змушені покидати свої домівки через кліматичні зміни. Що довше будемо вагатися — то меншим буде вибір свободи дій. 

Кліматична конференція у Парижі буде моментом істини — від урядів потрібні конкретні дії, а не промови. Складно об'єднати майже 200 країн, а ще складніше досягти консенсусу — підготувати і підписати спільний документ, враховуючи різні точки зору і позиції. 

Колись у нас було четверо мушкетерів, яких знає весь світ. Паризька конференція має чотири головні виклики, за якими спостерігатиме теж увесь світ. 

Перший. Чи буде фінальний документ універсальним, чи матиме він юридичну силу? 

Другий. Чи вкаже він саме ту дорогу, яка приведе до обмеження потепління на 2 градуси? Документ повинен мати чітко сформульовані вимоги і таблиці оцінювання. 

Третій. Допоможуть чи ні розвинені багаті країни адаптуватися і розвиватися бідним країнам? Потрібно, щоб зобов'язання були конкретними — як саме вони допомагатимуть. 

Четвертий. Необхідно дуже чітко розробити програми кредитування і фінансування. Країни повинні пояснити, які механізми вони застосовуватимуть, щоб перейти до економіки з використанням відновлюваної енергетики. 

Видобувні види енергоносіїв — вороги клімату. Щоб урятувати планету, маємо відмовитися від моделі економіки, яка базується виключно на видобувних видах палива. Потрібні зобов'язання країн щодо використання відновлюваних, зелених видів енергії, ціна якої повинна знижуватися, щоб люди мали до неї доступ. 

Нині ми маємо причини як для оптимізму, так і для сумнівів. Ніколи раніше не було такої мобілізації дипломатичних, наукових, експертних кіл, як під час підготовки до СОР 21. Сподіваємося, що нарешті таки отримаємо ОНВВ від усіх 196 країн-учасниць, а поки що маємо від 150. 

Важливо, щоб країни усвідомили необхідність переходу на низьковуглецеву економіку. Така економіка буде конкурентоспроможною завдяки двом інструментам: треба домагатися, щоб інвестори не були зацікавлені інвестувати у видобувне паливо, і створити стимули, щоб вони вкладали кошти у відновлювані види енергетики. 

Я щойно повернувся з Анкари, де незабаром відбудеться засідання G20. На країни "великої двадцятки" припадає 85% викидів парникових газів. Вони повинні взяти на себе відповідальність і зробити кроки, які допоможуть утримати потепління на мінімально можливому рівні. 

Важливо, щоб світ зрозумів — задля збереження екобалансу потрібні додаткове фінансування та відновлення екосистем, які постраждали. Держави повинні вкладати кошти у відновлення лісів і ґрунтів. І не лише заради боротьби з кліматичними змінами. Відновлення ґрунтів — найрентабельніша інвестиція для країни. Цей меседж Франція хоче надіслати світові, адже ми маємо досвід у цій справі. Коли нічого не хочуть змінювати, виправдовуються — не знаємо, що робити. Це неправда. Всі ми знаємо, що робити. Знаємо, як протистояти кліматичним змінам, як змінювати сільськогосподарські технології, щоб вони були ефективними, і поліпшувати харчування людей. 

Найкращий вибір для країн, які розвиваються, — доступ до відновлюваних джерел енергії. Де взяти кошти? Можна почати з невеликих сум, головне — ефективно їх використовувати. За даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії, геотермальна енергетика, біомаса вже давно стали конкурентоспроможними. Починаючи з 2008 року ціна фотогальванічної сонячної енергії впала на 80%. Відтоді знижується і вартість наземної вітрової електроенергії. А відтоді, як витрати на турбіни знизилися на 30%, вітрова електроенергія стала чи не найдешевшим джерелом електрики на широкому діапазоні ринків. Нині її використовують понад сто країн. 

Парадокс — важко знайти 100 мільярдів євро щорічно для зеленого фонду. І водночас знаходимо 650 мільярдів для видобувних видів палива. 

Сотні мільярдів, проходячи через різні схеми, залишаються в офшорних зонах. Якби їх обклали мізерним податком — усього 0,1%, то отриманих грошей вистачило б для адаптації і розвитку зеленої енергії. А за великим рахунком — для порятунку планети. 

Значення СОР 21 важко переоцінити. Це шанс урятувати від катастрофи світ, урятувати наших дітей. Заради цього варто багато працювати, дискутувати, шукати спільну мову і порозуміння, яке необхідне для об'єднання 196 країн. І краще це робити нині у конференц-залах у Парижі, ніж потім у пустельній місцевості поруч із верблюдами". 

Автор: Ольга Скрипник

Джерело: gazeta.dt.ua

Детальніше »

Про внесок України у збереження глобальної кліматичної системи

Вступ

Глобальна зміна клімату на Землі стала очевидною реальністю, причому у більшості вимірів – переважно неприємною.

По-перше, в людському вимірі їх наслідки уже реально впливають на якість життя практично кожного жителя планети, включаючи його здоров’я і навіть саме життя.

По-друге, в економічному вимірі зміна клімату стала неприємною реальністю, навіть для багатих держав – взаємозалежність економічного розвитку і зміни клімату, невідворотність зростання плати за достаток, комфорт, за прагнення досягти цих принад сучасної цивілізації шляхом нестримного споживання невідновних, обмежених багатств природи, передусім паливно-енергетичних ресурсів, що добуваються усе глибше, усе більш руйнівними методами, на незайманих територіях вразливих і водночас важливих для Землі екосистем.

По-третє, у філософському вимірі зміна клімату є дошкульним, очевидним попередженням людству про невідворотну розплату за наслідки втрати ним розуму, нівелювання засадничих цінностей різноманітного життя на маленькій планеті, бездумної гонки озброєнь і марної трати обмежених ресурсів на безумні війни у той час, коли багато мільйонів людей на різних континентах не мають елементарного доступу до їжі і питної води, за прагнення панувати над іншими, не володіючи навіть собою і не дбаючи про майбутнє.

Україна є вагомим учасником процесу боротьби зі зміною клімату, виконуючи одні з найважливіших світових документів – Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату (РКЗК) та Кіотський протокол до неї.

За роки незалежності з 1991 р. наша країна зробила вагомий внесок у скорочення світових викидів парникових газів – 10,2 млрд. т. За нинішніми цінами цей внесок коштує 80 – 100 млрд. дол. США, що значно перевищує зовнішній борг держави.

Викиди парникових газів (ПГ) в Україні у 1990 р. становили 944,4 млн. т СО2-екв., у 2012 р. – 402,7 млн. т (без сектору ЗЗЗЛГ), тобто 42,6 % від рівня 1990 р. З урахуванням сектору «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство» (ЗЗЗЛГ) викиди ПГ у 1990 р. становили 874,6 млн. т, а у 2012 р. – 375,4 млн. т, тобто 42,9 % від рівня 1990 р.

Дане скорочення, в основному, є наслідком зменшення ВВП (на 30 %), чисельності населення (на 6 млн. чол.), соціальних стандартів життя, які планується відновити і підвищувати до середнього рівня ЄС.  

Наразі у процесі підготовки нової глобальної кліматичної угоди, яку планується прийняти на 21-й конференції Сторін РКЗК ООН, що відбудеться з 30 листопада по 11 грудня 2015 року у м. Париж (Франція), кожна країна сама визначає свій «Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ)» у скорочення викидів ПГ згідно з умовами соціально-економічного розвитку, структури економіки тощо.

Для України такий підхід дає змогу:

1) Розробити і подати ОНВВ до РКЗК ООН з адекватним рівнем амбітності, зважаючи на особливості умов, а також підвищити амбітність цілей у подальшому за можливістю/необхідністю;

2) Зробити посильний внесок у боротьбу зі зміною клімату;

3) Сприяти змінам у структурі економіки та модернізації промисловості;

4) Залучити інвестиції в галузі промисловості з високою доданою вартістю;

5) Знизити енергетичну залежність і підвищити енергетичну безпеку.

Оптимальний варіант «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди», у тому числі показника рівня викидів парникових газів у 2030 році порівняно з базовим 1990 роком, а відтак – стратегії дальшого розвитку економіки та підвищення добробуту населення України, має бути обраний з урахуванням наведеного вище комплексу умов та можливостей.

Виходячи з цієї необхідності, на звернення Міністерства екології та природних ресурсів України дослідження проблеми й обґрунтування проекту «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди» були виконані провідними національними експертами за підтримки Уряду Німеччини, проектів Програми розвитку ООН в Україні, в рамках Меморандуму про порозуміння між Міністерством екології та природних ресурсів та Проектом USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» від 2 лютого 2015 року, а також з урахуванням матеріалів, підготовлених експертами проекту «ClimaEast» у секторах «промислові процеси»; «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство».

Соціально-економічний розвиток і кліматична політика

При прогнозуванні розвитку економіки України на період до 2030 р. було використано усі джерела інформації, усі способи прогнозування (експертний, екстраполяції, моделювання), реалізовано усі функції прогнозування – аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів i тенденцій національної економіки, що визначатимуть подальший її розвиток.

Враховано результати 2-х моделей, побудованих за різними методологіями та які виконували практичне (управлінське) і теоретико-пізнавальне завдання.

Загалом було оцінено 7 макроекономічних сценаріїв розвитку економіки.

Так, модель – 1 (інженерно-економічна), розроблена Інститутом газу НАН України з залученням фахівців з інших установ НАНУ у 2013 р. і врахована при підготовці Шостого національного повідомлення України з питань зміни клімату (поданого Урядом до Секретаріату РКЗК ООН), передбачала наступні сценарії розвитку:

1) оптимістичний;

2) базовий;

3) песимістичний.

Модель – 2 (економіко-математична), що була розроблена науковцями Інституту економіки і прогнозування НАН України у 2015 р., передбачала такі сценарії розвитку економіки:

1) інвестиційно-активний;

2) базовий;

3) інерційний;

4) стратегії низьковуглецевого розвитку (СНВР).

Національними експертами, з урахуванням того, що в обох моделях кожні перші 3 сценарії розвитку є досить близькими, було сформовано 5 варіантів рівнів (цілей) скорочення викидів парникових газів (ПГ) в Україні у 2030 р. порівняно з 1990 р.

Рівень 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., яка відповідає заявленій цілі ЄС[1].

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок сценарію розвитку 1 («оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності (BAU-сценарій), що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання України. 

Для України ціль 60% зберігатиме можливість відновлення і розвитку економіки без значних структурних зрушень і, відповідно, збільшення викидів ПГ у 2030 р. на 20% відносно рівня 2012 р. Проте такий сценарій розвитку не вирішить багатьох економічних, соціальних та екологічних проблем і має бути перехідним етапом до стратегії низьковуглецевого розвитку.

Рівень 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання, умовних розрахунків та експертних оцінок змішаного варіанту одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» та сценарію переходу до СНВР. 

Рівень 3: не перевищення 50 % у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «базового» сценарію розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ.

Рівень 4: не перевищення 50 % після 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом умовних розрахунків (оскільки у даний час Уряд не має ні відповідної концепції, ні стратегії), а також експертних оцінок чистого сценарію «Стратегії низьковуглецевого розвитку» (після проведення в умовах зовнішніх загроз енергоефективної модернізації нинішньої традиційної промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та економіки в цілому).

Враховуючи необхідність залучення більше 100 млрд. євро зовнішніх капітальних інвестицій для переходу до СНВР, а також виводу з експлуатації підприємств і об’єктів традиційної нині економіки, включаючи утилізацію відходів, даний сценарій є можливим і доцільним у період після 2030 р. і до 2050 р.  

Рівень 5: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «песимістичного» («інерційного») сценарію розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині реформ.

Україна стоїть перед вибором не стільки цілі скорочення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р., скільки перед вибором кращого сценарію подальшого соціально-економічного розвитку держави.

Найбільш вірогідним сценарієм розвитку економіки України є «оптимістичний» або «інвестиційно-активний» з потужним кластером енергоефективності та інновацій, що відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020».

Іншим сценарієм розвитку, до якого слід прагнути перейти у середньостроковій перспективі, є Стратегія низьковуглецевого розвитку. Однак цей шлях до СНВР потребує величезних капітальних інвестицій (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і пролягає через реалізацію сценарію «оптимістичного» або «інвестиційно-активного» розвитку економіки, враховуючи, що на даному етапі в економіці України переважає  «базовий» сценарій розвитку.

У 2014 – 2015 рр. тимчасова анексія РФ Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, російсько-терористична агресія на території окремих районів Донецької і Луганської областей круто змінили хід звичного розвитку. Постала необхідність оборони держави, будівництва оборонних укріплень на тисячах кілометрів, у т.ч. на кордоні, нарощування виробництва зброї, боєприпасів, інших засобів оборони, що потребує зростання виробництва продукції важкої індустрії, металу, цементу тощо. Внаслідок військової агресії зруйновано 20 % економічного потенціалу України.

Після відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету постане необхідність відбудови зруйнованих промислових об’єктів, інфраструктурних мереж, у тому числі залізничної інфраструктури, газо- і нафтопроводів, водогонів, каналізаційних мереж, ремонту і будівництва нових житлових будинків та об’єктів соціальної сфери, відновлення значних масивів лісових насаджень, рекультивації земель. Усе це викличе необхідність збільшення виробництва металу, неметалевих будівельних виробів, продуктів харчування тощо. Україна гостро потребуватиме багатомільярдних обсягів капітальних інвестицій.

Тому ОНВВ України, у тому числі й рівень скорочення викидів парникових газів, буде переглянуто після відновлення територіальної цілісності й суверенітету держави, ухвалення стратегій і програм соціально-економічного розвитку, у тому числі низьковуглецевого зростання, на період після 2020 року.   

Обґрунтування «Очікуваного національно-визначеного внеску (ОНВВ) України до нової глобальної кліматичної угоди»

Для обґрунтування ключового елементу ОНВВ – можливого рівня не перевищення викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., враховано національні особливості, ризики, проблеми і тенденції розвитку економіки, прогнозні моделі викидів ПГ в усіх секторах економіки на період до 2050 року.

Враховувалось, що метою «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, «є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Рух уперед здійснюватиметься за визначеними векторами розвитку і безпеки.

Вектор розвитку – це забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями. Для цього, передусім, необхідно відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом.

Вектор безпеки – це забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності. Україна має стати державою, що здатна захистити свої кордони та забезпечити мир не тільки на своїй території, а й у європейському регіоні.

Згідно моделі-1, у 2030 р. прогнозовані рівні викидів ПГ можуть становити від 56,2 до 60,4 % від обсягів 1990 р. залежно від різних сценаріїв розвитку економіки України. Згідно даної моделі, у перспективі до 2050 р. вони мають стабілізуватися на рівні 60 % (табл. 1).

Таблиця 1. Зміна ВВП та обсягів викидів ПГ у період 1990 – 2050 рр.: За базовим сценарієм

Події 2014 – 2015 рр. суттєво вплинули на розвиток країни, але з огляду на значний період прогнозу, цілком ймовірно, що після здолання тимчасових труднощів держава вийде на шлях сталого економічного розвитку і підвищення соціальних стандартів життя населення. Тобто, з певним часовим лагом показники викидів ПГ можуть зрости до рівня 55 – 60% від обсягів викидів 1990 р.

Тому найбільш доцільним, на думку розробників моделі-1, є прийняття на рівні 2030 р. 

зобов’язань щодо рівнів викидів ПГ, не менших за 60% від рівня 1990 р. Прийняття більш амбітних зобов’язань могло б стати важким тягарем для національної економіки, для якої сьогодні пріоритетним завданням є відновлення економічного потенціалу та забезпечення сталого розвитку.

Модель-1 була розроблена у 2013 р. і не могла враховувати тимчасову анексію Автономної 

Республіки Крим і російсько-терористичну агресію на сході держави.

Враховуючи, що Україна несе відповідальність перед міжнародною спільнотою за викиди парникових газів на усій своїй суверенній території, у тому числі й на тимчасово окупованих територіях, при підготовці «Очікуваних національно-визначених внесків України до нової глобальної кліматичної угоди» виникла необхідність уточнення раніше виконаних прогнозів розвитку і викидів ПГ.

З цією метою для прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» і «Промислові процеси», заходів щодо їх скорочення, а також соціально-економічних наслідків їх реалізації використовувалась модель TIMES-Україна та обчислювальна модель загальної рівноваги з розширеним енергетичним блоком, які розроблені в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», а для прогнозування решти секторів – електронні таблиці Microsoft Excel.

Прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» та «Промислові процеси» до 2050 р. проводилось у контексті аналізу макроекономічних сценаріїв розвитку країни. Припускалося, що населення України продовжуватиме скорочуватися і в 2030 р. складатиме 42,8 млн. осіб, а в 2050 р. – 37,3 млн. осіб, тоді як у 2012 р. налічувалося 45,5 млн. осіб. В умовах і припущеннях моделі-2 не передбачалось врахування обсягів «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану, необхідність заміни мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання тощо, тому обсяги викидів ПГ є дещо заниженими (табл. 2).

Таблиця 2. Викиди ПГ за різними макроекономічними сценаріями розвитку в рамках BAU сценарію[2]

Дані моделі-2 показують, що за умов і припущень «інвестиційно-активного» сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності у 2030 р. викиди ПГ складатимуть 505 млн. т СО2-екв., тобто 53,5% порівняно з 1990 р., а в 2050 р. — 785 млн. т СО2-екв., або 83,1% від рівня 1990 р. 

Згідно екстенсивного «базового» макроекономічного сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності викиди ПГ у 2030 р. складатимуть близько 450 млн. т СО2-екв., що дорівнює 47,7% від рівня 1990 р., а в 2050 р. (628 млн. т СО2-екв.) дорівнюватимуть 66,5% від рівня 1990 р.

Поряд з результатами 2-х моделей, які мають практичне (управлінське) значення, було оцінено модель СНВР, яка має теоретико-пізнавальне значення. В умовах і припущеннях моделі СНВР також не враховані обсяги «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану тощо.

В принципі, при таких умовах моделі перевіряються і переглядаються, навіть ті, що мають теоретико-пізнавальне завдання. Однак, незважаючи на ці недоліки, які суттєво занижують обсяги викидів ПГ (на 15-20%), національними експертами було оцінено результати даної моделі в контексті пошуку резервів для зменшення викидів ПГ у перспективі, коли (якщо) будуть ухвалені відповідні Урядові рішення щодо конкретної стратегії переходу до СНВР.

У моделі-2 були розраховані умовні можливості додаткового скорочення викидів ПГ шляхом порівняння з «базовим» сценарієм розвитку. Сам сценарій СНВР у моделі-2 не був розроблений. А якби проводилось порівняння з «інвестиційно-активним» сценарієм розвитку, то це дало б на 5-6 % вищі показники порівняно з розрахованим діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ у 2030 р.

Отже, з урахуванням викидів ПГ від тіньової економіки та оцінок їх додаткового скорочення порівняно з найбільш вірогідним сценарієм розвитку («інвестиційно-активним»), викиди ПГ у сценарії СНВР можуть бути на рівні 50 % після 2030 р., оскільки раніше перейти до цього сценарію нереалістично.

Обсяги капітальних інвестицій для досягнення такого скорочення оцінюються розробниками моделі СНВР у 75,7 млрд. євро для промисловості. Для сільського господарства – це ще 6,5-10 млрд. євро., а для сектору «відходи – 1,8-6,7 млрд. євро. Сумарні потреби в капітальних інвестиціях для впровадження в економіці заходів СНВР оцінюються розробниками даної моделі у 96,1 – 104,5 млрд. євро.

Крім того, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для проведення теплоенергетичної модернізації житлового фонду країни потрібно близько 800 млрд. грн. 

Джерелами таких інвестицій не можуть бути ні кошти іноземних держав, ні міжнародних фінансових установ, які можуть надавати фінансову допомогу лише у вигляді кредитів. Капітальні вкладення у заходи СНВР можуть інвестувати тільки приватні інвестори – вітчизняні і зарубіжні, для чого необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат, який складається з багатьох компонентів.

Ще одним джерелом інвестиційних коштів для переходу до СНВР можуть стати міжнародні фінансові механізми, якщо такі будуть передбачені у новій глобальній кліматичній угоді і якщо наша країна матиме доступ до них.

По мірі залучення необхідних обсягів капітальних інвестицій та отримання доступу до міжнародних фінансових механізмів Уряд України зможе підвищувати рівень амбітності обраної цілі зі скороченні викидів парникових газів. 

Внутрішні і зовнішні ризики 

На подальшу динаміку й структуру розвитку економіки України впливатимуть зовнішні і внутрішні ризики, пов’язані, головним чином, з:

- тимчасовою анексією РФ Українського Криму;

- військовими діями РФ на Донбасі, які призводять до великомасштабних руйнувань промислових підприємств, житлових будинків та об’єктів соціальної інфраструктури, транспортних магістралей, мостів, доріг, магістральних мереж тощо, скорочення виробництва у регіоні, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування та зростання видатків державного бюджету на фінансування потреб оборони й національної безпеки та відновлення зруйнованої інфраструктури.

За висновками експертів Національного інституту стратегічних досліджень , при реалізації «інвестиційно-активного» сценарію розвитку (передбачає істотні політичні заходи для економічного зростання) після закінчення воєнних дій на Сході можна очікувати відновлення й зростання обсягів капітальних інвестицій для відбудови зруйнованих заводів, мостів, залізничних колій, житлових будинків, об’єктів соціальної інфраструктури тощо. Усе це потребуватиме значних додаткових об’ємів виробництва металу, цементу, машин, устаткування та інших продуктів важкої індустрії. 

За нинішніх геополітичних та економічних умов драйверами економічного зростання можуть стати такі різнополюсні сектори національного господарства, як оборонно-промисловий комплекс та аграрно-промисловий комплекс країни. Це потребуватиме, відповідно, збільшення обсягів виробництва металу, зброї та боєприпасів, споживання більших обсягів енергоресурсів, а також зростання поголів'я худоби, кількості внесених у ґрунт добрив тощо. 

У той же час розвиток цих секторів економіки сприятиме оптимізації структури економічного розвитку та переходу до Стратегії низьковуглецевого зростання у середньостроковій перспективі.

Шляхи розвитку і проблеми зміни клімату

В Україні у середньостроковій перспективі вірогідні кілька макроекономічних сценаріїв соціально-економічного розвитку і відповідно – цілей не перевищення рівнів викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р.: 

1) «оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку економіки за звичайним ходом діяльності, що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.;  

2) змішаний варіант одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» (з показником не перевищення 60% викидів ПГ) та сценарію переходу до СНВР (з діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ). Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ 1990 р.  

3) «базовий» сценарій розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 3: не перевищення 50% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р. 

Досягнення цілі передбачає запровадження дієвих механізмів в енергетичній, екологічній та економічній сферах за рахунок власних ресурсів та використання міжнародних ринкових механізмів, якщо такі будуть передбачені і доступні у новій глобальній кліматичній угоді. Дана ціль також є справедливою і амбітною, проте не виводить економіку на якісно новий шлях розвитку.

4) «песимістичний» («інерційний») сценарій розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих наразі тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині трансформаційних процесів. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 4: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Однак, такий сценарій розвитку не відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України. 

В рамках «оптимістичного» сценарію розвитку в інженерно-економічній моделі-1 враховувались наступні чинники:

1. Необхідність суттєвого покращення рівня та якості життя населення.

2. Природно-ресурсний та економічний потенціал держави.

3. Конкурентоспроможність галузей національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках, можливість використання їх потенціалу для вирішення нагальних проблем країни, зокрема: 

• оновлення та розвиток на сучасному технологічному рівні інфраструктурних галузей економіки країни – електроенергетики, системи тепло-, газо- та водопостачання, транспорту;
• підвищення енергетичної безпеки країни за рахунок зниження залежності від імпорту паливно-енергетичних ресурсів шляхом нарощування їх видобутку (виробництва) в країні;
• адаптація до зміни клімату;
• зниження негативного впливу на довкілля тощо.

4. Вплив зміни клімату на формування перспективної потреби в енергоресурсах.

5. Вплив збільшення використання відновлювальних джерел енергії на розвиток електро- та теплоенергетики країни, формування енергетичного балансу країни та інше.

Вищезазначені чинники зберігають свою актуальність і сьогодні, і у майбутньому.

В рамках «інвестиційно-активного» сценарію розвитку в економіко-математичній моделі-2, починаючи з 2016-2017 рр. прогнозується підвищення інноваційно-інвестиційної активності на стратегічно важливих напрямах розвитку з подоланням структурно-технологічних деформацій економіки України. Передбачається реалізація структурних зрушень у виробництві через посилення/трансформацію ролі державного регулювання і збереження державного контролю у стратегічно важливих галузях економіки.

В рамках «змішаного» сценарію розвитку (поєднання «інвестиційно-активного» сценарію та паралельного переходу до СНВР) передбачалось, що економіка України має значний потенціал скорочення споживання вуглецемістких енергетичних ресурсів та викидів ПГ шляхом підвищення енергоефективності. Мобілізація даного потенціалу, поряд з активізацією внутрішньої інвестиційно-інноваційної діяльності, потребує залучення великомасштабної фінансової допомоги (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і доступу до міжнародних ринкових механізмів для забезпечення переходу до стратегії низьковуглецевого розвитку. 

Екстенсивний «базовий» макроекономічний сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності передбачає поступове економічне зростання. Зокрема, в рамках цього сценарію закладаються помірні структурні зрушення у бік зростання частки сфери послуг. Поступово знижується частка сфери товарного виробництва. В рамках припущень базового сценарію також знижується частка сільського господарства та добувної промисловості. Водночас, частка переробної промисловості залишається незмінною, здебільшого за рахунок зростання обсягів виробництва споживчо-орієнтованими видами економічної діяльності, передусім харчовою та легкою промисловістю.

Сценарій низьковуглецевого розвитку. Стратегія низьковуглецевого розвитку (СНВР) (англ. Low Emission Development Strategies, LEDS) є визнаною на світовому рівні стратегією, яка ґрунтується на принципах сталого розвитку. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) трактує СНВР як довгострокові стратегії чи плани економічного розвитку країн, що передбачають низькі викиди ПГ та екологічно дружній економічний розвиток.

У 2014 р. за підтримки Уряду Німеччини і Програми розвитку ООН в Україні було розроблено проект концепції стратегії низьковуглецевого зростання економіки.  

Для України актуальність розробки та імплементації СНВР лише зростатиме, оскільки така стратегія може стати локомотивом вирішення комплексу сучасних проблем та переходу на якісно новий рівень розвитку національної економіки. Зокрема, одночасно і засобом, і результатом СНВР мають бути ефективні структурні зрушення в економіці України з випереджаючим зростанням інноваційних галузей (машинобудування, ІТ-сфери, фарміндустрії тощо) та секторів з відносно високою доданою вартістю, а традиційні галузі (енергетика, металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів) можуть отримати потужний імпульс для ресурсо- та енергоефективної модернізації. 

Рівень викидів ПГ в ОНВВ країн – сторонах Додатку 1 до РКЗК ООН

У якості додаткової інформації для визначення та обґрунтування цілі України із скорочення (обмеження) викидів ПГ (КЗОСВ) були зібрані та систематизовані дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ Сторін Додатку І до РКЗК ООН, що вже надали свої ОНВВ, а також, окремо, дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ деякими Сторонами Додатку І до РКЗК ООН, що, як і Україна, знаходяться у стані переходу до ринкової економіки.

Так, Канада задекларувала обсяг викидів ПГ у 2030 році у розмірі 106,3% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) та 87,2% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Нова Зеландія – 89% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Японія -  81,6% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; США – 72,2-75% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; РФ – 70-75% (з максимально можливим урахуванням поглинаючої здатності лісів) від рівня 1990 року; ЄС, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Швейцарія – 50% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року (проте середньорічні викиди ПГ протягом 2021-2030 років будуть складати 65% від рівня 1990 року).

Такі країни, як Румунія, Естонія, Литва та Латвія, що знаходяться, як і Україна, в стані переходу до ринкової економіки та поточний рівень викидів ПГ в яких у порівнянні з 1990 роком відповідає аналогічному показнику для України, мають спільну з іншими країнами-членами ЄС мету зі скорочення (обмеження) викидів ПГ на 2030 рік – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року.

Таким чином, при розробленні ОНВВ для України, поряд з результатами моделювання і прогнозування, експертних оцінок, враховано досвід розвинених країн, що уже надали свої ОНВВ, національні обставини та наявні програми соціально-економічного розвитку країни. 

Загальні висновки

Україна є Стороною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і Кіотського протоколу, а також бере участь у підготовці нової глобальної кліматичної угоди на 2021 – 2030 рр. У цьому контексті Уряд України 16 вересня 2015 р. ухвалив рішення щодо очікуваного національно-визначеного внеску до цієї угоди, ключовим показником якого є не перевищення 60% викидів парникових газів у 2030 р. по відношенню до базового 1990 р.

Слід зазначити, що Україна, починаючи з 1990 р., уже скоротила обсяги дозволених їй викидів ПГ більше ніж на 10,2 млрд. тонн (у грошовому еквіваленті за цінами ЄС цей внесок оцінюється у 80 – 100 млрд. дол.), чого не зробила жодна з інших держав світу. Як зазначалося раніше, національна ціна за цей внесок у збереження глобальної кліматичної системи також є дуже високою – скорочення ВВП на 30 відсотків і зменшення чисельності населення на 6 млн. чол. 

Україні дозволено не перевищувати 76 відсотків викидів ПГ від рівня 1990 р. до 2020 р., згідно Дохійської поправки до Кіотського протоколу. Від імені Уряду України у 2009 р. було зроблено заяву, що Україна зобов’язується не перевищити свої викиди ПГ у 2050 р. на рівні 50 відсотків від рівня 1990 р. 

Згідно останнього офіційного Національного кадастру викидів парникових газів, представленого до Секретаріату РКЗК ООН, нинішні обсяги викидів ПГ в Україні знаходяться на рівні 43 відсотків від рівня 1990 р.

«Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 визначила, що: «Метою Стратегії є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Для досягнення цієї мети передбачено кілька векторів руху вперед – це, зокрема, вектор розвитку і вектор безпеки. 

Отже, вибір цілі не перевищення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з 1990 р. на рівні менше 60 відсотків (з урахуванням можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку) відповідає як міжнародним зобов’язанням держави, так і стратегії сталого розвитку країни.

Залежно від внутрішніх і зовнішніх обставин розвитку в України зберігається можливість заявити про перегляд амбітності обраної у даний час цілі і скоригувати її в сторону зменшення у 2020 і 2025 рр. (можливість підвищення рівнів викидів ПГ проти обраної тепер цілі у подальшому не передбачена). При цьому будь яка з обраних цілей скорочення викидів парникових газів для України є справедливою.

Василь ШЕВЧУК, професор, доктор економічних наук, генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку, голова Українського товариства охорони природи

8 жовтня 2015 р. 

[1] Рівень не перевищення 60% викидів ПГ схвалено Міжвідомчою комісією з виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 08 вересня 2015 р., затверджено Кабінетом Міністрів України 16 вересня 2015 р. та подано до Секретаріату РКЗК ООН.

[2] Включає сектори: Енергетика, Промислові процеси, Сільське господарство та Відходи.

[3] Д.О.Махортих. Щодо тенденцій розвитку економіки України у 2014 – 2015 рр. Аналітична записка – Електронний ресурс: www.niss.gov.ua.

Детальніше »