"Виробники модних виробів зловживають річками, використовуючи їх як канали для
стоків",- каже Манфред Сантен. Однак активіст Greenpeace залишається оптимістом. Він вірить, що у майбутньому будинки моди будуть створювати свої футболки та штани чистішим способом. Його непокоять хімікати, котрі застосовують у виробництві та обробці текстилю.
Деякі хімічні речовини викликають рак або впливають на гормональну систему. "Ці хімікати у країні-виробникові потраплять з фабричних стічних вод у річки",- роз’яснює Сантен. Але й пізніше, коли одяг продаватимуть в інших країнах, отрута потраплятиме у воду під час прання, додає захисник довкілля. Таким чином, каже Сантен, вони загрожують питній воді та просторові існування риб по всьому світу. Навіть якщо та сорочка безпосередньо у шафі і не отруйна, то, можливо, її виробляли із залученням шкідливих речовин.
Жодної марки без отрути
Усі провідні марки одягу застосовують такі хімікати. Це довів улітку 2012 року Greenpeace. Міжнародна екологічна організація відібрала 141 зразок одягу з 29 країн – джинси, штани, сукні, футболки, нижню білизну – та доручила незалежним лабораторіям зробити аналіз на шкідливі речовини. До текстів залучили продукцію виорбництва Armani, Benetton, C&A, Calvin Klein, Diesel, Esprit, Gap, H&M, Jack&Jones, Levi's, Mango, Metersbonwe, Only, Tommy Hilfiger, Vero Moda, Victoria's Secret та Zara.
Greenpeace розпочав у 2011 році кампанію за очищення текстильних виробів від канцерогенів
Результат шокував Сантена: "Ми знайшли хімікалії хоча й не в кожному зразку одягу, але у кожної фірми". Наприклад, у марки Zara, що належить до іспанського концерну Inditex. Лабораторія виявила у джинсах Zara виробництва Пакистану азоїдні фарбники, що викликають рак. Дитячий піджак містив субстанцію гормональної дії "етоксилат алкилфенолу" (APEO). За допомогою цих хімікатів виробники текстилю чистять нитки та одяг. Однак "етоксилат алкилфенол" утворює у воді отруйні для риб сполуки.
"Це відомо вже 30 років",- розповідає керівник об’єднання TEGEWA Алекс Феллер. Це об’єднання якраз представляє хімічні компанії, котрі виробляють подібні засоби очищення тканини. Однак, зауважує Феллер, існують інші види такої продукції, що не завдають шкоди рибі та довкіллю, вони звуться "етоксилатами жирного спирту". Німецька хімічна промисловість ще 1986 року добровільно відмовилась від застосування APEO у миючих засобах. Загалом у Євросоюзі також застосування "етоксилату алкилфенолу" суворо регламентоване, з 2005 року його можна вживати, тільки якщо субстанція не зможе потрапити у воду. Однак у решті світу таких суворих приписів немає.
Чисті хімікалії не є дорожчими
Повної картини щодо дотримання вимог постачальниками ні у кого немає
Greenpeace звинувачує світових виробників одягу в тому, що вони вживають отруту без зайвої потреби. І ті чутливо реагують. Після початку екологічної кампанії 2011 року вже 17 великих марок, у тому числі adidas, Nike, H&M, пообіцяли повністю відмовитись від шкідливих хімічних речовин до 2020 року. Zara оголосила, що припинить використання APEO з травня 2013-го.
Однак еколог Сантен вказує на те, наскільки складно буде реалізувати ці обіцянки. "Часто вони самі не знають, які фірми що для них виробляють або переробляють",- зазначає Сантен. Це стосується у першу чергу так званих фастфешн-марок H&M та Zara, які намагаються впродовж лічених тижнів реагувати на нові тренди, створювати модні речі та доставляти на полиці магазинів.
За цим приховується надзвичайно складна логістика. Феллер наводить один приклад: "У виробника текстилю 100 або 200 прямих постачальників у Китаї, Пакистані або Бангладеш. Ці постачальники, у свою чергу, купують хімікати, яких потребують для обробки тканини, здебільшого у різних фірм. Один іде, тоді приходить на зміну його двоюрідний брат і постачає хімікати. Отже, повної картини тут ні в кого немає".
Втім, якщо існуватимуть суворі вимоги, постачальникам буде невигідно порушувати ці регламенти, інакше їх просто викреслять із виробничого ланцюга, впевнений експерт Феллер.
Він також припускає, що покупці футболок або джинсів відмову від отрути не відчують на ціні. Адже речовини-замісники піднімуть собівартість виробництва на кілька центів. Однак дорожчим буде контроль. "Фірмам доведеться робити принаймні проби тієї продукції, яку їм надсилатимуть субпідрядники",- каже Феллер.