Виступ Діденко Світлани щодо екологічного стану річок: Рось, Десна та Сейм

Рось – дивовижно красива річка, яка є правою притокою Дніпра. Її довжина 346 км, площа басейну 12 575 км ², ширина в середній течії близько 50 м, річний стік води 0,86 км ³. Живлення переважно снігове. У басейн Росі впадають річки з назвами Роська, Росава, Роставиця. Основні міста, через які протікає Рось: Біла Церква, Богуслав, Корсунь-Шевченківський. На річці побудовані дві ГЕС: Стеблівська та Корсунь-Шевченківська. У Білій Церкві, по лівому березі Росі розташований знаменитий парк "Олександрія", колишній маєток панів Браницьких. 

Сьогодні Рось терпить екологічне лихо. Греблі, водосховища, побудовані на Росі, сильно збільшили площу випаровування. Водозабори (особливо гігантський водовод на Умань) різко знизили швидкість течії води. Використання населенням фосфатних порошків і відсутність належних очисних споруд призвело до засилля річки синьо-зеленими водоростями. Рівень річки впав на 1 метр в середній течії. У посушливі періоди рівень води падає до критично низьких значень, не працюють турбіни розташованих на ній електростанцій. У весняний період нересту риби та повеней не дотримуються норми скидання води електростанціями, які знаходяться в приватному володінні. Це призводить до загибелі ікри прісноводних риб та зниження їх популяцій. Все це призвело до застою, кисневого збіднення води в Росі. Порушена природна екосистема. Річка втратила здатність до самоочищення. Пологі й помірно круті ділянки схилів звичайно розорані, круті — задерновані або покриті мішаним лісом і чагарником. 

Береги Росі вкриті заплавними луками. Заплави річок це колиска біорізноманіття. Це неповторні біоценози, в яких зростає велика кількість рідкісних та зникаючих видів рослин. В очереті біля берегів нереститься риба, водоплавні птахи вигодовують там пташенят. Землі Росі частково розорані, окультурені або перебувають під випасами, що призводить до їх деградації, а також змиву при паводках у річкове русло значних домішок — органічних, бактеріальних і твердого стоку. Враховуючи це, у Водносу кодексі прописані прибережно-захисні смуги від 25 до 100 метрів, залежно від розмірів водойми. 

Десна - друга за розмірами притока Дніпра, що впадає в нього з лівого берега. Її довжина від верхів’я до гирла - 1130 км. Ця річка тече не тільки Україною (Сумська, Чернігівська, Київська області), але й Росією (Смоленська та Брянська області). По території України протікає річка від с. Муравья 1 до гирла. Довжина цієї ділянки складає 591 км.

Долина Десни складена з піщано-глинистих і крейдяних порід. Прируслова частина заплави висока, піщана. На ній розташовані численні озера. Заплава річки на всьому протязі дуже заболочена. Від кордону України до м. Короп Десна тече по товщі піску, суглинків та супісків. Русло звивисте, розпадається на ряд рукавів. Ширина річки тут частіше становить близько 100 м при коливаннях від 60 до 210 м. Нижче м. Чернігова ширина русла досягає 180-200 м, змінюючись від 60 до 450 м. Майже вся Десна и в межах України знаходиться у природній зоні Полісся, тому для річки характерна широка річкова долина, значна звивистість русла, багато стариць - старих русел та рукавів, піщані береги. Дно піщане, на плесах зі спокійною течією воно покрито піском з домішками мулу. Деснянські води світло-блакитного кольору через наявність в них крейдяних частинок, якими вони збагачуються, проходячи через крейдяні відкладення. Притоки Десни – Шостка, Убідь, Мена, Судость, Смячка, Стрижень, Сейм, Снов, Білоус, Болва, Доч, Остер. 

Десна впадає в Дніпро двома рукавами, з яких лівий називається Десенкою. Його верхів’я загачене. Це зроблено з метою направити всі води в головне русло Десни.

Заплава Десни більшою мірою залишилась у природному стані. Заплава цієї річки має величезне водоохоронне значення, адже на Десні розташований водозабір, з якого здійснюється водопостачання міст Бровари та Київ. Як один з основних екологічних коридорів національного рівня, вона є надважливою в національній екологічній мережі, в системі збереження біологічного різноманіття України. Однак на сьогоднішній день вже здійснено ряд гідронамивів у заплаві Десни на північ від Києва. Поки що масштаби знищення заплави не можна порівняти з Конча-Заспою, але негативні тенденції набувають дедалі гострішого характеру. Тому зволікання із наданням природоохоронного статусу ділянкам заплави Десни на північ від Києва може створити умови певної ізоляції інших природних територій басейну цієї річки від Дніпровського екокоридору. 

Сейм - найбільша ліва притока Десни. Її довжина становить 717 км. Вона протікає в Росії (в межах Бєлгородської та Курської областей) і в Україні, в межах Сумської та Чернігівської області. У межах України ділянка Сейму довжиною 222 км. Ширина русла влітку - не більше 100 м. Глибина на перекатах - близько 1 м, на плесах - до 3-5 м в середній течії і до 7-10 м у пониззі. Русло річки спокійне та мальовниче. Дно піщане, нестійке. Береги глинисті, топкі. Заплава річки вкрита луками, заболочена. Найбільшою притокою Сейму є річка Клевень. 

Річка Сейм – остання середня річка, яка на території Сумської області залишалася незарегульованою і завдяки цьому відрізнялася вищою якістю води і кращим станом рибних запасів порівняно з іншими річками не тільки області, але й всієї України. На території Сумської області розпочалось прокопування каналу, який з’єднує протоку Любку з основним руслом Сейму та планується спорудження кам’яно-накидних гребель на річці Сейм. Спорудження гребель на руслі річки призведе до втрати річками чистої води, пляжів та негативного впливу на рибні запаси. Ділянка річки, на якій проводяться роботи, розташована на території природно-заповідного фонду України (регіональний ландшафтний парк «Сеймський»). Заповідна рослинність в результаті знищується, погіршується кормова база і умови нересту риб, в також знищення неповторних біогеоценозів, які складались тут тисячоріччями. Ще одна проблема – погіршення якості води і замулення дна. Вона існує на всіх зарегульованих річках і поки не має вирішення. Інша, і не остання проблема – підтоплення прилеглих територій, яке виникає як наслідок підпору води русла і підняття рівня ґрунтових вод. 

Детальніше »

На Донбасі невідомі хімікати "вбили" річку

Річка Солона, що розділяє місто Селидове Донецької області, перефарбувалась в червоний колір, а риба в ній - загинула

Місцеві жителі побоюються екологічної катастрофи і винять в події закриту шахту імені Коротченка і ЦЗФ "Селидівська", повідомляє «Сrime.in.ua» з посиланням на телеканал «Донбас».

"Всі стічні води, які скидає шахта імені Коротченка і ЦЗФ "Селидівська" потрапляють в цю річку", - каже єгер Олексій Павленко.

Керівництво шахти повідомило, що їх підприємство не працює, а лише відкачує воду, яка потрапляє в річку. А промислові відходи знаходяться у відстійниках і не можуть потрапити в річку.

"Вода чиста і прозора. Є висновок науково-технічної фірми "Стандарт". Взяті проби води. Проби води відповідають нормам", - говорить головний інженер шахти Василь Давидов.

Влада Селидового відзначають, що водопостачання здійснюється не з річки Солона, тому здоров'ю городян нічого не загрожує. На даний момент причини забруднення водойми з'ясовує спеціальна комісія.

Мер міста припускає, що причиною почервоніння річки стали шахтні води, що просочилися через грунт. Саме вони надають воді червоний колір.

За даними екологів, які в кінці минулого року оголосили результати досліджень вод Донбасу, більше, ніж у половині проб (56%) шахтної води міститься наднормова кількість нафтопродуктів, а в 83% проб - підвищений вміст фенолів.

За даними експерта, в стоках ряду вугільних підприємств регіону виявлено значні концентрації кобальту, нікелю, цинку, свинцю, молібдену, ванадію, берилію, фтору, марганцю, титану, стронцію, хрому, кадмію, барію, заліза та літію. Темпи забруднення призводять до скорочення обсягів природних водних джерел, придатних до використання.

Джерело: comments.ua

Детальніше »

Німецькі технології для порятунку головної річки Донбасу

Річка Кальміус віддавна екологічно небезпечна і подекуди перетворилася на зливові стоки. Для її оздоровлення ФРН пропонує досвід Рурського регіону з порятунку річки Емшер.

Річка Кальміус забруднена промисловими викидами, побутовим сміттям та каналізаційними стоками. Токсична вода, особливо поблизу Маріуполя, має жовто-коричневий колір та різкий неприємний запах. Річка «хвора», адже її забруднення фактично дозволено усім: від шахт та промислових гігантів до каналізації. Від Кальміусу залежить й довкілля Азовського моря, куди впадає річка, і якість питної води, і, природно, здоров’я населення в регіоні, який і без того є найбільш техногенним в Україні.

Проблема забруднення Кальміусу не нова. Утім за останні роки її екологічний стан значно погіршився, кажуть фахівці. «Ми сьогодні знаходимося на початку шляху, прийнявши програму оздоровлення річки до 2020 року і виділивши на її фінансування 176 мільйонів гривень», - каже міський голова Донецька Олександр Лук’янченко.

Схожі проблеми вугільних регіонів

До її впровадження можуть підключитися і німецькі експерти, які за ініціативи Генконсульства ФРН в Донецьку обговорювали шляхи порятунку річки. «Екологічні проблеми у вугільних регіонах схожі. У Рурі ми мали таку ж ситуацію, якщо не гіршу, з річкою Емшер, що впадає в Рейн. Це був величезний відкритий стічний канал, підійти до якого було неможливо через неприємний запах. Дітей туди не пускали», - розповів у коментарі Deutsche Welle керівник відділу технічного сервісу «Емшергеноссеншафт» Буркхард Тайхгребер (на фото ліворуч).

Ця організація була створена ще наприкінці ХІХ сторіччя і вже понад 100 років збирає як гроші, так і досвід для вирішення водних проблем. «Коли стало зрозуміло, що вугільна промисловість іде з Руру, повстало завдання - з «чорного регіону», де було задимлене повітря та отруєна вода, зробити екологічно чистий регіон. Зараз реалізуємо величезний проект з відновлення басейну річки Емшер. Він триватиме ще 10 років»,- каже німецький фахівець і додає, що головною для них стала технологічна проблема: необхідно було розробити цілком нову концепцію очистки води. «Спочатку було незрозуміло, хто ж за все це буде платити. Потрібно було переконувати і міста, і промислові підприємства», - каже Тайхгребер.

Де взяти кошти?

Загальна вартість цього проекту 4,5 мільярдів євро. Державна фінансує лише 15 відсотків, інші витрати перейняли на себе міста та промислові підприємства. «За цей час збудували чотири великі очисні споруди, 300 кілометрів каналізаційного каналу. Ми хотіли б для поглиблення співробітництва запросити донецьких колег до Німеччини, щоб наглядно продемонструвати наші можливості», - зазначив Тайхгребер.

Німеччина пропонує Донбасу використати досвід з організації роботи і принципи фінансування проекту. «ФРН - не бідна країна. І ми розуміємо, що неможливо такі ж кошти вкласти зараз в Україні на порятунок Кальміусу», - додає Генконсул Клаус Ціллікенс.: «кому ці роботи підуть на користь, той і має платити». До того ж і самі мешканці теж можуть брати участь у створені нового ландшафту. «І як було б прекрасно, якщо б незабаром можна було б на велосипедах від Донецька до Маріуполя їздити вдовж річки Кальміус»,- говорить Ціллікенс.

Як вплинути на власників підприємств – забруднювачів?

Та поки що експерти та громадські активісти з певним скепсисом ставляться до будь-яких екологічних програм. «Люди звикли, що більшість програм залишається на папері. Адже кошти та схожі заходи, що визначені у затвердженій зараз довгостроковій програмі з оздоровлення Кальміусу, вже неодноразово раніше закладалися в природоохоронні проекти. Утім результат був практично нульовим», - сказав в коментарі Deutsche Welle керівник "Донецького екологічного руху" та громадської ради при обласному Управлінні екології Сергій Денисенко.

Екологічні порушення великих підприємств майже не фіксуються, та й, в будь-якому разі, штрафи мізерні, - каже громадський активіст. І головне - дуже сумнівно, що керівництва міст мають вплив на власників та голів промислових підприємств-забруднювачів, щоб зобов’язати фінансувати програми очищення рік та водоймищ. Поки про інтерес з їхнього боку до цього проекту невідомо.

Джерело: dw.de

Детальніше »

У Лондоні повним ходом йде будівництво «сонячного мосту»

Амбіційний проект, який не має аналогів у всьому світі, вже завершено більш ніж на половину. У Лондоні будують міст, який повністю буде покритий сонячними батареями. Це буде найбільший в світі міст, який виробляє електричну енергію. Станція метро «Blackfriars», яка розташується на ньому, буде на половину забезпечена енергією тільки лише за рахунок самого «сонячного моста». 

На мосту Blackfriars через Темзу будуть розміщені більш 4400 фотоелектричних елементів, монтировку яких вже почали. Всього сонячі панелі будуть генерувати близько 900 000 кіловат-годин електроенергії на рік, енергія від яких дозволить скоротити кількість викидів CO2 в атмосферу приблизно на 511 тонн на рік. На додаток до панелей сонячних батарей та інших енергоощадних систем на новій станції будуть встановлені також системи збору дощової води і «сонячні труби», що створюють природне освітлення.

Після завершення будівельних робіт міст буде повністю покритий фотоелектричними елементами. А поки що компанія «Solarcentury» , яка займається будівництвом об'єкту, подбала про розумне транспортування тисяч сонячних батарей до мосту. Їх вирішили не перевозити вантажівками, щоб створило зайві пробки на дорогах, а доставити по воді, на баржі.

Зараз через Темзу в місті проходять більше 100 мостів. Міст Blackfriars стане першим в Лондоні, який буде виробляти електрику. Планується, що за одну годину станцію метро на мості буде проїжджати не менше 24 поїздів.

Джерело: thinkgreen.ru

Детальніше »