Українське товариство охорони природи
Головна мета діяльності Українського товариства охорони природи – сприяння формуванню громадянського еко-суспільства.
Про зустріч Укрприроди з делегацією ЄС
Укрприрода прийняло участь у зустрічі громадських екологічних організацій України з повноважними представниками Представництва ЄС в Україні та Генеральних директоратів Європейської комісії з довкілля, клімату, сусідства та Європейської служби зовнішніх справ.
Про внесок України до нової глобальної кліматичної угоди
Очікуваний національно-визначений внесок України до нової глобальної кліматичної угоди визначено на рівні 60% – думки експертів розходяться.
Показ дописів із міткою річниця. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою річниця. Показати всі дописи
Українському товариству охорони природи – 69 років!
Шановні природоохоронці України!
26 липня виповнюється 69 років Українському товариству охорони природи – найбільшій і найстаршій всеукраїнській громадянській організації країни. У цей день 1946 року – через рік після завершення ще тієї, минулої війни, яка завдала величезних бід і страждань усьому живому на Землі, у тому числі й природі, було утворене наше Товариство.
За ці десятиліття Товариством зроблено безліч добрих справ на благо Природи й України. А головне – виховуються цілі покоління у повазі до рідної природи, яка повністю віддає людям усе, що має.
Ми ж – люди – повинні пам’ятати: Природа – це Храм Життя, а не бездонна комора. Її багатства дісталися нам у спадщину від наших славетних предків, а ми, у свою чергу, маємо достойно передати їх нашим нащадкам. Це – Вічний Закон Життя, який нікому не дано порушувати! Треба боронити нашу землю, нашу країну, боротися за наше майбутнє процвітання усіма силами.
Після Перемоги ми знову, як і після тієї війни, відродимо природу, відбудуємо країну, збудуємо європейську державу.
Тож вітаючи Вас з 69-ю річницею Українського товариства охорони природи, бажаю кожному з нас і усій нашій країні – перемоги, миру, відродження, добра й благополуччя!
З повагою
Василь ШЕВЧУК,
голова Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи
26 липня 2015 року
Ми захищаємо не тільки природу, ми оберігаємо людське в людині!
26 липня 1946 року – через рік після завершення другої світової війни, яка завдала величезних бід і руйнувань усьому живому на Землі, у тому числі й Природі – було прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР про утворення Українського товариства охорони природи.
За 68 років Товариством зроблено безліч добрих справ – малих і великих. А головне – виховано цілі покоління людей в дусі тисячолітніх Українських традицій поваги до Природи.
Ми захищаємо не тільки Природу, ми оберігаємо і виховуємо людське в Людині! Дитина, яка нагодувала пташку, відкрила шлях у світ без голоду, холоду і страждань, у світ Добра.
У цьому році Україна, з одного боку, виборола Свободу, а з іншого – на наші землі прийшла війна. Свобода відкрила нам омріяні у віках можливості збудувати свою – незалежну, соборну, вільну державу, де щасливо житимуть люди. Війна ж хоче не дати нам реалізувати ці можливості, залишити у неволі на своїй землі.
Але Добро і Свобода – сильніші від зла і неволі. Україна переможе!
Ми знову, як і після тієї війни, відродимо нашу Природу – Храм Життя, відбудуємо країну, побудуємо сучасну європейську державу.
Тож у ці дні, щиро вітаючи Вас з 68-ю річницею Українського товариства охорони природи, я бажаю кожному з нас і усій нашій Україні – перемоги, миру, свободи, добра, благополуччя!
З повагою
Василь Шевчук
голова Президії Всеукраїнської ради
Українського товариства охорони природи.
26 липня 2014 року
Сьогодні 28-ма річниця найбільшої ядерної катастрофи - вибуху на Чорнобильській АЕС
Сьогодні минає 28 років з часу катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини ночі серія потужних вибухів зруйнувала четвертий реактор ЧАЕС. Ця подія була класифікована за міжнародною шкалою ядерних інцидентів як аварія сьомого, найвищого рівня тяжкості.
Проте першу офіційну інформацію про аварію на ЧАЕС Рада Міністрів СРСР оприлюднила лише 29 квітня 1986 року, тобто через 3 дні після катастрофи. А перше повідомлення ТАРС про рівні радіації, зроблене лише 7 травня 1986 року, звучало так: "Сталася аварія з частковим руйнуванням активної зони реактора. Рівень радіації не перевищив норм, встановлених Міністерством охорони здоров'я СРСР і МАГАТЕ. На території, що безпосередньо межує з місцем аварії, рівень 10-15 мР/год".
Непередбачувана аварія диктувала й дії щодо ліквідації, які важко було спланувати. Заважало й те, що всі норми і критерії у перші тижні та місяці було приховано від населення і більшості державних організацій, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Щоб приховати правду, влада організувала святкування Першотравня та велопробіг у Києві. Тому не було жодної можливості організувати роботу щодо зниження доз, запобігання невиправданого опромінювання. З цих причин було затримано евакуацію міста Прип'яті, сіл із 30-кілометрової зони, тимчасову евакуацію дітей із Києва, відбулося переопромінювання військовослужбовців на АЕС і працівників МВС у зоні.
Чорнобильська катастрофа глобального масштабу вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Впливу радіації зазнали десятки тисяч гектарів лісів. Радіоактивного забруднення зазнали річки Прип'ять, Десна і частково Дніпро.
Сім місяців після вибуху учасники ліквідації наслідків аварії ціною свого життя приборкували стихію. І тільки 14 грудня 1986 року на ЧАЕС завершилось спорудження захисного "саркофага" над зруйнованим четвертим енергоблоком.
Нині на майданчику Чорнобильськуої АЕС триває спорудження нового безпечного конфайнменту - захисної споруди, яка включає комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого енергоблоку Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо. Ця система призначена для перетворення цього енергоблоку на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення та довкілля.
Наразі успішно завершені роботи з переміщення Східної частини Арки нового саркофага.
42 роки тому утворився "Greenpeace"
15 вересня вважається Днем народження “Грінпіс”. У цей день в 1971 році відбулася перша організована акція світових екологів, які виступили проти ядерних випробувань, повідомляє УНН. У перекладі “Грінпіс” означає “Зелений мир”. Формально День народження “Грінпіс” пов’язують з ім’ям Девіда Фрейзера Мака Таггарта, який вважається в “Грінпісі” “першим воїном зеленого воїнства”.
Девід Фрейзер Мак Таггарт спочатку був канадським бізнесменом. Він очолив громадську кампанію проти ядерних випробувань, які проводила Франція в Тихому океані. Коли екологи виступили проти ядерних випробувань на острові Амчитка, власне, і виникла ідея створення екологічної організації “Грінпіс”. У День народження “Грінпіс” керівником організації був призначений Таггарт. Він очолював її до 1991 року. У березні 2001 року Девід Фрейзер Мак Таггарт загинув в автокатастрофі.
З моменту свого Дня народження “Грінпіс” перетворився на потужну і авторитетну міжнародну організацію, яка відстоює інтереси людини у питаннях, що стосуються екології. Основний важіль дії “Грінпісу” — мирний протест. Діяльність організації фінансують меценати зі всього світу. Російська організація “Грінпісу” працює з 1992 року.
Джерело: unn.com.ua
Вітання з нагоди 67-ї річниці утворення Українського товариства охорони природи
Щиро вітаю вас з 67-ю річницею Українського товариства охорони природи! 26 липня повоєнного 1946 року було прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР про утворення нашого Товариства. За ці роки й десятиліття зроблено безліч добрих справ, виховано не одне покоління в дусі тисячолітньої Української традиції поваги до Природи.
Ми з’єднуємо земне і духовне, оберігаємо не тільки Природу, але й Людину. У дні 1025-річчя хрещення України-Русі по особливому звучить і перша заповідь еколога: «Природа – це Храм Життя». Світ не ділиться на молекули й атоми, його зв’язує духовна тканина, яка є у кожному з нас, у безпритульних тваринах, у рослинах, скрізь. Світ єдиний, наші вчинки, помисли, дії здатні робити його кращим, чистішим, гармонічнішим. І тоді Життя сповнюватиметься добром, а дорога вестиме до Храму.
Тож бажаю кожному з вас і усім нам разом гармонії, добра, благодаті!
З повагою
Василь Шевчук, голова Українського товариства охорони природи.
26 липня 2013 року
Вітання Комарову В.В. з нагоди його ювілею
Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи щиро вітає Вас, відомого природоохоронця, керівника Волинської обласної організації Товариства з ювілейною датою – 55 - річчям від дня народження.
Ви, Вікторе Васильовичу, пройшли великий життєвий шлях. Трудову діяльність розпочали у вересні 1974 року електрослюсарем на шахті “Красно- луцька” комбінату “Донбасантрацит”. З травня 1980 року по травень 1982 року проходили службу в лавах Радянської Армії.
Більше тридцяти років Ви займаєтесь природоохоронною роботою. З травня 1982 року по травень 1984 року працювали зоологом-ентомологом відділу особливо небезпечних інфекцій в/ч 77058. З 1984 року до цього часу Ви працюєте на виборній природоохоронній роботі. З липня 1984 року по березень 1986 року були заступником голови Луцької міської ради УкрТОП, потім працюєте заступником голови та головою президії Волинської обласної ради Товариства.
Працюючи в природоохоронних організаціях Волинської області зарекомендували себе кваліфікованим, ініціативним спеціалістом та справжнім ентузіастом охорони й раціонального використання природних ресурсів. Багато зусиль спільно з громадськими активістами вкладено в організацію в Ківерцівському районі національного парку. Підсумком роботи став виданий в 2010 році Указ Президента України “Про створення Ківерцівського НПП “Цуманська пуща”.
Ви користуєтесь повагою та авторитетом серед екологічного активу Волинської області та України.
Бажаємо Вам, шановний Вікторе Васильовичу, міцного здоров’я, нових творчих успіхів, родинного затишку, активного довголіття в Українському товаристві охорони природи.
З повагою
ГОЛОВА В.Я. ШЕВЧУК
Звернення з нагоди 106-ї річниці зародження Українського товариства охорони природи
Життя Українського народу є невіддільним від природи, від землі. Ще у Київській Русі особлива увага приділялась охороні природи, оберігались не тільки окремі види цінних тварин, а й існували великі заповідні території.
Наприкінці XIX-го – початку XX-го століття розвиток промисловості і сільського господарства супроводжувались посиленням використання природних ресурсів, що призводило до їх помітного збіднення, а вирубування лісів і розорювання земель викликало ерозію ґрунтів, збільшувався вплив посух, ставали частішими неврожаї. Все це викликало стурбованість вчених та громадських діячів. Рух за охорону природи поширювався серед громадськості.
Так, професор В.В.Докучаєв заснував на Луганщині дослідну станцію, де разом з професорами Г.Б.Панфіловим та П.А.Костичевим проводили досліди по боротьбі із суховіями та неврожаями.
У 1888 році барон Фальц-Фейн за власною ініціативою, користуючись постійною підтримкою відомого дослідника природи Росії Ю.К.Пачоського, виділив із власного земельного фонду під заповідну ділянку одну тисячу десятин цілинного степу, повністю вилучивши його з експлуатації задля збереження справжнього незайманого доісторичного степу.
Організований громадський рух за охорону природи в Україні виник на базі студентського гуртка любителів природи при Харківському університеті, перші збори якого відбулися 1 листопада 1906 року. Саме цю дату слід вважати початком зародження і провісником утворення Українського товариства охорони природи.
Керівником студентського гуртка було обрано приват-доцента університету Валерія Івановича Талієва, а одним з його активних членів був Віктор Григорович Аверін – в ту пору студент-зоолог, у подальшому відомий вчений, один з організаторів створення перших заповідників в Україні, засновник Всеукраїнського товариства мисливців та рибалок.
Через 5 років у серпні 1911 р. гурток перетворився у Харківське товариство любителів природи, яке очолив визнаний лідер природоохоронної справи приват-доцент Харківського університету В.І.Талієв. За честь бути членами товариства вважали багато хто з вітчизняних та зарубіжних учених – академік І.П.Бородін, професор К.А.Тімірязєв, німецький вчений-натураліст Конвент, організатор заповідника Асканія-Нова Фальц-Фейн.
Особливою подією стала організована зусиллями Харківського товариства любителів природи перша у світі виставка охорони природи, яка проходила в грудні 1913 – січні 1914 року, а за тим була перевезена до Києва, де теж користувалась великою увагою.
У 1915 році в Києві орнітологічне біологічне товариство організовує курси з підготовки керівників екскурсій в природу, лекції на яких читали професори В.М.Артоболевський і В.І.Талієв.
В ряді міст України – Полтаві, Одесі, Харкові, Києві, на Волині окремими товариствами дослідників природи організовуються виставки охорони природи та створюються комісії по охороні природи.
Гуртки охорони природи були створені у Білій Церкві та Умані.
Подекуди на місцях владою приймаються обов’язкові постанови з охорони природи. Так, у 1916 році постановою Чернігівських земських зборів було заборонено ловити, продавати та перевозити свіжу рибу з 1 квітня по 31 травня, встановлено дозволений розмір чарунок в рибальських сітках, заборонялось користуватись отрутою та вибухівкою для вилову риби.
Після лютневої революції 1917 року жодної постанови чи рішення, спрямованого на охорону природи, Тимчасовим урядом прийнято не було, що викликало велику тривогу наукової громадськості.
У 1918 році громадський природоохоронний рух на Полтавщині започаткував видатний вчений, перший президент Академії наук України В.І.Вернадський, який очолив Полтавське товариство любителів природи.
З 1926 року згідно декрету Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Раднаркому України “Про пам’ятки культури і природи” усі питання охорони природи перейшли до відома Народного комісаріату освіти, а у 1928 році в допомогу Наркомосвіти засновується міжвідомчий орган “Український комітет охорони пам’яток природи”, який повинен був погоджувати та готувати до вирішення законодавчими органами усі питання, пов’язані з охороною природи.
За період з 1921 по 1931 рік в Україні було створено 5 заповідників у підпорядкуванні Наркомзему та 4 – у підпорядкуванні Наркомосвіти. За цей же час було виявлено та зареєстровано понад 2 тисячі пам’яток природи.
З 1931 року усі місцеві комісії по охороні природи були зосереджені при краєзнавчих музеях, які відіграли значну позитивну роль у справі становлення охорони природи в Україні.
В середині 30-х років минулого століття зусиллями Харківського товариства любителів природи та Харківського товариства дослідників природи утворюються 3 заповідники місцевого значення, продовжується робота по вивченню нових унікальних природних об’єктів.
Друга світова війна завдала величезної шкоди природі України, а відбудова зруйнованого війною народного господарства ставила безліч дуже важливих питань. Це перш за все збереження й відновлення родючості ґрунтів, охорона водних ресурсів та повітряного басейну від забруднення шкідливими стоками та викидами промисловості і транспорту, відновлення корисних видів рослин і тварин, впорядкування заповідної справи та інші.
В середині сорокових років серед наукової громадськості Академії наук України, Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка та інших вищих навчальних закладів, письменників (М.Рильський, М.Чабанівський) виникла ідея створення Українського товариства охорони природи.
Ця ідея була підтримана урядом і з метою посилення охорони державних заповідників, впорядкування охорони пам’яток природи та забезпечення участі широких мас населення у справі охорони природи Рада Міністрів УРСР прийняла постанову №1273 від 26 липня 1946 року “Про заходи до впорядкування охорони державних заповідників та пам’ятників природи на території УРСР”, якою передбачалось створення Українського товариства охорони природи.
З метою створення Товариства ще 23 лютого 1945 року утворилась ініціативна група, до складу якої увійшли академіки АН УРСР М.М.Гришко, Д.Н.Третьяков, М.Г.Холодний, Б.І.Чернишов, члени-кореспонденти АН УРСР Е.В.Звірозуб-Зубовський, П.С.Погрібняк, професор М.І.Котов, начальник головного управління заповідників Л.А.Мартинюк, представник Міносвіти І.Д.Волкова та ін.
До 1949 року Товариство об’єднувало лише працівників заповідників і науковців, а у 1949 році Рада Міністрів УРСР зобов’язала головне управління по заповідниках розгорнути діяльність Товариства, а виконкоми обласних Рад депутатів трудящих організувати обласні відділення Товариства і надати їм допомогу в роботі.
31 серпня 1949 року рішенням Харківського облвиконкому № 1448 утворюється Харківська обласна організація Українського товариства охорони природи, увібравши в себе історію і досвід подвижницької діяльності Харківського товариства любителів природи.
З 1951 року, після ліквідації головного управління по заповідниках, контроль за діяльністю Товариства було покладено на Академію наук УРСР. З того часу загальний нагляд за станом природи та її охорону стало здійснювати лише Українське товариство охорони природи.
У 2006 році виповнилося 100 років з дня започаткування та 60 років з дня офіційного утворення Українського товариства охорони природи. Тоді ж
1 листопада у місті Харкові у тих самих стінах Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, де рівно 100 років тому було започатковано громадський природоохоронний рух в Україні, відбувся XI з’їзд Товариства.
16 червня 2011 року у м. Києві зібрався черговий XII з’їзд Товариства, на якому було ухвалено Програму діяльності і розвитку Українського товариства охорони природи на 2011-2015 роки.
На сьогодні головна мета діяльності Українського товариства охорони природи – сприяння формуванню громадянського еко-суспільства, реалізації національної екологічної політики, розробці програм та проведенню комплексу заходів по збереженню й відтворенню сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереженню генофонду і здоров’я населення України, здійсненню просвітницької діяльності, захисту екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, розвитку творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту.
Нині Українське товариство охорони природи – наймасовіша всеукраїнська громадська організація. У структурі Товариства діє Кримська республіканська, 25 обласних, Київська і Севастопольська міська, 49 міських в областях і 324 районних організацій, що об’єднують понад 2 млн. громадян.
16 всеукраїнських секцій Товариства, до яких входять провідні вчені країни, працюють над вирішенням проблем: водних, земельних ресурсів, надр та екологічної геології, рослинного і тваринного світу, мисливської фауни, природно-заповідних територій, атмосферного повітря, відходів та вторинних ресурсів, екологічної політики і освіти, біологічної та генетичної безпеки, екологічного аудиту, глобальних змін клімату і політики розвитку.
Діє понад 330 Будинків природи, кімнат і куточків природи у первинних осередках. Однією з ефективних форм екологічної просвіти населення є навчання через мережу народних університетів “Природа”. Важливим напрямком діяльності Товариства є громадський контроль за станом природи України та дотриманням природоохоронного законодавства.
Товариство проводить масові природоохоронні акції, як всеукраїнські (День довкілля, Чиста Україна – Чиста Земля, Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища, Всесвітній день Землі та ін.), так і регіональні та місцеві акції, місячники, конференції, конкурси та інші заходи відповідно до власного Екологічного календаря, який щорічно охоплює понад 50 міжнародних, всеукраїнських та місцевих акцій. Усі разом ми працюємо над тим, щоб нинішнє і майбутні покоління мали гідне життя у чистому навколишньому природному середовищі.
Щиро вітаю усіх членів Українського товариства охорони природи, наших молодших колег з інших громадських організацій з черговою річницею зародження природоохоронного руху в країні. Бажаю усім міцного здоров’я, благополуччя, життєвих сил, успіхів і звершень на благородній ниві охорони природи, розвитку еко-суспільства.
Голова Президії Всеукраїнської ради
Українського товариства охорони природи,
доктор економічних наук, професор В.Я.ШЕВЧУК