.jpg)
– Василю Яковичу, чим пояснюється така увага світової спільноти до цієї конференції та безпрецедентна кількість країн-учасників?
– Це викликано двома причинами. Перша та, що клімат планети й справді змінюється. І це знайшло особливе підтвердження на форумі у промовах представників малих острівних та гірських держав, які вже сьогодні надзвичайно потерпають від кліматичних коливань. Наприклад, чільник однієї з малих острівних держав сказав: «Ось накотилась велика океанська хвиля і 90% нашого ВВП забрала. Що нам робити далі?». Тому такі країни звертаються із закликом до тих, які викидають найбільше парникових газів, зменшувати навантаження на атмосферу, тим самим стримуючи підвищення температури. Світ не може далі розвиватися, лише експлуатуючи природні ресурси маленької планети і забруднюючи навколишнє природне середовище. Шар біосфери над землею – всього 10-11 км від її поверхні. Проведіть в уяві від свого дому лінію такої довжини, і стане зрозуміло, наскільки це мало! А цей шар зберігає життя на всій земній кулі.
Другий фактор – це теракти в Парижі й тероризм у цілому, який почав загрожувати світовій безпеці і взагалі всьому людству. До речі, після терактів у столиці Франції були пропозиції заради безпеки перенести цю конференцію в інше місце. Однак усі керівники і представники країн-учасниць приїхали саме в Париж, аби продемонструвати, що світ солідарний і готовий боротися з усіма існуючими викликами. Тон більшості виступів задав президент Сполучених Штатів Барак Обама, який у своїй промові сказав, що на сьогодні є дві найбільші загрози глобальному світу – тероризм і зміни клімату. Тому держави-учасники просто не могли не ухвалити Кліматичну угоду, яка дає шанс врятувати планету.
– А що відбувалося за лаштунками форуму, там, де конкретно «рятували» земну кулю?
– Спочатку працювали експерти, які добре розуміються на тонкощах – правових, економічних, кліматичних. Вони зближували позиції різних країн, бо одні обстоюють своє право більше викидати парникових газів, інші навпаки. Тому чи не найголовнішим завданням форуму було збалансувати та підвести до одного знаменника всі егоїстичні національні інтереси, аби врешті-решт Угода юридично обов’язково була ухвалена. Це планувалося зробити у п’ятницю 11 грудня. Однак останнє протиріччя було знято тільки вночі з п’ятниці на суботу – під час телефонної розмови Барака Обами з головою КНР Сі Цзіньпіном. Це відкрило шлях до остаточного ухвалення нової Кліматичної угоди.
– Що цей документ дає світові і, зокрема, Україні?
– Якщо кількома словами, то – надію на збереження планети. Коли ж узагальнити, то у Парижі досягнуто домовленості про три надважливі для всього світу речі: зміна глобальної політики розвитку, доступ до зеленого кліматичного фонду і передача технологій. Власне кажучи, всі ці три чинники мають надважливе значення і для України. У світовому ж масштабі це означає, що, по-перше, ера вуглеводнів – нафти, газу і особливо вугілля – відходить у минуле. Світ буде все більше переходити на відновлювані джерела енергії: сонячну, вітрову, гідро, термальну та інші види. Тобто не так по-хижацькому експлуатуватимуться земні надра, а їхній енергетичний ресурс буде менше використовуватися як глобальна зброя у боротьбі за сфери домінування. У світі гармонізуватимуться моделі виробництва і споживання, тому довкілля зазнаватиме набагато меншої шкоди, а унікальність планети з її різними народами, розмаїттям культур, красою природи тощо дістане реальний шанс зберегтись і для майбутніх поколінь.
По-друге, розвинені країни зобов’язалися допомагати фінансово малим острівним державам та країнам, що розвиваються. Для цього вже до 2020 року буде сформовано зелений кліматичний фонд у розмірі 100 млрд доларів щорічно. До речі, чи не найгострішою проблемою, над розв’язанням якої дуже вміло та професійно боролася українська делегація, було забезпечення доступу України до цього фонду як країни з перехідною економікою. І цю позицію вдалося відстояти, хоч і величезними зусиллями. Особливо хотів би відзначити професіоналізм невеликої групи наших експертів – всього 10-15 чоловік (для прикладу, в Туреччини їх було 100, у США та Китаю по 200), які бігали буквально з кабінету в кабінет, переходили з одного пленарного засідання на інше, проводили численні двосторонні зустрічі, консультації, перемовини, щоб захистити національні інтереси України. І таки добилися свого.
І третя позиція: у новому документі записано, що розвинені країни будуть передавати тим, що розвиваються, зелені технології, щоб вони могли вирішувати свої соціально-економічні проблеми та не шкодити довкіллю.
– Які ще враження од відвідин Парижа?
– Конференція проходила на території знаменитого на весь світ авіасалону Ле Бурже. Вражають тамтешні виставки найсучасніших технологій. Наприклад, експозиція однієї з японських автомобільних фірм, в якій, серед іншого, демонструвався чудовий електромобіль. У його багажнику розміщений спеціальний пристрій, який, коли машина їздить по місту, вбирає із довкілля негативні складові (вуглекислий газ, смог тощо) і концентрує ці шкідливі речовини. Потім, коли авто заїжджає на заправку (зарядку), в нього зливають концентрат, зібраний за день, і за це надають знижку на електрику. Уявляєте, як це актуально для Києва та інших промислових міст України – Маріуполя, Донецька, Луганська, Одеси…
Що ж до ж самого Парижа, то це, безумовно, унікальне місто. Але й наш Київ дуже красивий. До речі, українці нічим не поступаються перед західними людьми, ментальність у нас європейська. Бо українська національна ідея – воля. Цим ми відрізняємося від степових цивілізацій, де панує чиношанування, а окрема особистість нічого не варта. Єдине, що, на мій погляд, нам украй необхідно зробити, це провести в Україні найголовнішу реформу – забезпечити панування Закону.
От що мені, скажімо, подобається у парижан, та й французів як нації? Це їхній дух. Упродовж століть вони з любов’ю, «професійно» створювали свою країну. Тому й мають тепер домінуючі у світі позиції в різних сферах – від культурної до економічної. Бо коли є дух, єдність нації, тоді починають відроджуватися та розвиватися економіка, культура, духовний світ. І якщо вже ми обрали європейський шлях розвитку, то тепер, за прикладом французів, треба підіймати дух нації, пробуджувати громадянську ініціативу і, звісно, забезпечувати верховенство права. Воно вселяє впевненість у людей, робить їх небайдужими, готовими до участі в управлінні державою. Тоді й починає формуватися і діяти отой дух.
І наостанок. На відкриття конференції приїхав наш Президент і виступив з промовою. А коли ми на рівні експертів уже більше не могли поступатися національними інтересами, бо це вийшло б за рамки директив офіційної делегації, тоді втрутився Прем’єр-міністр і взяв на себе вирішення деяких проблем. Тобто був контакт і співпраця. Якби так завжди співпрацювали фахове середовище й ті, хто приймає рішення. Ось такі загальні й специфічні враження від цього форуму Це справді велике дійство і воно запам’ятається.
"Сільські вісті"
вівторок, 22 грудня 2015 р., № 134 (19329)
Розмову вів Михайло ГУБАШ
