Річка Цітарум - найбрудніша річка в світі

Річка Цітарум (Citarum) розташована на острові Ява в Індонезії. Колись це була неспішно текуча річка, в яку рибалки закидали свої вудки, а морські птахи здобували собі їжу. Місцеві жителі з річки брали воду для своїх побутових потреб. Води річки наповнювали численні іригаційні канали для зрошення рисових полів.

Сьогодні ж річка Цітарум знаходиться в умовах екологічної катастрофи, задихаючись від тонн побутового сміття, виробленого дев'ятьма мільйонами чоловік, і викидами сотень заводів.

Килим зі сміття на поверхні річки настільки щільний, що єдиним нагадуванням про те, що тут є вода, є невеличкий дерев'яний рибальський човен, що пливе по річці.

Пасажири човнів більше не намагаються ловити рибу. Зараз набагато вигідніше заробляти собі на прожиток виловлювання непотребу з води, який колишні рибалки можуть потім продати - це пластикові пляшки, зламані ніжки стільців, гумові рукавички. У кращому випадку збирачі сміття заробляють своїм ремеслом 1-2 фунти на тиждень, щодня ризикуючи підхопити якесь захворювання.

Всього лише 20 років тому це було найкрасивіше місце, тоді річка вірою і правдою служила людям, що живуть на її берегах.

Джерело: odditycentral.com та newsland.ru

Детальніше »

Єврокомісія змінює пріоритети у виробництві біопалива

Єврокомісія хоче обмежити виробництво біопалива із сільськогосподарської продукції, водночас збільшити його випуск із біо- та сільгоспвідходів, - йдеться у спільній заяві єврокомісарів з питань клімату та енергетики Конні Хедегора та Гюнтера Еттінгера.

При цьому випуск палива із продовольчих культур планують скоротити на 5%, а виробництво з відходів - наростити на 10%.

Джерело: 24tv.ua

Детальніше »

В Берліні відбулась виставка “екотехнологій”

В Берліні відбулась виставка, присвячена новітнім технологіям, які не шкодять довкіллю. Ірландська компанія Micropro представила свій так званий “екологічний” комп’ютер. 

Ще одна актуальна розробка - проект Intel Spectrum. Автори проекту пропонують пришвидшити обмін даними між смартфонами, встановивши додаткові мікроантени.

Ще одна новинка зі сфери енергозаощадження - система IT2. До її складу входять кількадесят сенсорів, розкиданих по всьому офісу. Ці мікрочіпи фіксують та аналізують енергозатрати, і якщо є можливість зекономити, подають системі сигнал.

Цьогоріч виставку відвідали майже півтисячі фахівців з 39 країн. Щорічний захід - уже четвертий за рахунком, на п’ятий, ювілейний, організатори готують особливу програму.

Джерело: 24tv.ua

Детальніше »

Японія хоче відмовитися від ядерної енергетики

Японія хоче до 2030 року відмовитися від атомної енергетики. Майже через півтора роки після катастрофи на АЕС Фукусіма Японія заявила про наміри до 2030 років підготуватися до відключення атомних електростанцій.

Уряд прем'єр-міністра Йосіхіко Нода оголосив у п'ятницю, 14 вересня, що більше не будуть споруджуватися нові реактори. Натомість ті, що є, і які вважаються безпечними, мають працювати. Їхній термін експлуатації передбачає роботу впродовж сорока років.

Відновлювальна енергія та заощадження струму

Японський уряд також має намір довести частку відновлювальної енергетики у загальному енергозабезпеченні країни до 2030 року до 30 відсотків. Крім того, обсяги споживання електроенергії мають бути знижені до 2030 року у порівнянні з показниками 2010 року на десять відсотків. Уряд Японії згодом ще має формально затвердити зміну курсу енергетичної політики.

Після катастрофи на АЕС Фукусіма, що сталася у березні минулого року, влада у Токіо вирішила у майбутньому більше розраховувати на відновлювальну енергетику. До катастрофи країна одержувала третину своєї електроенергії від атомної енергетики і хотіла збільшити цю частку до 50 відсотків. До аварії ядерні потужності в державі лише нарощувалися. Натомість після катастрофи всі 50 реакторів, що перебували у робочому стані, було тимчасово вимкнуто.

Японія - третій завбільшки споживач електроенергії у світі - цей показник для країни стаановить понад мільйон гігаватт-годин на рік. Лише США та Китай використовують більше. Бідна на корисні копалини країна імпортує 96% електроенергії від своїх потреб.

Німецький приклад

Як відомо, після катастрофи в Японії німецький уряд ухвалив рішення про прискорену відмову від ядерної енергетики. Окремі реактори вже зупинено, термін експлуатації інших суттєво скорочено. До 2022 року Німеччина має стати країною, що зовсім не використовує атомні електростанції.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Через сміттєву кризу в Україну повертаються хвороби Середньовіччя

Екологи почали бити на сполох, привертаючи увагу до небезпечної ситуації з відходами, що склалася в Україні, яка погрожує перетворитися на справжню екологічну катастрофу.

Так, за словами доцента Київського національного університету імені Т. Шевченка Валерія Михайленка, площа зареєстрованих сміттєзвалищ в країні становить 12 тисяч квадратних кілометрів, що порівняно з територіями Кіпру (9 251 кв. км.) та Чорногорії (13 812 кв. км). Еколог наголосив, що вирішити проблему шляхом розширення полігонів вже не вийде – потрібно будувати сміттєпереробні заводи та розвивати галузь переробки твердих побутових відходів.

Необхідність останнього вже визнають і урядовці. "Нам потрібні нові сміттєпереробні заводи, тому що ми захарастили звалищами цілу країну. Навколо Києва всі наші мальовничі місця, на жаль, завалені сміттям. Весь цивілізований світ давно навчився отримувати зі сміття тепло, електроенергію, інші продукти переробки. Будівництво сміттєпереробних комбінатів надзвичайно потрібно, і в Києві вони обов'язково будуть будуватися, як і по всій країні", – заявив нещодавно прем'єр-міністр Микола Азаров.

ТСН.ua запитав у експертів, чи справді настільки загрозлива проблема сміттєзвалищ в Україні, що її спричинило, які екологічні небезпеки вона в собі криє.

Катастрофічна ситуація

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко розповіла, що сьогодні в Україні переважну кількість побутових відходів зберігають на полігонах – "спеціальних інженерних спорудах, які почали використовувати з 80-х років 20 століття".

"Території полігонів виключають із землекористування на сотні років, а самі полігони стають об'єктами підвищеної екологічної небезпеки протягом тривалого часу. Водночас, понад 40% компонентів побутових відходів є цінною вторинною сировиною, природні запаси якої є обмеженими і невпинно вичерпуються", – зазначила еколог.

За її даними, в нашій країні за 2011 рік утворилося близько 447641,2 тисяч тон твердих побутових відходів. Їх, за словами експерта, захоронюють на полігонах, з яких 22% не відповідають нормам екологічної безпеки, "тобто є осередками забруднення довкілля – підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, погіршення стану земельних ресурсів, що, зрештою, згубно впливає на здоров'я людей". Найбільше їх у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій та Закарпатській областях.

Проблема відходів вкрай актуальна для України, та її, на думку директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, слід було "вирішувати ще вчора". Він зазначив, що слід розрізняти відходи двох видів – отруйні та неотруйні.

"Звалища неотруйних відходів – це просто відбір землі та відсутність естетичності. А ось отруйні відходи (а їх у нас звалюють без усілякого контролю на звичайних звалищах, наприклад, люмінесцентні лампи із ртутними домішками або батарейки) – це серйозна проблема. У підсумку відбувається забруднення навколишнього середовища, ґрунтових вод, ґрунтів, повітря", – наголосив еколог.

Крім того, Борейко зазначив, що 12 тисяч квадратних кілометрів – це територія тільки офіційних звалищ, окрім яких існує купа неофіційних. "Тому цю площу сміливо можна помножити на два-три. Неофіційні звалища ніхто у нас не вимірював", – додав він. Якщо ми будемо продовжувати господарювати, як сьогодні, то нам просто не вистачить землі Іван Заєць

Доволі емоційно оцінив масштаби проблеми заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван Заєць. На його думку, ситуація – "катастрофічна", тому що побутовими відходами завалена фактично вся територія країни.

"Якщо ми будемо продовжувати господарювати, як сьогодні, то нам просто не вистачить землі. Ви ж бачите, що кількість сміття зростає лавиноподібно, і полігони для сміття вже давно заповнені", – наголосив депутат.

"Риба гниє з голови"

За словами Володимира Борейка, в Україні існує така "ракова пухлина" як величезні за територіями сміттєзвалища, тому що держава самоусунулася від вирішення проблем зі сміттям.

"Цю сферу у нас контролює кримінальний бізнес. Нею не займається ані держава, ані природоохоронні органи, ані прокуратура, ані інспекція", – вважає еколог. При цьому він зазначив, що за появу та розростання неофіційних звалищ відповідають місцеві органи влади – сільради та райради.

"Якщо звалище знаходиться на їхній території, значить, вони порушують закон, оскільки не ловлять тих, хто туди вивозить сміття, та не прибирають це звалище. Крім того, закон порушують ті, хто скидає туди сміття. А в Україні існує величезна кількість "лівих" фірм, які за гроші вивозять сміття, причому, звичайно, везуть не на офіційні звалища, бо там потрібно платити, а кудись у посадку", – наголосив експерт.

До того ж, за словами Борейка, не сприяють вирішенню проблеми контролюючі відомства, зокрема, прокуратура.

"Прокуратура ж просто цим не займається! Пишеш якісь звернення, листи, а вони кудись це пересилають і на тому заспокоюються. Хоча це їхній прямий обов'язок, адже є у нас підрозділ природоохоронної прокуратури. Але ще жодного разу не чув, щоб вони когось затримали чи покарали, чи оштрафували. Якщо їм не дають вказівок згори, то вони нічого не робитимуть", – обурюється еколог.

Опитані ТСН.ua фахівці налаштовані вкрай песимістично щодо перспектив вирішення цієї проблеми. Зокрема, Володимир Борейко вважає, що нічого не робитиметься й надалі. "Остання заява Азарова не сприймається всерйоз. Це пояснюється тим, що в Україні не існує екологічної політики. Міністерство екології розбалансоване, займається тільки видачею дозволів на газ і нафту, все інше його не турбує. Міністри – це тимчасові люди, далекі від екології. Тож і виходить, що риба гниє з голови", – зазначив еколог.

Під звалища відводяться природні території, де могли б бути зелені зони, рілля. І це стає місцем для розмноження інфекцій – холери, кишкової палички Володимир Борейко На думку Володимира Борейка, потрібно вводити жорсткі штрафи за самовільні звалища, вивезення сміття, а також слід закріпити як обов'язок контролюючих органів план закриття певної кількості сміттєзвалищ. 

Водночас Іван Заєць вважає заяву прем'єра суто популістською. "Аналогічні заяви ми чуємо з року в рік, але потяг з місця не рушає. Не вірю, що люди, у яких відсутнє екологічне мислення, здатні вирішити цю проблему", – додав він.

"Неекологічне" мислення

В результаті такої несвідомої поведінки українців та розростання сміттєзвалищ забруднюються річки, підземні води, зокрема, з багатьох криниць вже не можна пити, розповів Володимир Борейко. До того ж в Україну повернулися захворювання типу холери, про які вже багато років не чули.

"Під звалища відводяться природні території, де могли б бути зелені зони, рілля тощо. І це стає місцем для розмноження інфекцій – холери, кишкової палички тощо. Бо там мухи, щури – адже ніхто там дезінфекцій не проводить", – додав еколог.

Отже, у підсумку розростання площ звалищ виникають три основні проблеми: забруднення підземних вод та ґрунтів, погіршення санітарної та епідеміологічної ситуації, а також відведення території під невиробничі потреби, підсумував Борейко.

Водночас Тетяна Тимочко наголосила, що накопичення відходів та їх урізноманітнення не може тривати довго та у підсумку "призведе до "сміттєвого" колапсу регіонів та населених пунктів, якщо не будуть знайдені дійсно ефективні шляхи розв'язання цієї проблеми".

"Органи місцевого самоврядування та місцеві райдержадміністрації не вживають реально дієвих заходів щодо збирання і переробки ресурсно-цінних відходів, зокрема: не відкривають додаткові пункти прийому вторинних ресурсів; не організують пересувні пункти прийому вторинних ресурсів у місцях, де немає стаціонарних; недостатньо інформують населення про місця розміщення цих пунктів через засоби масової інформації; не впроваджують сучасні технології комплексної переробки та утилізації ресурсно-цінних компонентів побутових відходів", – розповіла експерт.

Причину того, що Україна поступово перетворюється на величезне сміттєзвалище, народний депутат Іван Заєць вбачає в "неекологічному мисленні" влади.

"Можновладці мислять не екологічно. Поняття сталого розвитку, сучасних методів утилізації відходів, сучасних управлінських моделей, які дозволяють вирішувати цю проблему, не стали робочими категоріями для нинішньої влади. Тож вирішення проблеми слід організувати по всіх напрямках. Зокрема, нарешті потрібно налагодити роздільний збір побутових відходів. Це – дуже цінна сировина, йдеться про мільйони тон різних речей, з яких можна мати великий зиск", – наголосив член профільного комітету.

Заєць вважає, що "екологічні імперативи мають розглядатися на одному рівні з економічними і соціальними", оскільки якщо не буде чистого довкілля, говорити про здоров'я людини та соціальні аспекти її життя просто не доведеться.

Крім того, Іван Заєць наголосив, що чимало у вирішення проблеми зі сміттям залежить від наших громадян.

"Відомий приклад: виїжджають люди відпочити на Десну, а після себе залишають купи сміття (пластикових пляшок, кульків, харчів). І це – масово. Річки у підсумку забруднені: підмиваються береги або приходить велика вода, і це все потрапляє у воду й пливе суцільною масою по Дніпру", – розповів депутат. Тож слід починати з мислення, з себе, адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, підсумував він.

Джерело: tsn.ua

Детальніше »

Білоруські екологи проти добудови Хмельницької АЕС

Білоруське громадське об'єднання «Екодом» закликало Президента України Віктора Януковича відмовитися від планів реалізації проекту, що передбачає завершення будівництва Хмельницької АЕС.

«Ми поділяємо стурбованість українських екологічних організацій з приводу реалізації цього проекту і звертаємося до Віктора Януковича з проханням не підписувати цей закон. Ми просимо також Міністерство природних ресурсів та охорони навколишнього середовища Білорусі зробити зусилля для відновлення консультацій з Україною з приводу добудови Хмельницької АЕС за участю білоруської громадськості, а також повідомити Комітет з дотримання Конвенції Еспоо (Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті, підписана в Еспоо (Фінляндія) в 1991 році – ред.) про порушення, що спостерігалися при прийнятті рішень про добудову станції», - йдеться у зверненні, поширеному ГО «Екодом», повідомляє УНІАН.

Білоруські екологи зазначають, що для 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС планують використати застарілу, проте раніше не реалізовану технологію, що підвищує небезпеку проекту. «Особливо ми наголошуємо на тому факті, що проект є трансграничним і передбачає використання в циклі охолоджування реакторів цієї АЕС трансграничної річки Горинь, що впадає в Прип’ять. Таким чином, жителі районів Білорусі, що вже постраждали від Чорнобильської АЕС, зазнають додаткового неприпустимого ризику радіаційного впливу», - сказано в документі.

Білоруські екологи нагадують, що, згідно з Конвенцією Еспоо, «участь громадськості є невіддільним елементом трансграничної оцінки впливу на навколишнє середовище».

«Закон прийнято без проведення громадських слухань і належних консультацій з громадськістю Білорусі, про які ми просили в листі Міністерству екології і природних ресурсів України. Ми сподіваємося на те, що Україна не піде шляхом подальших порушень міжнародних екологічних конвенцій і не допустить реалізації цього високонебезпечного, зокрема для жителів Білорусі, трансграничного проекту», - йдеться у зверненні до В.Януковича.

Джерело: zaxid.net

Детальніше »

Китай має намір вкласти в зелену енергетику $ 373 млрд.

До 2015 року Китай має намір інвестувати $ 373 млрд. в зелену енергетику. В результаті 4-річної програми, яка завершиться до кінця 2015 року, витрати електроенергії по відношенню до ВВП повинні бути скорочені на 16%, пише РБК-Україна. В абсолютних цифрах економія повинна скласти 670 млн тонн вугілля. Основним завданням в КНР вважають консолідацію енергозатратних секторів промисловості, зокрема металопереработку, при одночасному закритті застарілих виробництв.

У повідомленні не вказується джерело фінансування заходів щодо розвитку екологічно чистої енергетики.

Джерело: focus.ua

Детальніше »

Відновлювана енергетика України: Попелюшка чи Фея?

Енергетична стратегія — інтегрована модель дій держави, спрямована на досягнення цілей національної безпеки та задоволення енергетичних потреб суспільства, економіки і держави, що має бути гармонізована з іншими базовими державними стратегіями. Тому Енергетична стратегія України не може бути винятково галузевим документом для профільного міністерства та інших відомств і організацій економічного блоку уряду.

Розробка Енергетичної стратегії мала би базуватися на засадах Стратегії національної безпеки, Стратегії економічного розвитку та з урахуванням положень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» і Договору Енергетичного співтовариства, який має силу закону. Щодо останнього документа, то його положення фігурують у розробленому продукті.

Що ж стосується Стратегії економічного розвитку, то вона в Україні відсутня, а її замінником лише умовно можна вважати Програму економічних реформ на період 2010—2014 років: «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», оскільки вона є документом програмного характеру, що конвертує передвиборні обіцянки кандидата в президенти в платформу дій до наступних виборів. Часовий горизонт Енергетичної стратегії є значно більшим, ніж п’ятирічний термін президентства.

Якщо розробники Енергостратегії керувались означеною програмою, то варто зауважити, що виготовлений ними продукт суперечить деяким її базовим орієнтирам. Так, у програмі сформульовано індикатор успіху президентських реформ: «Збільшення видобутку нафти й газового конденсату до 4,7 млн. тонн на рік, природного газу до 23 млрд. кубометрів на рік до 2014 року». Але пропонований розробниками проект пропонує зовсім іншу перспективу, за якою президентського орієнтиру по нафті не буде досягнуто, бо 3,6 млн. тонн нафтовидобутку передбачається лише у 2030-му, а не у 2014 році. Прогноз видобутку газу в обсязі 24 млрд. кубометрів є перспективою 2020 року, але аж ніяк не 2014-го.

Таким чином, виникає запитання: або пропонований розробниками продукт свідомо спрямований на ігнорування індикаторів реформ президента України, або сама програма реформ є популістським продуктом, відірваним від реальності, або ж обидва продукти являють собою недосконалі розробки.

Відновлювана енергетика: запрограмована доля Попелюшки

«Розвиток енергетики на основі відновлюваних джерел енергії є важливим напрямком, який підвищує рівень енергетичної безпеки і знижує антропогенний вплив на навколишнє середовище. Передбачається збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному балансі встановлених потужностей до рівня близько 10% до 2030 р… Цільовий показник сукупної потужності нетрадиційної та відновлюваної енергетики до 2030 р. складе щонайменше 10% від встановленої потужності…» — записано у проекті так званої оновленої Енергетичної стратегії України.

Індикативна прогнозна частка ВДЕ у 10% є, по суті, запрограмованою долею Попелюшки для відновлюваної енергетики в Україні. Звісно, виникає запитання — чому 10%? Важливий момент: ідеться про частку встановлених потужностей електрогенерації.

Якщо ж звернути увагу на частку у виробництві електроенергії, то за базовим сценарієм у 2030 році частку ВДЕ заплановано на рівні лише 4,6%. Це означає, що у загальному енергобалансі України ця частка буде взагалі мізерною. А от, наприклад, у відомій програмі ЄС 20:20:20 частка ВДЕ у загальному енергобалансі Євросоюзу має досягти 20-відсоткового рівня вже у 2020 році. Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO) розробляє програму 30/30/30 — збільшення частки ВДЕ з нинішніх 13 до 30% у світовому енергобалансі до 2030 року.

Низка американських та європейських учених погоджуються з оцінкою, що головна енергетична перспектива чисельно зростаючого людства (понад 9 млрд. у 2050 році) пов’язана саме з ВДЕ і переважною мірою — із сонячною енергетикою. Вважається, що людство поступово проходить етапи використання різних енергоносіїв відповідно до їх фізичного стану — твердого, рідкого, газоподібного. Так, від деревини, торфу, вугілля цивілізація перейшла до спалювання рідинних видів палива — нафти та похідних нафтопродуктів, а з ХХ століття увійшла в метанову еру.

Однак вичерпаність енергоресурсів карбон-гідрокарбонної групи (вугілля, нафта, газ), інтенсивне зростання народонаселення, бурхливе збільшення питомого енергоспоживання в країнах третього світу та необхідність обмеження емісії вуглекислого газу в атмосферу змушує людство вже сьогодні думати про ВДЕ — і передусім це енергія вітру, сонця, біомаси та земних надр (геотермальна).

За деякими прогнозами, найперспективнішою є солярна (сонячна) енергетика. Німецька консультативна рада з глобальних змін прогнозує, що вже з другої половини поточного століття енергія ВДЕ займатиме дедалі більш домінуючі позиції у світовому енергобалансі (див. рис. 1) з перспективою у 64% для сонячної енергетики наприкінці століття.

Навіть традиційно консервативне і надобережне у своїх прогнозах Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що у 2060 році третина світового виробництва енергії може бути саме солярного походження.

Попри те, що існують певні сумніви стосовно подібних сценаріїв, слід зауважити, що розвиток солярної енергетики у тій чи іншій країні вже на сьогодні стає символом її технологічного розвитку і сприяє вирішенню питань автономного енергопостачання. У тому числі при видобутку вуглеводневих енергоресурсів, коли завдяки сонячній енергії відпадає необхідність прокладати кілометри кабелів електроживлення від віддалених ЛЕП — достатньо встановити сонячні панелі та дизель-генератор на нічний час.

Експерти не є одностайними щодо досягнення у 2020 році для ЄС-27 у цілому показника частки ВДЕ у 20% (станом на 2010 рік він становив 12,4%). Проте реальні успіхи європейських країн за останні два роки дають більше аргументів оптимістам. Адже десять країн Євросоюзу вже перевищили цю планку чи впритул наблизилися до неї ще 2010 року. Це Швеція, Латвія, Фінляндія, Австрія, Португалія, Естонія, Румунія, Данія, Словенія та Литва. Локомотив ЄС та четверта економіка світу Німеччина ще у першому півріччі 2011 року досягла 20-відсоткового показника у виробництві власної електроенергії і є одним із лідерів розвитку цієї галузі в Євросоюзі. Італія торік мала близько чверті електроенергії з ВДЕ, Іспанія — близько третини, а Португалія ще 2010 року виробляла більше половини власної електроенергії із відновлюваних джерел. Останні дані Євростату станом на 2010 рік дають картину в по країнах — членах Європейського Союзу, подану на рис. 2.

Однак якщо взяти до уваги дані Європейської вітроенергетичної асоціації (ЕWEA), які свідчать, що у 2011-му з усіх введених у дію енергетичних потужностей у ЄС 71,3% становили ВДЕ, стає зрозумілим: Європа рухається до своїх цілей досить швидко. Наприклад, Італія, незважаючи на економічні труднощі, 2011 року стала світовим лідером із введення в дію сонячних потужностей — вона підключила до власної мережі аж 9 ГВт, збільшивши власну солярну енергетику за один рік у 2,7 разу. На 2012—2014 роки в Італії заплановано побудувати ще 2—2,5 ГВт фотовольтаїки.

І Україні тут є над чим замислитися. Звичайно, справа не в голих цифрах і не в гонитві за красивим показником. Справа в майбутній конкурентоспроможності України та наявності волі йти в ногу з технологічним прогресом, а не пасти задніх, зберігаючи величезну залежність від російських поставок вуглеводневого та ядерного палива.

На думку одного з найавторитетніших світових експертів у сфері альтернативної енергетики, архітектора системи «зеленого» тарифу Німеччини, депутата Бундестагу Ханса-Джозефа Фелла, Україні варто домагатися повного переходу на відновлювані джерела до 2030 року, у крайньому разі — до 2050 року. Експерт упевнений, що заяви про надмірну дорожнечу відновлюваної енергетики для України є безпідставними. «Нам часто кажуть, що розвиток відновлюваної енергетики — занадто велике навантаження для економіки. Це не так — відновлювана енергетика стабілізує економіку. Завдяки використанню ВДЕ створюються тисячі нових робочих місць, припиняється вимивання коштів на закупівлю викопних енергоносіїв за кордоном», — констатував він під час тематичного круглого столу у Києві у липні поточного року.

Якщо взяти до уваги останні оцінки ЄБРР, що були наведені в доповіді INOGATE в Брюсселі у березні 2012 року і присвячені ВДЕ, то потенціал України виглядає достатньо переконливо і щодо вітру, і з фотовольтаїки, і по біомасі. Технічно досяжний потенціал вітроенергетики України переважає аналогічний показник таких сусідніх країн ЄС, як Польща, Болгарія та Румунія. Гріх не скористатися тим, що Україна, яка за територією у 1,7 разу більша за Німеччину і має значно більше вільних неурбанізованих площ, має вищий від лідера європейської фотовольтаїки потенціал солярної енергетики.

Показовим для України є також досвід Франції, яка є країною з високим водним, вітровим і геотермальним потенціалом. І при цьому є незаперечним лідером з атомної генерації, яку вона дбайливо оберігає та розвиває, попри сумний досвід Чорнобиля та «Фукусіми». Здається, уряд Франції на цьому тлі мав би досить прохолодно ставитися до тематики ВДЕ, подібно тому, як він це продемонстрував стосовно покладів нетрадиційного газу, заборонивши його розробку. Однак у 2010 році країна стала другим у Європі виробником і другим споживачем відновлюваної енергетики після Німеччини. У 2010-му французький уряд виділив 1,3 млрд. євро на розвиток ВДЕ, здійснюється політика стимулювання провідних енергетичних компаній до подальшої розробки цієї тематики. Як наслідок, у 2010 році провідний енергетичний концерн «Електрісіте де Франс» (EDF) інвестував 3,3 млрд. євро на розвиток енергетичної галузі, з яких третину — на розробку атомних реакторів третього покоління і третину — на розвиток альтернативних джерел енергопостачання.

Вітрова енергетика є другим найбільш конкурентоспроможним сектором у Франції після гідроенергетики. Потужність французької вітрогенерації з 2002-го по 2009 рік збільшилася в 32 рази, тим не менш сектор займає лише 1,6% від загального енергоспоживання. Уряд Франції відкрив тендер на будівництво п’яти офшорних вітряних парків уздовж узбережжя Нормандії, Бретані, у Лангедоці та районі Луари до 2015 року потужністю 3000 МВт, які включатимуть 600 турбін.

За даними Європейської асоціації фотовольтаїчної індустрії (EPIA), потужність сектору сонячної енергетики у Франції за останні три роки збільшилася майже у 30 разів, з 85 МВт у 2008 році до 2,5 ГВт у 2011-му. Лише торік там було побудовано 1,5 ГВт сонячних станцій. Фотовольтаїка розміщується як у континентальній частині Франції, так і на острівних територіях, зокрема на Корсиці, і розвивається швидкими темпами: тільки 2011 року там було побудовано 1,5 ГВт сонячних станцій. Торік французьке Агентство розвитку (AFD) більш як 100 млн. євро спрямувало на підтримку плану розширення виробництва сонячних батарей потужністю 200 МВт у Марокко, що є ще одним кроком на шляху створення спільної енергетичної мережі Франції з Марокко та Іспанією. Загалом же Франція планує вже у 2020 році мати 23% ВДЕ у своєму енергобалансі.

Навіть Росія, відома своїми колосальними запасами вуглеводнів та достатньо прохолодним ставленням до тематики ВДЕ, передбачила в енергетичній стратегії до 2030 року, що «генерирующие объекты, использующие возобновляемые источники энергии, и гидроаккумулирующие электростанции» матимуть питому частку 17,7—19,1% у виробництві електроенергії. Це ненабагато менше від частки АЕС, яка передбачається на рівні 19,7—19,8% у 2030 році.

До українських справ

Що стосується України, то південні регіони країни (Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області та Крим), розташовані вздовж узбережжя Азовського та Чорного морів, мають найбільший потенціал ВДЕ. Серед поморських регіонів України Крим має найвищий технічно досяжний потенціал ВДЕ. За розрахунками НАЕР, в Криму можна отримувати 8,16 млн. тонн умовного палива (у.п.) енергії з ВДЕ, що могло б перетворити регіон з енергодефіцитного на енергопрофіцитний. Тільки потенціал вітроенергетики оцінюється в 4,7 млн. тонн у.п., що дає змогу більш як двічі покривати річні потреби півострова в енергії.

Однак на сьогодні 100% вугілля, 90% електроенергії, 45% газу та 96% нафтопродуктів постачається в АРК з материкової частини України. За даними НАЕР, загальний обсяг енергоспоживання АРК у 2009 році становив 1,907 млн. тонн у.п., що порівнянно із Сумською областю — 1,9 млн. та Рівненщиною — 2,0 млн. тонн у.п. Регіональна економіка Криму не така енергоємна, як, наприклад, індустріальні області: Донецька — 35 млн. тонн у.п. чи Дніпропетровська — 26,150 млн. та аграрно-промислові: Полтавська — 5,587 млн. чи Черкаська — 4,467 млн. тонн у.п. Енергетику Криму як регіону туристично-рекреаційного спрямування було б логічно розвивати при максимальному впровадженні потужностей генерації екологічно чистої енергії з ВДЕ, передусім сонця та вітру.

Механізмом реалізації проектів ВДЕ може стати Багатостороння група зацікавлених осіб з освоєння енергетичного потенціалу Помор’я при прем’єр-міністрові України. Ця група може бути створена за трипартнерським принципом: влада (центральна, регіональна, місцева) + інвестори (вітчизняні та зарубіжні) + неурядові організації (загальноукраїнські та регіональні).

Проект Енергетичної стратегії має бути ревізований і доопрацьований на платформах президентських структур, у рамках яких і здійснювалися розробка та погодження Стратегії національної безпеки та Стратегії економічного розвитку «Програма економічних реформ на період 2010—2014 років». У жодному разі документ не мали б розробляти під егідою галузевого міністерства і тим більше передоручати приватному «мізковому центру», бо це ідентифікується як «переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними» і є, згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки», загрозою національним інтересам і національній безпеці України.

Частка ВДЕ в загальному енергетичному балансі України орієнтовно має бути в межах хоча б 15—20% до 2030 року, а не тих жалюгідних відсотків, як це передбачено проектом Енергостратегії. ВДЕ стають дедалі більш важливими продуцентами електроенергії. Вона, у свою чергу, стає дедалі більш необхідною в силу своєї універсальності. Основний недолік ВДЕ — слабка мережева сумісність з іншими видами генерації — стане їх колосальною перевагою у міру розвитку засобів накопичення та зберігання електрики. В електроенергетиці та на електротранспорті наближаються революційні зміни. Попереду — період трансформації значної частини транспорту на основі двигуна внутрішнього згоряння в беземісійний екологічно чистий електротранспорт. Вимальовуються основні низькоемісійні виробничі цикли електрогенерації майбутнього.

Виходячи з цього, базовим сценарієм енергетики України може стати в перспективі метано-відновлюваний, причому метан — не стільки природний газ традиційного видобутку, скільки нетрадиційний газ (газ щільних порід, сланцевий, метан вугільних товщ, а в перспективі — метан з газогідратів Чорного моря). Запрограмоване проектом Енергетичної стратегії аутсайдерство України має бути ліквідоване, якщо влада реально дбає про розвиток власної країни, а не окремо взятих вугільних ФПГ та китайських виробників устаткування для вугільної генерації. Адекватна частка ВДЕ в енергобалансі стане індикатором здатності України до майбутнього технологічного стрибка в наступному десятилітті.

Джерело: dt.ua

Детальніше »