8 кроків назустріч природі

Як наблизитися до екологічного способу життя. На замітку тим, хто любить розводити руками: «А що я можу зробити?»

Багато хто говорить, що, живучи у місті, ніяк не може вплинути на негативні процеси, що відбуваються у природі. Мовляв, що я можу зробити, я ж мешкаю у мегаполісі, за його межі не виїжджаю, яка там природа у місті? Та й не еколог я зовсім, щоб на щось упливати.

Натомість, кожен із нас, хоч де він живе, може дотримуватися правил, які і власне життя здоровішим зроблять, і довкіллю допоможуть, переконана Ольга Лакиза, еко-просвітниця із харківської ініціативної групи «Друг природи». Вона сформулювала вісім таких правил і розповіла про них на львівському арт-еко-фестивалі «Еконяка».

На думку активістки, цих невеликих зусиль може докласти кожна свідома людина. Вона сама кілька років тому відмовилася від м’яса, пересіла на велосипед і зайнялась екологічним активізмом. Зокрема, у Харкові координує акцію «Зробімо Україну чистою».

Крок 1. Екологія у побуті

Екологічне прання, використання натуральної косметики, відмова від хімічних промислових засобів – це ті елементарні речі, які можна змінити у власному побуті. Сьогодні у продажу є порошки промислового виробництва із незначною кількістю хімікатів. Замість шкідливих інгредієнтів вони складаються із мінеральних компонентів – соди і різноманітних солей. Вони перуть так само якісно, при цьому не містять небезпечних речовин, які шкодять не тільки нашому здоров’ю, але й довкіллю. Є ще природні засоби для прання із пральними і миючими властивостями, наприклад, мильні горіхи і боби, вони повністю натуральні. А ще їх легко можна використовувати не лише для ручного прання, а й у пральках. Придбати їх можна в екологічних крамницях чи у спеціалізованих магазинах здорового харчування. Та й інтернет-крамниці сьогодні все частіше пропонують побутову продукцію на органічній основі. 

Крок 2. Економія ресурсів

Ресурси на планеті не безкінечні. Зараз у нас є можливість вдосталь користуватися питною водою, дешевим газом і енергією, та це не означає, що так буде завжди. Загальновідомо, що ресурси вичерпуються, а населення Землі зростає. У нас залишається все менше вибору, єдиний вихід – розумно використовувати природні дарунки, відмовлятися від непотрібної побутової техніки, товарів, послуг, які, окрім короткочасної естетичної насолоди, нічого хорошого у довгостроковій перспективі не принесуть.

Крок 3. Відмова від упаковки

У нас переробляється дуже невелика частина сміття, і це величезна проблема. Відходи ідуть в основному на сміттєві полігони. Натомість сміття – це не те, що потрібно викинути і забути. Нам варто переглянути своє ставлення до нього. Це цінний ресурс, від якого ми просто відмовляємося. В європейських країнах сміття значною мірою переробляється. Там звикли рахувати гроші, тому його не викидають просто так, а повторно використовують – це раціонально. Поки у нас не розвинена на належному рівні індустрія переробки пластику, треба просто відмовлятися від непотрібного. Наприклад, у супермаркетах, коли на кожен вид товару пропонують додатковий пакет, беручи до уваги, що середня тривалість життя пакету - від моменту запакування до розпаковки вдома. А часом упаковки рвуться, коли ви ще навіть від каси відійти не встигли. Взагалі, одноразові товари – великий ворог екології. Їх викидають одразу ж після використання, тому про них узагалі варто забути.

Крок 4. Сортування сміття

У багатьох містах уже є контейнери для різних видів сміття. Якщо ж їх немає, можна окремо викидати, наприклад, папір, і виносити його у пункти прийому вторинної сировини чи просто виставляти на вулиці. У містах дуже багато людей, які збором макулатури заробляють на життя. Таким чином ви подаруєте папір їм, а вони з радістю віднесуть у пункт прийому. Не варто, щоб папір просто гнив на полігоні. Тим паче, що Україна закуповує макулатуру для виробництва туалетного паперу за кордоном. Хоча ми могли б самі успішно забезпечувати себе нею.

Крок 5. Повторне використання речей

Суспільство споживання нав’язує нам, як тільки у нас ламаються речі, одразу купувати нові. Хоча нещодавно все було зовсім не так. Наші батьки значно раціональніше ставилися до речей. Вони ремонтували, переробляли і перешивали їх. Або ж просто стежили за ними і старалися, щоб вони служили довше. Консьюмеризм спричинився до того, що речі виробляють якомога недовговічними, щоб ми якнайшвидше купували нові. Тому при виборі товарів слід надавати перевагу тим, які будуть слугувати довше. Нехай вони коштують дорожче, але вони якісніші.

Ще один прекрасний спосіб не викидати речі – це поділитися ними з тими, кому вони потрібніші, ніж вам. Часто ми викидаємо одяг, тому що він розподобався чи ми з нього виросли. Не варто цього робити, є чимало благодійних організацій, магазинів, куди можна віддати свої речі, і там вони продаються, а гроші за них ідуть на соціальні проекти, наприклад, допомогу знедоленим.

Є ще всеукраїнський інтернет-проект «Дару-дар», де ви можете безкорисливо подарувати комусь свої речі. Дарувати не зовсім непотріб, звичайно, речі мають бути робочими і функціональними. Дарунком можуть стати одяг чи побутова техніка. Ольга, наприклад, подарувала пральну машинку багатодітній сім’ї, яка часто проводить літо на дачі. У них багато дітей, тому їм складно прати. Вони відвезли цю машинку на дачу і забезпечують свої потреби. А її сім’ї вона була просто непотрібною. Хоча, мабуть, середньостатистична людина просто викинула б машину на смітник.

Крок 6. Зміна транспорту

Транспорт займає доволі велику частину у енергоспоживанні ресурсів, в основному викопних – нафти і газу. Результат – надмірна концентрація вихлопних газів, що підвищують загальний рівень вуглекислого газу у повітрі. Варто подумати про його екологічніші альтернативи. Передусім про велосипед. Він здоровіший, більш виграшний у часі і економніший. Навіть ті, хто живе далеко від центру міста, може бути спокійним: доведено, що велосипедист долає відстань між спальним районом і центром швидше, ніж громадський транспорт, особливо у години пік. Окрім того, ті, хто регулярно їздить на велосипеді, менше ризикує захворіти на серцево-судинні недуги. Ну і, звичайно, електротранспорт більш екологічний, ніж авто чи автобус.

Крок 7. Рослинне харчування

Скотарство і товари тваринництва використовують колосальні ресурси землі. Наприклад, у США на ферми припадає половина споживання всієї прісної води. А коли пасовища виснажуються, доводиться вирубувати величезні простори лісів, аби організувати нові. Це велика проблема у Південній Америці. В Україні ситуація не така катастрофічна, але варто пам’ятати, що тваринницькі комплекси потребують значно більше ресурсів для виготовлення їжі, ніж рослинні. Колись прийде такий момент в історії людства, що, споживаючи тваринну їжу, ми не зможемо прогодувати населення Землі. Тому рослинні харчі значно раціональніші.

Крок 8. Відмова від ліків і шкідливих звичок

Що менше хімії і стимуляторів ми використовуємо, то краще для нас. Це відображається перш за все на нашому здоров’ї, але сприятливо діє й на довкілля. Адже для виготовлення ліків і алкоголю використовують безліч хімікатів, що при виробництві випаровуються у атмосферу.

Автор: Христина Бондарєва, Школа журналістики УКУ

Джерело: vlaskor.net

Детальніше »

Міліція пересяде з ВАЗів на гібридні Toyota Prius

Україна закупила 1220 автомобілів Toyota Prius з бензиново-електричним двигуном, для заміни патрульних автомобілів МВС. Про це заявив міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков, пише "Комерсант-Україна" у статті "МВС пересяде на гібриди".

За словами міністра, перші п'ять Toyota Prius очікують розмитнення в Іллічівському морському торговому порту. Решта надійдуть в парк МВС у вересні.

Інші імпортери гібридних автомобілів не брали участь у проекті. Директор з маркетингу ТД "Ніко" (імпортер Mitsubishi) Максим Хом'як пояснює, що операція з купівлі гібридних автомобілів для МВС, по суті, є бартером.

Засоби для закупівлі - а це 380,7 млн гривень - отримані від продажу Японії частини держквоти на викиди парникових газів.

Кабмін підписав договір з Японією про продаж 30 млн одиниць встановленої кількості за ціною 10 євро/т в березні 2009 року. Спочатку умови договору припускали, що гроші в рамках цього проекту буде виділено під покупки саме Toyota Prius, каже Хом'як.

З цих же причин не брав участі в тендері і інший японський бренд - Honda, в лінійці якого також присутні гібридні автомобілі.

У травні 2011 року МВС повідомило про попередню домовленість з японською урядовою організацією NEDO про реалізацію проекту із заміни автопарку відомства за рахунок "кіотських грошей".

У рамках схеми "зелених" інвестицій планувалося замінити 2 тис. патрульних автомобілів ВАЗ і УАЗ на Toyota Prius. Тоді парк легкових автомобілів МВС становив 12,7 тис. одиниць, з яких 30% потребували "негайної заміни".

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Про хід реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні

8 квітня 2013 року у прес-центрі Кабінету Міністрів України відбулася прес-конференція за участі Міністра екології та природних ресурсів України Олега Проскурякова на тему: «Хід реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні».

«Реалізація проектів за схемою «зелених інвестицій» є одним з ключових напрямків діяльності Державного агентства екологічних інвестицій України, який системно патронується Міністерством екології та природних ресурсів України» - зазначив Міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков.

«У першу чергу, проекти за схемою зелених інвестицій спрямовані на зменшення енергозалежностіУкраїни, скорочення використання паливно-енергетичних ресурсів та як наслідок – скорочення викидів парникових газів, а також досягнення високого екологічного ефекту в рамках боротьби з глобальною зміною клімату на планеті. Реалізація подібних проектів у школах, лікарнях України сприяє значному покращенню соціально-побутових умов життя, роботи та навчання населення України» - підкреслив Олег Проскуряков.

Також було зазначено про те, що дякуючи успішній реалізації проектів за схемою зелених інвестицій, Україна значно розширила та поглибила співпрацю з Японією. Про це йшла мова на одній з останній урядових зустрічей Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з Президентом організації новітніх енергетичних та промислових технологій Хідео Хато та Послом Японії в Україні Тоічі Саката.

Після загального огляду ходу реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні, Олег Проскуряков більш детально зупинився на статистичних даних та особливостях реалізації кожного окремого проекту.

Всього станом на 1 квітня 2013 р. з японською стороною за договорами продажу одиниць установленої кількості погоджено 536 проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у 24 регіонах України загальною вартістю 3 813,5 млн. грн. та очікуваними щорічними скороченнями викидів парникових газів 116,9 тис. т СО2-екв.

У процесі реалізації знаходиться 529 проектів з капітального ремонту (теплосанації) об’єктів соціальної сфери (утеплення фасадів та дахів, заміна вікон та дверей), які реалізуються переважно у закладах освіти та охорони здоров’я майже в усіх регіонах України. 

На сьогодні профінансовано робіт на суму 571 млн. грн., зокрема утеплено 757 505,9 м2 фасадів, замінено 187 616,2 м2 вікон та зовнішніх дверей, утеплено 65 985,1 м2 дахів;

У березні 2013 р. було завершено будівельно-монтажні роботи та отримані декларації про готовність до експлуатації 20 об’єктів соціальної сфери в Івано-Франківській, Полтавській та Харківській областях. З японською стороною погоджено план – графік завершення робіт на решті об’єктах до кінця серпня 2013 року.

Показовими в напрямку впровадження зелених технологій є великомасштабні проекти з використанням японських технологій:

• проект з технічного переоснащення (заміни рухомого складу існуючих патрульних автомобілів) автомобілями з гібридною силовою установкою у Міністерстві внутрішніх справ України (380,7 млн. грн.).  В рамках реалізації даного проекту – перші 5 автомобілів вже знаходяться в «Іллічівськомуморському торговельному порту» та будуть розмитнені й передані МВС найближчим часом. Щодо поставок решти автомобілів з японською стороною погоджено план графік поставок відповідно до якого до кінця вересня 2013 року Міністерству внутрішніх справ України буде передано 1220 автомобілів;

• проект з будівництва очисних споруд з очищення шахтних вод шахти ім. П.Л.Войкова, м. Свердловськ (96,5 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 40 млн. грн.;

• проект з реконструкції котельні кварталу № 165 з впровадженням теплових насосів, м. Дзержинськ (62,3 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 22,4 млн. грн.;

• проект з комплексної модернізації вагонів з впровадженням асинхронного тягового приводу на КП«Київський метрополітен» (985 млн. грн.). Зокрема, в рамках даного проекту – 4 березня 2013 року перші 5 вагонів були передані Крюковському вагонобудівному заводу. 4 квітня 2013 року було завершено розкомплектування цього рухомого складу для початку його укомплектування новим обладнанням; по даному проекту здійснено передоплату;

• проект з реконструкції системи теплопостачання мікрорайонів «Сонячний» та «Будівельник» у м. Горлівка (149,7 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 92 млн. грн.

• проект з впровадження раціонального споживання енергії з використанням сучасних високоефективних технологій на території ДПУ «Міжнародний дитячий центр «Артек». По даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 78,3 млн. грн., здійснюється поставка обладнання.

Джерело: kmu.gov.ua

Детальніше »

Звичайні працівники заощаджують природні ресурси більше, ніж начальники

Турбота українських компаній про екологію поки що полягає у встановленні склопакетів, лічильників води та укрученні економних лампочок Про це свідчить дослідження Міжнародного кадрового порталу hh.ua, які мають у розпорядженні «Коментарі».

Так, більше половини українських компаній (55%) в своїй роботі взагалі не керуються принципами охорони навколишнього середовища. Серед решти чіткими принципами екологічної політики можуть похвалитися тільки 20%. Ще 16% компаній мають негласні правила, а 9% зізнаються, що екологічна політика є лише на виробництві, але не в офісах.

При цьому, зазначають автори дослідження, спостерігається чітка тенденція: чим менша компанія, тим менше шансів, що у неї є екологічна політика. Так, серед малого та середнього бізнесу частка компаній з прописаними еко-стандартами становить лише 11-12%. Тоді як серед великих компаній (від 200 співробітників) вага «свідомих» компаній становить уже 37-38%.

Ще одна закономірність: чим більша компанія, тим більша ймовірність, що є спеціальний співробітник, що займається питаннями екологічної політики (якщо така, звичайно, є). Якщо в малих і середніх компаніях за цей напрям найчастіше відповідає або адміністративний персонал, або керівництво, то у великих компаніях прийнято наймати екологів чи інших профільних фахівців.

Подібним чином йдуть справи і з участю компаній у «зелених» проектах. Великий бізнес частіше бере участь у проектах, спрямованих на екологічну безпеку, проте виділяти суттєві бюджети на них ніхто не поспішає.

Найпопулярніші енергозбережні технології в українських офісах - це використання «економних» ламп, встановлення сучасних склопакетів і лічильників витрат води. А ось використання альтернативної енергії поки не особливо популярне.

При цьому більшість опитаних оцінює ефективність використання енергозбережних технологій, як середню (54%). Ще 15% говорять про низьку ефективність, і лише третина респондентів характеризує використані енергозбережні технології як високоефективні.

Найпотрібніший для офісів ресурс - папір - частіше в тій чи іншій формі переробляють або хоча б вдруге використовують. Ніяких програм утилізації немає тільки у третини офісів (34%). Інших програм утилізації в половині українських офісів просто немає. Хіба що іноді правильно утилізують офісну техніку (22%), а також батарейки та «економні лампи» (16%).

На відміну від керівництва компаній, співробітники самі виявляють значну екологічну свідомість: вимикають світло, йдучи з роботи, завжди або майже завжди вимикають комп’ютери та іншу офісну техніку, користуються багаторазовим посудом.

При цьому більша частина «білих комірців» або вже добре обізнана про екологічні технології для свого бізнесу (26%), або зацікавлена в такій інформації (38%). Трохи менше чверті опитаних нічого не знає про програми захисту навколишнього середовища, а ще 12% такі питання просто не хвилюють.

Джерело: ua.comments.ua

Детальніше »

Альтернативна енергетика: кому і куди вигідно вкладати гроші?

У квітні набули чинності зміни до Закону “Про електроенергетику”, якими запроваджується “зелений тариф” на електрику, вироблену з біогазу і невеликими сонячними установками, а також збільшується розмір стимулюючого тарифу для малих гідростанцій. Експерти відзначають, що нововведення створюють додаткові стимули для інвестицій у сектор відновлюваної електроенергетики України, який в сегментах сонячної і вітряної генерацій в останні роки і так переживає бурхливий розвиток.

У чому привабливість

До початку 2013 року частка потужностей, що виробляють електроенергію (е/е) альтернативним способом (з відновлюваних джерел), в нашій країні ледве перевищила 1%. За даними Держстату України, на початок поточного року в загальному обсязі встановлених потужностей майже 53,78 тис. МВт на вітчизняні сонячні електростанції (ЕС) припадало трохи більше 318 МВт, вітрові – близько 263 МВт. Для порівняння: тепловий сегмент електроенергетики, що превалює в Україні, займає в цьому розподілі понад 62,5%, концентруючи 33,7 тис. МВт енергопотужностей.

Але є й інші цифри. Обсяг того ж вітроенергетичного сектору країни за минулий рік фактично подвоївся; схожа ситуація спостерігалася і в сегменті сонячної енергетики. Причому тенденція до вибухового зростання спостерігається останні два роки. “В Україні це гарантовано прибутковий бізнес, завдяки дії “зеленого тарифу”, – пояснює голова Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України Віталій Давій.

Арифметика проста. “Зелений тариф” на е/е, який почав діяти в Україні з 2011-го, станом на квітень поточного року для вітряних ЕС становить 122,77 коп/кВт-год, сонячних – 505,09 коп/кВт-год. Для порівняння, за одну кіловат-годину електроенергії, виробленої традиційним способом, її виробники отримують від 21,5 до 55 копійок. Ці гроші компаніям перераховують з оптового ринку електроенергії, оператором якого є держпідприємство “Енергоринок”, що організує купівлю-продаж всієї е/е, що виробляється в країні.

З урахуванням таких підходів держави до визначення ціни “альтернативної” електрики інвестиції в сегмент повертаються досить швидко. За розрахунками В. Давія, в середньому окупність одного проекту може становити чотири-п’ять років.

Рівень держпідтримки “альтернативного сегмента” досить солідний. Можна підрахувати, що за сукупної потужності 300 МВт одна година роботи українських СЕС обходиться приблизно в 1,2 млн. грн. – “Енергоринок” доплачує власникам цих потужностей по 4-4,5 гривні за кіловат-годину. Вітроенергетика приносить майже в чотири рази менше. Тим не менше, і вона викликає живий інтерес у великих гравців ринку традиційних видів енергії. Ще й тому, що самими держдотаціями фінансові потоки тут не обмежуються.

У 2011 році державний Ощадбанк виділив 2,6 млрд. грн. на розвиток вітчизняної сонячної енергетики. В даний момент ЄБРР не проти прокредитувати всю українську “енергетичну альтернативу” на суму близько 160 млн. євро, а ЄС виділяє 27,7 млн. євро на підтримку Енергетичної стратегії України. Світовий Банк також обіцяє позичити $250 млн. для реалізації подібних проектів в нашій країні.

Хто “зловив” інтерес

Притому, що альтернативний сегмент уже “взяв відсоток” від загальної кількості потужностей в Україні, вироблення е/е в ньому не дотягує і до такого показника. Торік наша країна виробила 198 млрд. кВт-год електроенергії, з яких лише 780 млн. кВт-г отримано з поновлюваних джерел. Іншими словами, частка в загальному виробництві – менше 0,5%.

Однак навіть на таких обсягах ємність українського ринку е/е, що виробляється з поновлюваних джерел, склала не менше 2 млрд. грн. за підсумками минулого року. У 2013-му цифра може збільшитися – за експертними оцінками, Україна згенерує на альтернативних потужностях понад 1 млрд. кВт-год.

На ці гроші, природно, знайшлися претенденти. У сегменті сонячної електроенергетики працює група “Укрпідшипник” (голова ради директорів – Сергій Клюєв) і Activ Solar (австрійська компанія, яку пов’язують з Сергієм і Андрієм Клюєвими). На ринку вітроенергетики – Wind Power від холдингу ДПЕК Ріната Ахметова і “Вітряні парки України”, які пов’язують з одним із співвласників корпорації “ІСД” Олегом Мкртчаном.

Activ Solar у своїй сфері є безумовним лідером – 90% всіх потужностей СЕС в Україні належить цій компанії. На ринку вітроенергетики ситуація зараз більш рівна. Перші місця з частками приблизно 40% поділили ДПЕК Wind Power і “Вітропарки”, решта гравців задовольняються значно меншим. Обидві компанії в найближчі рік-два планують ввести в експлуатацію ще приблизно 200 МВт потужностей, а до 2015 року експерти прогнозують зростання в сегменті вітряних електростанцій приблизно до 1 ГВт.

Українське Держагентство з енергоефективності та енергозбереження оприлюднило такі дані. За останні два роки в сферу енергоефективності та відновлюваної енергетики залучено 21 млрд. грн інвестицій. (За даними Bloomberg New Energy Finance, в цілому по світу в 2012-му в “чисту” енергетику було направлено $268,7 млрд.) Заперечувати статистику держагентства не будемо. Інші оцінки показують: компанії вкладають близько 2,5 млн. євро в кожен мегават потужностей на українських альтернативних ЕС.

Скажімо, ДПЕК інвестував у будівництво Ботієвської ВЕС, встановленою потужністю 200 МВт, понад 350 млн. євро. Витрати “Вітряних парків України” на проект “Новоазовський” склали 940 млн. грн (близько 91 млн. євро), “Очаківський” – 660 млн. грн (трохи більше 64 млн. євро); обидва вітропарки вже ввели в експлуатацію 95 МВт потужностей. Activ Solar вклала понад 3,8 млрд. грн (358,5 млн. євро) в спорудження 105-мегаватного сонячного парку “Перово”. Крім того, компанія інвестувала 4,3 млрд. грн (417,5 млн. євро) у створення інших об’єктів – 7,5 МВт потужностей на електростанції “Джерельне”, парки “Охотникове” (80 МВт) і “Митяєве” (31,55 МВт).

Перспективи і проблеми

Герман Айнбіндер, директор ДПЕК Wind Power, впевнений – з часом українські ВЕС та СЕС зможуть конкурувати на ринку з традиційною енергетикою, як це відбувається в європейських країнах. “Зелений тариф” був і залишається визначальною умовою розвитку цього напрямку. Але ми очікуємо, що вже в найближчі шість-сім років, враховуючи розвиток технологій і зростання цін на вуглеводневу сировину, настане паритет традиційної та альтернативної технологій в енергетиці. Це дозволить працювати у сфері поновлюваних джерел енергії на ринкових умовах”, – прогнозує топ-менеджер.

Голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков вважає, що в нинішньому вигляді український ринок відновлюваної енергетики ще далекий від ідеалу. Навіть виключивши спільний для всієї економіки країни “ризик політичної нестабільності”, галузь все одно залишається зі своїми специфічними моментами. Один з них – в обмеженнях щодо підключення до електромереж. “Останнім часом цю політику стали визначати власники обленерго. Сьогодні виникає якась монополія, яка дозволяє давати зелене світло одному проекту і не давати іншому”, – стверджує Конеченков.

Подібну позицію можна аргументувати наявністю у деяких енергорозподільчих компаній активів в альтернативній енергетиці. Таких, наприклад, як ДПЕК. Але тут подібні звинувачення відкидають. “Протидія з боку обленерго неможлива, діяльність природних монополістів контролюється Антимонопольним комітетом. Крім того, це нерозумно, оскільки приєднання до мереж – одне з джерел нашого доходу”, – повідомив директор з дистрибуції та збуту електроенергії ДПЕК Ігор Маслов.

Крім нюансів у взаєминах між гравцями, існує і спільна для всіх “перешкода до розвитку” законодавчого характеру. Мається на увазі нововведення в Законі “Про електроенергетику”, що викликало свого часу бурхливе обговорення, про так зване правило “місцевої складової”. Воно передбачає, що компанії, що претендують на вигідний “зелений тариф”, зобов’язані використовувати при спорудженні СЕС та ВЕС певну кількість устаткування і комплектуючих українського виробництва.

Норма набирає чинності влітку 2013 року; на думку представників “альтернативних” асоціацій, “місцева складова” може знизити інтерес інвесторів до сегмента відновлюваної електроенергетики в Україні. “За відсутності профільних вітчизняних виробників, які здатні запропонувати ринку сучасні машини, сформувати умови для виконання цього закону досить складно”, – каже Конеченков.

Хоча, якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, зазначена вимога законодавства здатна викликати до життя певні рухи вже серед машинобудівників – вітчизняних або іноземних. У всякому разі, німецька компанія Fuhrlander (з українським, як з’ясувалося влітку 2012-го, власником – колишнім керівником “Енергомашспецсталі” Максимом Єфімовим) зуміла запустити виробництво вітрогенераторів одиничною потужністю 2,5 МВт на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування. Але це вже інша, “машинобудівна історія”…

Джерело: delo.ua

Детальніше »

Привітання з днем геолога

Шановні колеги! 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи – наймасовішої громадської організації із понад 100-річною історією, що об’єднує понад 2 мільйони чоловік, щиро вітає Вас з професійним святом розвідників надр України – Днем геолога. 

Геологорозвідники України за роки свого існування відкрили сотні родовищ корисних копалин, створили багато карт, на базі яких було побудовано багато гірничих підприємств, виросли нові міста та селища в Україні. Адміністрація, профспілкові організації підприємств багато уваги приділяють вирішенню соціальних проблем згідно колективних договорів, покращенню житлово-побутових умов, оздоровленню розвідників надр та підростаючого покоління. Ряд підприємств геології, геодезії та картографії активно займаються екологічними проблемами, стали колективними членами Українського товариства охорони природи. Зичимо Вам, шановні колеги, міцного здоров’я, творчого натхнення, нових геологічних відкриттів, цікавих карт, покращення добробуту та тісної співпраці з Українським товариством охорони природи.

З повагою 

Голова Українсього товариства охорони природи, 

доктор економічних  наук, професор Шевчук В.Я. 

Секретар Президії ВР УкрТОП, почесний голова 

Всеукраїнської галузевої профспілки Кравчук М.О. 

Детальніше »

Україна використовує 2 млрд грн по Кіотському протоколу

В Україні діє шість великих проектів Кіотського протоколу на 2 млрд грн. Про це під час прес-конференції повідомив міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков, передає кореспондент УНН.

У рамках проектів Кіотського протоколу ведеться співпраця з київським метрополітеном та міжнародним дитячим центром “Артек”.

Також вкладаються кошти у теплотраси Горлівки, очистку шахтних вод в Луганській області та оновлення та будівництво котельні в Дніпродзержинську.

“2 млрд – це 544 національних об’єкти – це школи, дитячі садочки та лікарні. Там відбувається теплосонація приміщень – вікна, фасади, дахи”, - зазначив О.Проскуряков.

Довідка УНН: 16 лютого 2005 року офіційно набув чинності Кіотський протокол — міжнародний документ, який підписали в японському місті Кіото в грудні 1997 року, повідомляє УНН.Цей документ став доповненням до Рамкової конвенції ООН, яка регламентує дії розвинених країн, спрямовані на нормалізацію клімату. Згідно з умовами конвенції, країни з перехідною та розвинутою економікою повинні контролювати викиди в атмосферу так званих парникових газів. Зокрема, зменшення обсягів викидів було намічено на 2008-2012 роки. Кіотський протокол набув чинності на території 159 держав.

Розробка плану заходів щодо скорочення викидів вуглецю і промислових газів в атмосферу почалася в зв'язку з тим, що вчені все частіше почали заявляти про глобальне потепління. За офіційними даними, з 1990 року по 2012 рік середня температура на землі збільшилася на 5,2%.

Коли вступив в силу Кіотський протокол, Індія, Китай, США і Австралія відмовилися ратифікувати його. У 2013 році дія договору завершується, тому міжнародне співтовариство готує новий нормативний документ для регулювання обсягів промислових викидів в атмосферу планети.

В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою Національного агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм).

Джерело: unn.com.ua

Детальніше »

Василь Шевчук: “екологічна політика – у краплині води!”

Сьогодні – Міжнародний день води. Учора були Всесвітній день землі і День лісів. Начебто, людство й шанує Природу, але тільки по окремих днях, не щоденно, не цілий рік. Можливо, до свідомості людей краще б доходили екологічні проблеми їхнього ж життя, якби проводити день без води, день без землі, день без лісу? 

Справді, не можна навіть уявити собі життя без води, чи не так? Зранку прокидаємось – води нема, снідати, пити чай чи каву – води нема, на роботу – води нема, після роботи – води нема. І так прожити хоч би до наступного ранку, а там знову – умивайся, пий чай, готуй кашу, борщ, купайся… Думаю, ставлення до Води, як до безцінного дару Природи, докорінно змінилося б. 

Це – не гіпербола, не абстрактна ситуація, це – реальність, яка настає кожного ранку для багатьох людей. І перспектива, якщо не одуматись, для ще більшої кількості людей. Уже сьогодні на Планеті доступу до чистої води не мають 30 відсотків населення. В Україні кожен день без води настає для жителів 1228 населених пунктів, де користуються лише привізною водою. 

Екологічна політика відбивається у краплині води! І якщо візьмемо цю краплину з водопровідного крану, з річки, озера, моря та оцінимо її якість, що побачимо? На жаль, не тільки Н2О, а ще й значну частину хімічної таблиці Менделєєва, пестициди, біогенні та інші речовини, які зовсім не потрібні в людському організмі. 

Але ж вода – це саме життя, на 25-30 відсотків від якості води залежить здоров’я і довголіття. Кожен хоче добавити собі ці відсотки, ніхто інший за нас цього не зробить. 

Потрібна ефективна екологічна політика європейського рівня, у тому числі водна політика відповідно до Рамкової Водної Директиви ЄС, яка поширюється на країни Євросоюзу та країни – кандидати на вступ до ЄС. Саме до цих країн, згідно з чинним законодавством і прагненнями наших громадян, належить Україна. 

Так повелося, що в практиці національного державотворення відсутня інституційна пам’ять, ба більше – попередників ще й зазвичай звинувачують. І все починається спочатку, ніби з чистого аркуша. От і сьогодні знову йдеться про необхідність запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами, розробку і прийняття змін до Водного кодексу України. 

Але ж уже більше як 20 років наші урядовці їздять і вивчають досвід басейнового управління у Франції, Нідерландах, Німеччині та інших країнах Європейського Союзу. Проте як тільки одні навчилися, їх звільняють, інші навчилися – цих звільняють наступники і так знову й знову. Відбуваються перманентні реорганізації і скорочення, які проводяться не фахівцями, а новими призначенцями, часто недосвідченими людьми у цій справі. 

За таких умов берегти й передавати інституційну пам'ять – просто необхідно, дбаючи про краще майбутнє і наближаючи його настання. 

Майбутнє будується не на порожньому місці. Близько 15 років тому в Україні були ухвалені Національна програма екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро та поліпшення якості питної води, Державна програма охорони Чорного й Азовського морів, розроблені проекти програм для басейнів Дністра і Сіверського Дінця. 

Також були запроваджені платежі за спеціальне використання водних ресурсів і збори за забруднення водних об’єктів. За рахунок цих коштів здійснювалося фінансування природоохоронних заходів в рамках затверджених програм. Так вдалося поступово переломити успадковану тенденцію погіршення стану водних басейнів і ресурсів, покращити їх якість. 

Однак зараз названі вище програми практично не виконуються, а Національна програма екологічного відродження Дніпра включена до складу Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України. 

З цим не можна погодитись, бо Дніпро – це не тільки вода для промисловості, житлово-комунального і сільського господарства, це – наша національна святиня, сховище життєвих сил Українського народу, його генетичного коду. 

Треба відновити Національну програму екологічного оздоровлення басейну ріки Дніпро та поліпшення якості питної води. В рамках програми слід також вирішувати проблеми каскаду Дніпровських водосховищ, поступового повернення Дніпра до природного стану. Про це, до речі, йшлося вчора на засіданні Наукової ради з навколишнього середовища і сталого розвитку Національної академії наук України. 

Проте рекомендації вчених і громадськості практично не беруться до уваги. Тому сьогодні потрібна нова якість в самоорганізації громадянського еко-суспільства – треба відвикати від так званого патерналізму держави, що було характерним для минулої суспільно-політичної системи. 

У демократичній системі, яка утверджувалася в Україні упродовж років державної незалежності і буде розвиватися в процесі європейської інтеграції, громадянське еко-суспільство може й повинно брати на себе вирішення складних проблем екологічної безпеки життя. 

Так, діяльність Національної екологічної ради України спрямована на формування сучасної екологічної політики. От і сьогодні йдеться про нову водну політику. Це – спроба передати інституційну пам’ять, яку зберігають громадські організації, державним установам. 

Українське товариство охорони природи, яке діє у всіх регіонах і краях упродовж 67 років, фактично є громадським міністерством охорони довкілля. Нам потрібна лише підтримка власної держави, з одного боку, і фінансова стійкість, з іншого. 

В Європі, наприклад, такі системні екологічні організації мають статус суспільно корисних організацій, їх звільняють від оподаткування, надають фінансову, моральну та іншу підтримку держави. 

От і нас можна було б прирівняти до бюджетних організацій за рівнем оплати електроенергії, тепла, земельного податку, а не до підприємницьких структур. Крім екологічно корисної діяльності ми створюємо робочі місця, працюємо з молоддю і пенсіонерами, ведемо просвітницьку і виховну роботу, сприяючи досягненню кращого суспільного клімату. 

Для зміцнення фінансової стійкості природоохоронної діяльності громадських організацій варто було б вирішити питання щодо створення Національного (недержавного) екологічного фонду, який би підтримувався зеленим бізнесом, громадами і місцевим населенням. Такий фонд міг би фінансувати не капіталомісткі заходи з екологічного оздоровлення міст і сіл, проведення акцій відповідно до Екологічного календаря України. 

І ще про один дуже важливий аспект. У ці дні ми відзначаємо 150-річчя від дня народження нашого великого співвітчизника, творця ноосферної ідеї Володимира Івановича Вернадського. 

Ще 90 років тому він попереджав про небезпеки і наслідки техногенного тиску людства на біосферу. Однак тоді навіть уявити не можна було, яких розмірів це набуде згодом. В результаті нині знищено, або ж докорінно змінено 70 відсотків екосистем планети Земля. 

До чого це може призвести у майбутньому, чи буде воно взагалі у нинішньої цивілізації? В одному з тібетських трактатів я колись прочитав, що коли люди заповнять відходами землю, вони візьмуться за повітря і воду! А я подумав – візьмуться за голову… 

Саме розум, свідомість і воля, як зазначав В.І.Вернадський, мають бути «сталкерами», провідниками людства у майбутнє. Щоб вижити, світ має позеленіти, стати гуманнішим, добрішим. Грубі матеріальні інтереси повинні поступитися пріоритетом загальнолюдським цінностям, тендітним паросткам ноосферогенезу і відповідальності за майбутнє.

Шевчук В.Я., доктор економічних наук, професор

 Із виступу на засіданні 

Національної екологічної ради 

22 березня 2013 року

Детальніше »