В українських школах введуть предмет екологія

З 1 вересня 2013 року в українських школах з‘явиться новий предмет — екологія. Про це повідомив міністр екології і природних ресурсів України Олег Проскуряков: «Зараз ми розробляємо підручники для шкіл і плануємо цього року з першого вересня для 1,2 класів (зараз ми визначаємося з школами) зробити пілотні уроки з екологічним ухилом», — сказав він.

«В перспективі можливо зробити кілька спеціалізованих шкіл, можливо у великих обласних центрах. Факультативно потрібно у кожній школі вводити урок екології, це очевидно і це ми будемо робити», — зазначив Проскуряков.

За його словами, програма уроку екології не буде сходитися з програмами природознавства та охорони здоров’я.

Джерело: vkurse.ua

Детальніше »

Звернення з нагоди Дня довкілля 2013

Природа – наш єдиний, спільний дім. Берегти його, передавати із покоління у покоління охайним і доглянутим – головне завдання і найперша заповідь людини, основа генетичної пам’яті і життєвих сил Українського народу.

Дорогі друзі – шанувальники природи!

20 квітня в Україні – День довкілля. День довкілля проводиться щороку в третю суботу квітня уже протягом 15 років згідно з Указом Президента №855/98 від 6 серпня 1998 року. Цього дня за участю членів Українського товариства охорони природи проводяться заходи, спрямовані на озеленення, очищення берегів Дніпра, великих і малих рік країни, збереження заповідних об’єктів, впорядкування парків, скверів, криниць, джерел, поширення екологічних знань.

Цього року День довкілля особливий. Він проводиться в рік 150-річчя з дня народження видатного вченого-універсаліста, основоположника вчення про ноосферу, першого Президента Академії наук, великого громадянина і патріота України Володимира Івановича Вернадського.

Під час проведення Дня довкілля в минулому році було посаджено разом з працівниками лісового господарства тисячі саджанців дерев і кущів, розчищено та прибрано багато прибережних охоронних смуг річок, ліквідовано тисячі стихійних сміттєзвалищ, закладені нові парки, впорядковано криниці і джерела води. 

Україна має унікальну природу – красиву і багату. Проте ставляться до неї лише як до дармового ресурсу для задоволення виробничих і приватних егоїстичних проблем. Через забруднення землі, води, повітря відбувається деградація людського в людині, упадок життєвих сил.

Усі ми – люди, суспільство, держава – повинні змінити своє ставлення до природи! Люди є лише гостями Землі, а не її володарями. 

Українське товариство охорони природи, яке об’єднує понад 2 мільйони членів, упродовж багатьох десятиліть силою колективного ентузіазму і великої громадянської відповідальності за майбутнє України здійснює свою діяльність на благо охорони й відродження навколишнього природного середовища, збереження генофонду і здоров’я народу України.

Напередодні Дня довкілля Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи звертається до своїх колективних та індивідуальних членів, первинних осередків, обласних, міських, районних організацій, керівників підприємств, вищих навчальних закладів, шкіл, органів державної влади та місцевого самоврядування, засобів масової інформації, усіх співвітчизників із закликом взяти найактивнішу участь у практичних природоохоронних заходах: 

• благоустрої та озелененні населених пунктів, виробничих територій та власних садиб, упорядкуванні меморіалів та братських могил;

• очищенні від сміття природних територій, берегів річок і водоймищ;

• посадці дерев, створенні нових парків, скверів, алей, квітників;

• упорядкуванні заповідних територій, зон масового відпочинку; 

• пропаганді екологічного світогляду серед широких верств населення, державних службовців, учнівської молоді.

Кожен житель України має взяти участь у проведенні Дня довкілля у доступній для нього формі, стати охайним господарем на своїй землі, сприяти відродженню наших багатовікових традицій поваги до природи.

Спільними зусиллями збережемо чистим довкілля!

З повагою

Голова Українського товариства

охорони природи, доктор економічних наук, професор 
Шевчук В.Я.

Березень 2013 року

Детальніше »

Роздільний збір сміття у Києво-Могилянській Академії

З квітня 2013 у Києво-Могилянській Академії започатковано роздільний збір сміття. Ця ініціатива не є новою для НаУКМА і завдяки співпраці ЕкоКлубу «Зелена Хвиля», адміністрації Академії та компанії «УкрЕкоРесурси» з 2013 року сортування відходів перетворилося на загально-університетську практику.

З 2013 року на плацах Академії було встановлено спеціальні баки для сухих відходів. Всі пластикові стаканчики, папір, скляні пляшки, що потраплять туди, будуть перероблені і отримають нове життя.

Така практика є звичайною для країн ЄС. Наприклад, у Швеції сортувати сміття почали ще у 80-тих, і зараз це є обов язковим для всіх громадян. На пострадянському ж просторі, зокрема в Україні, із року в рік росте кількість полігонів – кладовищ для відходів. Токсичні речовини, що вони виробляють, потрапляють у воду та ґрунт, розсіюючись на сотні кілометрів навколо. Що вже казати про нестерпний сморід поблизу сміттєпереробних заводів, як такий, що на Позняках. Вони не просто забруднюють повітря, але роблять життя мешканців цих районів незносним. Не зважаючи на це, до 2014 року у Київській області обіцяють прояву трьох нових заводів.

За словами представників ЕкоКлубу «Зелена Хвиля», могилянці давно були готові розділяти відходи, адже багато з них на власні очі бачив чудово налагоджену систему в Швеції та Німеччині. Чекати від нашого уряду перших кроків у напрямку реформування збору та переробки сміття видається марною справою, тому починати таку ініціативу потрібно самостійно, з невеликих установ – університетів, офісів, окремих комунальних підприємств. Маємо надію, наш досвід надихне інших активістів та громадських діячів.

Контакти: contact@ecoclub.kiev.ua, вул. Сковороди 2, 3-307 м. Київ, 067 698 7651, www.ecoclubua.com

Джерело: studnews.org.ua

Детальніше »

8 кроків назустріч природі

Як наблизитися до екологічного способу життя. На замітку тим, хто любить розводити руками: «А що я можу зробити?»

Багато хто говорить, що, живучи у місті, ніяк не може вплинути на негативні процеси, що відбуваються у природі. Мовляв, що я можу зробити, я ж мешкаю у мегаполісі, за його межі не виїжджаю, яка там природа у місті? Та й не еколог я зовсім, щоб на щось упливати.

Натомість, кожен із нас, хоч де він живе, може дотримуватися правил, які і власне життя здоровішим зроблять, і довкіллю допоможуть, переконана Ольга Лакиза, еко-просвітниця із харківської ініціативної групи «Друг природи». Вона сформулювала вісім таких правил і розповіла про них на львівському арт-еко-фестивалі «Еконяка».

На думку активістки, цих невеликих зусиль може докласти кожна свідома людина. Вона сама кілька років тому відмовилася від м’яса, пересіла на велосипед і зайнялась екологічним активізмом. Зокрема, у Харкові координує акцію «Зробімо Україну чистою».

Крок 1. Екологія у побуті

Екологічне прання, використання натуральної косметики, відмова від хімічних промислових засобів – це ті елементарні речі, які можна змінити у власному побуті. Сьогодні у продажу є порошки промислового виробництва із незначною кількістю хімікатів. Замість шкідливих інгредієнтів вони складаються із мінеральних компонентів – соди і різноманітних солей. Вони перуть так само якісно, при цьому не містять небезпечних речовин, які шкодять не тільки нашому здоров’ю, але й довкіллю. Є ще природні засоби для прання із пральними і миючими властивостями, наприклад, мильні горіхи і боби, вони повністю натуральні. А ще їх легко можна використовувати не лише для ручного прання, а й у пральках. Придбати їх можна в екологічних крамницях чи у спеціалізованих магазинах здорового харчування. Та й інтернет-крамниці сьогодні все частіше пропонують побутову продукцію на органічній основі. 

Крок 2. Економія ресурсів

Ресурси на планеті не безкінечні. Зараз у нас є можливість вдосталь користуватися питною водою, дешевим газом і енергією, та це не означає, що так буде завжди. Загальновідомо, що ресурси вичерпуються, а населення Землі зростає. У нас залишається все менше вибору, єдиний вихід – розумно використовувати природні дарунки, відмовлятися від непотрібної побутової техніки, товарів, послуг, які, окрім короткочасної естетичної насолоди, нічого хорошого у довгостроковій перспективі не принесуть.

Крок 3. Відмова від упаковки

У нас переробляється дуже невелика частина сміття, і це величезна проблема. Відходи ідуть в основному на сміттєві полігони. Натомість сміття – це не те, що потрібно викинути і забути. Нам варто переглянути своє ставлення до нього. Це цінний ресурс, від якого ми просто відмовляємося. В європейських країнах сміття значною мірою переробляється. Там звикли рахувати гроші, тому його не викидають просто так, а повторно використовують – це раціонально. Поки у нас не розвинена на належному рівні індустрія переробки пластику, треба просто відмовлятися від непотрібного. Наприклад, у супермаркетах, коли на кожен вид товару пропонують додатковий пакет, беручи до уваги, що середня тривалість життя пакету - від моменту запакування до розпаковки вдома. А часом упаковки рвуться, коли ви ще навіть від каси відійти не встигли. Взагалі, одноразові товари – великий ворог екології. Їх викидають одразу ж після використання, тому про них узагалі варто забути.

Крок 4. Сортування сміття

У багатьох містах уже є контейнери для різних видів сміття. Якщо ж їх немає, можна окремо викидати, наприклад, папір, і виносити його у пункти прийому вторинної сировини чи просто виставляти на вулиці. У містах дуже багато людей, які збором макулатури заробляють на життя. Таким чином ви подаруєте папір їм, а вони з радістю віднесуть у пункт прийому. Не варто, щоб папір просто гнив на полігоні. Тим паче, що Україна закуповує макулатуру для виробництва туалетного паперу за кордоном. Хоча ми могли б самі успішно забезпечувати себе нею.

Крок 5. Повторне використання речей

Суспільство споживання нав’язує нам, як тільки у нас ламаються речі, одразу купувати нові. Хоча нещодавно все було зовсім не так. Наші батьки значно раціональніше ставилися до речей. Вони ремонтували, переробляли і перешивали їх. Або ж просто стежили за ними і старалися, щоб вони служили довше. Консьюмеризм спричинився до того, що речі виробляють якомога недовговічними, щоб ми якнайшвидше купували нові. Тому при виборі товарів слід надавати перевагу тим, які будуть слугувати довше. Нехай вони коштують дорожче, але вони якісніші.

Ще один прекрасний спосіб не викидати речі – це поділитися ними з тими, кому вони потрібніші, ніж вам. Часто ми викидаємо одяг, тому що він розподобався чи ми з нього виросли. Не варто цього робити, є чимало благодійних організацій, магазинів, куди можна віддати свої речі, і там вони продаються, а гроші за них ідуть на соціальні проекти, наприклад, допомогу знедоленим.

Є ще всеукраїнський інтернет-проект «Дару-дар», де ви можете безкорисливо подарувати комусь свої речі. Дарувати не зовсім непотріб, звичайно, речі мають бути робочими і функціональними. Дарунком можуть стати одяг чи побутова техніка. Ольга, наприклад, подарувала пральну машинку багатодітній сім’ї, яка часто проводить літо на дачі. У них багато дітей, тому їм складно прати. Вони відвезли цю машинку на дачу і забезпечують свої потреби. А її сім’ї вона була просто непотрібною. Хоча, мабуть, середньостатистична людина просто викинула б машину на смітник.

Крок 6. Зміна транспорту

Транспорт займає доволі велику частину у енергоспоживанні ресурсів, в основному викопних – нафти і газу. Результат – надмірна концентрація вихлопних газів, що підвищують загальний рівень вуглекислого газу у повітрі. Варто подумати про його екологічніші альтернативи. Передусім про велосипед. Він здоровіший, більш виграшний у часі і економніший. Навіть ті, хто живе далеко від центру міста, може бути спокійним: доведено, що велосипедист долає відстань між спальним районом і центром швидше, ніж громадський транспорт, особливо у години пік. Окрім того, ті, хто регулярно їздить на велосипеді, менше ризикує захворіти на серцево-судинні недуги. Ну і, звичайно, електротранспорт більш екологічний, ніж авто чи автобус.

Крок 7. Рослинне харчування

Скотарство і товари тваринництва використовують колосальні ресурси землі. Наприклад, у США на ферми припадає половина споживання всієї прісної води. А коли пасовища виснажуються, доводиться вирубувати величезні простори лісів, аби організувати нові. Це велика проблема у Південній Америці. В Україні ситуація не така катастрофічна, але варто пам’ятати, що тваринницькі комплекси потребують значно більше ресурсів для виготовлення їжі, ніж рослинні. Колись прийде такий момент в історії людства, що, споживаючи тваринну їжу, ми не зможемо прогодувати населення Землі. Тому рослинні харчі значно раціональніші.

Крок 8. Відмова від ліків і шкідливих звичок

Що менше хімії і стимуляторів ми використовуємо, то краще для нас. Це відображається перш за все на нашому здоров’ї, але сприятливо діє й на довкілля. Адже для виготовлення ліків і алкоголю використовують безліч хімікатів, що при виробництві випаровуються у атмосферу.

Автор: Христина Бондарєва, Школа журналістики УКУ

Джерело: vlaskor.net

Детальніше »

Міліція пересяде з ВАЗів на гібридні Toyota Prius

Україна закупила 1220 автомобілів Toyota Prius з бензиново-електричним двигуном, для заміни патрульних автомобілів МВС. Про це заявив міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков, пише "Комерсант-Україна" у статті "МВС пересяде на гібриди".

За словами міністра, перші п'ять Toyota Prius очікують розмитнення в Іллічівському морському торговому порту. Решта надійдуть в парк МВС у вересні.

Інші імпортери гібридних автомобілів не брали участь у проекті. Директор з маркетингу ТД "Ніко" (імпортер Mitsubishi) Максим Хом'як пояснює, що операція з купівлі гібридних автомобілів для МВС, по суті, є бартером.

Засоби для закупівлі - а це 380,7 млн гривень - отримані від продажу Японії частини держквоти на викиди парникових газів.

Кабмін підписав договір з Японією про продаж 30 млн одиниць встановленої кількості за ціною 10 євро/т в березні 2009 року. Спочатку умови договору припускали, що гроші в рамках цього проекту буде виділено під покупки саме Toyota Prius, каже Хом'як.

З цих же причин не брав участі в тендері і інший японський бренд - Honda, в лінійці якого також присутні гібридні автомобілі.

У травні 2011 року МВС повідомило про попередню домовленість з японською урядовою організацією NEDO про реалізацію проекту із заміни автопарку відомства за рахунок "кіотських грошей".

У рамках схеми "зелених" інвестицій планувалося замінити 2 тис. патрульних автомобілів ВАЗ і УАЗ на Toyota Prius. Тоді парк легкових автомобілів МВС становив 12,7 тис. одиниць, з яких 30% потребували "негайної заміни".

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Про хід реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні

8 квітня 2013 року у прес-центрі Кабінету Міністрів України відбулася прес-конференція за участі Міністра екології та природних ресурсів України Олега Проскурякова на тему: «Хід реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні».

«Реалізація проектів за схемою «зелених інвестицій» є одним з ключових напрямків діяльності Державного агентства екологічних інвестицій України, який системно патронується Міністерством екології та природних ресурсів України» - зазначив Міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков.

«У першу чергу, проекти за схемою зелених інвестицій спрямовані на зменшення енергозалежностіУкраїни, скорочення використання паливно-енергетичних ресурсів та як наслідок – скорочення викидів парникових газів, а також досягнення високого екологічного ефекту в рамках боротьби з глобальною зміною клімату на планеті. Реалізація подібних проектів у школах, лікарнях України сприяє значному покращенню соціально-побутових умов життя, роботи та навчання населення України» - підкреслив Олег Проскуряков.

Також було зазначено про те, що дякуючи успішній реалізації проектів за схемою зелених інвестицій, Україна значно розширила та поглибила співпрацю з Японією. Про це йшла мова на одній з останній урядових зустрічей Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з Президентом організації новітніх енергетичних та промислових технологій Хідео Хато та Послом Японії в Україні Тоічі Саката.

Після загального огляду ходу реалізації проектів за схемою зелених інвестицій в Україні, Олег Проскуряков більш детально зупинився на статистичних даних та особливостях реалізації кожного окремого проекту.

Всього станом на 1 квітня 2013 р. з японською стороною за договорами продажу одиниць установленої кількості погоджено 536 проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у 24 регіонах України загальною вартістю 3 813,5 млн. грн. та очікуваними щорічними скороченнями викидів парникових газів 116,9 тис. т СО2-екв.

У процесі реалізації знаходиться 529 проектів з капітального ремонту (теплосанації) об’єктів соціальної сфери (утеплення фасадів та дахів, заміна вікон та дверей), які реалізуються переважно у закладах освіти та охорони здоров’я майже в усіх регіонах України. 

На сьогодні профінансовано робіт на суму 571 млн. грн., зокрема утеплено 757 505,9 м2 фасадів, замінено 187 616,2 м2 вікон та зовнішніх дверей, утеплено 65 985,1 м2 дахів;

У березні 2013 р. було завершено будівельно-монтажні роботи та отримані декларації про готовність до експлуатації 20 об’єктів соціальної сфери в Івано-Франківській, Полтавській та Харківській областях. З японською стороною погоджено план – графік завершення робіт на решті об’єктах до кінця серпня 2013 року.

Показовими в напрямку впровадження зелених технологій є великомасштабні проекти з використанням японських технологій:

• проект з технічного переоснащення (заміни рухомого складу існуючих патрульних автомобілів) автомобілями з гібридною силовою установкою у Міністерстві внутрішніх справ України (380,7 млн. грн.).  В рамках реалізації даного проекту – перші 5 автомобілів вже знаходяться в «Іллічівськомуморському торговельному порту» та будуть розмитнені й передані МВС найближчим часом. Щодо поставок решти автомобілів з японською стороною погоджено план графік поставок відповідно до якого до кінця вересня 2013 року Міністерству внутрішніх справ України буде передано 1220 автомобілів;

• проект з будівництва очисних споруд з очищення шахтних вод шахти ім. П.Л.Войкова, м. Свердловськ (96,5 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 40 млн. грн.;

• проект з реконструкції котельні кварталу № 165 з впровадженням теплових насосів, м. Дзержинськ (62,3 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 22,4 млн. грн.;

• проект з комплексної модернізації вагонів з впровадженням асинхронного тягового приводу на КП«Київський метрополітен» (985 млн. грн.). Зокрема, в рамках даного проекту – 4 березня 2013 року перші 5 вагонів були передані Крюковському вагонобудівному заводу. 4 квітня 2013 року було завершено розкомплектування цього рухомого складу для початку його укомплектування новим обладнанням; по даному проекту здійснено передоплату;

• проект з реконструкції системи теплопостачання мікрорайонів «Сонячний» та «Будівельник» у м. Горлівка (149,7 млн. грн.); по даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 92 млн. грн.

• проект з впровадження раціонального споживання енергії з використанням сучасних високоефективних технологій на території ДПУ «Міжнародний дитячий центр «Артек». По даному проекту здійснено передоплату у розмірі близько 78,3 млн. грн., здійснюється поставка обладнання.

Джерело: kmu.gov.ua

Детальніше »

Звичайні працівники заощаджують природні ресурси більше, ніж начальники

Турбота українських компаній про екологію поки що полягає у встановленні склопакетів, лічильників води та укрученні економних лампочок Про це свідчить дослідження Міжнародного кадрового порталу hh.ua, які мають у розпорядженні «Коментарі».

Так, більше половини українських компаній (55%) в своїй роботі взагалі не керуються принципами охорони навколишнього середовища. Серед решти чіткими принципами екологічної політики можуть похвалитися тільки 20%. Ще 16% компаній мають негласні правила, а 9% зізнаються, що екологічна політика є лише на виробництві, але не в офісах.

При цьому, зазначають автори дослідження, спостерігається чітка тенденція: чим менша компанія, тим менше шансів, що у неї є екологічна політика. Так, серед малого та середнього бізнесу частка компаній з прописаними еко-стандартами становить лише 11-12%. Тоді як серед великих компаній (від 200 співробітників) вага «свідомих» компаній становить уже 37-38%.

Ще одна закономірність: чим більша компанія, тим більша ймовірність, що є спеціальний співробітник, що займається питаннями екологічної політики (якщо така, звичайно, є). Якщо в малих і середніх компаніях за цей напрям найчастіше відповідає або адміністративний персонал, або керівництво, то у великих компаніях прийнято наймати екологів чи інших профільних фахівців.

Подібним чином йдуть справи і з участю компаній у «зелених» проектах. Великий бізнес частіше бере участь у проектах, спрямованих на екологічну безпеку, проте виділяти суттєві бюджети на них ніхто не поспішає.

Найпопулярніші енергозбережні технології в українських офісах - це використання «економних» ламп, встановлення сучасних склопакетів і лічильників витрат води. А ось використання альтернативної енергії поки не особливо популярне.

При цьому більшість опитаних оцінює ефективність використання енергозбережних технологій, як середню (54%). Ще 15% говорять про низьку ефективність, і лише третина респондентів характеризує використані енергозбережні технології як високоефективні.

Найпотрібніший для офісів ресурс - папір - частіше в тій чи іншій формі переробляють або хоча б вдруге використовують. Ніяких програм утилізації немає тільки у третини офісів (34%). Інших програм утилізації в половині українських офісів просто немає. Хіба що іноді правильно утилізують офісну техніку (22%), а також батарейки та «економні лампи» (16%).

На відміну від керівництва компаній, співробітники самі виявляють значну екологічну свідомість: вимикають світло, йдучи з роботи, завжди або майже завжди вимикають комп’ютери та іншу офісну техніку, користуються багаторазовим посудом.

При цьому більша частина «білих комірців» або вже добре обізнана про екологічні технології для свого бізнесу (26%), або зацікавлена в такій інформації (38%). Трохи менше чверті опитаних нічого не знає про програми захисту навколишнього середовища, а ще 12% такі питання просто не хвилюють.

Джерело: ua.comments.ua

Детальніше »

Альтернативна енергетика: кому і куди вигідно вкладати гроші?

У квітні набули чинності зміни до Закону “Про електроенергетику”, якими запроваджується “зелений тариф” на електрику, вироблену з біогазу і невеликими сонячними установками, а також збільшується розмір стимулюючого тарифу для малих гідростанцій. Експерти відзначають, що нововведення створюють додаткові стимули для інвестицій у сектор відновлюваної електроенергетики України, який в сегментах сонячної і вітряної генерацій в останні роки і так переживає бурхливий розвиток.

У чому привабливість

До початку 2013 року частка потужностей, що виробляють електроенергію (е/е) альтернативним способом (з відновлюваних джерел), в нашій країні ледве перевищила 1%. За даними Держстату України, на початок поточного року в загальному обсязі встановлених потужностей майже 53,78 тис. МВт на вітчизняні сонячні електростанції (ЕС) припадало трохи більше 318 МВт, вітрові – близько 263 МВт. Для порівняння: тепловий сегмент електроенергетики, що превалює в Україні, займає в цьому розподілі понад 62,5%, концентруючи 33,7 тис. МВт енергопотужностей.

Але є й інші цифри. Обсяг того ж вітроенергетичного сектору країни за минулий рік фактично подвоївся; схожа ситуація спостерігалася і в сегменті сонячної енергетики. Причому тенденція до вибухового зростання спостерігається останні два роки. “В Україні це гарантовано прибутковий бізнес, завдяки дії “зеленого тарифу”, – пояснює голова Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України Віталій Давій.

Арифметика проста. “Зелений тариф” на е/е, який почав діяти в Україні з 2011-го, станом на квітень поточного року для вітряних ЕС становить 122,77 коп/кВт-год, сонячних – 505,09 коп/кВт-год. Для порівняння, за одну кіловат-годину електроенергії, виробленої традиційним способом, її виробники отримують від 21,5 до 55 копійок. Ці гроші компаніям перераховують з оптового ринку електроенергії, оператором якого є держпідприємство “Енергоринок”, що організує купівлю-продаж всієї е/е, що виробляється в країні.

З урахуванням таких підходів держави до визначення ціни “альтернативної” електрики інвестиції в сегмент повертаються досить швидко. За розрахунками В. Давія, в середньому окупність одного проекту може становити чотири-п’ять років.

Рівень держпідтримки “альтернативного сегмента” досить солідний. Можна підрахувати, що за сукупної потужності 300 МВт одна година роботи українських СЕС обходиться приблизно в 1,2 млн. грн. – “Енергоринок” доплачує власникам цих потужностей по 4-4,5 гривні за кіловат-годину. Вітроенергетика приносить майже в чотири рази менше. Тим не менше, і вона викликає живий інтерес у великих гравців ринку традиційних видів енергії. Ще й тому, що самими держдотаціями фінансові потоки тут не обмежуються.

У 2011 році державний Ощадбанк виділив 2,6 млрд. грн. на розвиток вітчизняної сонячної енергетики. В даний момент ЄБРР не проти прокредитувати всю українську “енергетичну альтернативу” на суму близько 160 млн. євро, а ЄС виділяє 27,7 млн. євро на підтримку Енергетичної стратегії України. Світовий Банк також обіцяє позичити $250 млн. для реалізації подібних проектів в нашій країні.

Хто “зловив” інтерес

Притому, що альтернативний сегмент уже “взяв відсоток” від загальної кількості потужностей в Україні, вироблення е/е в ньому не дотягує і до такого показника. Торік наша країна виробила 198 млрд. кВт-год електроенергії, з яких лише 780 млн. кВт-г отримано з поновлюваних джерел. Іншими словами, частка в загальному виробництві – менше 0,5%.

Однак навіть на таких обсягах ємність українського ринку е/е, що виробляється з поновлюваних джерел, склала не менше 2 млрд. грн. за підсумками минулого року. У 2013-му цифра може збільшитися – за експертними оцінками, Україна згенерує на альтернативних потужностях понад 1 млрд. кВт-год.

На ці гроші, природно, знайшлися претенденти. У сегменті сонячної електроенергетики працює група “Укрпідшипник” (голова ради директорів – Сергій Клюєв) і Activ Solar (австрійська компанія, яку пов’язують з Сергієм і Андрієм Клюєвими). На ринку вітроенергетики – Wind Power від холдингу ДПЕК Ріната Ахметова і “Вітряні парки України”, які пов’язують з одним із співвласників корпорації “ІСД” Олегом Мкртчаном.

Activ Solar у своїй сфері є безумовним лідером – 90% всіх потужностей СЕС в Україні належить цій компанії. На ринку вітроенергетики ситуація зараз більш рівна. Перші місця з частками приблизно 40% поділили ДПЕК Wind Power і “Вітропарки”, решта гравців задовольняються значно меншим. Обидві компанії в найближчі рік-два планують ввести в експлуатацію ще приблизно 200 МВт потужностей, а до 2015 року експерти прогнозують зростання в сегменті вітряних електростанцій приблизно до 1 ГВт.

Українське Держагентство з енергоефективності та енергозбереження оприлюднило такі дані. За останні два роки в сферу енергоефективності та відновлюваної енергетики залучено 21 млрд. грн інвестицій. (За даними Bloomberg New Energy Finance, в цілому по світу в 2012-му в “чисту” енергетику було направлено $268,7 млрд.) Заперечувати статистику держагентства не будемо. Інші оцінки показують: компанії вкладають близько 2,5 млн. євро в кожен мегават потужностей на українських альтернативних ЕС.

Скажімо, ДПЕК інвестував у будівництво Ботієвської ВЕС, встановленою потужністю 200 МВт, понад 350 млн. євро. Витрати “Вітряних парків України” на проект “Новоазовський” склали 940 млн. грн (близько 91 млн. євро), “Очаківський” – 660 млн. грн (трохи більше 64 млн. євро); обидва вітропарки вже ввели в експлуатацію 95 МВт потужностей. Activ Solar вклала понад 3,8 млрд. грн (358,5 млн. євро) в спорудження 105-мегаватного сонячного парку “Перово”. Крім того, компанія інвестувала 4,3 млрд. грн (417,5 млн. євро) у створення інших об’єктів – 7,5 МВт потужностей на електростанції “Джерельне”, парки “Охотникове” (80 МВт) і “Митяєве” (31,55 МВт).

Перспективи і проблеми

Герман Айнбіндер, директор ДПЕК Wind Power, впевнений – з часом українські ВЕС та СЕС зможуть конкурувати на ринку з традиційною енергетикою, як це відбувається в європейських країнах. “Зелений тариф” був і залишається визначальною умовою розвитку цього напрямку. Але ми очікуємо, що вже в найближчі шість-сім років, враховуючи розвиток технологій і зростання цін на вуглеводневу сировину, настане паритет традиційної та альтернативної технологій в енергетиці. Це дозволить працювати у сфері поновлюваних джерел енергії на ринкових умовах”, – прогнозує топ-менеджер.

Голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков вважає, що в нинішньому вигляді український ринок відновлюваної енергетики ще далекий від ідеалу. Навіть виключивши спільний для всієї економіки країни “ризик політичної нестабільності”, галузь все одно залишається зі своїми специфічними моментами. Один з них – в обмеженнях щодо підключення до електромереж. “Останнім часом цю політику стали визначати власники обленерго. Сьогодні виникає якась монополія, яка дозволяє давати зелене світло одному проекту і не давати іншому”, – стверджує Конеченков.

Подібну позицію можна аргументувати наявністю у деяких енергорозподільчих компаній активів в альтернативній енергетиці. Таких, наприклад, як ДПЕК. Але тут подібні звинувачення відкидають. “Протидія з боку обленерго неможлива, діяльність природних монополістів контролюється Антимонопольним комітетом. Крім того, це нерозумно, оскільки приєднання до мереж – одне з джерел нашого доходу”, – повідомив директор з дистрибуції та збуту електроенергії ДПЕК Ігор Маслов.

Крім нюансів у взаєминах між гравцями, існує і спільна для всіх “перешкода до розвитку” законодавчого характеру. Мається на увазі нововведення в Законі “Про електроенергетику”, що викликало свого часу бурхливе обговорення, про так зване правило “місцевої складової”. Воно передбачає, що компанії, що претендують на вигідний “зелений тариф”, зобов’язані використовувати при спорудженні СЕС та ВЕС певну кількість устаткування і комплектуючих українського виробництва.

Норма набирає чинності влітку 2013 року; на думку представників “альтернативних” асоціацій, “місцева складова” може знизити інтерес інвесторів до сегмента відновлюваної електроенергетики в Україні. “За відсутності профільних вітчизняних виробників, які здатні запропонувати ринку сучасні машини, сформувати умови для виконання цього закону досить складно”, – каже Конеченков.

Хоча, якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, зазначена вимога законодавства здатна викликати до життя певні рухи вже серед машинобудівників – вітчизняних або іноземних. У всякому разі, німецька компанія Fuhrlander (з українським, як з’ясувалося влітку 2012-го, власником – колишнім керівником “Енергомашспецсталі” Максимом Єфімовим) зуміла запустити виробництво вітрогенераторів одиничною потужністю 2,5 МВт на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування. Але це вже інша, “машинобудівна історія”…

Джерело: delo.ua

Детальніше »