#ukrpryroda

Як покращити фінансування природоохоронних територій в умовах дефіциту державного бюджету

Актуальність проблеми. Належне фінансування – ключова проблема політики розвитку природоохоронних територій (ПТ). Кілька років тому провідними вченими й експертами країни за підтримки Програми розвитку ООН було підготовлено дуже ґрунтовний проект «Національної стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Затвердження і наступна реалізація даної Стратегії могли б на 40 відсотків збільшити обсяги фінансування об’єктів природно-заповідного фонду за рахунок розширення власних джерел без додаткових витрат Державного бюджету України. 

Однак ні Уряд, ні Парламент за минулі 4-5 років нічого не зробили, щоб затвердити й реалізувати цю Стратегію. Більше того – послідовно руйнувалися інституційні основи природно-заповідної справи в державі. 

Проте у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським агентством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, питання розвитку ПТ мають повернутися на пріоритетні позиції в екологічній політиці України. Так, у ЄС площа природно-заповідних територій складає близько 15 відсотків, у той час як в Україні вона з 1991 року ледь зросла з 2,3 до 6 відсотків. 

4 лютого 2015 року відбулись Комітетські слухання у Верховній Раді України з актуальних проблем розвитку природно-заповідної справи. Однак знову, як і раніше, в плані фінансування природоохоронних територій дискусія зводилась до необхідності збільшення обсягів видатків з Державного бюджету. Проте усі добре розуміли, що в нинішніх умовах це, поки що, є практично неможливим.

Саме тому доцільно знову повернутися до розгляду, затвердження й реалізації Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України.

Нижче наводяться основні положення проекту Стратегії, викладені у 9 розділах. 

1. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ
  • Відіграють ключову роль на Землі
  • Нині знищено або змінено 65 % екосистем Планети
  • Глобальні екологічні кризи, економіка, політика
  • Україна – найбільш розорана держава Європи
  • Площа заповідних територій – у 2,5 рази менша
  • Повітря, вода, земля, тривалість і якість життя
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ 
  • Проблеми фінансування та розвитку природоохоронних територій 
  • Мета Національної стратегії, ключові завдання, дії та строки її виконання 
  • Шляхи і засоби забезпечення фінансової стійкості природоохоронних територій 
  • Очікувані результати виконання Стратегії, ресурси та джерела фінансування
3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПТ
  • Поняття природних територій та об’єктів особливої державної охорони 
  • Природно-заповідний фонд України, структура та правове регулювання
  • Природоохоронні території у складі національної екологічної мережі 
  • Основні напрями розвитку природно-заповідної справи 
  • Фінансова і матеріально-технічна забезпеченість природоохоронних заходів на об’єктах ПЗФ
  • Загальний стан фінансування об’єктів природно-заповідного фонду 
  • Аналіз надходжень від господарської діяльності об’єктів природно-заповідного фонду
4. МЕТА НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ, КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ, ДІЇ ТА СТРОКИ ЇЇ ВИКОНАННЯ
  • Стратегічна мета 
  • Ключові завдання 
  • Дії, що плануються
  • Інструменти, кроки і механізми
  • Строки виконання
5. СТРАТЕГІЧНА МЕТА· 
  • Розробка механізмів фінансово-економічного стимулювання створення, збереження й відновлення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також залучення інвестицій для їх розвитку
  • Забезпечення стабільного фінансування заходів щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду· Створення фінансово-економічної бази для завершення формування і функціонування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду
  • Забезпечення ефективного збереження ландшафтного та біологічного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
6. КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ 
  • Розробка і впровадження фінансово-правового механізму в системі ПТ
  • Удосконалення економіко-правових стимулів
  • Виявлення додаткових джерел фінансування системи природоохоронних територій
  • Удосконалення правового режиму ПТ окремих категорій
  • Доведення питомої ваги природоохоронних територій до оптимальних нормативів
  • Забезпечення територіально-просторової єдності ПТ шляхом формування екологічної мережі
  • Поєднання охорони ПТ із створенням умов для розвитку 
7. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ
  • Удосконалення бюджетного фінансування ПТ
  • Фінансування природних заповідників та біосферних заповідників
  • Фінансування національних природних парків, регіональних ландшафтних парків та інших природоохоронних територій
  • Правові механізми створення цільових екологічних фондів
  • Інституційні засоби
  • Економічні та науково-освітні засоби
  • Засоби законодавчого та нормативно-правового забезпечення
  • Поєднання природоохоронних та історико-культурних чинників 
8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ, РЕСУРСИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
  • Удосконалені організаційні та управлінські засади 
  • Створена необхідна фінансово-економічна база
  • Посилена дієвість законодавчої бази 
  • Доведення рівня заповідності території України до оптимального
  • Інтегрування національної мережі ПТ до всеєвропейської екологічної мережі
  • Забезпечення до 40 % додаткових грошових надходжень
  • Підвищення престижу праці і соціального захисту
  • Зростання рівня зайнятості та якості життя місцевого населення 
9. ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ
  • Інституційні дії 
  • Економічні дії 
  • Науково-освітні дії
  • Законодавчі дії
Враховуючи нинішню бюджетну ситуацію, Уряду України доцільно було б затвердити і забезпечити реалізацію «Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Фахівці Українського товариства охорони природи та Асоціації природоохоронних територій України готові надавати науково-експертну і громадську підтримку зусиллям Уряду. 

При цьому необхідно здійснити концептуальний перехід від традиційних понять «природоохоронних територій» чи «об’єктів природно-заповідного фонду» до нової категорії – «соціо-природних систем» як макроекономічного явища. Це відкриє додаткові можливості для вирішення не тільки екологічних проблем, а й економічних і соціальних проблем розвитку територій, створення нових робочих місць, забезпечення потреб місцевих громад і населення.

В.Я.ШЕВЧУК 
професор, доктор економічних наук, 
голова Українського товариства охорони природи

17 лютого 2015 р.

«Таймон», або трилогія часу Юрія Щербака

Юрій Щербак – мислитель, дипломат, письменник, міністр екології, вчений, професор, людина-всесвіт, а для мене ще й добрий друг, старший колега й еко-побратим, звершив справжній подвиг – сотворив феноменальну трилогію: «Час смертохристів : Міражі 2077 року» (2011 р.), «Час великої гри : Фантоми 2079 року» (2012 р.), «Час тирана : Прозріння 2084 року» (2013-2014 рр.).

У мене на нічній тумбочці лежать книги Германа Гессе – Нобелівського лауреата в галузі літератури, і Юрія Щербака, поки що не лауреата цієї премії. Перед сном, залежно від прожитого й пережитого за день, я беру одну з них, читаю кілька сторінок, осмислюю, думаю, шукаю відповіді на одвічні питання «звідки, для чого або за що, куди…».

Я не просто читаю книги Щербака, насолоджуючись захоплюючим сюжетом, довершеним літературним стилем, який нагадує мені любимого нами обома Германа Гессе. Я зчитую їх з Простору, де записано усе що було, і що, ймовірно, буде. 

Однак те, що може бути, не є жорстко детермінованим, воно може змінитися, якщо, хоча ні – коли (!) ми прозріємо.

Розбудити, пробудити, відкрити зіниці душ – таку нелегку місію узяв на себе Юрій Щербак. І зробив це з притаманними йому мудрістю, прозорливістю, небайдужістю, симпатичною іронічністю, здатністю відкривати очі на звичну і тому непомітну очевидність, життєвим досвідом і врешті – Прозрінням!

Діалектику влади, життя, любові, гордині, жертовності, усього, що творить історію світу і долю людини – Юрій Щербак вплітає у захоплюючий сюжет, який, одначе, не є головною ціллю трилогії. Її мета, як горизонт для мандрівника у Всесвіті – пошук Істини, яка, відомо, у Кого зберігається.

Вершиною драматургії «Часу смертохристів» є зустріч Гайдука (головного героя трилогії) з професором Вебером, автором книг, назви яких промовляють за цілу епоху: «Психологія ненависті» (2023), «Імперський психоз Росії: дорога до краху» (2026), «Паранойя політкоректності і загибель Європи» (2030), «Нові світові демони: психопатологія глобалізації» (2036), «Небезпечна психічна хвороба: криміналізація суспільств і держав» (2058).

Вебер, чия мудрість виростала з великої любові до людей і великої відповідальності перед Богом, закликає: «… не слухайте тих, хто постійно плаче над нещасною долею України, хто скиглить і розмазує соплі… Підніміться над історією, над сьогоденням. Почніть писати історію України з чистого аркуша. Чого Вам не вистачає? У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому. Є християнство. Степ прийшов ненадовго. Тільки скінчаться трави і почнеться зима – степові коні залишаться без сіна…

«Старий переплутав століття, – вирішив Гайдук. – Вік бере своє. Тут не коні Батия, а «черепахи» і танки Нижньо-Тагільського заводу» (стор. 449). 

У 2011 році Юрій Миколайович надписав мені на книзі: «…від усієї душі цей погляд у майбутнє (сподіваюсь не пророчий)». На жаль, через три роки Нижньо-Тагільські танки з’явилися на нашій землі…

Гнітючою реальністю стає ще одне передбачення: «…телевізійний вірус, який вражає мозок людини і викликає психічне захворювання, до синдромокомплексу якого входять прогресуючий дебілізм, емоційна тупість і стан агресивної ненависті. Назвали його TDV – Television debylity’s virus» (стор. 447). 

Щербак попереджає – щоб уникнути катастрофи, треба шукати нові шляхи побудови суспільства. «Старі проекти розвитку цивілізації вичерпано. Перш за все – так званий демократичний проект. Влада більшості над меншістю. Не може одна людина – навіть найгеніальніша, а вождями, гетьманами чи президентами стають, як правило, унікальні мерзотники і честолюбні параноїки, – втілювати волю і мрії мільйонів людей. Не може якась жалюгідна епітеліальна клітина керувати організмом людини. Керувати повинен мозок (у автора – це рада менеджерів, куди входять економічні, фінансові, соціальні, освітні, екологічні і безпекові менеджери» (с. 450).

От вам і рецепт технології конструювання майбутнього, щоб уникнути жорсткого зіткнення з ним! Чи ж слідуємо йому?

Міражі 2077 року починають проявлятися уже тепер і тут. До чого це може призвести, читаємо далі: «Одним з головних масових настроїв, що сформувалися в ті роки, стало почуття гріха й страху перед гнівом Божим. Позбуваючись влади телевізійного колективного зомбування, люди відчули особисту відповідальність за свої вчинки, почали більш гостро розуміти межу між доброчесним життям і гріхом».

А ще через 100 років, у серпні 2177 року, Світовий конгрес, присвячений причинам і наслідкам Четвертої глобальної війни, підтвердив, що «період Темряви і Страху в новітній історії людства, на щастя, скінчився: разом з відродженням науково-технологічного і промислового потенціалу, глобальної торгівлі та державного життя, відродженням збройних сил та геополітичної боротьби за ресурси, домінування і впливи, життя стало повертатися до своїх плюралістичних форм, до нових спроб людини скинути Бога з небесного престолу і зайняти його місце» (стор. 467-468).

Завершує ж Юрій Щербак першу книгу «Час смертохристів» сповіддю головного героя, у якому багато в чому вгадується сам автор, «Сину Божому Ісусу Христу з Назарета», яка закінчується такими словами: «… і змарнілий, посивілий Аскольд з блаженним виразом обличчя тримає біля грудей тримісячного хлопчика, який, вигрівши спинку на батькових грудях, дивиться вдалину, і в цьому недитячому погляді світиться задумливий спокій – я не можу знайти іншого слова, хоч ідеться про немовля. Здалося, тихий малюк бачить те, чого не дано узріти нікому з нас» (стор. 475). 

У другій книзі «Час великої гри» автором змальовано майбутню картину світу, якою вона може стати внаслідок поширення ЗОМБІ – зони особливих міжнародно-безпекових інтересів. «З’явилася дуже велика небезпека того, що наступним ЗОМБІ оголосять Україну. Тобто ваші землі, ваше зерно, ваше можливе процвітання. Вся ваша територія перейде під міжнародний контроль» (стор. 151-152).

Як і в першій книзі, фінальні слова автор неспроста вкладає в чисті уста дитини: «Я не знаю, куди ми йдемо – чи ми тікаємо назавжди з цієї землі, з цього осоружного Дикого Поля, оманливо схожого на рай, чи навпаки – повертаємось до себе, в свою країну, де нас чекають, де пам’ятають мою матінку і люблять тата, де наш дім, де неоране поле, де в повітці чекає іржавий плуг.

Вночі, коли до мене прийшло це дивне видіння, раптом прокинулася моя матінка, схопилася й заплакала – мабуть, привиділися їй та сама гора, Дніпро і чоловік із сином, що налаштувалися в дорогу, самі не знаючи – куди» (стор. 436). 

Пригадую, як після виходу другої книги «Час великої гри» ми пили каву у кав’ярні «Кофе Тайм» і Юрій Миколайович хитрувато удавав, нібито ще роздумує – писати третю книгу, чи ні. Я бачив, що думки його уже крутяться навколо «Часу тирана», але усе ж сказав: «Ви ж не залишите без відповіді останні слова дилогії – «куди»?

Не залишив. «Час тирана» у трилогії Юрія Щербака – особливо висока книга, майже апогей. Кажу «майже», бо знаю й відчуваю – сходження до нових Вершин ще попереду. З кожним сходженням відкриваються усе вищі вершини. І в альпіністів, і у мислителів.

У прозрінні 2084 року Юрій Щербак передбачає епохальне відкриття елементарної частки часу, яку називає «ТАЙМОН». Це відкриття лягає в основу «неспростовних доказів не лінійного, а викривленого, спіралеподібного і навіть зворотного руху цих часток… Всупереч догмі так званої «стріли часу» – тобто вічного руху від минулого через сучасність до майбутнього… історія різних народів і суспільств не веде їх до світлого майбутнього, а нерідко навпаки – до здичавіння, деградації, агонії, загибелі» (стор. 218).

Через незнання ефекту ТАЙМОНУ «… люди 2013 року, навіть найбільш освічені з них, що добре знали історію – але історію минулого, а не прийдешнього – не могли уявити, на що перетвориться карта світу через сімдесят років… На території Європи виникне двадцять один емірат – як результат гнилої політкоректності, фальшивої толерантності західних лібералів… Російська імперія впала, як стара напівзруйнована скотобійня, під вагою агресії Путіна проти України, його бундючних проектів відновлення колишньої величі, від всепоїдаючої корупції, алкоголізму, нерозв’язання національних питань і збайдужіння громадян. Сполучені Штати Америки припинили автономне існування… Китай …залишався загадковою силою, дбаючи лише – до кращих часів – про власні внутрішні інтереси» (стор. 219). 

Можливо, не випадково автор для позначення свого відкриття обирає назву, яка походить від двох англійських слів: «time» і «on», що разом означає «увімкнений час». 

Час на Землі увімкнений і обмежений для усіх – багача і бідняка, жорстокого правителя і простої людини, кривавого завойовника і жертви. Тільки Бог не знає меж ні у часі, ні у просторі!

Я довго не міг зрозуміти й змиритися, чому уже перед самим епілогом «Часу тирана» після нібито закодованого глибинним смислом (місцями на душу наверталися сльози) інтерв’ю Гайдука молодій, «а значить сміливій і жорстокій» тележурналістці Оксані, автор дав абзац про дебелого «Сірого Князя» з жовтим блиском очей гієни, його наглий виступ в Академії кратології (влади). 

Навіщо, думалось, – ми тільки що пережили цей сором і не хочеться навіть згадувати, треба йти далі. Відповідь знайшов у останньому абзаці параграфу, написаного курсивом: «Посеред натовпу повстанців, що оточував згарище, можна було побачити нових, ще нікому не відомих кандидатів у Володарі, очі яких світилися відблисками пожежі, стаючи жовтими, схожими на очі гієн».

І зрозумів – це застереження! Час може повернутися завдяки здатності ТАЙМОНУ рухатися й у зворотному напрямі, якщо ми будемо залишатися такими байдужими. 

«Міражі» Юрія Щербака з’єднують «Україну – Русь». І справді – «Україна не Росія», Україна – Русь! 

Це знімає дуже багато питань, історичних нашарувань, спростовує міфи, з’єднує віки, відкриває – «куди…».

Залишається гадати і з надією сподіватися – коли ж у міражах майбутніх років «Україна – Русь» знову міцно стане на обидві свої історичні ноги, як повноправна спадкоємиця великої Київської Русі – колиски християнства?

Нам украй важливо бачити – коли і куди, бо українська душа роздвоєна, розділена. І цей поділ не на Схід чи Захід, це добре видно крізь полум’я війни, що спопелило цей штучно накинутий поділ України з недобрими намірами колишніх політиків-невдах.

Роздвоєність душ є ментальною. 

Це барвисто, відверто, оголено аж до відчуття невсеоднішнього сорому демонструє діалог Гайдука і Крейди – цієї потвори «невмирущого архетипа» тієї частини української душі, за яку буває соромно. Але коли соромно, то «не однаково мені».

Читаєш слова Крейди: «Ми – народ м’який, співучий, терплячий. Ми збереглися як народ тільки завдяки нашій покорі, нашому рабству, як ви кажете. Інакше би нас давно знищили в Сибіру. А так – жили-не тужили в рабах Росії й Польщі. Жили краще, ніж наші хазяї. Бо ми – хитрі, а вони – дурні» (стор. 335). 

Ніби й так можна «тишком-нишком прожити на левадах і у вишневих садочках…». «Він (шейх Омар аль-Бакр, якому хоче коритися Крейда) що, біля кожної хати патруль бусурманський поставить, всі самогонні апарати знайде? Та наші генетики полтавські виростять під видом баранів таких свиней… Генетично модифікованих!» (стор. 335-336).

Невже ця частина української душі готова й потерпіти, аби були галушки, сало і горілка?

Зовсім недавно ми бачили на біло-синіх біг-бордах: «повысим зарплаты и пенсии». І на ці обіцянки-цяцянки знову купилися ті, хто готовий «бути рабом-малоросом»!? Добре, хоч на цей раз їх уже виявилося не так багато.

Однак потужно звучить відповідь Гайдука – Координатора України-Руси: «Запам’ятай, салоїде й галушкожере. Ти не знаєш українців. Ми не тільки народ Плуга, а й народ Шаблі. Ми вільні, горді та войовничі. Ти забув повстанців, партизанів, махновців, бунтівників, бандерівців, протестувальників. Українці вперті як у житті, так і в бою. Згадай Майдан. І не будуть коритися ніяким місцевим султанам і ніяким Омарам. Не стануть рабами»! (стор. 335).

Саме ці слова головного героя – в основі справжнього історичного архетипу українців! Саме вони відкривають шлях до Прозріння, а значить до Волі – нашої одвічної національної ідеї!

Юрій Щербак доводить, що у XXI столітті битва йде за душі, не за території! Наславши «бойову сарану» (передбачену автором інженерно-біологічну зброю), відрізавши тонку скибку від єдиного і багатого у своєму різноманітті короваю України-Русі, «імператор» програв прихильність десятків мільйонів душ. 

Чорні енергії спустошують і душі, і території. А відрізана скибка швидко черствіє… 

Хто не знає цього – неодмінно буде битим, навіть якщо кине у вир війни тисячі невинних душ заради своїх земних амбіцій. Крізь полум’я війни завжди проглядаються жовті відблиски очей гієн. 

У «Небесному Єрусалимі» Юрія Щербака «…душі найбільших злочинців, які не каються і яким немає прощення, надійно замкнені до спеціальних капсул, наче високотоксичні радіоактивні відходи. Та чи так уже надійно? – чому ж тоді на Землі з’являються все нові й нові злочинці?» (стор. 416).

«Небесний Єрусалим» Щербака – гігантське космічне місто у центрі Всесвіту, де «живе Бог, Творець матерії, життя, енергії і людських безсмертних душ».

«Бог на кожного долю родить» – сказав колись під час нашої недільної бесіди дід Петро – Український Пророк, ясновидець Петро Дементійович Утвенко із Дивина, що на Житомирщині.

Заглянувши наприкінці за горизонт у тисячу років і тільки трошки одкривши для нас «Третій закон Бога – закон збереження і вічного кругообігу душ», Юрій Щербак витлумачує, «що душі – це вічний, незнищенний потенціал природи, невичерпна скарбниця характерів, почувань, нахилів, надій, пристрастей і спогадів… Безсмертна душа не має паспорта, ця душа належить даній конкретній людині, а не державі…». І що «держави душі не мають: держави – штучні, тимчасові утворення, вічними є землі, на яких живуть народи…» (с. 414-415).

На мою думку, «трилогія часу» Юрія Щербака заслуговує на Нобелівську премію в галузі літератури, а можливо – й миру. 

Я цього щиро бажаю, але з не меншим хвилюванням чекаю нової книги Щербака, міражі якої я уже бачив у його прозрілих очах…

Василь Шевчук 
міністр екології у 1998 – 2003 роках 
професор, доктор економічних наук

Інтеграція аграрних секторів України та ЄС в рамках угоди про Асоціацію

Шановні пані та панове!

Підписання Україною та Європейським Союзом Угоди про Асоціацію, складовою якої є Угода про Глибоку та Всеосяжну Зону Вільної Торгівлі, для нашої країни одночасно є одним із найбільших надбань (з точки зору формування світоглядних перспектив та суспільного розвитку) і серйозним викликом (з точки зору забезпечення економічного зростання країни, пошуку внутрішніх джерел та спонукальних мотивів).

З метою виваженого аналізу впливу Угоди на аграрний сектор, а також оцінки перспектив різних сфер життя суспільства через призму економічних, екологічних, соціальних перспектив,УКАБ спільно з Українським товариством охорони природи за підтримки Посольства Великої Британії в Україні та проекту «Сильніші Разом» підготували дослідження «ІНТЕГРАЦІЯ АГРАРНИХ СЕКТОРІВ УКРАЇНИ ТА ЄС В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ».

Ознайомитися з дослідженням можна на сайті УКАБ за посиланням.

З Новим 2015 роком і Різдвом Христовим!

Природоохоронцям України –  членам Українського товариства охорони природи 

Шановні Колеги!

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи вітає Вас з Новим 2015 роком і Різдвом Христовим!

Нехай новий рік принесе нашій країні й народу перемогу у боротьбі за волю, мир, єдність і злагоду, енергію творення сучасної європейської держави, а кожній Українській родині – спокій, віру, впевненість у завтрашньому дні, достаток і благополуччя.

Міцного здоров’я Вам, життєвих сил, оптимізму і добра!

З повагою Василь Шевчук,
голова Президії Всеукраїнської ради 
Українського товариства охорони природи.

Природа Черкащини під захистом громадськості

11 грудня 2014 р. у м. Черкаси відбулась Позачергова звітно-виборча конференція (збори уповноважених) Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи. В роботі конференції взяли участь представники більше 40 колективних членів Укрприроди, а також активні природоохоронці Черкащини, які є індивідуальними членами Товариства.

Учасники конференції обговорили проблеми, що мали місце в обласній організації, заслухали програму її відродження й розвитку та одноголосно обрали головою Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи Чорного Миколу Гавриловича.

Чорний М.Г. народився у селі Кумейки Черкаського р-ну Черкаської області. Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, докторант Національного наукового центру «Інститут біології» Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Відомий вчений-природознавець, визнаний у світі фахівець у галузі заповідної справи.

Близько 17 років працював директором Канівського природного заповідника Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, багато зробив для зміцнення матеріальної бази заповідника, покращення умов проведення практики студентами Університету. Фундатор та головний редактор наукового журналу «Заповідна справа в Україні». Ініціатор створення Канівського біосферного заповідника. Брав участь у створенні заказника «Тарасів обрій».

Нагороджений Орденами «За заслуги» III і II ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

У найближчих планах Українського товариства охорони природи в Черкаській області – домогтися виконання Указу Президента України № 2 від 1 січня 2010 р. в частині розширення території Канівського природного заповідника і створення на його базі Канівського біосферного заповідника, а також – створення Національного природного парку «Холодний Яр». 

У цих святих місцях – історія, природа і душа України!

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи

Освоєння нових зовнішніх ринків українським агробізнесом та його вплив на довкілля

4 грудня 2014 року заступник Голови УкрТОП Олександр Панков прийняв участь у панельній дискусії «Освоєння нових зовнішніх ринків українським агробізнесом» в рамках VI Міжнародної конференції «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2015 року», яка організована Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) та агентством «AgriEvent» за підтримки Посольства Великої Британії в Україні та Проекту "Німецько-український агрополітичний діалог".


В рамках панельної дискусії, Олександр зробив доповідь щодо екологічного впливу аграрного сектору України на довкілля, проблем зайнятості населення у сільських територіях, а також щодо можливих шляхів вирішення даних проблем. Презентовано результати роботи в рамках спільного проекту УкрТОП та УКАБ «Інтеграція аграрних секторів України та ЄС».

В цілому, в рамках проекту підготовлено звіт, який складається з двох частин. Перша частина щодо сучасного економічного стану та перспектив для аграрних експортерів (УКАБ), друга частина щодо соціальних та екологічних аспектів (УкрТОП) в результаті імплементації угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Даний звіт найближчим часом буде розміщено на сайті УКАБ та УкрТОП, а також розіслано всім нашим під пищикам.

Про результати круглого столу "Регіональні ландшафтні парки: особливості створення, функціонування та практичної діяльності".

22 листопада 2014 року відбувся круглий стіл "Регіональні ландшафтні парки: особливості створення, функціонування та практичної діяльності". Круглий стіл проведено в Чернігівській обласній раді (м. Чернігів) в рамках проекту Європейського Союзу "Clima East: Збереження та стале використання торфовищ". У заході прийняли участь представники Міністерства екології та природних ресурсів, Чернігівської обласної ради, Керівники національних природних парків, Голови ряду сільських рад та громадські організації. 


Від УкрТОП на круглому столі прийняв участь заступник Голови УкрТОП Панков Олександр Ігорович, який виступив з доповіддю на тему "Засади розвитку стратегічного партнерства агросектору та природоохоронних територій в Україні". 

За результатами проведеної презентації виконаних робіт та отриманих результатів, відбулась дискусія. В ході дискусії учасники оцінили загалом позитивно результати роботи, а також надали ряд пропозицій. Усі надані пропозиції будуть розглянуті робочою групою та будуть використані у подальшій роботі.

Презентація: "Засади розвитку стратегічного партнерства агросектору та природоохоронних територій", О.Панков

Стратегія стійкості Укрприроди

30 жовтня на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи було розглянуто Стратегію зміцнення фінансової стійкості системи Товариства. З доповіддю виступив голова Укрприроди, доктор економічних наук, професор В.Я.ШЕВЧУК. 

У доповіді наголошено, що людство для свого життя бере абсолютно все від Природи – повітря, воду, їжу, одяг, житло, енергію, знаряддя виробництва, предмети побуту, клімат, середовище існування. 

Здавалося б – саме лише усвідомлення цієї істини повинно викликати повагу до джерела життя і благополуччя. Але ж ні – люди експлуатують природу, не задумуючись над обмеженістю її ресурсів, набувають величезних капіталів, не вкладаючи й копійки в охорону, збереження й відтворення природних багатств, забруднюють повітря, воду, землю, винищують ліси, тваринний і рослинний світи.

Але ж Природа має такі самі права на цю Землю, як і людина!

Повага до Природи – тисячолітня Українська традиція, яку необхідно відроджувати, виховувати і дбайливо підтримувати. У цьому – головна місія Українського товариства охорони природи, зазначив В.Я.Шевчук.

Учасники засідання з усіх регіонів і країв держави підтримали запропонований проект Стратегії, яка фактично є стратегією відродження вікових традицій поваги до Природи (додається).

С Т Р А Т Е Г І Я
ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ПРИРОДИ

1. Загальні положення

Українське товариство охорони природи (далі – Укрприрода, Товариство) є добровільною неприбутковою, всеукраїнською громадською організацією, утвореною у 1946 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 липня № 1273 “Про заходи до впорядкування охорони державних заповідників та пам’ятників природи на території УРСР”.

Мета Укрприроди – сприяння розробці програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереження здоров’я народу України, сприяння здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, реалізації екологічної політики України, сприяння розвитку творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи в сфері виробництва і побуту.

Основними завданнями Укрприроди (ст. 8 Статуту) є:

а) участь у здійсненні практичних природоохоронних заходів та їх фінансова підтримка;

б) участь у виробленні екологічної політики України, удосконаленні природоохоронного законодавства і практики його реалізації,

в) сприяння здійсненню просвітньої діяльності серед населення з метою виховання суспільної екологічної свідомості, 

г) сприяння попередженню екологічних правопорушень, захисту екологічних прав громадян, здійснення громадського незалежного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Для виконання своїх завдань Укрприрода виконує цілий ряд функцій в інтересах держави, суспільства і громад (ст. 9 Статуту), які потребують відповідних коштів, людських і матеріальних ресурсів. А саме:

а) розробляє, пропагує і забезпечує виконання своєї природоохоронної програми, може приймати участь у розробці і виконанні державних всеукраїнських, регіональних, місцевих та інших екологічних програм,

б) за рахунок власних і залучених коштів та участі своїх членів організує практичні заходи, спрямовані на збереження і відтворення природних багатств, охорону навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, 

в) бере участь в обговоренні важливих нормативних актів і управлінських рішень, висуває клопотання про їх зміну, доповнення, відміну або припинення в разі невідповідності вимогам природоохоронного законодавства України,

г) отримує у встановленому порядку інформацію про стан навколишнього середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації в Україні, певному регіоні, на окремих об'єктах, при необхідності організує проведення наукових досліджень,

д) виступає з ініціативою проведення всеукраїнського чи регіональних референдумів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки,

є) може організовувати проведення громадської екологічної експертизи, залучати до її здійснення незалежних експертів (за рахунок коштів Товариства, зацікавлених організацій чи на громадських засадах), обнародує висновки експертизи та передає їх органам, уповноваженим приймати управлінські рішення,

ж) здійснює незалежний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства громадськими інспекторами Товариства на підставі Положення про громадських інспекторів, що затверджуються Всеукраїнською радою Товариства в межах повноважень, що надаються законодавством України в цій частині громадським організаціям,

з) бере участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами перевірок виконання підприємствами, установами, організаціями природоохоронних програм і заходів,

і) може подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ї) вносить до відповідних органів пропозиції про організацію (оголошення) територій та об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання та відтворення природних комплексів та об’єктів, сприяє державним органам в їх діяльності у цій сфері, приймає участь у контролі за додержанням режиму таких територій та об’єктів,

й) з метою участі у здійсненні просвітньої діяльності, вихованні і освіті може створювати на громадських засадах екологічні культурно-просвітні заклади, громадські університети, курси, організує лекції, виставки, конкурси, благодійні акції та інші заходи, має власні друковані органи, через які може видавати плакати, листівки, наочні посібники, довідники, буклети, книги та іншу друковану продукцію природоохоронної тематики, використовує в своїй діяльності періодичну пресу, радіо, телебачення.

Укрприрода взаємодіє з державними, громадськими, іншими організаціями, рухами та окремими громадянами, що мають на меті вирішення спільних з Товариством завдань.

На засадах співробітництва і обміну досвідом Укрприрода контактує з природоохоронними органами і організаціями інших країн, міжнародними природоохоронними органами і об'єднаннями.

2. Стан проблеми, на вирішення якої спрямована Стратегія

Усі вищенаведені завдання і функції мають високу загальнодержавну і загальносуспільну значимість як для громад, так і для галузей національного господарства. Цілком очевидно, що вони мали б підтримуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Але Укрприрода за роки державної незалежності виконує усі ці заходи виключно за власний рахунок, реалізація кожного з них потребує не тільки організаційних зусиль, але й значних коштів і матеріальних ресурсів.

Більше того, за тепло, електроенергію, воду та інші послуги Укрприрода платить за тарифами, як комерційна структура, хоч є безприбутковою, благодійною і суспільно значущою організацією. 

Незважаючи на це, Товариство з року в рік за рахунок своїх людських, фінансових і матеріальних ресурсів виконує усі свої статутні завдання, займаючись, по суті, благодійною діяльністю на користь держави і народу. Безумовно, що держава, у свою чергу, має підтримувати суспільно корисну діяльність Укрприроди, як це відбувається у Європейському Співтоваристві.

Фінансування статутної діяльності Укрприроди, у тому числі для виконання завдань і функцій загальнодержавного і загальносуспільного значення, здійснюється за рахунок внутрішніх джерел Товариства, нерідко на шкоду власним інтересам. Кошти формуються за рахунок членських внесків, цільових добровільних та благодійних пожертвувань, оренди майна Товариства та інших джерел.

Кошти Товариства направляються на забезпечення виконання статутної діяльності Всеукраїнської, Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міжрайонних, первинних організацій Товариства та утримання штатних працівників (ст. 29 Статуту).

На сьогодні у складі цілісного майнового комплексу Укрприроди знаходяться 20 будинків природи, які потребують значних коштів для їх підтримки у належному стані, ремонтів та проведення енергоефективної модернізації. Зведений бюджет Укрприроди становить близько 5 млн. грн. щорічно. В системі Товариства працює близько 100 штатних працівників із невисокою середньою зарплатою.

Таким чином, Укрприрода упродовж багатьох років і десятиліть виконує усі завдання і функції за власний рахунок, не отримуючи жодної реальної допомоги від держави. Такий стан речей не може тривати вічно, світ довкола нас змінився – великі, значущі й відповідальні завдання усе складніше виконувати лише силою людського ентузіазму, без належного фінансового і матеріального забезпечення, у тому числі з боку держави.

3. Мета і завдання Стратегії

Метою Стратегії зміцнення фінансової стійкості Українського товариства охорони природи є досягнення адекватного рівня фінансового, матеріального та іншого забезпечення для виконання таких завдань:

3.1) стати фінансово стійкою системою, здатною забезпечити оптимальний рівень діяльності за рахунок власних джерел;

3.2) стати «організацією знань і умінь», яка мала б можливість залучати до роботи молодих кваліфікованих фахівців європейського рівня;

3.3) мати належний рівень підтримки з боку органів державної влади й органів місцевого самоврядування та достатній обсяг залучених фінансових ресурсів для виконання статутних завдань і функцій, що мають державне і суспільне значення, у тому числі й для місцевих громад.

4. Шляхи і засоби досягнення мети Стратегії

Основні завдання і функції Укрприроди (ст. 8-9 Статуту) поділяються на три рівні: державний, місцевий, громадський.

Завдання державного рівня тісно переплітаються з повноваженнями органів державної виконавчої влади; місцевого рівня – органів місцевого самоврядування; громадського рівня – громадських організацій і населення.

Таким чином, Укрприрода на сучасному етапі державотворення та євроінтеграції України є надійним партнером для органів державної влади та органів місцевого самоврядування у спільній з ними сфері діяльності – охороні природи, раціональному використанні природних ресурсів, забезпеченні екологічної безпеки, вихованні дітей і молоді.

По своїй суті відносини у цьому функціонально цілісному трикутнику: «органи виконавчої влади – органи місцевого самоврядування (представницькі органи влади) – громадськість» мають набути партнерського характеру, поєднати людські, матеріальні і фінансові ресурси, забезпечити охорону й відтворення національних багатств країни. 

Така модель діє у Європейському Співтоваристві. Отже, в Україні треба удосконалити інституційні механізми державного регулювання екологічної сфери, гармонізувавши їх з європейськими стандартами.

Основні шляхи зміцнення фінансової стійкості Укрприроди:

1) державна підтримка виконання тих завдань і функцій, які збігаються із завданнями і функціями органів державної виконавчої влади;

2) організація спільного виконання і місцева підтримка тих завдань і функцій, які співпадають із завданнями і функціями органів місцевого самоврядування;

3) оптимізація системи Укрприроди, модернізація будинків природи, пошук і залучення нових джерел фінансування статутної діяльності, розвиток нових економічно вигідних видів діяльності.

Від рівня активізації потенціалу і ресурсів кожного із цих джерел залежить обсяг виконання статутних завдань Укрприроди, кожне з яких має не тільки велике суспільне значення, а й сприяє забезпеченню національної, у тому числі екологічної безпеки, переходу до сталого розвитку та підвищенню міжнародного іміджу держави, прискоренню процесів євроінтеграції.

Основні засоби зміцнення фінансової стійкості Укрприроди:

Для забезпечення державної підтримки суспільно корисної діяльності Укрприроди необхідно домагатися надання Національного статусу Українському товариству охорони природи Указом Президента України, в якому, зокрема, передбачити комплекс заходів щодо державної підтримки. 

Товариство, у свою чергу, візьме на себе громадську підтримку реалізації державної політики України у сфері охорони природи, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, створення передумов для переходу країни до сталого розвитку, імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Співтовариством.

Треба також укласти добровільні екологічні угоди про державно-громадське партнерство і співпрацю з Мінприроди України, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Це дасть можливість брати активну участь у процесах національного державотворення, європейської інтеграції, формуванні й реалізації екологічної, соціальної та економічної політики держави.

Для забезпечення підтримки громад необхідно укласти добровільні екологічні угоди про партнерство і співпрацю з відповідними органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування.

Для оптимізації системи Укрприроди, розширення бази фінансування статутної діяльності потрібно:

залучати у Товариство нових колективних та індивідуальних членів – громадян, а також підприємства, установи, організації всіх форм власності, трудові й учнівські колективи, постійно співпрацювати з ними;

забезпечувати оновлення, раціональне використання та підтримання у належному стані будівель цілісного майнового комплексу, підвищення енергоефективності та енергозбереження у Будинках природи Товариства;

зміцнювати науково-технічний потенціал, брати участь у тендерах на розробку національних і міжнародних програм, проектів сталого розвитку з інтегрованим екологічним ефектом, у тому числі за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій;

розвивати нові, економічно вигідні напрямки діяльності, залучати до співпраці або створювати відповідні структури (фонди, асоціації, установи, організації, підприємства, засоби масової інформації тощо).

5. Очікувані результати реалізації Стратегії

Реалізація завдання 3.1 Стратегії (програми-мінімум) дасть змогу стати фінансово стійкою організацією, яка зможе забезпечувати виконання тих завдань і функцій Укрприроди, для яких буде достатньо тільки внутрішніх джерел фінансування.

Виконання завдань 3.1 і 3.2 Стратегії (середньої програми) дасть змогу підтримувати виконання завдань і функцій загальносуспільного значення, забезпечити сталий розвиток системи Укрприроди. 

Реалізація усіх трьох завдань (3.1, 3.2, 3.3) Стратегії зміцнення фінансової стійкості Українського товариства охорони природи (програми-максимум) дасть змогу забезпечити виконання у повному обсязі усіх статутних завдань – розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню й відтворенню сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереження здоров’я і генофонду народу України, сприяти здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, реалізації екологічної політики України, розвитку творчої ініціативи і науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту, відродження вікових традицій поваги до Природи.

Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи

30 жовтня 2014 р.