.jpg)
Вступ
Глобальна зміна клімату на Землі стала очевидною реальністю, причому у більшості вимірів – переважно неприємною.
По-перше, в людському вимірі їх наслідки уже реально впливають на якість життя практично кожного жителя планети, включаючи його здоров’я і навіть саме життя.
По-друге, в економічному вимірі зміна клімату стала неприємною реальністю, навіть для багатих держав – взаємозалежність економічного розвитку і зміни клімату, невідворотність зростання плати за достаток, комфорт, за прагнення досягти цих принад сучасної цивілізації шляхом нестримного споживання невідновних, обмежених багатств природи, передусім паливно-енергетичних ресурсів, що добуваються усе глибше, усе більш руйнівними методами, на незайманих територіях вразливих і водночас важливих для Землі екосистем.
По-третє, у філософському вимірі зміна клімату є дошкульним, очевидним попередженням людству про невідворотну розплату за наслідки втрати ним розуму, нівелювання засадничих цінностей різноманітного життя на маленькій планеті, бездумної гонки озброєнь і марної трати обмежених ресурсів на безумні війни у той час, коли багато мільйонів людей на різних континентах не мають елементарного доступу до їжі і питної води, за прагнення панувати над іншими, не володіючи навіть собою і не дбаючи про майбутнє.
Україна є вагомим учасником процесу боротьби зі зміною клімату, виконуючи одні з найважливіших світових документів – Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату (РКЗК) та Кіотський протокол до неї.
За роки незалежності з 1991 р. наша країна зробила вагомий внесок у скорочення світових викидів парникових газів – 10,2 млрд. т. За нинішніми цінами цей внесок коштує 80 – 100 млрд. дол. США, що значно перевищує зовнішній борг держави.
Викиди парникових газів (ПГ) в Україні у 1990 р. становили 944,4 млн. т СО2-екв., у 2012 р. – 402,7 млн. т (без сектору ЗЗЗЛГ), тобто 42,6 % від рівня 1990 р. З урахуванням сектору «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство» (ЗЗЗЛГ) викиди ПГ у 1990 р. становили 874,6 млн. т, а у 2012 р. – 375,4 млн. т, тобто 42,9 % від рівня 1990 р.
Дане скорочення, в основному, є наслідком зменшення ВВП (на 30 %), чисельності населення (на 6 млн. чол.), соціальних стандартів життя, які планується відновити і підвищувати до середнього рівня ЄС.
Наразі у процесі підготовки нової глобальної кліматичної угоди, яку планується прийняти на 21-й конференції Сторін РКЗК ООН, що відбудеться з 30 листопада по 11 грудня 2015 року у м. Париж (Франція), кожна країна сама визначає свій «Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ)» у скорочення викидів ПГ згідно з умовами соціально-економічного розвитку, структури економіки тощо.
Для України такий підхід дає змогу:
1) Розробити і подати ОНВВ до РКЗК ООН з адекватним рівнем амбітності, зважаючи на особливості умов, а також підвищити амбітність цілей у подальшому за можливістю/необхідністю;
2) Зробити посильний внесок у боротьбу зі зміною клімату;
3) Сприяти змінам у структурі економіки та модернізації промисловості;
4) Залучити інвестиції в галузі промисловості з високою доданою вартістю;
5) Знизити енергетичну залежність і підвищити енергетичну безпеку.
Оптимальний варіант «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди», у тому числі показника рівня викидів парникових газів у 2030 році порівняно з базовим 1990 роком, а відтак – стратегії дальшого розвитку економіки та підвищення добробуту населення України, має бути обраний з урахуванням наведеного вище комплексу умов та можливостей.
Виходячи з цієї необхідності, на звернення Міністерства екології та природних ресурсів України дослідження проблеми й обґрунтування проекту «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди» були виконані провідними національними експертами за підтримки Уряду Німеччини, проектів Програми розвитку ООН в Україні, в рамках Меморандуму про порозуміння між Міністерством екології та природних ресурсів та Проектом USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» від 2 лютого 2015 року, а також з урахуванням матеріалів, підготовлених експертами проекту «ClimaEast» у секторах «промислові процеси»; «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство».
Соціально-економічний розвиток і кліматична політика
При прогнозуванні розвитку економіки України на період до 2030 р. було використано усі джерела інформації, усі способи прогнозування (експертний, екстраполяції, моделювання), реалізовано усі функції прогнозування – аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів i тенденцій національної економіки, що визначатимуть подальший її розвиток.
Враховано результати 2-х моделей, побудованих за різними методологіями та які виконували практичне (управлінське) і теоретико-пізнавальне завдання.
Загалом було оцінено 7 макроекономічних сценаріїв розвитку економіки.
Так, модель – 1 (інженерно-економічна), розроблена Інститутом газу НАН України з залученням фахівців з інших установ НАНУ у 2013 р. і врахована при підготовці Шостого національного повідомлення України з питань зміни клімату (поданого Урядом до Секретаріату РКЗК ООН), передбачала наступні сценарії розвитку:
1) оптимістичний;
2) базовий;
3) песимістичний.
Модель – 2 (економіко-математична), що була розроблена науковцями Інституту економіки і прогнозування НАН України у 2015 р., передбачала такі сценарії розвитку економіки:
1) інвестиційно-активний;
2) базовий;
3) інерційний;
4) стратегії низьковуглецевого розвитку (СНВР).
Національними експертами, з урахуванням того, що в обох моделях кожні перші 3 сценарії розвитку є досить близькими, було сформовано 5 варіантів рівнів (цілей) скорочення викидів парникових газів (ПГ) в Україні у 2030 р. порівняно з 1990 р.
Рівень 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., яка відповідає заявленій цілі ЄС[1].
Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок сценарію розвитку 1 («оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності (BAU-сценарій), що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання України.
Для України ціль 60% зберігатиме можливість відновлення і розвитку економіки без значних структурних зрушень і, відповідно, збільшення викидів ПГ у 2030 р. на 20% відносно рівня 2012 р. Проте такий сценарій розвитку не вирішить багатьох економічних, соціальних та екологічних проблем і має бути перехідним етапом до стратегії низьковуглецевого розвитку.
Рівень 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів 1990 р.
Дана ціль є результатом моделювання, умовних розрахунків та експертних оцінок змішаного варіанту одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» та сценарію переходу до СНВР.
Рівень 3: не перевищення 50 % у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.
Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «базового» сценарію розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ.
Рівень 4: не перевищення 50 % після 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.
Дана ціль є результатом умовних розрахунків (оскільки у даний час Уряд не має ні відповідної концепції, ні стратегії), а також експертних оцінок чистого сценарію «Стратегії низьковуглецевого розвитку» (після проведення в умовах зовнішніх загроз енергоефективної модернізації нинішньої традиційної промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та економіки в цілому).
Враховуючи необхідність залучення більше 100 млрд. євро зовнішніх капітальних інвестицій для переходу до СНВР, а також виводу з експлуатації підприємств і об’єктів традиційної нині економіки, включаючи утилізацію відходів, даний сценарій є можливим і доцільним у період після 2030 р. і до 2050 р.
Рівень 5: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.
Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «песимістичного» («інерційного») сценарію розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині реформ.
Україна стоїть перед вибором не стільки цілі скорочення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р., скільки перед вибором кращого сценарію подальшого соціально-економічного розвитку держави.
Найбільш вірогідним сценарієм розвитку економіки України є «оптимістичний» або «інвестиційно-активний» з потужним кластером енергоефективності та інновацій, що відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020».
Іншим сценарієм розвитку, до якого слід прагнути перейти у середньостроковій перспективі, є Стратегія низьковуглецевого розвитку. Однак цей шлях до СНВР потребує величезних капітальних інвестицій (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і пролягає через реалізацію сценарію «оптимістичного» або «інвестиційно-активного» розвитку економіки, враховуючи, що на даному етапі в економіці України переважає «базовий» сценарій розвитку.
У 2014 – 2015 рр. тимчасова анексія РФ Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, російсько-терористична агресія на території окремих районів Донецької і Луганської областей круто змінили хід звичного розвитку. Постала необхідність оборони держави, будівництва оборонних укріплень на тисячах кілометрів, у т.ч. на кордоні, нарощування виробництва зброї, боєприпасів, інших засобів оборони, що потребує зростання виробництва продукції важкої індустрії, металу, цементу тощо. Внаслідок військової агресії зруйновано 20 % економічного потенціалу України.
Після відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету постане необхідність відбудови зруйнованих промислових об’єктів, інфраструктурних мереж, у тому числі залізничної інфраструктури, газо- і нафтопроводів, водогонів, каналізаційних мереж, ремонту і будівництва нових житлових будинків та об’єктів соціальної сфери, відновлення значних масивів лісових насаджень, рекультивації земель. Усе це викличе необхідність збільшення виробництва металу, неметалевих будівельних виробів, продуктів харчування тощо. Україна гостро потребуватиме багатомільярдних обсягів капітальних інвестицій.
Тому ОНВВ України, у тому числі й рівень скорочення викидів парникових газів, буде переглянуто після відновлення територіальної цілісності й суверенітету держави, ухвалення стратегій і програм соціально-економічного розвитку, у тому числі низьковуглецевого зростання, на період після 2020 року.
Обґрунтування «Очікуваного національно-визначеного внеску (ОНВВ) України до нової глобальної кліматичної угоди»
Для обґрунтування ключового елементу ОНВВ – можливого рівня не перевищення викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., враховано національні особливості, ризики, проблеми і тенденції розвитку економіки, прогнозні моделі викидів ПГ в усіх секторах економіки на період до 2050 року.
Враховувалось, що метою «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, «є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Рух уперед здійснюватиметься за визначеними векторами розвитку і безпеки.
Вектор розвитку – це забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями. Для цього, передусім, необхідно відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом.
Вектор безпеки – це забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності. Україна має стати державою, що здатна захистити свої кордони та забезпечити мир не тільки на своїй території, а й у європейському регіоні.
Згідно моделі-1, у 2030 р. прогнозовані рівні викидів ПГ можуть становити від 56,2 до 60,4 % від обсягів 1990 р. залежно від різних сценаріїв розвитку економіки України. Згідно даної моделі, у перспективі до 2050 р. вони мають стабілізуватися на рівні 60 % (табл. 1).
Таблиця 1. Зміна ВВП та обсягів викидів ПГ у період 1990 – 2050 рр.: За базовим сценарієм
Події 2014 – 2015 рр. суттєво вплинули на розвиток країни, але з огляду на значний період прогнозу, цілком ймовірно, що після здолання тимчасових труднощів держава вийде на шлях сталого економічного розвитку і підвищення соціальних стандартів життя населення. Тобто, з певним часовим лагом показники викидів ПГ можуть зрости до рівня 55 – 60% від обсягів викидів 1990 р.
Тому найбільш доцільним, на думку розробників моделі-1, є прийняття на рівні 2030 р.
зобов’язань щодо рівнів викидів ПГ, не менших за 60% від рівня 1990 р. Прийняття більш амбітних зобов’язань могло б стати важким тягарем для національної економіки, для якої сьогодні пріоритетним завданням є відновлення економічного потенціалу та забезпечення сталого розвитку.
Модель-1 була розроблена у 2013 р. і не могла враховувати тимчасову анексію Автономної
Республіки Крим і російсько-терористичну агресію на сході держави.
Враховуючи, що Україна несе відповідальність перед міжнародною спільнотою за викиди парникових газів на усій своїй суверенній території, у тому числі й на тимчасово окупованих територіях, при підготовці «Очікуваних національно-визначених внесків України до нової глобальної кліматичної угоди» виникла необхідність уточнення раніше виконаних прогнозів розвитку і викидів ПГ.
З цією метою для прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» і «Промислові процеси», заходів щодо їх скорочення, а також соціально-економічних наслідків їх реалізації використовувалась модель TIMES-Україна та обчислювальна модель загальної рівноваги з розширеним енергетичним блоком, які розроблені в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», а для прогнозування решти секторів – електронні таблиці Microsoft Excel.
Прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» та «Промислові процеси» до 2050 р. проводилось у контексті аналізу макроекономічних сценаріїв розвитку країни. Припускалося, що населення України продовжуватиме скорочуватися і в 2030 р. складатиме 42,8 млн. осіб, а в 2050 р. – 37,3 млн. осіб, тоді як у 2012 р. налічувалося 45,5 млн. осіб. В умовах і припущеннях моделі-2 не передбачалось врахування обсягів «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану, необхідність заміни мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання тощо, тому обсяги викидів ПГ є дещо заниженими (табл. 2).
Таблиця 2. Викиди ПГ за різними макроекономічними сценаріями розвитку в рамках BAU сценарію[2]
Дані моделі-2 показують, що за умов і припущень «інвестиційно-активного» сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності у 2030 р. викиди ПГ складатимуть 505 млн. т СО2-екв., тобто 53,5% порівняно з 1990 р., а в 2050 р. — 785 млн. т СО2-екв., або 83,1% від рівня 1990 р.
Згідно екстенсивного «базового» макроекономічного сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності викиди ПГ у 2030 р. складатимуть близько 450 млн. т СО2-екв., що дорівнює 47,7% від рівня 1990 р., а в 2050 р. (628 млн. т СО2-екв.) дорівнюватимуть 66,5% від рівня 1990 р.
Поряд з результатами 2-х моделей, які мають практичне (управлінське) значення, було оцінено модель СНВР, яка має теоретико-пізнавальне значення. В умовах і припущеннях моделі СНВР також не враховані обсяги «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану тощо.
В принципі, при таких умовах моделі перевіряються і переглядаються, навіть ті, що мають теоретико-пізнавальне завдання. Однак, незважаючи на ці недоліки, які суттєво занижують обсяги викидів ПГ (на 15-20%), національними експертами було оцінено результати даної моделі в контексті пошуку резервів для зменшення викидів ПГ у перспективі, коли (якщо) будуть ухвалені відповідні Урядові рішення щодо конкретної стратегії переходу до СНВР.
У моделі-2 були розраховані умовні можливості додаткового скорочення викидів ПГ шляхом порівняння з «базовим» сценарієм розвитку. Сам сценарій СНВР у моделі-2 не був розроблений. А якби проводилось порівняння з «інвестиційно-активним» сценарієм розвитку, то це дало б на 5-6 % вищі показники порівняно з розрахованим діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ у 2030 р.
Отже, з урахуванням викидів ПГ від тіньової економіки та оцінок їх додаткового скорочення порівняно з найбільш вірогідним сценарієм розвитку («інвестиційно-активним»), викиди ПГ у сценарії СНВР можуть бути на рівні 50 % після 2030 р., оскільки раніше перейти до цього сценарію нереалістично.
Обсяги капітальних інвестицій для досягнення такого скорочення оцінюються розробниками моделі СНВР у 75,7 млрд. євро для промисловості. Для сільського господарства – це ще 6,5-10 млрд. євро., а для сектору «відходи – 1,8-6,7 млрд. євро. Сумарні потреби в капітальних інвестиціях для впровадження в економіці заходів СНВР оцінюються розробниками даної моделі у 96,1 – 104,5 млрд. євро.
Крім того, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для проведення теплоенергетичної модернізації житлового фонду країни потрібно близько 800 млрд. грн.
Джерелами таких інвестицій не можуть бути ні кошти іноземних держав, ні міжнародних фінансових установ, які можуть надавати фінансову допомогу лише у вигляді кредитів. Капітальні вкладення у заходи СНВР можуть інвестувати тільки приватні інвестори – вітчизняні і зарубіжні, для чого необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат, який складається з багатьох компонентів.
Ще одним джерелом інвестиційних коштів для переходу до СНВР можуть стати міжнародні фінансові механізми, якщо такі будуть передбачені у новій глобальній кліматичній угоді і якщо наша країна матиме доступ до них.
По мірі залучення необхідних обсягів капітальних інвестицій та отримання доступу до міжнародних фінансових механізмів Уряд України зможе підвищувати рівень амбітності обраної цілі зі скороченні викидів парникових газів.
Внутрішні і зовнішні ризики
На подальшу динаміку й структуру розвитку економіки України впливатимуть зовнішні і внутрішні ризики, пов’язані, головним чином, з:
- тимчасовою анексією РФ Українського Криму;
- військовими діями РФ на Донбасі, які призводять до великомасштабних руйнувань промислових підприємств, житлових будинків та об’єктів соціальної інфраструктури, транспортних магістралей, мостів, доріг, магістральних мереж тощо, скорочення виробництва у регіоні, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування та зростання видатків державного бюджету на фінансування потреб оборони й національної безпеки та відновлення зруйнованої інфраструктури.
За висновками експертів Національного інституту стратегічних досліджень , при реалізації «інвестиційно-активного» сценарію розвитку (передбачає істотні політичні заходи для економічного зростання) після закінчення воєнних дій на Сході можна очікувати відновлення й зростання обсягів капітальних інвестицій для відбудови зруйнованих заводів, мостів, залізничних колій, житлових будинків, об’єктів соціальної інфраструктури тощо. Усе це потребуватиме значних додаткових об’ємів виробництва металу, цементу, машин, устаткування та інших продуктів важкої індустрії.
За нинішніх геополітичних та економічних умов драйверами економічного зростання можуть стати такі різнополюсні сектори національного господарства, як оборонно-промисловий комплекс та аграрно-промисловий комплекс країни. Це потребуватиме, відповідно, збільшення обсягів виробництва металу, зброї та боєприпасів, споживання більших обсягів енергоресурсів, а також зростання поголів'я худоби, кількості внесених у ґрунт добрив тощо.
У той же час розвиток цих секторів економіки сприятиме оптимізації структури економічного розвитку та переходу до Стратегії низьковуглецевого зростання у середньостроковій перспективі.
Шляхи розвитку і проблеми зміни клімату
В Україні у середньостроковій перспективі вірогідні кілька макроекономічних сценаріїв соціально-економічного розвитку і відповідно – цілей не перевищення рівнів викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р.:
1) «оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку економіки за звичайним ходом діяльності, що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.;
2) змішаний варіант одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» (з показником не перевищення 60% викидів ПГ) та сценарію переходу до СНВР (з діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ). Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ 1990 р.
3) «базовий» сценарій розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 3: не перевищення 50% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.
Досягнення цілі передбачає запровадження дієвих механізмів в енергетичній, екологічній та економічній сферах за рахунок власних ресурсів та використання міжнародних ринкових механізмів, якщо такі будуть передбачені і доступні у новій глобальній кліматичній угоді. Дана ціль також є справедливою і амбітною, проте не виводить економіку на якісно новий шлях розвитку.
4) «песимістичний» («інерційний») сценарій розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих наразі тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині трансформаційних процесів. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 4: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.
Однак, такий сценарій розвитку не відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України.
В рамках «оптимістичного» сценарію розвитку в інженерно-економічній моделі-1 враховувались наступні чинники:
1. Необхідність суттєвого покращення рівня та якості життя населення.
2. Природно-ресурсний та економічний потенціал держави.
3. Конкурентоспроможність галузей національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках, можливість використання їх потенціалу для вирішення нагальних проблем країни, зокрема:
- оновлення та розвиток на сучасному технологічному рівні інфраструктурних галузей економіки країни – електроенергетики, системи тепло-, газо- та водопостачання, транспорту;
- підвищення енергетичної безпеки країни за рахунок зниження залежності від імпорту паливно-енергетичних ресурсів шляхом нарощування їх видобутку (виробництва) в країні;
- адаптація до зміни клімату;
- зниження негативного впливу на довкілля тощо.
4. Вплив зміни клімату на формування перспективної потреби в енергоресурсах.
5. Вплив збільшення використання відновлювальних джерел енергії на розвиток електро- та теплоенергетики країни, формування енергетичного балансу країни та інше.
Вищезазначені чинники зберігають свою актуальність і сьогодні, і у майбутньому.
В рамках «інвестиційно-активного» сценарію розвитку в економіко-математичній моделі-2, починаючи з 2016-2017 рр. прогнозується підвищення інноваційно-інвестиційної активності на стратегічно важливих напрямах розвитку з подоланням структурно-технологічних деформацій економіки України. Передбачається реалізація структурних зрушень у виробництві через посилення/трансформацію ролі державного регулювання і збереження державного контролю у стратегічно важливих галузях економіки.
В рамках «змішаного» сценарію розвитку (поєднання «інвестиційно-активного» сценарію та паралельного переходу до СНВР) передбачалось, що економіка України має значний потенціал скорочення споживання вуглецемістких енергетичних ресурсів та викидів ПГ шляхом підвищення енергоефективності. Мобілізація даного потенціалу, поряд з активізацією внутрішньої інвестиційно-інноваційної діяльності, потребує залучення великомасштабної фінансової допомоги (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і доступу до міжнародних ринкових механізмів для забезпечення переходу до стратегії низьковуглецевого розвитку.
Екстенсивний «базовий» макроекономічний сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності передбачає поступове економічне зростання. Зокрема, в рамках цього сценарію закладаються помірні структурні зрушення у бік зростання частки сфери послуг. Поступово знижується частка сфери товарного виробництва. В рамках припущень базового сценарію також знижується частка сільського господарства та добувної промисловості. Водночас, частка переробної промисловості залишається незмінною, здебільшого за рахунок зростання обсягів виробництва споживчо-орієнтованими видами економічної діяльності, передусім харчовою та легкою промисловістю.
Сценарій низьковуглецевого розвитку. Стратегія низьковуглецевого розвитку (СНВР) (англ. Low Emission Development Strategies, LEDS) є визнаною на світовому рівні стратегією, яка ґрунтується на принципах сталого розвитку. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) трактує СНВР як довгострокові стратегії чи плани економічного розвитку країн, що передбачають низькі викиди ПГ та екологічно дружній економічний розвиток.
У 2014 р. за підтримки Уряду Німеччини і Програми розвитку ООН в Україні було розроблено проект концепції стратегії низьковуглецевого зростання економіки.
Для України актуальність розробки та імплементації СНВР лише зростатиме, оскільки така стратегія може стати локомотивом вирішення комплексу сучасних проблем та переходу на якісно новий рівень розвитку національної економіки. Зокрема, одночасно і засобом, і результатом СНВР мають бути ефективні структурні зрушення в економіці України з випереджаючим зростанням інноваційних галузей (машинобудування, ІТ-сфери, фарміндустрії тощо) та секторів з відносно високою доданою вартістю, а традиційні галузі (енергетика, металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів) можуть отримати потужний імпульс для ресурсо- та енергоефективної модернізації.
Рівень викидів ПГ в ОНВВ країн – сторонах Додатку 1 до РКЗК ООН
У якості додаткової інформації для визначення та обґрунтування цілі України із скорочення (обмеження) викидів ПГ (КЗОСВ) були зібрані та систематизовані дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ Сторін Додатку І до РКЗК ООН, що вже надали свої ОНВВ, а також, окремо, дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ деякими Сторонами Додатку І до РКЗК ООН, що, як і Україна, знаходяться у стані переходу до ринкової економіки.
Так, Канада задекларувала обсяг викидів ПГ у 2030 році у розмірі 106,3% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) та 87,2% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Нова Зеландія – 89% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Японія - 81,6% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; США – 72,2-75% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; РФ – 70-75% (з максимально можливим урахуванням поглинаючої здатності лісів) від рівня 1990 року; ЄС, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Швейцарія – 50% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року (проте середньорічні викиди ПГ протягом 2021-2030 років будуть складати 65% від рівня 1990 року).
Такі країни, як Румунія, Естонія, Литва та Латвія, що знаходяться, як і Україна, в стані переходу до ринкової економіки та поточний рівень викидів ПГ в яких у порівнянні з 1990 роком відповідає аналогічному показнику для України, мають спільну з іншими країнами-членами ЄС мету зі скорочення (обмеження) викидів ПГ на 2030 рік – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року.
Таким чином, при розробленні ОНВВ для України, поряд з результатами моделювання і прогнозування, експертних оцінок, враховано досвід розвинених країн, що уже надали свої ОНВВ, національні обставини та наявні програми соціально-економічного розвитку країни.
Загальні висновки
Україна є Стороною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і Кіотського протоколу, а також бере участь у підготовці нової глобальної кліматичної угоди на 2021 – 2030 рр. У цьому контексті Уряд України 16 вересня 2015 р. ухвалив рішення щодо очікуваного національно-визначеного внеску до цієї угоди, ключовим показником якого є не перевищення 60% викидів парникових газів у 2030 р. по відношенню до базового 1990 р.
Слід зазначити, що Україна, починаючи з 1990 р., уже скоротила обсяги дозволених їй викидів ПГ більше ніж на 10,2 млрд. тонн (у грошовому еквіваленті за цінами ЄС цей внесок оцінюється у 80 – 100 млрд. дол.), чого не зробила жодна з інших держав світу. Як зазначалося раніше, національна ціна за цей внесок у збереження глобальної кліматичної системи також є дуже високою – скорочення ВВП на 30 відсотків і зменшення чисельності населення на 6 млн. чол.
Україні дозволено не перевищувати 76 відсотків викидів ПГ від рівня 1990 р. до 2020 р., згідно Дохійської поправки до Кіотського протоколу. Від імені Уряду України у 2009 р. було зроблено заяву, що Україна зобов’язується не перевищити свої викиди ПГ у 2050 р. на рівні 50 відсотків від рівня 1990 р.
Згідно останнього офіційного Національного кадастру викидів парникових газів, представленого до Секретаріату РКЗК ООН, нинішні обсяги викидів ПГ в Україні знаходяться на рівні 43 відсотків від рівня 1990 р.
«Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 визначила, що: «Метою Стратегії є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Для досягнення цієї мети передбачено кілька векторів руху вперед – це, зокрема, вектор розвитку і вектор безпеки.
Отже, вибір цілі не перевищення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з 1990 р. на рівні менше 60 відсотків (з урахуванням можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку) відповідає як міжнародним зобов’язанням держави, так і стратегії сталого розвитку країни.
Залежно від внутрішніх і зовнішніх обставин розвитку в України зберігається можливість заявити про перегляд амбітності обраної у даний час цілі і скоригувати її в сторону зменшення у 2020 і 2025 рр. (можливість підвищення рівнів викидів ПГ проти обраної тепер цілі у подальшому не передбачена). При цьому будь яка з обраних цілей скорочення викидів парникових газів для України є справедливою.
Василь ШЕВЧУК, професор, доктор економічних наук, генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку, голова Українського товариства охорони природи
8 жовтня 2015 р.
[1] Рівень не перевищення 60% викидів ПГ схвалено Міжвідомчою комісією з виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 08 вересня 2015 р., затверджено Кабінетом Міністрів України 16 вересня 2015 р. та подано до Секретаріату РКЗК ООН.
[2] Включає сектори: Енергетика, Промислові процеси, Сільське господарство та Відходи.
[3] Д.О.Махортих. Щодо тенденцій розвитку економіки України у 2014 – 2015 рр. Аналітична записка – Електронний ресурс: www.niss.gov.ua.
