Німці запропонували будувати в Україні житло із сіна

У порівнянні з Німеччиною втрати тепла в Україні на один квадратний метр як мінімум в три рази вище. Німецькі фахівці мають намір реконструювати «хрущовки» і зводити сучасні енергопасивні житлові будинки в Україні з використанням каркасно-солом'яних технологій. Про це заявив координатор програм енергоефективності Німецько-Українського Форуму (НУФ) Алекс Родіонов, коментуючи запропоновані організацією програми енергоефективності.

За його словами, модернізувати «хрущовки» в Україні можна за допомогою комерційного проекту, «нарощування» старого будинку - зведення мансардних, легенів поверхів - буде поєднувати з термомодернізацією. «Надбудова одного або двох мансардних поверхів не тільки знімає проблему старої покрівлі, але і дає додаткову площу, продавши яку можна компенсувати частину витрат на утеплення і ремонт, - пояснює експерт. - До того ж оновлений будинок отримає зовнішню ліфтову систему - це і комфорт, і додаткове утеплення ».

Інвестором такого проекту, за словами експерта, повинна виступати будівельна фірма-девелопер, яка проводитиме термомодернізацію «хрущовки» за рахунок прибутку отриманого від реалізації нових сучасних квартир. До того ж Алекс Родіонов відзначає, що зовсім «убиті» багатоповерхівки необхідно якомога швидше зносити, а на їх місці будувати сучасні енергопасивні будинки.

В обох випадках - і при нарощуванні старих будинків і при будівництві нових - фахівці НУФ пропонують використовувати технологію солом'яного будівництва (strawbale-house). «Солома спресована без сполучних матеріалів в блоки щільністю 90-120 кг / куб. м перетворюється у відмінний будматеріал і утеплювач, - розповідає Алекс Родіонов. - Завдяки великій кількості кремнезему цей природний матеріал відрізняється хорошою стійкістю: оштукатурена стіна 2,5 м заввишки і шириною 3,5 м витримує вертикальне навантаження до 8 тис. Кг і бічне - до 325 кг ».

Крім того, блоки, які формуються прес-підбірниками під час збирання соломи з поля, не вимагають ніякого спеціально виробництва. Для виготовлення 1 кв.м стіни потрібно близько 40 кг соломи, зауважує експерт, додаючи, що технологія дозволяє зводити не тільки індивідуальні будинки, але і 3-4-поверхові житлові будинки та громадські будівлі.

Каркасно-солом'яне житло споживає не більше 40 кВт теплової енергії на 1 кв. м на рік, розповідає експерт, зазначаючи, що такі будівлі проектуються за принципом «ЛЕГО»: швидко збираються, а якщо потрібно, так само легко розбираються і утилізується.

За словами Алекса Родіонова, при дотриманні всіх вимог солом'яні будинки можуть конкурувати з традиційними будинками по тривалості експлуатації.

По-перше, таке житло дуже стійке до займання: повітря в спресованих солом'яних блоках достатньо для забезпечення хороших теплоізолюючих властивостей, але не для пожежі.

По-друге, в солом'яних блоках щільністю близько 100 кг/куб.м не заводяться гризуни та комахи. До того ж стіни біля основи захищає металева сітка і шар штукатурки з глини.

І по-третє, «солом'яний» будинок «дихає» і тому про «грибок» можна не хвилюватися.

Згідно з попередніми розрахунками, солом'яні будинки в Україні будуть коштувати на 20-30% менше, ніж традиційні будівлі.

«Сьогодні Україна, яка зазнає гігантських втрат теплової енергії, просто необхідно починати модернізацію житлового фонду», - відзначає експерт НУФ, зауважуючи, що житель ФРН в середньому використовує 90 кВт/рік на кв.м на рік, тоді як українець споживає до 300 кВт / год.

Перший солом'яний будинок, який був побудований в 1903 році в штаті Небраска, США, стоїть і понині. Масово їх почали зводити понад 20 років тому в Європі та США. Останнє покоління солом'яних будинків отримало підтримку європейських держав. Зараз вже введені будівельні норми і стандарти.

На початку цього року НУФ запропонував впровадження в Україні трьох взаємопов'язаних програм: термомодернізація ЖКГ, будівництво недорого енергопасивного житла і виробництво біометана з біоресурсів сільського господарства, що приверне €35 млрд інвестицій і суттєво скоротить споживання природного газу та витрати тепла в житловому і виробничому секторі.

Джерело: abcnews.com.ua

Детальніше »

"Зелені офіси" для українських компаній: міф чи реальність

«Зелений офіс» – це…

«Зелений офіс» є концепцією управління організації, яка сприяє зменшенню негативного впливу діяльності компанії на навколишнє середовище, а також спрямована для раціонального використання ресурсів. Організації, що впроваджують рекомендації «зеленого офісу», не лише демонструють свою екологічну відповідальність, а й ефективно використовують ресурси, зменшують кількість відходів при роботі в офісах,а також покращують імідж своєї компанії.

Важливо, що «зелений офіс» не потребує встановлення сучасних програм, придбання новітніх технологій чи надскладних методів реалізації. Це прості правила щоденного використання ресурсів та дбайливого ставлення до природи, які роблять працівників самосвідомими, а компанію – кращою.

Методи впровадження «зеленого офісу»:

Концепція «зеленого офісу» справді комплексна і передбачає надзвичайно широкий спектр заходів, який можна застосовувати на усіх етапах використання продукції: придбанні, використанні та під час утилізації. Отож, запам’ятовуйте:

1.​ Закупівля продукції:

-​ придбання товарів з екологічним маркуванням, включно з канцтоварами;

​- придбання офісних приладів й обладнання з енергозберігаючими властивостями (принтер для повторної заправки картриджа) тощо.

2.​ Заощадження ресурсів під час використання​ електропостачання:

-​ максимальне використання природного освітлення;

-​ встановлення енергозберігаючих приладів (лампочки, датчик руху тощо);

-​ вимкнення приладів, якщо вони не використовуються у роботі;

-​ вимкнення з розетки зарядних пристроїв;

-​ вимкнення світла, навіть якщо в офісі нікого немає нетривалий час;

-​ автоматичне переведення ПК на режим енергозбереження, зокрема відключення дисплею – 15 хв. і менше, режим очікування – 30 хв. і менше тощо.

​ водопостачання:

-​ встановлення приладу обліку (лічильника);

-​ щільне закручування крану;

-​ закручування крану, коли вода не використовується;

-​ встановлення якісного фільтру та системи подачі води, замість придбання бутильованої води;

-​ термінова ліквідація протікання кранів і туалетних бачків тощо.

​ теплопостачання:

-​ встановлення приладу обліку (лічильника);

-​ використання терморегуляторів на батареях опалення;

-​ утеплення вікон та дверей;

-​ використання тепло відбиваючих екранів за батареями опалення;

-​ для максимального збереження тепла в приміщенні на ніч закривати вікна шторами чи жалюзями тощо.

​ «зелений друк»:

-​ двосторонній друк;

-​ перед початком друку – зменшення шрифту та розмірів полів документу;

-​ заміна в шаблонах документів чорного кольору на більш світліший:

-​ папір, використаний з одного боку, використовувати як чернетку для друку робочих документів;

-​ за можливості, ведення системи електронного документообігу тощо.

​ «зелена реклама»:

-​ здійсненняреклами через Інтернет, замість використання друкованих оголошень, плакатів, банерів та ін.;

-​ проведення презентацій, на відміну від роздачі друкованих брошур;

-​ розсилка через Інтернет,замість індивідуальних дзвінків клієнтам чи надсилання паперової пошти тощо.

3.​ Утилізація

На етапі утилізації продукції, «зелений офіс» дотримується принципів 5-R: reduce, remake, redesign, reuse, recycle (скоротити, переробити, переоформити, повторно використати, утилізувати).

Однією з найважливіших порад впровадження концепції «зеленого офісу» є інформаційна кампанія. Адже усвідомлення проблемий розуміння самими працівниками важливості виконання цих методів забезпечить системне впровадження «зеленого офісу» у щоденній роботі організації.

Українська практика впровадження «зелених офісів»

Рядсоціально відповідальних підприємств та компаній України вже підхопили «зелену хвилю». Серед них: ТзОВ«Астеліт» (ТМ life:)), компанія«Воля», мережа компаній «Фокстрот», ПрАТ «Оболонь», НАСК «Оранта» та багато інших. Методика «зеленого офісу» стає дедалі популярнішою серед українських компаній. Внесок кожної з них різний: деякі займають активну позицію у турботі про довкілля, а деякі роблять елементарні «зелені» кроки, впроваджуючи лише окремі методи «зеленого офісу».

Проте такий щоденний внесок в глобальну екологію людства може зробити кожен знас, не дивлячись, чи це гіперкомпанія з сотнями працівників, чи невеличкий офіс з двома менеджерами. Перетворити свій офіс на «зелений» може кожен, адже цілком реально облаштувати повністю екологічне робоче місце. Це не лише позитивно позначиться на самопочутті працівників, а й на фінансових справах компанії.

Джерело: 0362.ua

Детальніше »

У Львові встановлять перші світлофори для велосипедистів

До кінця листопада у Львові мають встановити два перших велосипедних світлофори - на перехресті вулиць Чорновола – Хімічна та Коновальця – Мельника. Вони стоятимуть праворуч від велодоріжок й працюватимуть паралельно із основними, автомобільними, світлофорами, розповів ZAXID.NET радник міського голови з питань велоінфраструктури Олег Шмід.

Першим мають встановити світлофор на перехресті вулиць Мельника та Коновальця. Там він має з’явитись до середини листопада.

За словами чиновника, потреба встановити на перехресті світлофор виникла через велосипедну контр-смугу на вулиці Коновальця, рух якої йде назустріч односторонньому руху автомобілів.

«На тій частині Коновальця, де немає трамвайних колій, йде велосипедна контр-смуга, тобто рух велосипедистів йде проти руху автомобілістів. Для автомобілів це смуга одностороннього руху, тож у них потреби в світлофорі на перехресті немає. Натомість велосипедисти їдуть в протилежному напрямку. Коли вони під’їжджають на перехрестя, то не мають жодних засобів регулювання, на які б мали орієнтуватись. Для цього ми і встановлюємо там велосипедний світлофор», - пояснив Олег Шмід.

Він зауважив, що світлофор, котрий мають встановити на цьому перехресті, вже купили. Він коштує близько восьми тисяч гривень. До середини листопада світлофор має з’явитись на дорозі.

Також велосипедний світлофор після прокладання велодоріжки мають встановити на перехресті вулиць Хімічна – Чорновола. Він стоятиме на проспекті Чорновола та дозволятиме, перетнувши Хімічну, їхати прямо. Світлофор працюватиме не самостійно, а дублюватиме сигнали основного, автомобільного, світлофора.

«Нічого особливого у цьому світлофорі не буде, він працюватиме паралельно із основним світлофором для автомобілів. У нас виникла потреба його там встановити, бо велодоріжка висунута приблизно на 10-15 метрів вперед, аби велосипедисти мали можливість проїхати перехрестя першими. І в такому випадку основний світлофор для автомобілістів опиняється за їхніми спинами, його не видно. Всі сигнали основного, автомобільного, світлофора будуть абсолютно дублюватись велосипедним світлофором», - розповів радник міського голови.

За словами Олега Шміда, така схема проїзду перехрестя є набагато безпечнішою, оскільки велосипеди виїжджають вперед і опиняються в полі зору водіїв авто, які повертатимуть на вулицю Хімічну.

Джерело: zaxid.net

Детальніше »

Порошенко відповів на електронну петицію про великі штрафи за викинуте на вулиці сміття

Президент України Петро Порошенко підтримав електронну петицію «Великі штрафи за викинуте на вулиці сміття – чисті дороги, двори та міста», автором якої є громадянин Віталій Головатюк. Відповідь опублікована на сайті глави держави.

«Підтримую підхід про те, що високі штрафи за викинуте на вулиці сміття мають докорінно змінити ставлення до чистоти, що підтверджується і відповідною іноземною практикою, наприклад, у Сингапурі, Великій Британії, США, Італії, Бельгії, Канаді, Франції, Латвії, Білорусі, Грузії та багатьох інших країнах. Виховна, просвітницька робота серед населення про необхідність дотримання чистоти в населених пунктах має бути належно підкріплена законодавством про такі штрафи та механізмами його реалізації», – йдеться у повідомленні.

Президент наголошує, що в Україні рівень штрафів за вказане порушення є нижчим, ніж в розвинених країнах.

«Однак, зважаючи на те, що і середня заробітна плата на одну особу в Україні є значно нижчою, ніж у вказаних країнах, частка штрафу в ній є значною – від 10% до 40%. Це могло б стати важливим стимулом в боротьбі проти викидання сміття в неустановлених місцях. Місцевій владі потрібні достатні фінансові ресурси для забезпечення ефективної роботи інспекторів з благоустрою населених пунктів», – вважає президент.

Порошенко переконує, що розв'язанню проблеми забезпечення чистоти в населених пунктах сприяє зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів внаслідок бюджетної децентралізації, запровадженої з січня поточного року: громади отримали суттєві додаткові надходження, якими можуть самостійно розпорядитися і спрямувати їх на свої потреби. За підсумками 9 місяців 2015 року приріст надходжень до загального фонду місцевих бюджетів становив 40,7%.

Вирішенню порушених у петиції питань, на думку глави держави, сприятиме також прийняття парламентом законопроекту "Про муніципальну варту" .

«З іншого боку, проблема усунення засміченості населених пунктів потребує комплексного підходу до переробки побутових відходів. З метою її вирішення профільними міністерствами разом з бізнесом та органами місцевого самоврядування ведеться відповідна законотворча робота для стимулювання операцій із збирання, сортування та транспортування вторинної сировини», – сказано в тексті.

«Ураховуючи актуальність питань, порушених у вказаній петиції, та їх значний суспільний резонанс, мною скеровано звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією забезпечити ґрунтовний та всебічний розгляд цієї петиції і за підсумками ухвалити необхідні рішення, в тому числі щодо ініціювання в установленому порядку відповідних змін до чинного законодавства», – резюмував Порошенко.

Джерело: tyzhden.ua

Детальніше »

Процедура оцінки впливу на довкілля має бути удосконалена – експерти

Україна має вдосконалити процедуру оцінки впливу на довкілля й привести її до вимог Європейського Союзу. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заявили представники громадськості та народні депутати.

Йдеться насамперед про удосконалення інституту громадського обговорення, яке є обов’язковим елементом, що передує зведенню промислових чи екологічно небезпечних об’єктів. Але через прогалину у законодавстві цей інструмент громадського контролю в Україні часто зводиться до формального схвалення сумнівних проектів без реальної можливості впливу на нього з боку мешканців громади, на території якої заплановане будівництво об’єкту.

Задля усунення зазначених недоліків група депутатів разом із громадськими активістами розробили законопроект «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Законопроект). Документ встановлює чітку процедуру екологічної оцінки, що унеможливить корупційні схеми та створить сприятливу атмосферу для інвестицій.

«Цей Законопроект чітко прописує як процедуру участі громадськості в обговоренні, його тривалість, так і закріплює обов’язковість висвітлення цього процесу на офіційному сайті, регламентує створення реєстру всіх документів, де будуть всі зауваження громадськості […], і це вже значним чином унеможливить маніпуляції, а також корупційні процедури», – зазначила Марта Руда, керівник напрямку «Екологізація політики і практики» ВЕГО «МАМА-86», менеджера групи «РПР-довкілля».

Сергій Вихрист, експерт проекту ЄС, зазначив, що зміни, закладені до Законопроекту, відповідають європейській моделі, яка передбачає відповідальність органу публічної влади за здійснення громадського обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля. «Крім цього, як елемент прозорості цей законопроект (стаття 3), містить перелік видів діяльності та об’єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля, що дозволяє відразу і суб’єктам господарювання, і органам публічної влади, зрозуміти які види діяльності і об’єкти будуть підлягати, не залежно від того хто, в який час вирішить уряд, це закріплюється відразу в законі», – підкреслив Сергій Вихрист.

Важливий момент: будь-які зауваження з боку громадськості мають бути ґрунтовно прокоментовані, їх не можна буде просто взяти до уваги чи відхилити без пояснень – всі ці моменти мають бути офіційно прокоментовані. «Ці зауваження не можна ігнорувати безпідставно. У такий спосіб виключається корупційна складова», – пояснив Іван Рибак, народний депутат, фракція БПП.

Ухвалення Законопроекту є одним із збов’язань України у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, повідомила Ганна Вронська, заступник міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції. «Загалом Україна у сфері охорони довкілля має імплементувати 29 директив та регламентів Європейського Союзу», – зазначила Ганна Вронська.

Остап Єднак, народний депутат, фракція «Об’єднання «Самопоміч», повідомив, що Європейське енергетичне товариство цілком схвально поставилося до Законопроекту, який, щоправда, мав бути ухвалений ще 2013 року. Але оскільки цього не сталося, на Україну очікують проблеми. «Нам повідомили (Європейське енергетичне товариство – прим. УКМЦ), що вони готують скаргу на Україну стосовно невиконання нею міжнародних зобов’язань. Тому надважливо ухвалити Законопроект упродовж листопада – грудня», – підкреслив народний депутат.

Зі свого боку Ганна Гопко, народний депутат України (Об’єднання “Самопоміч”), голова комітету у закордоннихсправах Верховної Ради України, нагадала, що поточного тижня Верховна Рада сконцентрується на розгляді євроінтеграційних законопроектів, «аби листопад став місяцем екологічно-енергетично-кліматичної діяльності у парламенті; для цього вся законодавча база підготовлена».

Джерело: uacrisis.org

Детальніше »

Мрія спонукає до дії

Розмову вів Михайло Губаш.

Мене завжди дивувало, що останніми роками під час розподілу міністерських «квот» між різними політичними силами ведеться така запекла боротьба за посаду міністра екології. Коли йдеться про Мінфін або, наприклад, силові відомства, це можна зрозуміти. А екологія? Відповідь на це запитання (й на багато інших) я отримав під час розмови з «двічі міністром» — професором, доктором економічних наук Василем ШЕВЧУКОМ. Останні 12 років він очолює громадську організацію «Українське товариство охорони природи» («Укрприроди»).

— Василю Яковичу, чим пояснюється така ваша «прихильність» до природи, точніше, до її охорони? Бо одна річ, коли це є роботою, за яку платять, й зовсім інша, коли людина працює, як кажуть, за велінням серця. Це, мабуть, можна сказати й про вас?

— Так, і про мене, й про всіх нас, українців. Бо повага до природи, дбайливе ставлення до неї — це наша тисячолітня традиція. Наприклад, ще в часи Київської Русі видавалися декрети про охорону… бобрів. Заборонялося встромляти лопату в землю, а тільки — класти, не можна було ножем різати хліб, а лише ламати руками... Шанування природи у нас закладене на генетичному рівні, ще з часів Трипільської культури.

— Іншими словами, очолювана вами громадська організація просто продовжує багатовікові традиції українського народу?

— Як громадський рух наша організація зародилася майже 110 років тому — 1 листопада 1906 року в Харківському університеті на базі гуртка любителів природи. А вже як юридична установа — через рік після війни, у 1946-му. З відповідною ініціативою виступили відомий поет Максим Тадейович Рильський та вчені Академії наук.

— Люди працюють на громадських засадах?

— Так, ніхто їм за це гроші не платить. Водночас «Укрприроди» є наймасовішою громадською організацією в Україні — об’єднує понад мільйон громадян. У системі діють Кримська республіканська, 25 обласних, Київська та Севастопольська міські організації. Так-так, нікуди ми кримчан і донбасівців не відпускали, й навіть у сьогоднішніх умовах знаходимо можливість підтримувати з ними зв’язок. Також контактуємо з багатьма закордонними екологічними та природоохоронними організаціями. Нам пишуть, а наш сайт ukrpriroda.org читають у 104 країнах.

Зараз готуємося до Світового кліматичного саміту, який наприкінці року відбудеться в Парижі. На ньому країнами — членами ООН буде прийнята нова глобальна кліматична угода. Від України її підписуватиме Президент, і саме ми, вчені й фахівці нашого Товариства, підготували відповідні матеріали та документи.

— Чому зруйнувалася система охорони природи в Україні?

— Нашій незалежній Україні вже 24 роки. У перший період ми будували державу і державну систему охорони природи. В 2003 році Україна лідирувала в європейському екологічному процесі. Тоді нам було довірено організувати П’яту пан’європейську конференцію міністрів охорони навколишнього середовища. Ми провели її в столиці, мером тоді був Омельченко Олександр Олександрович, а я — міністром. Київ на той час став екологічною столицею Європи, до нас приїхали 4000 делегатів із 55 країн. На той час в Україні існувало сильне професійне міністерство, в кожній області — державне управління екологічної безпеки, працювали державна екологічна інспекція, морські інспекції... Всі ці структури стежили за дотриманням природоохоронного законодавства. Дуже стрімко розвивався природозаповідний фонд. Із 2,3% площі заповідного фонду, успадкованого від Радянського Союзу, ми довели її до 6%. Це, для порівняння, територія Донецької і Закарпатської областей, разом узятих. Отже, перший 12-річний період був державотворчим: прийшли у владу професори й дисиденти, які мріяли про свою державу, і ми її побудували.

А потім стали правити бал бізнесмени. Вони почали оті всі закони використовувати для власного збагачення. У цей «бізнесовий» другий 12-річний період була зруйнована та система, яку ми створювали. У Мінприроди щороку — реорганізація і новий міністр, обласні управління ліквідували, державним інспекціям взагалі заборонили у будь-що втручатися. Найсвіжіший приклад, коли у Василькові виникла пожежа на нафтобазі, а інспекція не мала права туди зайти.

— Чи погодилися б ви, якби саме вам, вченому, патріоту і «професійному» міністру екології, нині запропонували очолити міністерство?

— Коли існує така модель — олігархічна, вона зв’яже по руках і ногах. Така деталь: свого часу не було проблем у спілкуванні з Прем’єром, Президентом — підняв слухавку й говори. А тепер, знаю, міністр займає чергу до Прем’єра. Але ж ми йдемо в Європу, а там існують технології, етика державного управління... Їх і слід би дотримуватися. До речі, громадянське суспільство, громадське реагування є також одним із важливих елементів технології держуправління. Тому дечим мені подобаються тенденції останнього часу — люди стають вільнішими і перестали боятися. Саме з цим пов’язую надію на те, що таки настане новий цивілізований 12-річний період. Люди вже не дозволять владі діяти по-іншому.

— Василю Яковичу, що зі зробленого за час вашого керівництва Мінприроди найчастіше згадується?

— Досягнення приписувати собі особисто не хочу. Тому що ми працювали в команді. Коли здобули незалежність, порахували, що національне господарство від забруднення довкілля недораховується 15% ВВП. Це втрата основних фондів, втрата здоров’я, природних ресурсів. Тож ми запровадили фінансово-економічний механізм природокористування. Ввели плату за забруднення, за воду, надра, за ліс, за всі види ресурсів. З’явилися кошти, а в державному бюджеті був сформований окремий спецрозділ «Охорона навколишнього середовища». А нині екоподаток знеособлений, він десь там у держбюджеті ховається й зникає. Жорстка експлуатація природи триває, а природоохоронні програми — і щодо Карпат, і щодо морів — були забуті в «бізнесовий» період. І навіть Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра для поліпшення якості питної води внесли в програму розвитку водного господарства. Це ж не просто питання екології — йдеться про 33 мільйони людей, які живуть з дніпровської води. Отак вчинили з одним із символів України — Славутичем, з яким пов’язана наша історія, культура, духовність. Догосподарювалися…

З перших років разом із Академією наук ми створили державну систему екологічного моніторингу, безперервно стежили за безпекою на атомних станціях у режимі реального часу. Також працювала інформаційно-аналітична система надзвичайних ситуацій. Зараз усе це знищено. Нема нічого.

— А що з наслідками Чорнобильскої аварії? Бо інколи чуєш, що, мовляв, вона вже не становить небезпеки.

—Це не так. Заспокоюватися рано. Наступного року виповниться 30 років від дня катастрофи, тільки 30. Свого часу я був і міністром ядерної безпеки, так що тему добре знаю. Період напіврозпаду радіоактивного стронцію, цезію 30 років. А для того, щоб зона забруднення стала безпечною, має минути 10 періодів напіврозпаду, тобто 300 років. На сьогодні ці радіоактивні елементи зайшли під землю на 10-15 сантиметрів. Тобто на поверхні значної, як раніше, небезпеки нема, але глибше вона «сховалася» надовго. На мою думку, в Чорнобильській зоні треба створити міжнародний біосферний заповідник. Унікальний, такого більше на планеті, дай Бог, не буде. І не тільки своєю природою. Треба туристам показувати ті території і обов’язково возити туди правителів ядерних держав: ось подивіться, що таке «радіоактивний попіл». Господарську діяльність там не можна буде вести ще довго. Крім того, у Київському водосховищі — радіоактивний мул. І там його стільки, що ще довго не можна чіпати. Не слід про Чорнобиль забувати, треба повсякчас порушувати цю тему.

— Але ж, дехто вважає, що нині не до екології, у країні криза, війна.

— Що, не час для того, щоб прибрати у себе в квартирі, не час садити квіти, яблуню, подумати про свій захист тощо? Є перший закон екології: все пов’язане з усім. Якщо ти чогось не зробив, відклав на потім, то воно до тебе повернеться, але вже в квадраті. Якраз війна — то є період для зміни, для реформ. Війна просто так, на порожньому місці, не виникає. Значить, створювалися якісь не помічені передумови. Отже, останні події — революція, війна — пришвидшують усі процеси. За всіх своїх негативів вони мають і свої плюси, пробуджують націю до дії.

А екологія, якщо підійти з розумом, не потребує великих грошей. Коли ж експлуатувати природу бездумно, потім доведеться відроджувати, витрачаючи немалі кошти. Село є генетичною колискою нашого народу. І хранителем Природи — ми ж усі пам’ятаємо, що зовсім недавно сільські дядьки підживляли землю органікою, а не хімією. Де все це тепер?

— Сьогодні багато говориться про переваги використання біопалива, воно, як мовиться, в тренді. Але чи не становить ця технологія загрозу руйнування та деградації земель?

— Біоенергетика, або, як її ще називають, нетрадиційна енергетика (хоча я називаю її якраз традиційною — енергія сонця, наприклад, традиційна на відміну від атомної або спалювання), — це вже технологія шостого технологічного укладу, і в принципі боятися розвитку біоенергетики не треба. Але це якщо підходити розумно і регулювати використання земель. На жаль, таке враження, що у нас тепер ніхто цим не займається. Їжджу по Київщині, Хмельниччині, Житомирщині — всюди посіяли соняшник, якого ніколи там не було. А сім років підряд посіяв його — і все, земля мертвіє. Між іншим, сьогодні 57% земель в Україні вже еродовані, рівень гумусу катастрофічно зменшується.

Але наведу й позитивний приклад. Свого часу ми з канадцями експериментально відпрацювали в Україні одну біоенергетичну технологію. Є спеціальні види рослин, наприклад верба, яка росте дуже швидко і може бути використана як паливо. В Канаді така технологія давно існує. Ми її до нас завезли, але не встигли поширити. Суть у тому, що спецмашиною подрібнюються гілочки, оці, як їх називають, лісорубні рештки, і вносяться в ґрунт. І відбувається якась фантастика — на 50% збільшується врожайність. Ми під Києвом на дослідній станції перевіряли це на пшениці на двох сусідніх полях — справді! Тобто якщо розумно підійти, регулювати процеси, то можна не виснажувати землю, а повертати їй родючість.

На мене дуже велике враження справила розповідь нашого першого українського космонавта Леоніда Каденюка. Чи не найбільшим його здивуванням від польоту стало те, що наша Земля таки маленька. Я після цих слів замислився: довжина нашої планети по екватору становить усього 40 тисяч кілометрів. Ну що таке 40 тисяч кілометрів? Це 20 разів з’їздити з Києва до Ялти й назад. Оце й уся наша куля, наш спільний дім. У 2002 році я був на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі, і запали в душу слова Жака Ширака: щоб задовольнити апетити сьогоднішніх людей, потрібно майже чотири планети Земля. А вона тільки одна. Одна на всіх, і її треба берегти, раціонально використовуючи природні ресурси. Тому екологією треба займатися, вона має стати стилем життя.

— А які шляхи подолання кризи ви бачите?

— За роки незалежності наша країна зробила вагомий внесок у скорочення світових викидів парникових газів — 10,2 мільярда тонн. За нинішніми цінами цей внесок коштує 80-100 мільярдів доларів США. Це значно перевищує зовнішній борг держави. А ми радіємо, що нам начебто списали 4 мільярди доларів. Треба ставити ці питання і списувати. Є такий механізм, називається «борги в обмін на природу».

— Так звані «квоти»?

—Так. У нас дуже енергоємна економіка. Чому ми бідні? Однією з причин є те, що ми в три рази більше споживаємо енергоресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту, ніж європейські країни. Коли, скажімо, президент США Обама зустрічається з головою КНР, перше питання, яке вони обговорюють, — це зміни клімату. А ви знаєте, що Україна в 1990 році займала шосте місце у світі за викидами парникових газів — після Америки, Канади, Росії, Китаю та Німеччини? Відтоді ми недалеко посунулися — до 15-го-20-го місць. А це проблема надважлива, яку недооцінюють на державному рівні: це елемент геополітики, великі гроші там крутяться. Зараз створюється Зелений кліматичний фонд на 100 мільярдів доларів. За рахунок цих коштів можна модернізувати нашу промисловість, розраховуючись тим, що менше викидатимемо парникових газів. Це дуже важлива тема.

Нам необхідно повністю змінити структуру економічного розвитку. Нам не потрібно стільки металу, відповідно стільки важкої індустрії. Маємо колосальний потенціал і провідні позиції у світі в літако- та ракетобудуванні, фармацевтичній промисловості, АПК, тепер уже й військово-промисловий комплекс почав розвиватися. За рахунок оцих нових галузей п’ятого-шостого технологічного укладу могли б зробити стрімкий ривок, скажімо, вдвічі збільшити валовий внутрішній продукт до 2030 року. І вдвічі скоротити викиди шкідливих речовин в атмосферу. Для цього потрібно лише розумне управління.

10 років тому ми разом з Академією наук провели дослідницьку роботу, щоб з’ясувати, скільки ж коштує наш природно-ресурсний потенціал? Сім трильйонів доларів! Й оскільки вартість ресурсів зростає, гадаю, що сьогодні цю цифру можна помножити на три. І якщо цим ресурсам дати раду, розумно ними скористатися, Україна могла б на порядок збільшити своє багатство. Повторюся: маючи таких людей, таку природу й такі природні багатства, ми не маємо права бути бідною країною. Тому це не просто охорона природи, це велика політика, шлях до забезпеченого майбутнього України.

— А що може надихнути на такий шлях не тільки вас із однодумцями, а й увесь наш народ і передусім його керманичів?

— Як сказав на закритті Ялтинської Європейської Стратегії, яка нещодавно проходила в Києві, 92-річний президент Ізраїлю Шимон Перес: «Мрійте!». Вони, ізраїльтяни, мріяли про свою землю. Те, що їм дісталося, це був маленький клаптик землі з болотами, москітами, пустелею на півдні, камінням... Ніяких природних ресурсів теж не було — ані золота, ані нафти. Але вони мріяли, працювали і побудували країну своєї мрії. Подивімося на тих же японців або ж на Сінгапур, які не мають природних багатств, але за рахунок розумного управління та працелюбності мають потужні економіки й відповідний рівень життя. Нам, українцям, треба вичавлювати із себе зневіру і песимізм. Мовляв, і те в нас погано, і те погано. Не треба плакати, треба бути оптимістами й будувати своє майбутнє вже зараз. Нам треба ставати нацією мрійників. Але потрібно, щоб ми не тільки мріяли про краще майбутнє, а й творили його. І тоді воно настане.

Джерело: http://www.silskivisti.kiev.ua/19314/index.php?n=29430

Детальніше »

Apple починає програму чистої енергії в Китаї

Apple, гігантська компанія з великою кількістю впливу і грошових коштів, має непогану можливість проявити лідерство в області важливих соціальних та екологічних проблем. Десять років тому, це, схоже, не було настільки важливим пріоритетом в компанії, але з тих пір як Тім Кук став босом, багато речей змінилися.

Можливо, це просто відображення власних цінностей і почуттів Кука або бажання залишатися «в тренді», тим не менше спостерігаються позитивні зміни. Останні приклади Apple це покупка лісу, розміром з Сан-Франциско, в США з метою його збереження, будівництво сонячних ферм, захист 1 млн гектарів лісу в Китаї і будівництво сонячних ферм.

Китай, безумовно, є великим фокусом для компанії в даний час, і не тільки тому, що її продукція там збирається (більшість компонентів для iPhone і i Pad приходять з інших країн, таких як Японія, Південна Корея, і США, але остаточне складання, звичайно ж, в Китаї), але й тому, що країна стає їх найбільшим ринком. Тім Кук нещодавно приєднався до Ради Інституту Полсона, метою якого є сталий розвиток Китаю.

Компанія Apple вирішила значно збільшити свої інвестиції чистої енергії в Китаї. Вона планує побудувати сонячні проекти на більш ніж 200 мегават в північному, східному і південному районах Китаю, які будуть виробляти кількість енергії, еквівалентної більш ніж 265 000 китайськими будинками щорічно і почне компенсувати енергію, використовувану в ланцюжку поставок Apple. Це не рахуючи проекту в 40 МВт, розташованого в провінції Сичуань, будівництво якого тільки що закінчилося.

Далі Apple запускає нову ініціативу, метою якої є переклад партнерів на більш енергоефективне виробництво і використання чистої енергії для своїх виробничих операцій. Apple буде співпрацювати з постачальниками в Китаї для установки більше 2 гігават нової екологічно чистої енергії в найближчі роки.

"Apple також поділяться передовим досвідом в отриманні екологічно чистої енергії та створенні високоякісних проектів використання відновлюваних джерел енергії, а також забезпечить практичну допомогу деяким постачальникам в таких областях, як аудит ефективності використання енергії, що регулює керівництво і створення міцних партнерських відносин, щоб принести нові чисті енергетичні проекти в Китай", пише компанія.

"В рамках частини програми Apple, в 2018 році Foxconn побудує сонячні установки на 400 мегават, починаючи з провінції Хенань. Foxconn зобов'язалася зробити стільки чистої енергії, скільки споживає завод по остаточній збірці iPhone в Чженчжоу".

Apple стверджує, що програма допоможе уникнути більш 20000000 тонн забруднення парниковим газом в країні до 2020 року, що еквівалентно видаленню майже 4 млн легкових автомобілів з дороги на один рік.

В останньому прес-релізі компанія запевнила, що джерелом 87% усієї використовуваної енергії є чисті джерела. Нові проекти можуть допомогти їй отримати 100%, що, безсумнівно, є кроком у правильному напрямку.

Джерело: facepla.net

Детальніше »

Мінекології підрахує і передасть до ООН дані про шкоду природі від бойових дій на Донбасі

Міністерство екології та природних ресурсів України займається реєстрацією шкоди від бойових дій на Сході України. Про це під час прес-конференції сказав директор департаменту кліматичної політики міністерства екології та природних ресурсів України Владислав Вежнін, передає кореспондент УНН.

“Ще не можна точно сказати про шкоду заподіяну під час цієї агресії. В нас є обов'язок подавати кадастр в ООН про всі наші викиди... Всі ці вибухи ракет викидають багато СО2, ми маємо це внести в кадастр і буде зрозуміло, якої шкоди завдано”, — сказав В.Вежнін.

Він сказав, що підрахунком викидів вуглекислого газу і шкоди природі займається Мінекології, яке потім передасть інформацію Національному агентству з відновлення Донбасу.

“Дуже багато знищено лісів. Ми маємо не тільки відновлювати інфраструктуру, але й відновлювати ті дарунки, які нам дала природа. Розміри збитків ще навіть не можна підрахувати”, — сказав В.Вежнін.

В.Вежнін не уточнив коли буде оприлюднена інформація про викиди СО2 і шкоду лісам на Донбасі за 2015 рік.

Як повідомляв УНН, в рамках реалізації зобов’язань покладених на Україну при підписанні асоціації Україна-ЄС, згідно з директивою №87, в Україні створюватиметься механізм торгівлі квотами на викиди, про це під час брифінгу в Кабміні повідомив в.о.міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін.

Також він додав, що Міністерство екологічної політики завершує розробку кліматичної стратегії України. Найближчим часом вона буде винесена на розгляд Кабінету міністрів.

Джерела: unn.com.ua

Детальніше »