.jpg)
Нинішній рік українці запам'ятають надовго — такої тривалої, виснажливої спеки не лише влітку, а й восени ще не було на наших теренах. За висновками науковців, "ситуацію в центральних, східних, південних областях, а також у Києві можна класифікувати як посуху. Вже в недалекому майбутньому зони ризикованого землеробства можуть стати зонами надзвичайно ризикованого землеробства, а над південними землями нависла реальна загроза опустелювання".
Осінні дощі, на які всі сподівалися, не врятували ситуації. Потерпають не лише аграрії, які не мають змоги вчасно посіяти озимі культури, закласти фруктові сади тощо, а й мешканці сотень сіл, у чиїх криницях зникла вода. Через спеку обміліли і пересохли невеликі річки, озера й ставки, горять сотні гектарів торфовищ, отруюючи своїм димом усе живе довкола.
Справдилися прогнози, що після літа до нас приходитиме зима, а весна і осінь, у звичному розумінні, просто зникнуть. Навіть той, хто скептично ставиться до інформації про глобальне потепління та зміни клімату, не може не помічати різких коливань погоди — майже до кінця вересня стояла літня спека, а на початку жовтня вдарили заморозки, подекуди навіть випав перший сніг — фото якого відразу ж заполонили Інтернет.
Супутники потепління — шторми і цунамі, повені і тайфуни, які трапляються дедалі частіше й призводять до трагедій та величезних збитків. Їх кількість і рушійна сила лише наростатимуть, бо за прогнозами, протягом найближчих десятиліть на планеті потеплішає на 4–5 градусів. Учені попереджають — якщо до 2030 р. не вдасться утримати потепління в межах 2 градусів за Цельсієм, ситуація стане неконтрольованою.
Усі ці проблеми протягом двох тижнів обговорюватимуть політики і науковці, економісти й екологи на 21-й Конференції сторін рамкової конвенції ООН зі змін клімату — СОР 21, яка відкривається 30 листопада в Парижі. Ця подія, наголошують експерти, має величезне значення для всього світу. Очікують, що СОР 21 завершиться підписанням нової міжнародної угоди щодо проблем клімату, яка має на меті не допустити підвищення температури в планетарному масштабі більше ніж на 2 градуси за Цельсієм.
Паризький договір, на відміну від Кіотського протоколу, не передбачає механізму квот. Ера торгівлі квотами завершилася — кожна країна повинна була підготувати і до 1 жовтня подати для сформування тексту світової кліматичної угоди національну програму боротьби зі змінами клімату на планеті.
Чи вдасться домогтися, щоб 196 держав-учасниць СОР 21 дійшли згоди при обговоренні міжнародної угоди і підписали її? Експерти наголошують, що дуже багато тут залежатиме не лише від політиків і чиновників, а й від громадськості, екологічних організацій, фондів, усіх небайдужих громадян, які спільними зусиллями мають схиляти уряди до виконання національних зобов'язань і положень Паризького договору. Посольство Франції в Україні разом із ГО "Фонд "Відкрита політика" розпочало велику інформаційну кампанію, приурочену до відкриття СОР 21. Різноманітні заходи відбуватимуться не лише в столиці, а й Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Львові, Рівному, Одесі. Серед учасників — вчені, політики, екологи і навіть артисти. Зустрічі відбуватимуться не лише у вигляді традиційних конференцій та круглих столів, а й різних культурологічних проектів. Глядачів запрошують на музичну комедію "SOS! Врятуємо нашу землю!", пантоміму для дітей Die Okolos, а також усією родиною провести екологічно-наукові вихідні, під час яких відбудуться веселі майстер-класи та екоквести.
Обговорення серйозних тем під загальною назвою "Від екології цінностей — до екології Всесвіту: виклики в умовах глобальних змін клімату" відбуватиметься щочетверга в інформаційних агенціях, радіо- і телестудіях, наукових установах. Перший "чистий четвер" відбувся у Києво-Могилянській академії. У міжнародній конференції "Зміни клімату та їхні наслідки для довкілля й суспільства" взяли участь посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, науковці французьких, польських та українських університетів, представники Міністерства екології і природних ресурсів України та громадських організацій, експерти з питань екології та зміни клімату.
Серед питань, що викликають нині найбільший інтерес, — яким буде внесок України до світової кліматичної угоди?
За словами в.о. міністра екології та природних ресурсів Сергія Курикіна, наша країна бере активну участь у роботі над текстом нової глобальної кліматичної угоди. До підготовки та ухвалення проекту Очікуваного національно-визначеного внеску України (ОНВВ) було залучено багато фахівців, науковців, парламентаріїв та експертів. У результаті спільних зусиль на світ з'явилося аж п'ять варіантів, які було передано на розгляд Міжвідомчій комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Як наголосив С.Курикін, "члени Міжвідомчої комісії схвалили той проект ОНВВ, який передбачає, що Україна візьме на себе амбітну і водночас обґрунтовану й справедливу ціль. У 2030 році рівень викидів парникових газів не повинен перевищувати 60% від рівня викидів таких газів у базовому 1990 році".
Однак далеко не всі поділяють оптимізм урядовця. Робоча група неурядових екологічних організацій України з питань зміни клімату проаналізувала всі варіанти проекту Очікуваного національно-визначеного внеску України і висловила низку критичних зауважень і пропозицій.
За словами експертів, у нашій країні нарешті намітилися позитивні зміни — раніше в Мінприроди подібні проблеми взагалі нікого не цікавили. Нині ж фахівці почали вникати в тему, взялися до справи, але головна складність у тому, що немає взаємодії між міністерствами і відомствами. Чи може Мінприроди, навіть маючи велике бажання, самостійно вирішувати питання енергоощадності, скорочення видобутку вугілля, яке завдає величезної шкоди довкіллю, реалізувати проекти з використання відновлюваних джерел енергії тощо?
На думку експертів, багато українських чиновників, політиків, парламентаріїв переконані, що паризька конференція не скасує торгівлі квотами, а лише змінить правила.
"Коли ми проаналізували документи, підготовлені до СОР 21, зрозуміли, що уряд виступає за те, щоб нічого не змінювалося, — розповідає координатор програми зі змін клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук. — Можновладців задовольняє нинішній стан енергетики і довкілля, відсутність енергоефективних технологій, змін у законодавстві. Їх не турбує, що Україна таким чином порушує взяті перед Енергетичним співтовариством і ЄС зобов'язання. Сьогодні наша держава у першій двадцятці країн світу, які викидають найбільше парникових газів в атмосферу.
Проект Очікуваного національно-визначеного внеску має кілька можливих варіантів, за якими Україна змінюватиме обсяги викидів парникових газів. Усі запропоновані сценарії передбачають не зменшення, а зростання цих викидів! Вони коливаються в межах від 7% до 43 від рівня нинішнього року до 2030 року.
Безглуздо затверджувати такі показники ОНВВ, розраховуючи на можливість продажу квот. Якість, виваженість і достовірність цього документа, окрім усього іншого, визначають престиж країни на світовому рівні. Міжнародна підтримка проектів зі зниження викидів замикатиметься на двосторонні домовленості. Фактично (для більшості країн) ОНВВ — це інструмент встановлення двосторонніх відносин з донорами та інвесторами. Як правило, більша підтримка надається тим, хто сам багато робить і послідовно підтримує довгострокові глобальні цілі.
Усі держави світу подали проекти ОНВВ, до яких включили заходи щодо енергоощадності та розвитку зеленої енергетики. Країни, що розвиваються, підготували плани заходів щодо скорочення викидів за сценарієм "бізнес як звичайно". Приміром, Мексика готова їх скорочувати на 25%, Кенія — на 30%, Македонія — на 30%. Показник України — 0%. Прикро ще й те, що ми опинилися на одній сходинці з Росією.
Крім того, позиція України щодо клімату суперечить узятим раніше зобов'язанням у рамках Енергетичного співтовариства, згідно з якими наша держава повинна збільшити частку відновлюваних джерел енергії до 11% і скоротити до 2020 року загальне енергоспоживання на 9% від рівня 2005–2009 років.
Через бездіяльність урядовців ми докотилися до того, що внесок України у подолання глобальної катастрофи сьогодні дорівнює нулю".
Громадські організації зверталися до уряду з пропозицією розглянути додатковий план, який передбачатиме реалізацію зобов'язань, узятих у рамках Угоди про Асоціацію з ЄС та Енергетичного співтовариства. Експерти очікують від можновладців і політиків адекватних дій. Досить уже прикривати свою бездіяльність подіями в Донбасі і фінансовою кризою. Для України енергоощадність і поступовий перехід на відновлювані джерела енергії — це не лише енергобезпека, енергонезалежність, економічна стабільність, а й збереження довкілля та боротьба проти глобального потепління. Цих проблем не можна вирішити підняттям комунальних тарифів та призначенням субсидій зубожілим громадянам.
Свій план громадські активісти готували спираючись на дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України. Реалізація сценарію впровадження енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії потребує коштів усього на 4% більше, ніж інші пропозиції. Завдяки впровадженню такого екологічно орієнтованого проекту Україна змогла б значно скоротити імпорт енергетичних ресурсів. Підвищення енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії допомогли б відмовитися і від російського газу, і від південноафриканського вугілля.
На жаль, ні економічними, ні екологічними розрахунками ніхто з чиновників так і не зацікавився.
У Доповіді (2014) міжурядової групи експертів зі змін клімату зазначається, що світові викиди парникових газів ще ніколи не досягали таких високих рівнів. Якщо тенденція найближчим часом не зміниться, то світ дуже швидко переступить поріг потепління з показником 2 градуси. А до кінця нинішнього століття глобальне потепління досягне позначок 3,7–4,8 градуса. У кращому разі. Чим це обернеться для землян?
"Таке потепління призведе до танення арктичного льодового щита, яке закінчиться підвищенням рівня моря на 6–7 метрів, — ділиться прогнозами спеціальний радник з питань захисту планети при президентові Франції Ніколя Уло. — Це загрозлива ситуація не лише для Європи, де можуть піти під воду Данія і Нідерланди, а й для Південної та Південно-Східної Азії. На думку фахівців, з карти світу може зникнути Бангладеш, де проживає 160 мільйонів людей. Через такі кліматичні зміни понад 200 мільйонів людей стануть вимушеними переселенцями.
Слід розуміти, що наукові моделі мають підтвердження. Якщо температура повітря порівняно з 1990 роком підніметься більше ніж на 2 градуси, то вже ніяка наука чи технологія не зможе зупинити процес кліматичних змін. Наслідки будуть катастрофічними. Вже нині 20–30 мільйонів людей змушені покидати свої домівки через кліматичні зміни. Що довше будемо вагатися — то меншим буде вибір свободи дій.
Кліматична конференція у Парижі буде моментом істини — від урядів потрібні конкретні дії, а не промови. Складно об'єднати майже 200 країн, а ще складніше досягти консенсусу — підготувати і підписати спільний документ, враховуючи різні точки зору і позиції.
Колись у нас було четверо мушкетерів, яких знає весь світ. Паризька конференція має чотири головні виклики, за якими спостерігатиме теж увесь світ.
Перший. Чи буде фінальний документ універсальним, чи матиме він юридичну силу?
Другий. Чи вкаже він саме ту дорогу, яка приведе до обмеження потепління на 2 градуси? Документ повинен мати чітко сформульовані вимоги і таблиці оцінювання.
Третій. Допоможуть чи ні розвинені багаті країни адаптуватися і розвиватися бідним країнам? Потрібно, щоб зобов'язання були конкретними — як саме вони допомагатимуть.
Четвертий. Необхідно дуже чітко розробити програми кредитування і фінансування. Країни повинні пояснити, які механізми вони застосовуватимуть, щоб перейти до економіки з використанням відновлюваної енергетики.
Видобувні види енергоносіїв — вороги клімату. Щоб урятувати планету, маємо відмовитися від моделі економіки, яка базується виключно на видобувних видах палива. Потрібні зобов'язання країн щодо використання відновлюваних, зелених видів енергії, ціна якої повинна знижуватися, щоб люди мали до неї доступ.
Нині ми маємо причини як для оптимізму, так і для сумнівів. Ніколи раніше не було такої мобілізації дипломатичних, наукових, експертних кіл, як під час підготовки до СОР 21. Сподіваємося, що нарешті таки отримаємо ОНВВ від усіх 196 країн-учасниць, а поки що маємо від 150.
Важливо, щоб країни усвідомили необхідність переходу на низьковуглецеву економіку. Така економіка буде конкурентоспроможною завдяки двом інструментам: треба домагатися, щоб інвестори не були зацікавлені інвестувати у видобувне паливо, і створити стимули, щоб вони вкладали кошти у відновлювані види енергетики.
Я щойно повернувся з Анкари, де незабаром відбудеться засідання G20. На країни "великої двадцятки" припадає 85% викидів парникових газів. Вони повинні взяти на себе відповідальність і зробити кроки, які допоможуть утримати потепління на мінімально можливому рівні.
Важливо, щоб світ зрозумів — задля збереження екобалансу потрібні додаткове фінансування та відновлення екосистем, які постраждали. Держави повинні вкладати кошти у відновлення лісів і ґрунтів. І не лише заради боротьби з кліматичними змінами. Відновлення ґрунтів — найрентабельніша інвестиція для країни. Цей меседж Франція хоче надіслати світові, адже ми маємо досвід у цій справі. Коли нічого не хочуть змінювати, виправдовуються — не знаємо, що робити. Це неправда. Всі ми знаємо, що робити. Знаємо, як протистояти кліматичним змінам, як змінювати сільськогосподарські технології, щоб вони були ефективними, і поліпшувати харчування людей.
Найкращий вибір для країн, які розвиваються, — доступ до відновлюваних джерел енергії. Де взяти кошти? Можна почати з невеликих сум, головне — ефективно їх використовувати. За даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії, геотермальна енергетика, біомаса вже давно стали конкурентоспроможними. Починаючи з 2008 року ціна фотогальванічної сонячної енергії впала на 80%. Відтоді знижується і вартість наземної вітрової електроенергії. А відтоді, як витрати на турбіни знизилися на 30%, вітрова електроенергія стала чи не найдешевшим джерелом електрики на широкому діапазоні ринків. Нині її використовують понад сто країн.
Парадокс — важко знайти 100 мільярдів євро щорічно для зеленого фонду. І водночас знаходимо 650 мільярдів для видобувних видів палива.
Сотні мільярдів, проходячи через різні схеми, залишаються в офшорних зонах. Якби їх обклали мізерним податком — усього 0,1%, то отриманих грошей вистачило б для адаптації і розвитку зеленої енергії. А за великим рахунком — для порятунку планети.
Значення СОР 21 важко переоцінити. Це шанс урятувати від катастрофи світ, урятувати наших дітей. Заради цього варто багато працювати, дискутувати, шукати спільну мову і порозуміння, яке необхідне для об'єднання 196 країн. І краще це робити нині у конференц-залах у Парижі, ніж потім у пустельній місцевості поруч із верблюдами".
Автор: Ольга Скрипник
Джерело: gazeta.dt.ua
